Те, що міфічні істоти з гримасами, зображені на стінах пірамід майя – це код, розуміли лінгвісти у різні століття. Розшифрувати його намагалися з І пол. XIX ст., коли мсьє Шампольон зумів розгадати єгипетські ієрогліфи. Але він мав змогу зіставити один і той же напис трьома мовами. Знаки ж, залишені майя, порівнювати було ні з чим. Завдання стояло важке, і під силу воно стало лише українцю Юрію Кнорозову.
Про це пише 5 канал.
“Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадано іншим. З цієї точки зору нерозв’язних проблем не існує і не може існувати ні в одній галузі науки”, – сказав колись пан Кнорозов.
Він народився 19 листопада (за іншою інформацією – 31 серпня) 1922 р. в родині харківського інженера.
Подейкують, що Юрій мав здібності до гіпнозу. Підлітком лікував сусідів прикладанням руки до хворого місця. У 1930 р. хлопчик пішов до школи. Мав феноменальну пам’ять, яка дозволяла йому сторінками цитувати улюблені книги.
Після школи вступив на історичний факультет Харківського державного університету, але через війну встиг закінчити тільки два курси. Під час війни волею долі опинився на території РСФРР і до Харкова вже не повернувся. Після війни Кнорозов вирушив до Москви, де вступив на кафедру етнографії історичного факультету МДУ.
Офіційно темою наукового дослідження Кнорозова в університеті було шаманство. Але справжньою пристрастю стали письмена майя.
У тодішній Ленінській бібліотеці студент Юрій Кнорозов знайшов серед книг два рідкісних томи – “Кодекси майя”, видані в Гватемалі, і “Повідомлення про справи в Юкатані” іспанського єпископа Дієго де Ланди. Імовірно, книги були вивезені в Союз із Німеччини після капітуляції останньої. Дієго де Ланда занотував три десятки ієрогліфів майя як літери алфавіту. Але дослідники схилялися до думки, що ієрогліфи не могли бути буквами – адже їх забагато. Ці фоліанти стали для Кнорозова основою в розшифровці оригінальних рукописів майя, доступ до яких він отримав у тій же бібліотеці.
Вважається, що в основу книги де Ландо лягли праці індіанця з європейською освітою на ім’я Гаспар Антоніо Чи. Кнорозов здогадався, що індіанець записував знаками майя не звуки, а назви іспанських букв, і що алфавіт з 29 знаків – ключ до розшифровки незрозумілих письмен.
На той час дешифровка письма майя вважалася неможливою – надто мало збереглося писемних артефактів. У 1562 році єпископ Юкатана Дієго де Ланда спалив грандіозну кількість книг та інших пам’яток цієї культури – тож базувати дослідження доводилося на зовсім нечисленних прикладах.
Пірнувши в море майяністики, Кнорозов натрапив на різке погіршення ставлення до нього з боку завкафедрою професора Толстова. Той відмовився навіть надати студентові формальну рекомендацію в аспірантуру. На щастя, там же, на кафедрі етнографії, працював професор Токарєв, який підтримав опального дипломника.
Утім, як згадував Кнорозов, його новий науковий керівник абсолютно не вірив в успіх дешифрування письмен майя, оскільки, як і його американські колеги, вважав, що це письмо не є фонетичним. Користуючись власним впливом у науковому світі, Токарєв влаштував учня молодшим науковим співробітником в інститут етнографії АН СРСР (Кунсткамера) – спочатку в секторі народів Америки, пізніше – як голову групи етнічної семіотики.
Оселився Кнорозов у самому музеї – у довгій, як пенал, кімнаті. Від підлоги до стелі приміщення було забите книгами, на стінах висіли намальовані ієрогліфи майя. З меблів – тільки письмовий стіл і солдатське ліжко.
Почавши свої дослідження зі збереженого гватемальського “Кодексу майя”, Кнорозов склав каталог ієрогліфів і встановив фонетичне звучання деяких з них. П’ять років Юрій, практично не виходячи з кабінету, працював над дешифруванням і не дарма – він зробив те, що ще не вдавалося нікому. Розшифровка писемності майя Кнорозовим розтягнулася на кілька років і була завершена аж на початку 1950-х.
Першу статтю з попередніми результатами дешифрування ієрогліфіки майя – “Давня писемність Центральної Америки” Кнорозов опублікував в 1952 р. у віці 30 років. Переклад праці Дієго де Ланди “Повідомлення про справи в Юкатані” і коментар до нього були опубліковані ще через три роки – в 1955 р.
Одночасно з Кнорозовим писемність майя намагалися розшифрувати і в США. От тільки чільник американської школи маяністики Ерік Томпсон пішов хибним шляхом, до того ж заборонив займатися розшифровкою всім іншим.
Зі своїми розробками він мав виступити на захисті кандидатської. Але деякі його тези суперечили теоріям Енгельса, за що Кнорозова могли посадити. Вранці 29 березня 1955 р. уродженець міста Південне Харківської області Юрій Кнорозов ішов на захист кандидатської на тему “Повідомлення про справи в Юкатані” Дієго де Ланди як етно-історичне джерело” і не знав, чим усе закінчиться. Його могли звинуватити в тому, що він піддає сумніву марксизм, і заарештувати. Справа в тому, що Фрідріх Енгельс стверджував, ніби в доколумбовій Америці держав не існувало. А згідно з цією ж догмою, фонетичне письмо могло існувати тільки у класових державних утвореннях. Заява ж про наявність в індійців-майя фонетичного письма автоматично спростовувала відразу два положення одного з ідеологічних “ідолів” комунізму.
Кнорозов же у своєму дослідженні показував, як він розшифрував писемність майя: ключовою ідеєю стало те, що символи, які збереглися, – це не літери і не окремі слова, а склади. Доповідь вченого тривала всього 3,5 хвилини. Наступного дня захист став легендою. 33-річному Юрію Кнорозову на вченій раді присвоїли звання не кандидата, а одразу доктора історичних наук, чого в гуманітарних науках практично не трапляється.
Відтоді історія дешифрування стародавніх систем письма розділилася між двома іменами: Шампольона, французького єгиптолога, який розшифрував давньоєгипетські ієрогліфи, і Кнорозова, який зміг прочитати і створити систему розшифровки письмен майя. Але якщо Шампольон, крім як ієрогліфами, мав той самий текст іще й давньогрецьким діалектом койне (яке було прочитати досить легко), то в Кнорозова не було нічого. Жодного тексту для порівняння і дуже мало пам’яток самих майя.
Та світове визнання доктор наук здобув не тільки завдяки цьому відкриттю, а й через використання математичних методів при вивченні нерозшифрованих абеток. У середині 1950-х років він почав дослідження писемності на острові Пасхи, а в 1960-му запропонував власний варіант дешифрування писемності долини Інду, хоча його досі ще не вважають загальноприйнятим.
Юрій Кнорозов, окрім звання доктора історичних наук, здобув звання кавалера Ордена Ацтекського орла (Мексика) та Великої золотої медалі (Гватемала).
У 1999 році науковець помер від інсульту, однак у Мексиці й Гватемалі його досі пам’ятають. До речі, саме завдяки Кнорозову писемність майя отримала офіційну підтримку уряду Мексики і викладається в університетах та середніх школах у районах поширення майя.
2012 року в мексиканському місті Канкун, що на півострові Юкатан, встановили перший пам’ятник науковцю, а в березні 2018 – у Меріді, столиці Юкатану – другий. Монумент стоїть поруч із Великим музеєм світу майя, його автор – скульптор Рейнальдо Боліо Суарес. На триметровому пам’ятнику зображений Юрій Кнорозов з улюбленою кішкою Асею на руках.
Як ми розповідали раніше, науковець із Чернівців досліджує буковинські печери та береги річок.