Є базові документи, без яких неможливе існування держави як повноцінного політичного утворення. Конституція – є одним із них, бо визначає політичну систему управління суспільством, засади державного ладу, порядок формування та діяльності органів управління, взаємовідносини між громадянами і державою тощо. Про те, що в історії України існувала ціла низка актів, які мали конституційний характер, розповідають архівні документи Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). Особливість цих документів полягає у тому, що створювалися вони як на теренах України, так і поза її межами та є результатом діяльності не одного покоління української політичної еміграції.
Конституційним проєктом, який поставив своєю ціллю закріплення права української нації на самостійну державу, була Конституція Пилипа Орлика (1710 р.). Саме проголошення права Української держави на суверенітет, підняття українського питання на рівень європейської політики, започатковане ним, знайшло своє логічне продовження в наступні століття.
Важливе місце у подальшому розвитку конституційних процесів посідають документи доби визвольних змагань (1917–1921 рр.), зокрема: «Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права й вільності Української Народної Республіки)» 1918 р., «Закон про тимчасовий державний устрій України» 1918 р., «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР» і «Закон про Державну Народну Раду 1920 р., де втілилися ідеї українського конституціалізму.
Перебуваючи на чужині або в українських землях, що опинилися у складі інших держав, українці активно долучалися до розробки конституційний проєктів, пропонуючи власні напрацювання, що базувалися на тяглості національних конституційних традицій, плекаючи надію колись повернутися на історичну Батьківщину.
На особливу увагу заслуговують, зокрема, «Основи майбутньої держави». Документ, створений невідомим автором у роки Другої світової війни за межами України, має чітко виражений конституційний характер, адже у ньому не лише задекларовані ідеї незалежності української держави, а й основні права та соціальні гарантії людини.
Чимало документів з історії нашої держави, що зберігаються у ЦДАЗУ, належать різним громадсько-політичним організаціям, що упродовж десятиліть дбали про збереження та розвиток українських конституційних традицій. На особливу увагу заслуговують проєкти та редакції «Тимчасового закону про Реорганізацію Українського Державного Центру», здійснені упродовж 1948–1991 рр., що відображають особливості українського конституційного процесу в ХХ ст.
Певні етапи цього процесу можна простежити завдяки публікаціям в українських зарубіжних періодичних виданнях: «Наше слово» (Польща), «Українське слово» та «Тризуб» (Франція), «Свобода» (США). Діяльність української еміграції була спрямована здебільшого на оцінку (критичну) конституційних процесів в радянській Україні.
Із здобуттям Україною незалежності нагальною потребою законотворців стало розроблення Основного Закону нашої держави – Конституції України.
Регулярний моніторинг тематики досліджень, які здійснюють користувачі читального залу ЦДАЗУ, доводить актуальність вивчення проблематики конституційного процесу в діаспорі через призму документів, що мають не лише інформаційну цінність для повноцінних наукових розвідок, але й містять у собі невичерпний потенціал законотворчості та нормотворчого реагування на сучасні глобальні зміни та виклики часу.
Віра Фазлєєва, провідний архівіст ВВІД ЦДАЗУ