Назва “Буковина” походить від слова “бук” (дерево), буковина (буковий ліс), що вкриває значну частину цієї території між Серетом і Прутом, а особливо від буковини, що росте масивами на північ від Глибокої.
Так описують історичний дослід назви “Буковина” автори книги “Буковина: її минуле і сучасне” (Д. Квітковський, Т. Бриндзан, А. Жуковський).
Як зауважив Михайло Грушевський у своїй книзі “Історія України-Руси”, вчені Міленгоф, Браун, Весоловський виводили географічну назву “Буковина” від слова “боки”. Це слово знаходили у назвах “Сабоків” і “Койстобоків” (історичні слов’янські племена). Воно означає “землю Боків”. Шафарик вбачав у цих “боках” слов’янський “бок”, тобто бік. А інші вчені вважали, що “бок” – це тракійське ім’я народу.
Загалом назва “Буковина” досить стара, і про неї є згадки навіть в документах з 14 століття.
Вперше назву Буковина, як ім’я родове знайшли у грамоті молдавського господаря Романа І (1391-1393) від 30 березня 1392 року, що була видана в Сучаві. У цьому документі назва Буковина прикладалася до лісової області над Серетом (“до великы буковины”) і вжита як ім’я родове.
В іншому документі, за 15 травня 1412 року – договорі у Любаві між королями, польським Владиславом і угорським Жигмондом (у якому вирішено долю Молдавії), говориться про поділ держави Александра Доброго на той випадок, коли б він не підпорядкувався Польщі. При розмежуванні поділениї між Польщею та Угорщиною областей Молдавії згадано й назву “Буковина”. Лісову область від угорського кордону до річки Серет назвали “великою Буковиною” (“sylvae maiores Bukovina dictae”), а іншу область над Прутом – “малою Буковиною” (“ad aliam sylvam minorem Bukovina dictam”). Тут вперше назву Буковина вжито як власне ім’я.
Ще одне історичне джерело, де згадується назва Буковина – “Кройніки о Русі” з 17 ст. У цьому короткому літописі, який охоплює події 15-16 століть та першої половини 17 століття, чернець Миколаївського монастиря у Крехові біля Жовкви коротко переповів історію, що “для памяти списана висть”. Описуючи події, він двічі згадує про Буковину: Оу Буковине во’на
На Буковинн во’на
Назву Буковина знаходили часто в старовинних українських народних піснях:
“Попід тоті полонини, густі буковини””Як зозуленька при буковинці,
При буковинці, верховинці…””Ей коби я мала шабельку,
Вистинала би я ліс буковину,
Ліс буковину, вшитку ялину”.
Назву “Буковина” для землі над Прутом, Серетом, Сучавою, Черемошем та Дністром увесь час вживали не тільки в місцевих документах – записках, а й у іноземних.
Читайте також: Як називали і переіменовували Чернівецьку область
Так Любінець, урядовець на французькій службі, що інформував французьке міністерство зовнішніх справ про політичні події на Сході Європи, у 1673 році тричі згадував назву “Буковина”. У листі від 20 вересня 1673 року він пише, що “Великий Везір стяв великі дерева в лісі Буковини, щоб перетяти перехід полякам до Волощини”.
Читайте також: Бургомістр, якого називали батьком Чернівців
Назва “Буковина” для північної частини молдавського воєводства зустрічається також на різних мапах 17 і 18 століть. Наприклад, в атласі Зойтера від 1688 року визначений окремий повіт Молдавії під назвою “Bukovina” із столицею Сучава. У виданні цієї мапи, яке вийшло пізніше (1720 р) на названій території “Буковини” позначені два міста – Сучаву і Серет, а Чернівці – як велике село.
Офіційно затверджено за цією землею назву “Буковина” лише після зайняття її Австрією; від того часу тільки так її називають усі народи.
Читайте також: Незвідана Буковина: сім унікальних водоспадів, які вражають красою