В рамках переклички українських організацій Росії, Об’єднання українців Росії на своїх сторінках подає невелику розповідь про далекосхідну “Горлицю”. Запрошуємо до прочитання:
В пошуках кращої долі українці мігрували як на Захід, так і на Схід. Топонім Зелений Клин на Далекому Сході з’явився з українцями. З українцями на Далекий Схід прийшла українська пісня.
За радянських часів (1979) у Владивостоці завдяки українцю Анатолію Крилю, який жив українською піснею, українським словом, з’явився український хор «Горлиця».
Анатолій Улянович Криль — громадський і культурний діяч Зеленого Клину. Організатор і керівник українського народного хору «Горлиця» (тепер носить його ім’я). Голова першої зареєстрованої на Далекому Сході парафії Української православної церкви Київського патріархату. Громадська та релігійна діяльність А. Криля викликала роздратування і шалений опір з боку влади. У 2004 р. Анатолій Криль загинув в результаті жорстокого побиття невідомими злочинцями. Невдовзі після вбивства А. Криля діяльність УПЦ КП у Владивостоці була заборонена. Вбивці А. Криля не знайдені до сього часу.
.
Колектив хору важко переніс втрату засновника, проте не припинив працювати.
Діяльність хору, який затим став основою української громадської організації, супроводжувалась зіткненнями уподобань, різним баченням ролі національної культури в громадському житті і як наслідок розділеннями, розколами. Власне в більшості випадків це притаманно будь-якій діяльності, а громадській особливо. Все ж осердя колективу збереглося, і українці присутні в громадському спектрі Приморського краю, українська пісня продовжується на Далекому Сході.
З вересня 2005 р. керівництво колективом прийняла уродженка Черкащини Лариса Москаленко. Вона внесла певний колорит в національний костюм, досягла високої художньої виразності в сценах, мініатюрах.
Від 2006 р. “Горлиця» має статус громадської організації «Автономна некомерційна організація «Український хор ім. А. Криля «Горлиця» і стала носити ім’я засновника хору.
Горлівчани
«Горлиця» бере активну участь у культурному житті далекосхідного краю, виступає перед глядачами в концертних залах, музеях, бібліотеках, на міських майданчиках, організовує творчі вечори, виставки колекцій старовинного одягу українських переселенців 19-20 століть, фотовиставки, театралізації національних українських свят.
В активі організації гастрольні поїздки до Хабаровська, Москви, Сочі, Києва. У 2010 р. колектив брав участь у фестивалі української культури «Українська пісня з Далекого Сходу» у Москві.
У 2011 р здійснилася давня мрія “Горлиці”, вона дісталась до рідного краю, до України, де взяла участь святковому концерті 5-го Всесвітнього Форуму українців в Києві, провела ряд концертів на Черкащині, відвідала могилу Т. Шевченка.
Однією з яскравих подій в громадській діяльності «Горлиці» була участь в Міжнародному фестивалі ім. Василя Скуратівського «Роде наш красний» в Сочі. Фестиваль проходив в Лазаревському Центрі національних культур ім. К. С. Мазлумяна (ЦНК). «Горлиця» представила широку творчу програму, члени колективу отримали Дипломи Лауреатів фестивалю.
Лазаревський ЦНК працює і нині. Загальноросійські фестивалі сьогодні не проводяться, а заходи місцевих колективів знаходяться під пильним наглядом компетентних осіб і проходять в чітко окресленому плані. Зв’язки з Україною відсутні, і навряд хтось з громадських активістів наважиться їх налагодити. Віл спілкування з українськими журналістами чи представниками України люди, які в українських костюмах співають українські пісні, ухиляються. Якщо і буває таке спілкування то хіба що в присутності кураторів.
М’яко кажучи профілактична робота влади з українськими колективами в широкому діапазоні від просто бесіди до шантажу і залякування сьогодні є одним із пріоритетів діяльності відповідних владних структур. Художні колективи «запрошують» виступати на офіційних пропагандистських заходах. І таки буває, що люди в національних костюмах чи то з піснями, чи просто стоять мовчки на зібраннях типу «кримнаш». Звичайно, в сьогоднішніх російських реаліях висловлювати свою громадянську позицію непросто, але утриматися від участі в пропагандистських акціях є теж позиція. З іншого боку при такій позиції поле для громадської діяльності різко звужується, і сама громадська діяльність вимагає неабиякої стійкості.
У 2019 р. «Горлиця» віддала належну шану засновнику Анатолію Крилю і відзначила своє 40-річчя великим ювілейним концертом.
Художній керівник хору і очільник громадської організації «Хор «Горлиця» Лариса Москаленко так висловлює своє кредо: «Варто було пройти весь шлях підготовки, досягнення мети і втілення в життя своєї мрії. Ми є команда, хоч і невелика, нам комфортно і цікаво разом. В основі наших інтересів лежить прекрасна українська пісня, український національний костюм і можливість дарувати свою творчість нашому глядачеві. Звичайно, без натхнення тут не обійтися ніяк. Тому ціную і бережу почуття кожного учасника нашого колективу, при цьому намагаюся наповнити їх серця любов’ю до української пісні і надихаю на нові цікаві здобутки».
Ой, дівчино, горлиця.
Лариса Москаленко і дерев’яна прядка
Лишається побажати Ларисі, товариству «Горлиця» творчої снаги, зберігати у серці, в душі любов до української пісні, до України!
Пресслужба Об’єднання українців Росії