Сьогодні, 27 січня, у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Саме в цей день Світова Федерація Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) вшановує відважних та милосердних жінок – українок, рятівниць, визнаних Праведницями народів світу, повідомляє пресслужба СФУЖО.
Українські жінки – Праведниці народів світу. Праведники народів світу – це почесне звання, що присвоюється від імені Держави Ізраїль відповідно до Закону про увічнення пам’яті мучеників і героїв (1953 р.) представникам різних національностей та віросповідань.
КАТЕРИНА СІКОРСЬКА
Вдова, сама виховувала трьох доньок Ірину, Христину та Марію у містечку Підгайці Тернопільської області. У часи німецько-фашистської окупації, коли почалися знищення євреїв, вона врятувала від гетто двох єврейських підлітків Леона і Доліка Кресселів та сусіда-єврея Михайла Кляра і переховувала їх у себе в хаті протягом восьми місяців у схованці під підлогою в кухні.Навесні 1943 року за доносом була заарештована німецькою поліцією. Поліцаї знайшли у хаті переховуваних людей та арештували їх. У серпні 1943 року Катерину Сікорську засудили на публічному процесі і стратили за переховування євреїв. Катерині Сікорській було 36 років. Три неповнолітні доньки Катерини залишилися сиротами. Доля Михайла Кляра та братів Кресселів невідома.28 травня 1995 року ізраїльський меморіальний комплекс Яд Вашем визнав Катерину Сікорську та її доньку Ірину Гутор (дівоче прізвище Сікорська) Праведниками світу. Їх імена викарбувані на стіні пошани в Саду Праведників у Єрусалимі.
Спогадом поділилася Ірина Корпан (внучка героїні), автор та режисер кількох документальних фільмів. Живе у Торонто. Детальніше про цю героїчну жінку, Катерину Сікорську та про долю родини можна дізнатися з документального фільму Ірини Корпан (внучки героїні) “Вона заплатила життям” .
Відома канадська письменниця Марша Форчук Скрипух написала повість для дітей “Не скажіть нацистам” “Don’t tell the Nazis”. Книжка базована на історії родини Сікорських. Книжка опублікована у видавництві “Scholastic”.
Історія Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту:
Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.
Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа.
Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.
Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними.
Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.