Янош Орлаї народився у 1771 р у с. Паладь-Комарівці Ужгородського р-ну і вважав себе карпатським русином.
Рід його мав угорське дворянство від 1571 р. Батько Шимон Орлай – офицер прикордонного полку. Мати – Каталина Белезнаї.
Освіту Янош здобував у багатьох навчальних закладах, різними мовами: у Мукачівському народному училищі – українською мовою, в Ужгородському народному училищі – латиною. Потім було навчання угорською в Ужгородській римо-католицькій архігімназії, у Надь-Варадській академії на філологічному факультеті.
Далі був німецькомовний філософський факультет у Львівському університеті, де Орлаї був серед кращих студентів професора класичних мов Ігнаца Фесслера.
Та в 1789 р. через нестачу коштів Іван Семенович Орлай вступив до Йосифінської семінарії в Пешті, став членом римсько-католицького ордену піарів. Учителювати почав у нижчих класах Великокарлівської піаристської гімназії вищих наук, де викладав арифметику, географію, історію та давні мови. Мав репутацію зразкового «викладача та проповідника слов’янського духу».
Через рік, коли за конкурсом мав отримати вакантне місце вчителя старших класів, ректор-єзуїт відмовив молодому вченому, оскільки той був «русином» (закарпатським українцем) і не бажав прийняти монашество.
Через це у 1791 р. за допомогою російського посольства у Відні Янош Орлаї виїхав до Росії. Протягом 1791–94 рр. був слухачем Медико-хірургічного училища в Санкт-Петербурзі та одночасно стажером столичного військового шпиталю. Учився Орлаї власним коштом, жив на гроші, зароблені в шпиталі.
Жити в Росії і не змінювати прізвища було неможливо. Щоб прізвище звучало «па-чілавєчєскі», його почали писати Іван Семенович Орлов (1791-1797 рр.), згодом – Орлай.
Іван Орлай склав іспити на право лікарняної практики і 14 лютого 1793 р. був призначений помічником ученого секретаря Медичної колегії. Згодом придворний медик і довірена особа царя Олександра І.
Два десятиліття віддав Іван Семенович медицині. Орлай — доктор медицини та хірургії Дерптського університету, доктор філософії, магістр словесних наук Кенігсберзького університету, вчений секретар Державної медичної Колегії в Петербурзі, почесний член Російської Імператорської академії наук.
Довгий час Іван Семенович Орлай писав вірші латинською мовою, листувався з поетом Й. В. Гете; його «История о Карпато-Россах…» була надрукована в журналі «Северный вестник» за 1804 р.
За участь у війні 1812 р. нагороджений орденом і бронзовою медаллю.
Невиправний романтик Іван Семенович присвятив своє життя вихованню освічених патріотів. Упродовж шести років Іван Орлай очолював Гімназію вищих наук у Ніжині. Серед учительських любимчиків Орлая були Євген Гребінка та Микола Гоголь, який називав Івана Семеновича «незрівняним педагогом свого часу».
Доброзичливий, тактовний, веселий директор гімназії любив вихованців, але не забував і про власних дітей, а він у щасливому шлюбі мав семеро діточок. І відчув, що у маленькому Ніжині не може дати синам гідної освіти, а дочкам – гарних чоловіків, тому переїхав до Одеси.
У 1826 р. Іван Семенович Орлай обійняв посаду директора Рішельєвського ліцею (1826–1829).
Помер 58-річний Іван Семенович Орлай 11 березня 1829 р. в Одесі.
Як повідомлялося, найдавніша і найсамобутніша гілка української діаспори – русини Воєводини.