“Хто ми і пощо ми?”
( І. Франко )
Місяць тому в наш край прийшла біда : повінь ,пік якої припав на 23-28 червня, забрала життя трьох людей в Івано-Франківській області. Найбільших втрат зазнали Івано-Франківська та Чернівецька області, хоч чимало лиха наробила «велика вода» і у Львівській і Закарпатській областях. Через зливні дощі найперше вийшли з берегів карпатські річки Чорний та Білий Черемош, через пару днів – Дністер та Прут. Всі річки зазначених регіонів, де відбуваються спустошливі повені, беруть свій початок у Карпатах. Про те, як стрімко збільшувався потік води ,не зустрічаючи опору, змітаючи все на своєму шляху, несучи з гір величезне каміння, стовбури вирваних з коренем дерев, поодинокі нежитлові будівлі, гори сміття, яке часто скидають біля річок, говорять свідки повені 2020 року.
Вода прибувала так стрімко, що не вдавалось рятувати не тільки хатнє майно, але навіть свійських тварин. Так, у селищі Ясиня Закарпатської області за 1 годину вода піднялася на 1 метр. Прут піднявся на 5 метрів, на Дністрі біля Галича вода досягнула нечуваної позначки – 7 метрів. За останні 60 років цю повінь вважають найбільшою в Західній Україні. За даними експертів «Екологічної ліги», зруйновано 14 тисяч будинків, тисяча кілометрів доріг, зруйновано або суттєво пошкоджено 150 мостів, об’єктів інфраструктури. Деякі села Карпат опинилися у кільці водяної стихії, повністю відрізані від світу через великі зсуви грунту, які перекрили дороги і стали загрозливими для осель. Про знищений урожай, хатнє майно навіть не йдеться. Для допомоги населенню та ліквідації наслідків повені було задіяно 1,5 тисяч нацгвардійців та рятувальників. За попередньою оцінкою, витрати на подолання наслідків стихії винесуть 4-5 мільярдів гривень.
Очевидно, що причиною повеней чи паводків, які траплялись на Прикарпатті, Буковині і Закарпатті і в попередні сторіччя, є зливні дощі, тобто природний чинник. Однак у публікаціях фахівців названі причини виникнення загрозливих ситуацій, пов’язані з чинниками антропогенними: руйнуванням русел через забір каменю, гравію і піску; забудову заплави. Та найвагомішим серед них вважають вирубку лісів.
Що стосується видобутку будівельних матеріалів каменю, гравію і піску з русла річки Стрий, то науковці Рудько Г.І. і Петришин В.Ю. вказують на наближення екологічної катастрофи. Невтішну інформацію подає сайт «Варта 1», повідомляючи, що забором гравію з річки займаються п’ять фірм, щодня вивозять тонни гравію, залишаючи мешканцям «місячні» пейзажі та клопоти повеневих явищ. До речі, наші дослідження русла Стрия у 2006-2018 роках свідчать, що воно буквально «танцює», настільки змінює конфігурацію і напрямок.
Суперечки про причини паводків і повеней на Західній Україні тривають не один рік. Фахівцям з гідрології, геоморфології добре знана наукова праця професора Ковальчука І.П., опублікована ще 2003 року, в якій подано грунтовний аналіз умов протікання річкових систем Карпатського регіону, наведено кількість опадів за другу половину ХХ-го сторіччя і, як висновок – причини та перебіг паводкових явищ. А тепер – увага: автор підкреслює невеликий ступінь заліснення водозборів карпатських річок, це – 40,2% в Українських Карпатах і 25% – на Прикарпатті .Аналіз стану лісів свідчить про надмірне вирубування лісу, зміну його вікового та видового складу (ліс, який затримує воду, повинен досягнути 35-40-річного віку), знищенні криволісся на верхній межі лісу. Тому, як би не переконували лісівники про масштабні, на сотнях гектарів із залученням до цієї справи школярів ,насадження молодих дерев на місцях зрубів, то лиш за найсприятливіших умов, якщо молодняк виживе і якщо ліс почне виконувати свою предковічну функцію, промине не один десяток літ, зміниться не один лісівник і не один прем’єр- міністр.
Екологи Державної служби, а також науковці давно б’ють на сполох, вказуючи на несанкційні, хижацькі вирубки лісу. Особливо загрозливі масштабні вирубування розпочалися з 2008 року. Знаними з проблематики впливу лісу на річкові системи є праці Генсірука С.А., Олійника В.С., Парпана В.І. Фурдичка О.І. та інших. Можна назвати десятки прізвищ небайдужих до цих проблем вчених. В останні десятиліття всі, хто займається дослідженням деревостанів лісів та їхнім впливом на довкілля, зокрема і руслові процеси річок Карпатського регіону, вказують, що для умов Карпат ліс приблизно в 4-5 разів зменшує схиловий стік води, на 20-30% стримують потоки води стовбури і крони дерев. Ліс запобігає виникненню зсувів, а за умов засушливої погоди сприяє ґрунтовому живленню річок. В працях вказано на ще одну причину розвитку загрозливих ситуацій за суцільного вирубування лісів: це – використання вантажно-вагового транспорту для вивозу вирубаної деревини.
Не стоять осторонь питань дослідження і ефективного використання природних ресурсів працівники кафедри фотограмметрії і геоінформатики Львівської політехніки (термін «фотограмметрія» означає в перекладі з грецької мови «вимірювання світлозапису»). З 2006 року ми займаємось дослідженням річок Дністровського басейну і станом лісів Прикарпатського регіону ,використовуючи топографічні карти і різні космічні зображення. Проводимо моніторинг горизонтальних зміщень русел ,визначаємо їх стійкість, вплив геологічних структур (для розуміння проблеми: річка Стрий за столітній період перемістилась в горизонтальному напрямку більше, ніж на 1 км). Що ж стосується вирубувань, то космічні зображення, отримані з різних супутників Землі, дають можливість не тільки визначати площу, але й час вирубок.
Цією тематикою займаються науковці Бабушка А.В., Шевчук В.М., Заяць І.В., Поліщук Б.В.,Третяк С.К., які успішно захистили кандидатські дисертації і представляли свої дослідження на престижних міжнародних форумах і конференціях .Використовуємо також знімки з безпілотних літальних апаратів, які широко застосовують у світовій практиці для розв’язання управлінських задач, пов’язаних з лісівництвом, кадастром, гідрографією, точним землеробством, збереженням культурно-історичної спадщини та багатьма іншими галузевими завданнями. До речі, знімки з безпілотного апарата використовувала аспірантка нашої кафедри Денис Ю.В. для оцінювання масштабу засихання хвойних лісів Тухлянського лісгоспу. Нову конструкцію безпілотного літального апарата для повітряного знімання, який успішно пройшов випробування, запропонував завідувач кафедри професор Глотов В.М.
Подаю цю інформацію для розуміння того, що ефективне дослідження понищень лісів і річкових систем, як і подальше економічно обгрунтоване і законне використання природних ресурсів неможливе без новітніх технологій, в даному випадку без космічного знімання та аерознімання. .Аналізуючи стан лісів у західній частині України, «хлопці» з кафедри демонструють знімки: найбільше «білих» плям з пеньками і оголеною засміченою землею в Івано-Франківській та Закарпатській областях ,щільність вирубок по районах різна. «Чорні» душі сотворили ці плями, наче дика, чужинецька орда пронеслась оспіваною Верховиною.
А ось реакція «високого начальства» на повінь. Колишній голова Державного агенства лісових ресурсів Андрій Заблоцький заявив, що ніякий ліс не в змозі стримати такої кількості води, яку принесла стихія цьогоріч, тобто варварське вирубування лісів тут ні при чому. За ним цю фразу повторив, захищаючи честь «мундира», прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Коментуючи наслідки повені цього року, іншу думку озвучив колишній міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак. Він цілком слушно наголосив на тому, що ми згадуємо про довкілля і екологічні проблеми, «коли прийшла вже біда» .
Тільки ж біди обсідають нас щораз щільніше і причини їх появи не тільки економічні чи екологічні, а насамперед – це проблеми честі, моралі і загалом культури. Не знаю, де навчались ,як сприймали геніальний твір Лесі Українки «Лісова пісня» чи філософський роздум-сповідь Івана Франка «Лісова ідилія» і ті з високих кабінетів, хто покривав і сприяв незаконному вирубуванню лісу, і ті, хто трощив його бензопилами і сокирами. Одинакові духовні плебеї…
Леся Українка написала «Лісову пісню» у 1911р. в Кутаїсі, сумуючи за рідним краєм. В одному з листів вона признавалась, що ця драма-феєрія створена на честь «волинським лісам». Персонаж твору «дядько Лев» – охоронець високого і вічного, захисник лісу і могутнього дуба, гармонії природи і людини, оборонець народної мудрості і моралі: «… та дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати».
Де вони і скільки їх залишилося сучасних «дядьків Левів»? Все більше бачимо дядьків «отечества чужого» з їх прагматичними потребами: 20 квартир у Києві, Канари, кінні скачки у Лондоні, і за все це треба заплатити, зокрема вирубаними лісами і пустельним пейзажем рекреаційних територій Прикарпаття. В написаній 1903 року поемі з присвятою молодшому приятелеві Миколі Вороному, який в той час захоплювався декадансом, Іван Франко, звертаючись до молодого поета в доброзичливій, легко іронічній манері – «Миколо, мій друзяко славний, ідеалісте непоправний», подає завдання і принципи творчості поета бездержавної нації: «Поет сучасний, він тим сучасний, що нещасний, …Болить чужим і власним горем», Це поетове звернення і до Вороного, і до всіх нас. Власне, в цій поемі великий мислитель поставив питання «Хто ми і пощо ми?» Що передамо у спадок нащадкам, які ідеали сповідуватимемо?
То ж, дбаючи про довкілля, прикладаймо всі зусилля, щоб не стали дійсністю слова американських індіанців, звернені до власть імущих: «Коли буде зрубане останнє дерево, коли буде отруєна остання річка, коли буде впіймана остання риба, лише тоді ви зрозумієте, що гроші неможливо їсти».
Христина Бурштинська,
доктор технічних наук,
м.Львів