Хотинська фортеця на Буковині – унікальна споруда, що будувалася й перебудовувалася протягом 13-18 століть. Її справедливо вважають одним із семи чудес України.
Це місце бере свій початок ще з часів князя Володимира Святославовича, який у 10 сторіччі заснував тут Хотинський форт. Форт розміщувався на перетині важливих транспортних шляхів, які поєднували між собою Київ та Пониззя і Придунав’я. Форт обороняв поселення Хотин і переправу через річку. Згодом форт переробили на фортецю.
За кілька століть її вигляд неодноразово змінювали, додаючи певні архітектурні деталі і розширюючи фортецю. Вона досить добре збереглася і щороку приваблює все більше туристів з інших регіонів України і з-за кордону. Тут можна прогулятися коридорами фортеці з її довгими коридорами та баштами, слухаючи захоплюючі історії про привидів із казематів та підземель.
Те, що тут живуть привиди, неодноразово казали працівники фортеці. Навіть керівництво комплексу підтверджує: один із охоронців щоночі чує у коридорах звуки невідомого походження, а інший запевняв, що чує скрип дверей, навіть коли вітру немає.
Про одного з привидів – маленьку дівчинку – розповіла директорка заповідника Єлизавета Буйновська. Працівники фортеці переконують: це не вигадка.
“Було знайдено поховання у стіні, в якому містилися дитячі речі і плащаниця. Ми підняли деякі джерела і виявили, що ця дівчинка була внучкою Перкалаба, коменданта фортеці. Кажуть охоронці, що вона себе дуже спокійно поводить і в принципі не хоче налякати людей. Можливо, це своєрідний оберіг цієї фортеці”, – розповіла Буйновська.
Як і належить старовинній фортеці, з пам’яткою пов’язані чимало легенд. Наприклад, про те, що з однієї з веж скидали на скелі засуджених до смерті. А велика пляма на одній зі стін фортеці, походження якої не можуть розгадати, – це сльози дівчини, яка принесла воякам у замок воду, але загинула від стріли ворогів.