22 квітня 1867 р. у селі Мануйлівці Новомосковського повіту Катеринославської губернії побачив світ Василь Онисимович Корнієнко – живописець і поет . перший ілюстратор «Енеїди».
Про що свідчить запис у метриці: “по метрическим книгам Свято-Духовской церкви города Екатеринослава за 1867 год под № 27 записан акт следующего содержания: Тысяча восемьсот шестьдесят седьмого года рожден десятого, а крещен двенадцатого числа апреля Василий, родители его: временнообязанный крестьянин Онисим Колеников сын Корниенко и законная жена его Параскева Космина дочь”.
Його батьки – безземельні селяни (батько був чоботарем, мама вирощувала квіти на продаж). У родині було шестеро малят, Василько – п’ятий, але вони дали змогу синові опанувати науки у сільській школі.
Оскільки Василько малював із дитинства, тато відвіз його до Катеринослава, віддав художнику в науку. 15-річний Василь вступив до Першого Катеринославського реального училища, де його вчителем був Петро Окулов.
У 1885 р. в училищі відбулася перша виставка малюнків 18-річного Василя Корнієнка. Молодим художником зацікавився катеринославський віце-губернатор барон Рокосовський.
Влітку 1887 р. В. Корнієнко одержав виклик до приватної малярської школи Макухіної у Севастополі.
На дорогу, на проживання губернатор видав Василеві 100 карбованців — прибуток від виставки, а навчання у школі малювання власним коштом оплатив барон Рокосовський. Після року навчання губерніальне земство виділило В. Корнієнкові стипендію на навчання в С.-Петербурзькій Академії мистецтв.
У 1888 р. він вступив до Академії мистецтв у майстерню киянина Володимира Орловського «вільним слухачем», а закінчив 1896 р. «некласним художником». Тільки б жити й творити, мріяв він, але у Петербурзі художника мучив кісткоїд (туберкульоз) великої гомілки.
Повернувся Василь Онисимович до рідного села, переповнений бажанням творити, написав кілька картин: «Портрет Т. Шевченка», «Характерник» (1890-ті рр.), «Біля корчми» (1902), «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ» (1904).
17 лютого записав митець казку «Запорізький клад». На запрошення Дмитра Яворницького Василь брав участь в оформленні Катеринославського історичного музею ім Поля. Наступного року у Катеринославі відбулася виставка творів Василя Корнієнка.
Прийшла слава, але вона розминулася з долею: художника з’їдали сухоти, недокрів’я, безгрошів’я та безробіття.
Пошуки роботи привели Василя до Одеси, Ялти. Там він писав портрети на замовлення, займався оформленням вітрин.
У 1903 р. одеська українська громада, знаючи бідування талановитого художника, замовила йому 20 графічних ілюстрацій до «Енеїди» І. Котляревського (по 10 рублів за кожну; опубліковані київським видавництвом «Вік»), мали замовити ілюстрації до «Кобзаря».
На жаль, не довелося йому довести до кінця виконання замовлення. Встиг він зробити тільки 10 малюнків до «Енеїди».
Писав Корнієнко і поезії, і був, як ми сьогодні, у відчаї від непробудного сну українців:
Візьми посох, прочанине,
І пройдись понад Дніпром,
Там спить всюду Україна
Непробудним тяжким сном…
Помер Василь Корнієнко 11 грудня 1904 р. в Одесі у віці 34 років від саркоми після двох складних операцій. Коли батьки приїхали за сином, знайшли альбом його поезій, великий портрет Тараса Шевченка, картину «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ».
Поховали Василя Корнієнка в рідній Мануйлівці на березі Дніпра, проте могила, на жаль, не збереглася.
Окремі його роботи зберігаються у Дніпрі (історичний і художній музеї), Полтавському літературно-меморіальному музеї І. Котляревського.