Олександр Якович Кониський – український письменник, педагог, громадський та культурний діяч, перекладач, видавець, лексикограф. Професійний адвокат, журналіст. Перекладач «Щоденника» Т. Г. Шевченка, основоположник шевченкознавства та один з фундаторів Науко́вого товари́ства імені Шевче́нка. Він є автором «Молитви за Україну» – урочистого музичного твору, який відомий також під назвою «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», як духовний гімн України (музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського).
Про видатного діяча української культури оповідає Північний вектор. На вшанування пам’яті Олександра Яковича Кониського київська Міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода гвардія» пропонує відповідний біобібліографічний каталог.
18 серпня 1836 року у селі Переходівка на Чернігівщині народився Олександр Якович Кониський, письменник, публіцист, громадський діяч, автор духовного гімну «Молитва за Україну». Він походив із стародавнього, але збіднілого чернігівського дворянського роду. В 13 років виключений із чернігівської гімназії через написання українських віршів. Надалі навчався в Ніжинському ліцеї, склав іспит на звання кандидата права.
Почав друкуватися з 1858-го, у своїй творчості відстоював українську національну ідею. Автор підручників для недільних шкіл: «Українські прописи» (1862), «Арифметика, або нотниця» (1863), «Граматика або перша читанка задля початку вченья» (1882). Підготував також підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою.
Літературні псевдоніми О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та ін. (всього близько 150).
Значна частина його літературних творів містить у своїй основі юридичні сюжети, викриває негативні явища в діяльності царської адміністрації і суду, здирництво тогочасної адвокатури: “Суддя Гарбуз” (1875), “Антін Калина” (1881-82), “Народна педагогія” (1886), “Стельмахи” (1887), “Козарський ланок”, “У “тісної баби”” (обидва – 1889), “Баба Явдоха” (1897), “Ранком в Алупці” (1898), “Сікутор”, “Хвора душа” (обидва – 1899), “Бугай” (1901), “Наввипередки” (1903).
Йому належить й цикл “оповідань з кримінальної хроніки”: “Каторжний”, “Тюрма за волю” (обидва – 1881), “Драма в тюрмі”, “Чи злочинець, чи ненужний” (обидва – 1885), “Конокрад Іван Дранка” (1887). Кілька поезій присвятив темі тюрми, заслання і каторги. Опублікував казку-пародію на царський суд “Собача правда” (1894).
За поширення «малоросійської пропаганди» у 1863-му засланий до Вологди. Повернувся в Київ лише в 1872-му, після зняття поліційного нагляду.
Серед широкого доробку цієї видатної особистості хочеться особливо виокремити національний духовний гімн на його слова, в обробці О.Кошиця і музику М.В.Лисенка, “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни”, який зараз традиційно використовується в церемоніях інавгурації Президента України та під час інших офіційних урочистостей.
До історії створення гімну:
«Молитва за Україну» була написана 1885 року. Відомі аранжування Віктора Матюка, Кирила Стеценка та Олександра Кошиця.
У деяких громадах православних та католицьких церков України існує традиція співати «Молитву за Україну» після відправи, зазвичай зі словами «Світлом Христової правди» замість рядка «Світлом науки і знання».
Історію появи гімну досліджує львівський професор Роман Кирчів з листування галицького літератора і громадського діяча Павла Кирчіва з Іваном Франком та його брата Богдана Кирчіва з Олександром Кониським. Стало відомо, що Павло Кирчів ще студентом духовної семінарії познайомився з Кониським. Сталося це 1884 року, коли письменник був у Львові й виступав перед студентами. По якомусь часі семінаристи зібрались видати збірник народних та авторських пісень. 26 січня 1885 р. Б. Кирчів написав листа О. Кониському, прохаючи його надіслати до збірника власні й Лисенкові твори. Цей лист став історичним поштовхом, що об’єднав творчий потенціал друзів і сподвижників М. Лисенка й О. Кониського.
Вже 26 березня 1885 року О. Кониський повідомив Б. Кирчіва: «На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини. Тим-то я післав «Молитву» з нотами до високоповажного Володимира Шухевича, просячи його поради, як би то надрукувати, щоби «Молитва» була надрукована ще в маї. Хотів би знати думку Шухевича, Вахнянина та інших композиторів, жду Вашої відповіді. Ваш щирий Перебендя».
Олександр Якович Кониський – один із фундаторів Літературного товариства імені Т. Шевченка (1873), засновник видавництва «Вік».
Підготував першу двотомну біографію Тараса Шевченка, яка була високо оцінена сучасниками і не втратила актуальності й донині. Книгу можна прочитати за посиланням. Переклав «Щоденник» Кобзаря. Автор слів пісні «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний, нам Україну храним.), покладену на музику Миколою Лисенком.
Як писав Сергій Єфремов: «Такими людьми, як Кониський, найбільше держалась українська справа під той складний час, коли навіть голосу українського не чутко було, вони були не тільки робітниками, а немов прапорами цілої епохи». За широтою діяльності з Олександром Кониським можуть зрівнятися хіба що Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Борис Грінченко.
Постійно переслідуваний жандармами (у 1885-му, звинувачений в українському сепаратизмі, провів в ув’язненні майже півтора року), творив під численними псевдонімами. Але й в Радянському Союзі його твори знаходилися під забороною, оскільки автора відносили до «націоналістів».
Помер 12 грудня 1900-го у Києві. Похований на Байковому кладовищі. На могилі Олександра Кониського на Байковому кладовищі стоїть стилізований козацький хрест, до якого приходять помолитися за Україну та пом’янути її славного сина.
Раніше ми також розповідали про патріарха української літератури – Романа Іваничука. Від Міської молодіжної бібліотеки Києва до 90-річчя від дня народження цього видатного письменника було запропоновано тематичний біобліографічний каталог.