4 квітня 2019 року всі українці світу вітали б Квітку Цісик з 68 днем народження. Українські пісні у її виконанні, її кришталевий голос не можна сплутати ні з чиїм. Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Її голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г’юстон та інші світові зірки. Красива і талановита. Її голос належав не тільки діаспорі, але й всій Америці.
Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі, у сім’ї Іванни та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із Західної України.
Дитячі і юнацькі роки Квітки Цісик проходили за звичними для української емігрантської родини школярсько-вишкільними заняттями. В буденні дні Квітка Цісик навчалася в звичайній американській школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв’язок з батьківщиною та українським людом. Крім того, більшість українського емігрантського юнацтва, мала за честь перебувати в рядах пластунів, де їх наставники продовжували виховувати та спрямовувати в любові до України.
З 7 до 16 років юна пластунка Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї. 1967 року організувала з одинадцяти дівчат 30-го куреня імені Софії Галечко в Нью-Йорку співочий гурт «Соловейки». Дівчата виконували пластові, народні та популярні пісні, супроводжуючи спів грою на гітарах. Квітка Цісик виступала з гуртом на пластових таборах, на різноманітних великих культурних заходах української громади.
Після закінчення 1970 року Вищої школи музики і мистецтва у Нью-Йорку Квітка Цісик навчалася протягом одного року в Харпер-коледжі — складовій частині Університету штату Нью-Йорк у Бінгемтоні. Тоді вже мала декілька записаних власних пісень. Була видана платівка “Ivanku and other favorite songs of young ukrainians” на якиій записано чотири пісні у виконанні Квітки Цісик.
Липень-серпень 1971 року Квітка провела в Бельгії на шеститижневому семінарі «Європейська опера», вигравши стипендію SUNY на стажування в Гентській консерваторії за ролі в студентських оперних постановках. В Генті вона студіювала оперний спів поруч з зірками нью-йоркської Метрополітен-Опери, співала в оперній постановці «Ріголетто» Верді. Це дало молодій співачці можливість під час студій безпосередньо спостерігати за роботою професіоналів. В кінці навчального семестру відбувся сольний виступ Квітки Цісик, за який вона отримала схвальні відгуки у свідоцтві, виданому після стажування.
Повернувшись з Бельгії, Квітка продовжила навчання в Маннес-коледжі у Нью-Йорку по класу скрипки. Але, зрештою, пісня переважила. Через рік Квітка покинула скрипку та перейшла на навчання по класу академічного співу. Вчилась у відомого хранителя та популяризатора віденської оперної традиції Себастьяна Енгельберга. 1974 року закінчила Маннес-коледж. За час навчання декілька разів була стипендіатом братсько-допомогового Українського Народного Союзу.
Після смерті батька, потреба заробляти на життя звернула молоду співачку з оперного шляху в світ джинґлу. Певний час вона виступала в клубах Нью-Йорку та не втомлювалась надавати свої записи продюсерам і рекламним агенціям для прослуховування; багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина для Радіо «Свобода» — записи робились під егідою Юрія Денисенка, який на той час працював ді-джеєм на радіостанції. Це, зрештою, принесло позитивні результати. В середині 1970-х Квітка відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава. За допомогою її витонченого співу свій імідж створювали корпорації ABC, NBC, CBS, BurgerKing, McDonald’s, AmericanAirlines та DeltaAirLines, Coca-Cola, Pepsi-Cola, Ford Motor, Chevrolet, Cadillac, Toyota.
1983 року Квітка разом з матір’ю відвідала Україну. Це був неафішований і перший (як і останній) раз, коли Квітка побувала в історичній батьківщині. На той час її пісні були в Україні заборонені. Цей візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях.
Перший альбом з українськими піснями «Kvitka» був записаний 1980 року, другий «Two colors» («Два кольори») — 1989 року. У період між записами сталося розлучення з першим чоловіком композитором-аранжувальником Джеком Кортнером і одруження 11 червня 1983 року з інженером звукозапису Едвардом Раковічем. Однак усі троє працювали над обома українськими альбомами, у створенні яких особливо посприяв її другий чоловік Едвард. Завдяки своїй професійності, душевній натурі та щедрості (на запис обох альбомів витратила 200000 доларів) Квітка зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі не могли дозволити відомі поп-зірки США. Партію рояля виконувала старша сестра Марічка. Як наслідок — два альбоми української легкої музики. За словами самої Квітки, ці альбоми не були бізнес-проектами, а скоріше родинною справою, це був подарунок для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили, музика для душі, пам’ять про свою батьківщину. Співачка та її перший диск зібрали 1988 року багато нагород на фестивалі в Канаді, а 1990 року обидва альбоми були номіновані на премію «Греммі» в категорії «Contemporary folk».
1989 року Квітку намагалися запросити для участі в концерті діаспори в рамках фестивалю «Червона рута»; 1992 року — в концерті з нагоди 2-ї річниці незалежності України з піснею «Я піду в далекі гори»; пізніше були перемовини про серію концертів на Батьківщині. Як зазначала двоюрідна сестра Квітки Цісик, вона мала певну засторогу перед виступами на надто людних концертах, відтак це, та її постійне студійне навантаження ставали перепонами в запланованих гастрольних турах, і по Україні в тому числі.
Співачка мала рідкісне колоратурне сопрано. За оцінками музикознавців, голос Квітки мав неймовірний вокальний тембр, у якому виділявся особливий, дзвінковий обертон, притаманний лише сопрановій колоратурі; рідкісний вокальний тембр Цісик містив у собі очевидні скрипкові тони. До того ж, Квітка вміла співати так званим «білим голосом» — своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. У Квітки є кілька пісень в альбомі «Kvitka», заспіваних «білим голосом».
1992 року у Квітки Цісик був діагностований рак молочної залози. Почався довгий, болючий семирічний шлях терапії, а Квітка продовжила наполегливо працювати. Останній професійний джинґл вона наспівала за декілька місяців до смерті.
29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, Квітка згасла. Поминальні служби пройшли по обидві сторони Атлантики — 30 березня була проведена невелика приватна служба у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, 2 квітня панахида відбулася в каплиці на Аскольдовій могилі в Києві.
Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому не судилося статися — її життя передчасно обірвалося. Останньою піснею, записаною Квіткою, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки:
Чути кру-кру-кру
В чужині помру,
Заки море перелечу —
Крилонька зітру…