На світлині: члени Громадського комітету південно-західної Флориди, які взяли участь у відзначенні Дня Землі в Oscar Scherer State Park в Оспрі (штат Флорида) у 2018 році та вчергове нагадали американцям про Чорнобильську катастрофу в Україні, яка сталася 26 квітня 1986-го.
Сьогодні ми схиляємо голову перед жертвами трагедії 35-річної давнини, рани від якої не загоїлися й досі. Вічно пам’ятатимемо героїв-ліквідаторів і всіх тих, хто змушений був покинути рідну домівку після найбільшої атомної катастрофи у світовій історії. Саме, в цей день, 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства – вибух на Чорнобильській атомній електростанції. Інформація про трагедію, яка тоді розпочалась і продовжується досі, на початковому етапі, в умовах тоталітарної радянської держави СРСР, була закритою від громадськості всередині країни. Однак за її межами про подію на атомній електростанції було відомо вже 27 квітня…
Одними з перших на трагічну подію відреагувала українська діаспора, яка на тлі недостовірних даних про радіацію з боку радянської України, применшення кількості жертв і постраждалих від «мирного атому», різкої відмови від міжнародної допомоги, привернула увагу світової спільноти на реальні обставини та наслідки чорнобильського лиха. Про їхні протестні акції, інформаційні повідомлення з цього приводу, молебні, конференції щодо нагальних українських проблем, про важливість допомоги співвітчизникам по той бік кордону
Реакція закордонних українців на аварію на ЧАЕС в квітні 1986 року особливо яскраво виявилася у США та Канаді, зокрема через надзвичайну активність етнічних українців, що мешкали там й були настроєні в більшості своїй переконано антирадянськи.
Наприклад, у США, де на той час діяло понад сотні українських організацій, уже 30 квітня перед представництвом Радянського Союзу при ООН у Нью-Йорку і Секретаріатом ООН почали проходити антирадянські демонстрації, які транслювалися на телебаченні.
В церквах Нью-Йорка, Чикаго й інших міст проживання української діаспори служили панахиди по жертвах ядерної катастрофи у Чорнобилі. Українська громада направила телеграми президенту Сполучених Штатів з проханням вжити заходів для визначення масштабів та наслідків аварії й надати допомогу постраждалому населенню. В країні з цією метою почався збір пожертвувань. Першого травня 1986 р. Конгрес США прийняв на основі підготовлених українськими громадськими організаціями проектів “Резолюцію No 440”, у якій висловлювалася стурбованість тим, що уряди СРСР і УРСР не попередили інші країни про небезпеку в зв’язку з чорнобильською аварією. Резолюція вимагала дозволити прямий телефонний зв’язок американських українців з родичами у районі трагічної події та надання їм допомоги.
Тоді ж, у травні, в Нью-Йорку при “Українському інституті Америки”, було створено “Координаційний комітет у справах української катастрофи”, який звернувся до всіх обізнаних, з проханням повідомляти на спеціально виділені телефони всю інформацію стосовно ситуації в Київській, Чернігівській і Житомирській областях.
Медичні й інші наслідки чорнобильської катастрофи постійно знаходилися у полі зору організацій української діаспори США й інших країн. Так, за ініціативою “Світового українського визвольного фронту” (СУВФ) серед українців США, Англії та ФРН проводився збір підписів під зверненням до Міжнародного суду ООН у Гаазі з вимогою розглянути питання про відповідальність Москви за аварію світового масштабу.
Закордонне представництво Української головної визвольної Ради (ЗП УГВР) теж активізувало свої дії в зв’язку з чорнобильськими подіями, зв’язавши це з відкриттям 16 вересня 1986 р. у Нью-Йорку 41-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй і вимагаючи від вашингтонської адміністрації винести на обговорення ООН питання про ситуацію в Україні після аварії на ЧАЕС.
У м. Вінніпег на ХV Конгресі Комітету українців Канади (КУК), який було перейменовано в Український Канадський конгрес, у жовтні 1986 р. було створено комісію для збирання інформації про наслідки ядерної катастрофи та ситуацію в районах, що постраждали від неї14. Ця інформація мала поширюватися у міжнародних організаціях, а також серед учасників конференції по безпеці й співробітництву в Європі15. Під тиском громадськості та враховуючи досвід Хіросіми й Нагасакі, подій на Трі Майл Айленд, дбаючи про безпеку своєї держави, конгрес США, його комітети та підкомітети, палата представників сенату практично відразу після аварії почали регулярні слухання різних аспектів чорнобильської катастрофи та її наслідків. Так, 1 і 7 травня такі слухання відбулися у комітетах закордонних справ, енергетики та торгівлі; 5 й 15 травня – в підкомітетах із сільського господарства, продовольства, транспорту і лісового господарства та комітеті з питань економіки; 8 й 14 травня, 19 червня, 22 липня і 18 листопада – у комітеті з науки й техніки, підкомітеті з питань енергетики, де, зокрема акцентувалося на необхідності посилення контролю за станом безпеки ядерних реакторів американських АЕС.
Зміни в справі надання допомоги Україні, і в першу чергу її дітям, відбувались, завдячуючи значним зусиллям неурядових організацій США, зокрема Фонду надання допомоги дітям Чорнобиля, який був створений американцями українського походження. Виступаючи наприкінці 1989 р. з лекціями у США й Канаді, відомі культурні і громадсько-політичні діячі України І. Драч та В. Яворівський звернулися до українських емігрантських організацій із закликом активізувати допомогу постраждалим, після чого громадськість цих країн створила численні відділення та товариства сприяння фонду допомоги потерпілим від аварії.
Фонд допомоги дітям Чорнобиля (ФДДЧ), засновниками якого є громадяни США, українці за походженням, доктор Зенон Матківський (президент) та Надія Матківська (виконавчий директор), юридично був оформлений і зареєстрований в січні 1990 р. До 1990 р. вони неодноразово відправляли до України великі партії гуманітарної допомоги. Крім того цим фондом було організовано лікування в Сполучених Штатах Америки важко хворих дітей, що, враховуючи високу вартість медичного обслуговування у цій країні, потребувало значних сум грошей. Родина Матківських ще задовго до Чорнобильської катастрофи стала відома своєю активністю в благочинних справах, спрямованих на покращення роботи шпиталів, допомогу дітям у Сполучених Штатах Америки. Тому в українській діаспорі їх діяльність, спрямована на допомогу постраждалим від аварії на ЧАЕС, мала широкий розголос. За кілька місяців було зібрано сотні тисяч доларів, придбано ліки, вітаміни, медичне обладнання, продукти, одяг. Уряд УРСР виділив транспортний літак АН – 124 “Руслан”, який оперативно доставив на Бориспільське летовище першу партію цінного вантажу на кілька міль-йонів доларів.
Спочатку все планувалося як одноразова акція, тим більше, що вимагалося сплатити дуже великий податок на вантаж, але вирішення цієї проблеми взяла на себе Лотуцька компанія (США), й робота благодійного фонду продовжилася на багато років.
Подібні дії в наступні роки, особливо після набуття Україною державної незалежності, стали систематичними, і зокрема, завдячуючи контактам і співпраці з громадськими організаціями в Україні, які теж з’являлись як реакція на подію 1986 р.
Так, високий авторитет за кордоном мала Українська екологічна асоціація “Зелений світ”. Вона активно використовувалась як посередник для передачі гуманітарної допомоги в Україну. Суттєву матеріальну допомогу їй, а через неї – істинно стражденним, за інформацією активіста асоціації Н.Ю. Преображенської, – однією з перших надала у 1991 р. організація “Американці за людські права в Україні” (прези-дент – Божена Ольшанівська). А Іван Олексин – голова Братського Союзу Америки – весь час опікувався дітьми, хворими на лейкемію, і надавав кошти Українському спеціалізованому диспансеру радіаційно-го захисту населення. Свою благородну діяльність він продовжує і до сьогодні. Завдяки турботі Союзу українок Америки (голова Аня Кравчук) лікарні Львова одержали коштовне медичне обладнання, а мешканці Рівненської області – харчові продукти.
Іншою впливовою громадською організацією в Україні, через яку сюди спрямовувалась гуманітарна допомога, був Фонд спасіння дітей України від чорнобильської трагедії при Українській Раді Миру. Через нього Християнська Допомогова Служба (президент Юджин Крайзек) та Союз українок Великої Британії (Леся Дяківська та Люба Фостун) передали для постраждалих молодих ліквідаторів великий вантаж харчових продуктів та конче необхідних предметів та засобів гігієни великої вартості. А лікарні Києва, Славутича та Коростеня одержали у ве-ликій кількості необхідні медикаменти та предмети одягу від організацій “Україна-33” (голова Геня Кузин) і “Рона-Альпи-Україна”, очолюваної Робертом Гуйю (Франція).
Фонд допомоги дітям Чорнобиля (ФДДЧ), створений родиною Матківських і у наступні роки, в умовах незалежної України, долаючи на початковому етапі своєї діяльності бюрократичні припони в біль-шості з українського боку, продовжував свою благородну діяльність.
Так, у дев’ятий за рахунком політ самий великий транспортний літак у світі АН-225 “Мрія” вирушив з гуманітарним вантажем з американського аеропорту Ріккенбакер 19 серпня 1992 року й через 17 годин доставив у Київ 145 тонн вантажу вартістю близько 5 млн. дол., що складався з медичного обладнання та препаратів, зібраних для України по всій Америці. Надія Матківська з вдячністю говорила про участь у гуманітарній акції багатьох американців як українського, так й іншого походження. Особливо вона відзначила внесок у цю справу фарматевтичних фірм Вектон-Діскінін, “Брістол-Майерс Сквібб” а також “Мерк”, “Шарп” і “Дуан”, кожна з яких надала своєї продукції на сотні тисяч доларів. Цю гуманітарну акцію підтримав й Уряд США. За його розпорядженням гігантський літак було безплатно заправлено, на що витрачено 70 тис. дол.
На кінець 90-х рр. Фондом було зібрано та передано до України 1200 тонн гуманітарної допомоги на суму майже 45 млн. американських доларів. Для цього загалом довелося організувати 20 повітряних і 5 морських рейсів Тільки авіарейсом 11 листопада 1998р. літак АН-124 (“Руслан”) доставив у міжнародний аеропорт “Бориспіль” 70 тонн гуманітарного медичного вантажу на суму 3,5 млн. дол. Хірургічне обладнання й медикаменти планувалося відправити до 18 лікарень шести міст України. Але в зв’язку з надзвичайно гострою екологічною ситуацією, що склалася у Закарпатті, частину гуманітарної допомоги було переадресовано саме туди. Ця допомога оцінювалась сумою близько 800 тис. дол. (27 контейнерів) і складалася з речей першої необхідності, а саме: аптечок, одноразових шприців, хірургічних рукавиць, антибіотиків, знеболюючих таблеток, ланцетів для аналізу крові, вітамінів для дітей та дорослих тощо.
Якщо на початковому етапі діяльності ФДДЧ через відсутність інформації про конкретні потреби медичних закладів мали місце деякі непорозуміння з Міністерством охорони здоров’я, то в подальшому вони були зняті. Спочатку медикаменти просто розподілялися по лікарнях, але, зрозумівши недостатню ефективність такого підходу, Матківські й активісти їх Фонду взялися за реалізацію тих проектів, що мали перспективу. При Львівській обласній спеціалізований дитячій лікарні, наприклад, ними було організовано лабораторію для проведення досліджень крові. Загальна сума допомоги до цього закладу становила 5,5 млн. дол. Щоб лікарі навчилися працювати на новому обладнанні, декого з них довелося направляти до Сполучених Штатів Америки для відповідної підготовки. Було запрошено до США також групу лікарів, які спеціалізувалися на захворюваннях щитовидної залози.
Друга з програм медичної допомоги Україні Фонду полягала у до-ставці до Київської лікарні невідкладної допомоги спеціального розчину для діагностування захворювань мозку. Було проведено 7000 діагностувань, внаслідок яких виявили 700 випадків різних пухлин мозку. Це значно пришвидшило їх ефективне лікування.
Розуміючи, у зв’язку з депресивним станом постраждалого населення, необхідність внесення у громадську свідомість, і особливу дитячу, оптимістичного світосприйняття, ФДДЧ Матківських з роками трансформувався у Фонд допомоги і розвитку дітей Чорнобиля. Їх благородна діяльність продовжується й понині, акцентована саме на понятті “розвитку”, що засвідчив виступ добр. Зенона Матківського у Києві на Міжнародній конференції “Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє” 24 квітня 2006 р.
В цілому слід зазначити, що активність у зв’язку з чорнобильською катастрофою громадських організацій української діаспори в різних країнах світу і зокрема, США та Канаді, пройшла певні етапи становлення та розвитку. Так, перебування України у складі СРСР активізувало у післяаварійний час політичну антирадянську діяльність старих громадських організацій. Паралельно відбувався процес творення нових організацій, породжених саме наслідками катастрофи, привернення уваги зарубіжних українців до необхідності гуманітарної підтримки постраждалого населення…
Читайте також: Чорнобиль – душі нестерпний біль
З публікації Наталії Барановської “Чорнобильська трагедія і громадські організації в діаспорі” (Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Історичні науки. – 2007. – Вип. 9. – С. 19-27).