Біологічний пластик, який після використання повністю розкладається і дешевший від синтетичного матеріалу розробили та запатентували в Україні науковці Херсонського державного аграрно-економічного університету.
Про це пише Еcotown.
Доцент кафедри технологій переробки та зберігання сільськогосподарської продукції Ігор Чернишов експериментував з технологіями вирощування їстівних грибів — глив.
Органічний субстрат, що після цього залишався, використовував як природне паливо. Одного разу Ігор В’ячеславович приніс на кафедру брикет такого субстрату, і його колеги зауважили, що той сам собою набув форми поліна. Тут у колеги Ігоря Чернишова, також кандидата наук Максима Левченка, і народилася ідея: чому б не спробувати виготовлення з міцелію потрібних у побуті предметів?
Почали підбирати матеріали під субстрат, аби вироби виходили легкими, але при цьому міцними й функціональними. Випробували деревну тирсу, лушпиння соняшнику, але «поза конкуренцією» виявилася звичайнісінька солома — озимої пшениці та ячменю. Грибний міцелій з двох спеціально відібраних штамів глив «охоче» виділяв ферменти, перетравлюючи цей матеріал в однорідну масу. Потім його висушують, для чого в штучних умовах потрібно кілька годин, а в природних — п’ять-сім днів. І готово!
З біопластику виходить гарний утеплювач, схожий за властивостями з пінопластом, чудові кашпо та абажури для ламп, навіть садові меблі. Вони витримують яку завгодно температуру в мінусових чи плюсових діапазонах, окрім температури горіння, звичайно. Перевага в тому, що матеріал уп’ятеро-вшестеро дешевший від синтетичного пластику і може служити так само довго. Зате ж синтетика розкладається більше ніж за сто років.
Дешевий, доступний та дружній до навколишнього середовища біологічний пластик з Херсона ще чекає свого інвестора, котрий налагодить серійне виробництво товарів ширвжитку чи будматеріалів з нього.
Раніше ми розповідали про українську версію “Грети Тунберг” – школяра еко-активіста, який переймається проблемою утилізації сміття.