Вперше до Чернівців Леся Українка завітала навесні 1901 р. і гостювала понад два місяці. Тут вона написала кілька поезій.
Під час мандрівки містом Леся Українка та Ольга Кобилянська сфотографувалися у фотоательє Яна Кржановського, розташованому на розі вулиць А. Кохановського та О. Кобилянської, 16. Оригінал світлини тепер зберігається в Музеї Ольги Кобилянської у Чернівцях.
Про гостини письменниці розповідає директор літературно-меморіального Музею Ольги Кобилянської, поет і дослідник її творчості Володимир Вознюк:
— На Буковину Лариса Петрівна приїхала в критичний момент свого життя, а саме: після смерті Сергія Мержинського. Свій тяжкий душевний стан вона сама змальовує у своєму листі до Павлика: “Їхала я сюди просто рятуватися. Я була взагалі така прибита, що просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку… Ся зима була для мене дуже тяжка, я була півроку в моральному пеклі, а два місяці були такі, що справді не знаю, як я їх витримала… Се була страшна трагедія, не кожний може таке витримати. Я витримала…”
Родина Кобилянських зустріла Лесю Українку дуже тепло і з повагою до її пригніченого духовного й фізичного стану, влаштувала для неї такий побут, де було все розписано по годинах і за яким гостя могла працювати годинку-півтори в день. Крім Ольги Кобилянської, особливо піклувалася про її здоров’я мати Кобилянської (“Свята Анна”, як вдячно її називала Леся Українка).
Про це Леся Українка написала родині Косачів: “П. Ольга і її родичі (батько, мати і два брати) дуже сердечно мене приймають, але без тої галицько-польської гречності, що вже й дихнуть гостеві не дає”. Із цього будинку поетеса їздила до Кімполунга й через Вижницю, де спілкувалася з Анною Москвою, та до Буркута, а також 20 вересня 1901 року повернулася на Східну Україну. Сюди ж приїжджав Климент Квітка, майбутній чоловік поетеси, аби подорожувати разом буковинськими і галицькими Карпатами.
У Чернівцях Леся Українка не залишилась на самоті зі своїм горем. У листі до батьків від 28 квітня вона пише: “Темп життя багато тихіший, ніж у Львові. Добре мені тут “в санаторії на Новім світі… Місто не дуже велике, але симпатичне і чистеньке, ціле на горі. Околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі, Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких “зарінках”. Вид дуже широкий, як вийти за місто (а се звідси не трудно)”. А ще про те, як її сердечно прийняли в сім’ї Кобилянських, тут вона бачилася з В. Стефаником, О. Маковеєм, називає інших, які перебували в місті, серед них актора Гриневецького, співака Бєлінського і художника Івасюка.
У травні відбулася зустріч письменниці з чернівецькою громадськістю. Городяни радо вітали Лесю Українку. 9 (22) травня чернівецька громада влаштувала в залі Українського народного дому вечірку на честь поетеси. “Товариські сходини”, як їх тоді називали, відбулись заходами “Буковинського Бояна”, а головним чином — академічного (тобто студентського) товариства “Молода Україна”. Вечір, який відбувся з участю Лесі Українки, вів професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький. Про це газета “Буковина” писала так: “Незвичайна землячка чарувала всіх високою освітою, гарячим патріотизмом, рідкісною скромністю”.
Василь Сімович від імені студентського товариства “Молода Україна”, яке мало своє видавництво, звернувся до письменниці та попросив її підготувати збірку поезій до видання. Леся Українка охоче погодилася. А вже на осінь було укладено збірку із заголовком “Відгуки”, з розділами “З невільничих пісень”, “Ритми”, “Хвилини”, “Легенди”. Разом із поемою “Одержима” третя збірка оригінальних поезій Лесі Українки побачила світ 1902 р.
Як повідомлялося, Павло Гудімов розповів про переосмислення літературного доробку Лесі Українки у творах візуального мистецтва.