В останній тиждень липня рекреаційний осередок «Злата Ідка» біля міста Кошице знову заповнився сотнею учасників Літнього табору та Літньої школи українознавства, організатором якого є молодіжна організація Союз скаутів «ПЛАСТ» українсько–русинської національності в Словаччині з фінансовою підтримкою Фонду для підтримки культури нацменшин “Культмінор”.
Табір в цьому році був винятковим – і через коронакризу, і тому, що став ювілейним. 25–им в історії відновленої пластової організації на території Словаччини.
З огляду на ситуацію, пов’язану з пандемією коронавірусу, і приїзд дітей в ювілейний табір був винятковим. Кожному при вступі у табір організатори виміряли температуру, більше було і довідок, які діти повинні були принести від батьків. Учасниками табору в цьому році були тільки діти, які проживають на території Словаччини.
В табір приїхало 90 дітей і молоді, про яких піклувалась “булава” у складі головного коменданта Ксенії Рибак, виховників Бібіяна Буйдошова, Богдана Довговича, Роман Довговича, Інни Родович, Ніколи Галчікова, Івана Іванчікова, Мартіна Якубикова, Мішка Янка, Матуша Пронера, Юліяни Савчакової. Лекторами в 23-й літній школі українознавства були Олена Довгович, Святослав Довгович, Марія Рибак та Марта Каконі. П’ять юнаків – Якуб Гонтковський, Бранко Довгович, Давід Янко, Анета Морозова, Емма Ногова та Адріяна Іванчікова – вже були асистентами “булави”.
Дев’ять днів – від 25 липня до 2 серпня – проминули швидко. Програма цьогорічного табору була, окрім іншого, присвячена відзначенню ювілею літніх таборів, про яке нагадувала і підготовлена виставка фотографій.
Також у таборі всі сумували за людиною, без якої не можна було протягом попередніх років уявити жоден із таборів – за таборовою тіткою “здоровенькою” Марією Лаца – Бойко, яка неочікувано відійшла у вічність у травні цього року.
Пані Марія була майже у всіх таборах, гоїла рани, лікувала хвороби, а головне – кожного, хто до неї звертався, знала як втішити й доглянути. Як справжня мати…
В таборі про неї згадували не лише за допомогою фотографії, біля якої під час усього табору горіла свічка, але і спеціальною згадкою, яку організатори підготували на шостий день табору.
В подальшій частині вечора пройшов виховний концерт оркестру “Музика Ювеналіс” із диригентом Ігором Договичем. В кінці концерту за супроводу оркестру учасники табору заспівали їх улюблені таборові пісні – “Горіла сосна”, “Соколи” і “Отаман”.
В програмі табору була і традиційна мандрівка. Цього разу всі помандрували в один напрям – новаки і юнаки вибралися на «Койшовську голю», яка має висоту понад 1 200 метрів над рівнем моря. Юнаки всю дорогу пройшли самі і нагородою їм було підготовлено “булавою” частування – смачні печені ковбаски. Всі повернулися втомленими, але з приємними враженнями. Завдяки гарній погоді побачили навіть Високі Татри.
Спеціальним був передостанній день табору. Після обіду на святковій збірці учасники табору відзначили два ювілеї: 25-ліття Табора і 50-ти річчя Святослава Довговича, довголітнього члена “булави” і лектора літніх шкіл українознавства, вебмайстера сайту ПЛАСТ. Ювілярам дві пісні подарували Іванна та Нікола Галчікови та в їх честь тричі прозвучало і пластове «Сильно, красно, обережно, бистро».
Всіх учасників з нагоди ювілею таборів організатори обдарували пам’ятними магнітами, традиційними таборовими футболками (трічками) і смачним тортом. В кінці святкового післяобіддя також усі подивилися відео презентацію «Від Микової-1991 до Златої Ідки-2020», підготовлену з фотографій 25 таборів, що вже відбулися.
Крім згадуваних окремих подій в програмі табору були і традиційні зайняття – лекції української мови, музика і співи, практичне пластування. Дуже цікавою була презентація під назвою «Сучасна Україна», яку підготував пластун Володимир Кравець, колишній учасник перших таборів. За допомогою відеопроекції, окрім загальної інформації, він розповів і про менш відомі факти про Україну, і про багато відомих у світі українців як то: Яна Кума, розробник месенджера WhatsApp, акторку Мілу Куніс, астронавта Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, яка у вікні ракети розмістила свою пластову відзнаку та інших визначних людей українського походження. Презентацію учасники сприйняли з великим зацікавленням.
В програмі були і цікаві ігри, розважальні вечори, карнавал, виголошення місс та містера табору та оцінка окремих учасників і гуртків на під час закриття Табору.
Не обійшлося й без спорту, в тому числі й сенсаційної перемоги юнаків над “булавою” у традиційному завершальному волейбольному матчі.
Через коронакризу інакше відбулося й закінчення табору, яке проходило на подвір’ї рекреаційного осередку. В ході святкового закриття табору відбулася присяга юнаків, які успішно склали першу пластову пробу – Матуша Панчака, Маркуса Ґайдоша, Михайла Бережняка, Луції Пашмікової, Івани Галчікової, Петра Олексія Беґеніго, Самуела Войчіка та Олівера Леферовича.
Великої мистецької програми для батьків в цьому році не було, діти з табором попрощалися кількома улюбленими піснями. Олена Довгович після всього подякувала батькам за те, що довіряють організаторам і віддають своїх дітей у табір і літню школу українознавства, головною метою яких є познайомити дітей з історією, культурою, пісенним багатством, визначними особистостями нашого народу та тисячолітніми традиціями Русинів-Українців, і виховувати відповідно до національної гордості.
І, звичайно, прощання, обійми, і від’їзд у домівки з обіцянкою, що через рік всі знов зустрінуться в таборі «КАРПАТИ-2021»!
За матеріалами Святослава Довговича