У Лівані за підтримки місцевої громади українців у новому перекладі на арабську мову видали книгу відомого українського мандрівника Василя Григоровича-Барського «Мандри по святих місцях сходу (Левант)».
Про це повідомила Громада українців Лівану на власній сторінці у Фейсбук.
У книжці, виданій у видавництві Аль-Муссавер Аль-Арабі у Бейруті, міститься передмова посла України в Лівані Ігоря Осташа. Переклад здійснив Імадеддін Раеф, який раніше перекладав твори класиків української літератури, зокрема, Лесі Українки, Івана Франка та Агатангела Кримського.
Варто зазначити, український православний письменник та мандрівник Василь Григорович Григорович-Барський (1701–1747) народився у заможній літківській купецькій родині. Близько 1715 року сім’я перебралася до Києва. Батько займався торгівлею, а також був старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Бажаючи вчитися, таємно від батька Василь пішов до ректора Феофана Прокоповича і вступив до Києво-Могилянської академії. У 1723 році через хворобу був змушений полишити навчання і відправитися на лікування до Львова. Там вступив до класу риторики єзуїтської академії.
У 1724 році рушив у мандри, які тривали 24 роки. Відвідав Пешт, Відень, Барі, Рим, Венецію, Корфу, гору Афон. У 1726 році дістався до Палестини. Побував у Єрусалимі, на Синайській горі, Кіпрі.
Вісім місяців Василь Григорович-Барський прожив у Єгипті, при дворі Патріарха Александрійського. У 1729–1731 роках мешкав у Триполі. Тут він вивчав грецьку мову. У 1734 році прийняв чернечий постриг та шість років провів на острові Патмос, де продовжив вивчення грецької мови та літератури.
У 1741 році – у зв’язку зі смертю батька – вирішив повернутися додому. Проте у травні 1743 року за наказом імператриці Єлизавети Петрівни Василь Григорович-Барський отримав місце священника при російському посольстві в Константинополі. Протягом 1744 – 1746 років перебував на Афоні, де отримав доступ до всіх православних бібліотек та монастирів.
У 1747 році Василь Григорович-Барський повернувся до Києва, де невдовзі помер. Був похований у Богоявленському соборі Київського Братського монастиря.
Як повідомлялося, у Лівані одна з головних газет опублікувала статтю присвячену Лесі Українці арабською мовою.