25 лютого 1871 року у Новоград-Волинському на Житомирщині народилася Лариса Косач, відома зараз усьому світу під псевдонімом Леся Українка.
Знана українка писала прозу, поезію, драматургію та публіцистику, збирала фольклор. Леся Українка видала поетичні збірки “На крилах пісень”, “Думи і мрії”, “Відгуки”. Написала п’єси “Лісова пісня”, “Камінний господар”, “Бояриня” та інші.
Пропонуємо вашій увазі особливо цікаві та кілька маловідомих фактів про неї:
- Письменниця походить з українського дворянського роду Косачів. Члени роду вважали себе нащадками боснійського намісника Стефана Вукчича Косача. У Середньовіччі він правив Герцогством Святого Сави на Балканах. Воював із сусідніми сербськими правителями. Родина Лесі в часи її дитинства мешкала у місті Стародуб, яке входило до Гетьманщини, зараз цей населений пункт знаходиться у складі РФ.
- Першу поетичну збірку “На крилах пісень” Леся Українка опублікувала 1893 року у Львові. Надіслали рукопис поету і письменнику Івану Франку. Той розпорядився надрукувати вірші у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. Пізніше Франко називав її “єдиним мужчиною в українському письменстві”.
- Леся знала українську, російську, англійську, французьку, німецьку, польську, болгарську, італійську, давньогрецьку та латинську мови. Французьку знала краще, ніж російську. Бралася за вивчення грузинської, шведської та іспанської. Перекладала твори Гомера, Миколи Гоголя, Івана Тургенєва, Адама Міцкевича, Жоржа Санда та інших.
- У 19 років Леся Українка написала для своєї молодшої сестри Ольги підручник “Стародавня історія східних народів”. Описала там історію Єгипту, Індії, скіфів та інших східних цивілізацій. Пізніше планувала опублікувати працю, але не встигла. Сестра зробила це 1918-го.
- Мати була проти її заміжжя з Климентієм Квіткою. “Він жебрак, який зазіхає лише на гроші Косачів”, – казала Олена Пчілка. Квітка був молодший від Лесі на 9 років. Пара повінчалася 7 серпня 1907 року у Вознесенському храмі на Деміївці у Києві. Гостей та рідню не запрошували, лише свідків.
Климент Васильович Квітка – видатний український музикознавець-фольклорист. Результати його дослідницької роботи разючі: він зібрав і систематизував понад 6 тисяч українських, білоруських, російських народних пісень. Активно використовуючи тогочасні технічні новації – наприклад, фонограф, – записав і тим самим зберіг для нащадків голоси Івана Франка, Лесі Українки, кобзаря Гната Гончаренка й інших українських митців. Написав багато наукових праць з історії та теорії музичного фольклору, музичних інструментів, створив низку навчальних і методичних посібників.
- Українка відвідала понад 30 міст. Серед них Берлін, Відень, Венеція, Тбілісі, Женева. Жила в Єгипті. Там заробляла викладанням мов.
- Вона брала участь в експедиції Філарета Колесси на Наддніпрянську Україну для запису кобзарів. Для цього використовували фонограф, який записував звук на воскові валики. Її голос теж записали на валик. Вона виконала пісню, щоб перевірити механізм. Встановити, що саме виконувала, неможливо. Воскові валики за час попсувалися. Вони зберігаються у приватному архіві академіка Філарета Колесси у Львові.
- В останні роки життя очі Лесі змінили свій колір. Вони з темно-сірих стали насичено-блакитними. Це дивувало знайомих поетеси. Про цей факт згадує у листах її мати, яка була з дочкою до її останніх хвилин.
- В Україні встановили 70 пам’ятників та пам’ятних дошок Лесі Українці. За кордоном облаштували 20 пам’ятних місць. Є скульптури у США, Канаді та Грузії.
Як повідомлялося, в Україні відбулася офіційна презентаця логотипу, бренд системи, шрифтів, кольорових та графічних рішень, що супроводжуватимуть весь ювілейний рік Лесі Українки.