Книга «Пам’ять роду» розкаже 16 історій родин, які пережили Голодомор

Український інститут національної пам’яті до 87-х роковин Голодомору підготував нову книгу «Пам’ять роду», це 16 зворушливих історій родин, які пережили геноцид 1932-1933 років.

Про це повідомляється на сайті Інституту.

До книги ввійшли історії родин письменника та політв’язня Олеся Бердника, письменника й публіциста Сергія Плачинди, які самі дивом вижили в роки Голодомору; розповідь про маму письменниці Тетяни Лемешко, яка через голод втратила чоловіка та 11 дітей. Свої родинні історії також розповіли поетка Наталка Поклад, актор Олександр Ігнатуша та інші. Видання містить фрагменти з книги Олеся Бердника «Пітьма вогнища не розпалює» й оповідання Оксани Шалак «Торбинка».

Електронна версія вже у відкритому доступі.

Упорядниця книги Наталка Позняк зазначає, що коли ми говоримо про Голодомор, то найчастіше йдеться про біль і жах, які відчували наші предки, психологічну травму, яку пережив тоді народ, що став жертвою більшовицького експерименту «впокорення голодом».

“Цією книгою ми хотіли відгорнути сторінку пам’яті трохи далі й побачити Україну, якою вона була до Голодомору: сильною, мудрою, працьовитою, з почуттям власної гідності та віри у свої сили. Ми почали шукати в сімейних альбомах світлини українців до геноциду та просити людей, які зберегли ці реліквії, розповісти, як склалася доля тих, хто на них зображений. Ми дивилися в очі українців, які жили за сто років до нас, і бачили Україну, якою вона могла б бути, якби не більшовицька окупація. І якою вона може бути — якщо ми зараз цього захочемо, — зазначає пані Наталя.

Нагадаємо, нещодавно Український інститут національної пам’яті розпочав інформаційну кампанію до 87-х роковин Голодомору «Збережи пам’ять! Збережи правду!».

Мета кампанії — показати, що збереження пам’яті — це не абстракція, а конкретні дії, які може зробити кожен: записати спогади родичів, які стали очевидцями геноциду у 1932-33 роках, знайти старі сімейні світлини чи інші артефакти того періоду (сорочки, рушники, предмети побуту). Все це, якщо змога, передати у місцевий музей чи Національний музей Голодомору-геноциду. Їхні спогади, світлини, ті пам’ятки минулого, що вони зберігають, зміцнюють національну пам’ять. Наше завдання зберегти та передати цю пам’ять наступним поколінням.

Як повідомлялося, відтепер аудіоекскурсії про Голодомор доступні 33 мовами світу.

Схожі публікації

Залишити коментар