38-річний Віктор Кривенко, голова “Народного руху України” вважає, що українським партіям необхідно об’єднуватися, бо ми багато років фактично”не маємо держави через маніакальне бажання влади”. Нажаль, народне прислів’я “два Івани – три гетьмани”, продовжує бути актуальним.
З політиком спілкувалося видання Gazeta.ua.
На початках незалежності “рухівці” з В’ячеславом Чорноволом зароджували українську політику. Нині партія налічує 25 тисяч осіб. Проте зараз у Верховній Раді немає жодного її представника.
Плине час і все змінюється. Проте, на думку її лідера, у нинішній партії з часів В’ячеслава Чорновола залишилася ідея державотворення, у всіх питаннях орієнтир – український інтерес. Серед головних пан Кривенко визначає три пріоритети: економіка, перемога у війні і культурний фронт.
“Економічну частину програми оновили позаминулого року. Немає країни, яка стала б успішною без захисту свого виробника, просування експорту і боротьби на ринках. Обміркували, яка має бути структура армії, озброєння. Без цього не зможемо відстояти незалежність”, – розповів політик.
У політсилі є люди, які у партії від початку, їх тисячі. Працюють багато “рухівців”, які були ще коли зароджувалися Товариство української мови, екологічні ініціативи, із них, власне, і вийшов Рух. У партії є Рада старійшин.
Історія не має граматичної категорії “умовного способу” – якби… Пан Чорновіл міг би стати хорошим президентом. Теперішній очільник партії в цьому переконаний: “Одна з найбільших помилок українців — що не обрали його. 90 відсотків в один день голосували за незалежність від комуністичної держави, але обрали президентом комуніста Леоніда Кравчука. Який наступного року підписав закон про збереження російського флоту в Криму. Дозволив відродження Компартії, організував і забезпечив перевибори Верховної Ради, яка залишилася з комуністичною більшістю. Підписав 1992 року Лісабонський меморандум, що був предтечею Будапештського”.
(Нагадаємо, що 5 грудня 1994-го між Україною, США, Росією та Великою Британією була підписана угода про відмову України від ядерного статусу в обмін на гарантування безпеки іншими країнами-підписантами).У суспільства має бути питання до себе. Бо найдобріший суддя сидить всередині кожного з нас, він завжди виправдає.
Аналізуючи історичні факти Віктор Кривенко зазначає: “У країнах пострадянського простору, де перемогла опозиція, процес перетворень пройшов швидко. Там, де опозиція програла, — Казахстан, Узбекистан — стали фактично монархіями. Якби на виборах 1991 року ми стали країною, де перемогла опозиція — як у Польщі, Чехії і країнах Балтії — уже були б у Європейському Союзі. Не без проблем, але шлях був би інший. На тій хвилі вдалося б обрати прозахідний парламент. Росія була слабкою. У Єльцина не було маніакальної агресії і підсвідомої ненависті до українців, які є у Путіна. Була можливість вскочити в ЄС і в НАТО”.
У сьогоднішньої ситуації, коли “Народний рух” опинився на узбіччі великої політики було багато чинників. Очільник партії наголошує, що Рух ніколи не був олігархічним проєктом і не мав масштабного фінансування, а зараз політика неможлива без телебачення, реклами.
“На жаль, в українців нема культури сплачувати партійні внески і розуміння, що партії мають жити за ці гроші. Правоцентристські сили знищені фінансуванням згори. У “Народному русі” теж нема культури партійних внесків. Ідемо на місцеві перегони у сотні громад. Без телевізора і масштабної реклами. Побачимо, який буде результат. Рада знизила суму застави на виборах. Але вона досі зависока. Щоб піти в облраду, треба внести 200–500 тисяч гривень. Ми всією країною збирали кошти на заставу для президентської кампанії. На парламентську — не змогли. Тому йшли в мажоритарних округах”, – пояснив політик сучасні реалії. Об’єктивно наше громадянське суспільство знаходиться лише на початкових стадіях розвитку, закономірності суспільного розвитку на стільки ж невмолимі, як і закони фізики. Певною мірою, український народ на сотні років відстає від західного світу, з його багатовіковими демократичники традиціями.
Саме голові “Народного руху України” Віктору Кривенко належить висловлювання: “Ми 150 років експортуємо людей. Нещасність нації вимірюється кількістю діаспори. Ми п’ята-шоста нація в світі за нещасністю“.
Які можуть бути дієві способи для зміни такої тенденції? У складних питань не можуть бути прості відповіді. Пан Кривенко вважає:
“Люди їдуть, коли не бачать перспективи для себе і дітей. Або тікають від репресій, тиранічних режимів. У нас було і те, і те. Зараз основна причина — відсутність економічного майбутнього. Я кілька років воюю проти нинішньої економічної політики. Показуємо, що треба робити, де можуть бути точки зростання, які треба інструменти, ресурси й інвестиції, як імпортувати кваліфікованих працівників. На території України можуть комфортно жити 180–200 мільйонів людей. Я критикував уряди і Яценюка, і Гройсмана, і Гончарука, і у Шмигаля ситуація не краща. Хоча є правильні декларації. Підтримую ініціативу про преференції для вітчизняних виробників і про захист наших ринків. Вони вбиті турецькими, узбецькими, білоруськими компаніями”.
Варто зауважити, що пана Віктора Кривенко пов’язують із незапущеним проєктом української Кремнієвої долини Про тодішні оптимістичні наміри політик розповів:
“Янукович тоді був президентом. Урядом керував Азаров. Ми з компанією “Ернст і Янг” зробили техніко-економічне обґрунтування, яке затвердив Кабмін. Передбачалося створення у п’яти містах території свободи. Там діяв би інший режим для ІТ-компаній. Це зупинило би відтік фахівців”
На його думку, для кожної галузі треба робити привабливі умови, а зараз навколо України більше 1500 офшорів тільки у сусідніх державах: “Називаються індустріальні парки, вільні економічні зони. У турків — виробничі й технологічні. А в нас нікому це невигідно. Вільні економічні зони знищені. На понад мільярд доларів було підписано договорів на інвестиції. І в один момент усе зупинилося. Наші умови стали непривабливими. Угорці, поляки, словаки стоячи аплодували нашому уряду, який він “прогресивний”. У Словаччині компенсують 50 відсотків сум інвестицій. Є доступ до великого європейського ринку, нема тарифних обмежень. Якби парламент не задушив ініціативу з Кремнієвою долиною, ми мали б десятки тисяч робочих місць в ІТ. Сьогодні Україна в цьому є донором. Якщо ще п’ять-сім мільйонів українців виїдуть, а це найактивніші, то картина буде, як на Донбасі до війни. Населення, яке вимагає подачок, зациклене на собі”.
Політик наголошує, що наразі країна знаходиться на ризикованому етапі, й необхідно “повернути президента на шлях євроатлантичної інтеграції”.
При цьому політичний лідер Руху зазначає, що серед відчутних реформ можна виокремити:
- децентралізаці;
- електронне декларування (багато людей передумали йти через нього у владу);
- створення антикорупційних органів;
- державні закупівлі (у міжнародному рейтингу прозорості державних закупівель Україна посіла перше місце, набравши 97,05 бала зі 100 можливих. Беруть участь 39 країн. Систему оцінюють за 64 показниками);
- реформа медицини (на думку Кривенка, є позитив у первинній ланці, а до вторинної є питання);
- поліція ( лідер Руху вважає, що перший етап був правильний);
- розширення забезпечення і в армії, і у правоохоронних органах.
- також політик зазначає, що “багато вдалося в культурі, але треба займатися її просуванням у світі”.
Серед засадничих помилок українців пан Кривенко виокремлює: “1991 року пішли не тим шляхом. Потім — коли обрали Віктора Януковича. Досі помиляються частина, які думають, що Росія може бути другом”.
На його думку, саме війна значно змінила українців – розірвала пуповинний зв’язок із “русским миром”, українці подорослішали, “ми можемо битися, відстоювати себе”. Є повага і гідність. З’явилася армія — 350 тисяч захисників, які нікому країну не віддадуть”.
Варто зазначити, Віктор Кривенко очолює “Народний рух” із травня 2017 року. Був народним депутатом у Верховній Раді минулого скликання. Пройшов у парламент від “Самопомочі”, згодом увійшов до фракції “Блок Петра Порошенка”. Пізніше був позафракційний.
Має фах фінансиста, правника і диплом за спеціальністю “державне управління у сфері національної безпеки”. Кар’єру починав помічником гендиректора з економіки державного підприємства “Український державний інститут з проєктування металургійних заводів” у Дніпрі. Працював помічником гендиректора, заступником керівника державного підприємства “Виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод ім. Макарова”. Був заступником керівника Національного космічного агентства України. Працював в Укрспецекспорті та Укроборонпромі.
Дружина – 34-річна Олена, голова благодійного фонду “Коло”. Мають двох дочок: 14-річну Дарину і Ярину, 10 років.
Нагадаємо, президент Світового конгресу українців Павло Ґрод розповів про співпрацю діаспори з українською владою.