Відомий актор і режисер Григорій Степанович Гладій, який з 1990 років живе і працює у Канаді, проводить майстер-класи в Австрії, Бельгії, Італії, Швейцарії, Україні та в інших країнах, розповідає День.
“Режисер по суті завжди нерозривно пов’язаний з акторами, — ділиться своїми міркуваннями Григорій Степанович, — Я поєдную в собі дві творчі іпостасі — режисера і актора. Коли народжується вистава то з’являється безкінечне поле пошуку. Сьогодні театр постдраматичний і включає в себе різні й нові можливості. Багато на що ми зараз дивимось по-іншому. Знаєте, в якомусь сенсі, мені нині більше імпонує позиція режисера. Я шукаю способи зрозуміти щось про нас. Особливо у критичний час передчуття якоїсь біди. Коли потрібна внутрішня мобілізація сил, аби протистояти тій постправді, яка навалилася, і коли здається, що втрачаються всякі орієнтири. Ми відповідальні за свою свідомість… Для мене дуже важливо, щоб актор не працював за штампами. Тому на репетиції стараюся зробити так, що актор став вільний від своїх попередніх «знахідок», бо, якщо ми хочемо прийти до своїх першоджерел, глибоких пластів у професії, то повинні постійно тренувати свій акторський інструмент, поступово піднімаючись до екзистенційних, філософських питань…”
У Канаді велика українська діаспора, але Пан Гладій каже, що не респектує еміграцію.
“У практичному житті більшість моїх контактів не є представниками діаспори, – зізнається він, – До театру і в кіно ходять ті, хто любить мистецтво, а якої вони національності — не так суттєво. Мабуть, у канадської діаспори є якісь течії. Бо були різні хвилі еміграції. Гадаю, головне — щоб ті, хто став канадцем, старої або нової хвилі, все ж не забували своє коріння. Наприклад, коли я працюю з іноземними акторами, навіть ставлячи не український матеріал, за своєю природою все одно лишаюся представником української ментальності».
Пан Гладій народився 4 грудня 1954 року в місті Хоростків Тернопільської області. Закінчив КГІТІ ім. І. Карпенка-Карого (1976), заочно — режисерський факультет ГІТІСу (1989, майстерня Анатолія Васильєва «Школа драматичного мистецтва»). До 1983 року працював у театрах Харкова, Києва, Каунаса, у 1985 -1990 — у театрі Анатолія Васильєва. З 1990-х років живе і працює у Канаді.
У фільмі «Зодіак» (1986) зіграв роль Мікалоюса Чюрльоніса — видатного литовського художника й композитора початку XX ст. (режисер фільму — Йонас Вайткус, роль Музи виконала Майя Плісецька).
У 2000 році знявся у фільмі Олеся Янчука «Нескорений», в якому виконав головну роль — генерала-хорунжого УПА — Романа Шухевича.
У 2004 році відбулася перша постановка Гладія на українській сцені — «Істерія» за Тері Джонсоном — про життя Зігмунда Фройда. Головну роль виконав Богдан Ступка.
У 2006 році виступив як режисер франко-канадського мюзиклу «Дракула: між коханням та смертю», головну роль в якому виконав відомий канадський співак Брюно Пельтьє. Серед пісень у спектаклі прозвучала українська народна пісня «Цвіте терен» у новій обробці.
Протягом багатьох років Гладій співпрацює з Le Thйвtre Prospero (Театром Просперо в Монреалі), де поставив вистави: «Собаче серце» за Булгаковим, «Весілля» за Б. Брехтом, «Танець смерті» за Стріндбергом, «Гравець» за Достоєвським.
Також Григорій Степанович брав участь у спільному проекті з Віктором Морозовим та сестрами Тельнюк «Наш Шевченко: шлях до свободи», який демонстрували в містах Канади.
Восени 2018 року у Києві він виступив як постановник – на сцені Національного театру ім. І. Франка відбулася перша прем’єра нового сезону — драма «Очищення» за романом сучасної фінської письменниці Софі Оксанен.
Як повідомлялося, режисер Сергій Пудіч розповів про життя діаспори та творчу діяльність в Китаї.