Нещодавно у Відні працювала у Головній бібліотеці і Будинку ЄС виставка “Європа – спадок гуманістів”. Кожна із країн-учасниць подала інформацію про двох видатних авторів XV—XVIII століть, які відіграли помітну роль у процесі творення європейської культури. Україна там була гордо репрезентована постатями Івана Ужевича і Себастіяна Фабіян Кленовича.
Про це розповів для Історичної правди пан Ігор Полуектов, правозахисник та адвокат, який глибоко захоплюється дослідженням історії та вивчає зарубіжні архіви.
Кленович народився близько 1550 року, походив із міщан. З юних літ оселився у Львові, згодом переїхав до Люблина. Був студентом Краківського університету, подорожував Словаччиною, Чехією, Угорщиною. Він уславився деякими творами, які демонстрували видатний талант до поезії та любов до української землі.
Його твір латинською мовою 1584 року “Роксоланія” – це прекрасна ода Україні, яка само собою є цікавою і піднесеною довідкою про нашу країну і уявлення про неї тих часів:
…Ліс тут з’явився раніше, ніж “Русь”, цього краю імення,
Ліс уже був, а цей край Руссю назвали пізніш.
Потім і люди сюди прибули — це кращі нащадки
Батька Яфета, і край цей заселили вони.
Зви оце плем’я Яфета, як хочеш: бастарни,
Чи іллірійці, чи теж можеш сарматами звать,
Чи то оті гамаксобії, що на возах проживали.
Можеш назвати і так, не заперечу тобі,
Тільки скажу, що від прадідів Русь свою назву виводить,
Русів нащадки усі всюди признали її.
Отже, і цих, хоча й інші ще є, нам за прикладом предків,
Милий читачу, тепер русами слід називать…
…Скажемо спершу: ліси неосяжні займає Русь славна,
Ген до литовських угідь землі доходять її,
Тягнуться пущі густі до московських суворих просторів,
Краю немає й кінця руським безмежним лісам…
Іван Ужевич увійшов в історію як мовознавець і письменник епохи Ренесансу. Народжений на початку XVII ст., першим описав одну із східнослов’янських мов – лінґвістично опрацював українську/білоруську (linqua Ruthena). Повна назва твору латиною: “Grammatica sclavonica scripta per Ioannem Vseviciuo Sclauonae celeberrimae Academia Parisiensis studiosum theologiae, Parisiis anno a nativitate Filii Dei 1643” – “Слов’янська граматика, Іваном Ужевичем слов’янином, студентом богослов’я славної Паризької академії, написана у Парижі року від народження Сина Божого 1643”.
Своєрідність “Граматики” Івана Ужевича полягає не тільки в тому, що вона створена міжнародною мовою Європи старої доби, але й у тім, що заголовок обіцяє читачеві опис “словенської” — церковнослов’янської мови, однак насправді автор викладає в книзі головним чином систему української мови XVII ст. Автор знайомить західноєвропейських філологів з деякими особливостями міжслов’янської церковнослов’янської мови, яку називає “священною” (“святою”), але прагне на основі української мови створити вступ до вивчення граматичних систем інших слов’янських мов.
Іван Ужевич навчався у Краківській академії (1637–1642) та Паризькому університеті (1643–1645): вивчав богослов’я у всесвітньовідомій Сорбонні. Щоб провести революційні зміни на українських землях, внести вклад у розвиток письма, мови і літератури, ще задовго до Кобзаря, сповідував дещо перефразований принцип: і свого навчайтесь і чужого не цурайтесь.
Як повідомлялося, український бізнесмен Валерій Галан розповів про свій унікальний інноваційний історичний музей – він стверджує, що інвестувати в духовний розвиток нації вигідно.