До Національного музею історії України передали рідкісну бронзову сокиру, якій кілька тисяч років.
Про це повідомляється на сайті музею.
Сокиру музею передали Ольга та Наталя Кобець, які живуть у Васильківському районі Київської області — їхній батько знайшов річ дорогою на роботу. Після початкового огляду співробітники НМІУ визначили, що це рідкісна сокира доби ранньої бронзи, виготовлена на початку ІІІ тисячоліття до н. е.
Пані Ольга розповіла: «Знайшли цю річ випадково. Тато вранці йшов на роботу. В нас поруч із домом поле. Нещодавно його глибоко зорали. Спочатку тато подумав, що побачив бляшанку. Дістав із землі, а це — сокира. Тато показав її мені. Дивлюсь, це — не передати словами. В нас були варіанти, що річ або з міді, або із бронзи. Скинула фотографії в інстаграмгрупу «Археологія України». Відповіли, що це сокира із бронзи, якій може бути п’ять тисяч років, і запропонували передати її до музею».
У музеї склали акти прийому сокири до археологічного зібрання НМІУ. Незабаром артефакт отримає паспорт із описом, датуванням та аналогіями.
Сергій Діденко, кандидат історичних наук, завідувач сектору науково-дослідного відділу збереження фондів, зауважує, що річ доволі рідкісна. Вона датується періодом раннього бронзового віку (ХХХ—ХХІІІ ст. до н. е.) та може бути виготовлена з міді або бронзи. Металевих виробів тоді ще було небагато, люди переважно користувалися знаряддями з каменю. На той час ця річ, ймовірно, цінувалася дуже високо. «Для науки важливим є те, що ми знаємо точне місце знахідки предмета. Можемо локалізувати, доповнити типологічні мапи розповсюдження таких сокир у світі», — підкреслює пан Сергій.
Як розповіли у музеї, такі сокири відливали у глиняних ливарних формах, які складалися із двох стулок і мали відкриту щілину з «черева», куди заливали розплавлений метал. Лезо сильно розширене куванням. Давні майстри надали йому напівкруглої форми з ледь загнутими кінчиками. Обушок прикрашено орнаментом із рельєфних навскісних ліній, який не має повних аналогій серед інших знахідок.
Як повідомлялося, Городницький скарб, знайдений цього року, – це «диво, якого не було 100 років».