Перший Міжнародний конкурс юних перекладачів з українських закордонних шкіл «Мовограй» нещодавно оголосив переможців – учнів з 11 країн світу. Організатором творчого змагання виступила Спілка українських освітян діаспори – перше міжнародне об’єднання українських вчителів із різних країн світу. До його створення у 2018 році не було установи чи організації, яка б опікувалася проблемами освітян діаспори. І хоча спілка ще зовсім молода, вона активно працює, отримує позитивні відгуки про свою роботу й генерує нові проекти, серед яких і «Мовограй».
Про особливість конкурсу і проблеми українського шкільництва за кордоном в інтерв’ю Укрінформу розповіла голова правління Спілки українських освітян діаспори, голова оргкомітету конкурсу «Мовограй» Ліна Максимук.
Ідея проведення конкурсу «Мовограй» народилася при пошуці методів допомогти школам підвищити мотивацію дітей до вивчення української мови.
“На робочому столі в правлінні Спілки завжди багато ідей та проектів. Відбираємо найоригінальніші та, на наш погляд, найбільш дієві. Насамперед, робимо це із думкою про учнів українських закордонних шкіл, про вчителів. Як показали наші опитування, проблеми наші спільні – від Австралії до Норвегії, від Японії до Канади. Ми ставили собі таке запитання: як ми можемо допомогти школам підвищити мотивацію дітей до вивчення української мови, мотивацію приходити до школи щотижня у свій вихідний день і здобувати нові знання. Адже у наших учнів, окрім тижня навчання у місцевих школах, ще один шкільний день припадає на вихідний, у той час коли їх однолітки відпочивають. Це велике навантаження. І тому дитина має бути зацікавлена у навчанні, розуміти, для чого це потрібно. Примусом у такій важливій справі нічого добитися не можна. Ми подумали: діти люблять різноманітні змагання, це природно. А що, як спробувати сили у змаганні, в якому ще ніколи не брали участі? Не просто показати, як добре вчилися в українській школі, а й спробувати себе в ролі перекладача з іноземної мови, самому обрати улюблений твір мовою країни проживання і вперше дати можливість іншим українцям прочитати це українською. Така місія нашим учасникам здалася не тільки цікавою, а й по-дорослому важливою”, – розповіла пані Максимук.
В Україні проводиться кілька мовних конкурсів для учнів, у тому числі з діаспори, проте «Мовограй» серед них відрізняється.
“Нас цікавлять здебільшого мовно-літературні змагання. Наші діти охоче беруть участь у конкурсах. Та не всі конкурси приймають до участі українських дітей з-за кордону, як-то конкурс, присвячений творчості Івана Франка (всеукраїнський учнівський літературно-мистецький конкурс «Стежками Каменяра» – ред). Це прикро. Тому одним із завдань «Мовограю» було привернути увагу і можновладців, і широкого загалу в Україні до роботи українських шкіл за кордоном. Або й до самого факту їх існування, бо навіть не всі про нас знають. А ми існуємо! Наші діти теж українці!”, – зауважила голова оргкомітету конкурсу «Мовограй».
Цей конкурс для учнів українських закордонних шкілхотіли будувати на кількох стовпах:
- перше змагання для учнів для українських навчальних закладів за кордоном, де б кожен міг спробувати свої сили, незалежно від мовного рівня.
- друге, це саме творчий конкурс (тобто не просто вивчити напам’ять вірш)
- третє, чи не найважливіше, – це звернути увагу на те, чим наші діти вигідно відрізняються від своїх малих земляків в Україні: кожний маленький закордонний українець надійно стоїть обома ніжками в двох культурах, у двох цивілізаціях.
“Дивись, Україно, через кілька років підросте нове покоління вже готових «двовекторних» перекладачів, які досконало знають іноземні мови. Ось хто буде пропагувати українську культуру в світі, просувати інтереси нашої держави в своїх країнах проживання. Це, без перебільшення, майбутні лобісти України в широкому світі”, – підкреслює пані Ліна Максимук.
Діти саме в ході роботи змогли відчути низку складнощів перекладу: виникала потреба знайти словники іноземних мов, синонімів, фразеологізмів, часто дослівний переклад не спрацьовував і до завдань потрібно було підходити творчо – перефразовувати та адаптувати певні речі в тексті.
Конкурсні роботи були анонімізовані за всіма пунктами. Оцінювання проходило прозоро, результати підраховувалися кількома способами для найбільшої об’єктивності. А ще роботи були перевірені на плагіат професійною програмою.
Організатори конкурсу щиро вдячні Школі української мови та культури при Українському католицькому університеті, особисто директору Назару Данилківу та академічному директору Мар’яні Бурак за спонсорську підтримку, за призи для переможців.
Варто зазначити, що організатори конкурсу “Мовограй” зверталися по допомогу щодо його проведення й до профільних міністерств України але українські чиновники від них “відмахнулися, переслали до іншої інстанції”.
“Знаєте, ми вже багато років живемо в демократичних країнах світу і не звикли до такого ставлення з боку державних службовців у наших країнах проживання. Україні є над чим працювати в цьому плані. Приблизно таке ж ставлення і до українських шкіл за кордоном, якщо вже згадати до слова. В Україні поки що взагалі немає ніякої політики щодо цього. Нами ніхто із владних структур особливо не цікавиться”, – з прикрістю констатує голова правління Спілки українських освітян діаспори.
Зокрема, за майже 30 років незалежності в державі Україні не було створено жодного підручника для закордонних шкіл.
Вона зазначає, що Україна запрошує молодь українського походження вступати до українських вишів, навіть квоти виділяє, але щоб приїхати та продовжити навчання в Україні, чи не має молодь як мінімум знати українську мову? Тому закордонні школи конче потрібні для цього. Без мови, без знання і розуміння історії та культури українська закордонна молодь приїде в Україну лише як туристи. А зі знанням кількох іноземних мов і солідною середньою освітою у закордонних українців є варіанти, які ВНЗ у світі обирати.
“Ми тут живемо, бачимо, як через закордонні школи активно просувають свої інтереси інші країни, як вибудовують свої стратегічні плани на 20-30 років вперед. Фронти проходять не тільки там, де палає. Майбутнє країн вирішується і в тихих класах шкіл на великих відстанях від їхніх столиць. А проекти, які просуваються зараз у деяких колах в Україні, нібито школи за кордоном здатні забезпечити себе самі, є профанацією. На наших плечах відповідальність за майбутнє українства в світі. Українське шкільництво за кордоном має отримати статус державної програми. Сподіваємось, перші особи країни нас почують. Ми готові до діалогу”, – підкреслює пані Максимук.
Тому у закордонних вчителів і виникла ідея об’єднатися та створити Спілку українських освітян діаспори, яка б була об’єднанням викладачів не тільки для професійного спілкування, а й для розробки стратегії розвитку української освіти за кордоном і представлення інтересів освітян владі.
Спілку було засновано 30 червня 2018 року у Великій Британії вчителями та директорами українських шкіл Італії, Португалії, Норвегії, Великої Британії, Тунісу, Греції, Об’єднаних Арабських Еміратів. Цю організацію створили представники різних професій: вчителі початкових класів, викладачі української мови, філологи, психологи редактори, маркетологи. Серед них є і магістри, і кандидати наук, і автори підручників і навчальних посібників, переможці конкурсу «Найкращий учитель української мови за кордоном». Розробка навчальних програм і підручників для закордонної школи, підвищення кваліфікації вчителів, сертифікація учнів, захист інтересів вчителів, організація таборів і конкурсів – це основні напрями діяльності Спілки.
Як повідомлялося, українська суботня школа при Генеральному консульстві України в Стамбулі продовжує набір учнів на 2020-2021 навчальний рік.