Мешканка Сторожинця Олеся Васелович робить оригінальні картини – там цвітуть соняхи та ромашки, літають жар-птиці, і вся ця краса – зі звичайної глини.
Про художницю розповідається у публікації “МБ”.
“Це не просто глина. Це екологічно чистий матеріал, дарований нам природою, наповнений сонячною енергією. Глина – жива,пластична, її треба відчувати не лише руками, а й душею. Коли беру в руки шматочок, одразу ж уявляю, що можна з нього зробити. І це не тільки моє захоплення, це – мистецтво, яким на Буковині майже ніхто не займається”, , – каже майстриня. – каже майстриня.
Захоплення глиною передалася Олесі від її чоловіка Іллі Васеловича, знаного народного майстра. Він створює мініатюрні теракотові композиції, які називає поетичною керамікою.
“Я дивилася, як Іллюша ліпить, і мені теж захотілося створити щось своє. Якось взяла в руки шматочок глини і відчула її магнетизм. Ходила на персональні виставки Іллі, бачила, як люди захоплюються його роботами, – і це мене надихало. Ось так під впливом чоловіка, який став моїм учителем, почала створювати свої керамічні картини”, – зізналася Олеся.
Олеся ще з дитинства любила малювати. Коли навчалася в Чернівецькому національному університеті на спеціальності “учитель початкової школи”, то обрала кваліфікацію “образотворче мистецтво”. Зараз працює керівником гуртка художньої кераміки в Сторожинецькому центрі дитячо-юнацької творчості.
“Мені подобається, коли під дитячими руками народжуються скульптурки тварин, людей та дерев, тарілки, картинки… Радує, що кераміка матиме своє продовження”, – каже Олеся.
Свою першу картину Олеся створила у 2008 році в стилі теракоти.
“Це нефарбована випалена глина, яка набуває різних відтінків. Неподалік нашої хати протікає річка Серет, на її берегах є багато глини. Хоча шукаємо її майже по всій території Буковини. Добре розбираємося з чоловіком у глині. Від одного дотику можемо визначити, чи годиться вона для наших виробів. Краще, коли глина трохи перемерзне. Замочуємо її у воді, добре переминаємо, а потім починаємо ліпити. Коли твориш – відчуваєш таке розслаблення, ніби летиш над землею”, – розповідає майстриня.
Олеся каже, що сюжети майбутніх картин шукає в навколишній природі.
“Дуже люблю квіти: соняхи, що нагадують маленькі сонечка, ромашки, які символізують ніжність. Тому в мене багато картин з квітковими композиціями. Також використовую різні символічні знаки, приміром безкінечника. Спершу роблю замальовки, продумую все до дрібниць. Ліплю окремо кожну деталь. Випалюю їх у спеціальній муфельній печі при температурі тисяча градусів. Цей процес триває годину-дві, залежно від кольору, який хочу отримати. Нічого не фарбую, бо випалена глина набуває прекрасних природних тонів, які не дасть жодна фарба. На деревяні рамки натягую мішковину і розкладаю на ній деталі майбутньої картини. Коли знаходжу довершений варіант, починаю приклеювати їх клеєм ПВА. На створення однієї картини витрачаю щонайменше місяць, – пояснює майстриня.
Свої картини Олеся дарує рідним і друзям.
“Роблю картини на замовлення та продаю. Хоча найбільша нагорода, коли моя картина подобається людям”, – запевняє Олеся.
