Пан Ігор Полуектов є правозахисником та адвокатом, він глибоко захоплюється дослідженням історії. Перебуваючи за кордоном, він знаходить час для кропіткої роботи у зарубіжних архівах, відшукуючи, вивчаючи та оприлюднюючи документи, які здатні поглибити наші уявлення про минулі століття існування нашої держави та діяння наших співвітчизників.
Своїми відкриттями та міркуваннями пан Полуектов ділиться в постах у соцмережах та в окремих публікаціях в ЗМІ. Зокрема, за чотири місяці роботи у французьких архівах він знайшов цікаві документи щодо епохи козацтва.
“Я все дитинство захоплювався французькими мушкетерами. І лише зараз дізнався, що самі мушкетери захоплювались українськими козаками”, – не шуткуючи починає свою розповідь пошановувач історії.
Як відомо, французькі королівські мушкетери (фр. Mousquetaires du Roi) або гвардійські мушкетери (фр. Mousquetaires de la Garde) – добірна військова частина, особиста охорона французьких королів були утворені у 1622 році як вид кінної піхоти (діяли до 1775 року, пізніше перетворившись в класичних кавалеристів – кінних стрільців).
За словами дослідника, коли мушкетери короля Франції у 1622 році лише починали створюватись, слава про козаків вже лунала по всій Європі: “вони ходили походами на болгарську Варну, турецький Константинополь (і низку інших їх міст), чеську Прагу (фактично вирішивши на довгі роки незавидну долю чехів), Московію брали і навіть під Віднем вже побували (там такий список, що йому буде окрема моя велика стаття присвячена, де буде чимало нових маловідомих фактів)…”.
В першому своєму пості на козацьку тематику автор вирішив не розпорошуватись стосовно усіх цих подій, які охоплюють всю Європу, а зосередитись “лише на французах і тому горизонті знань, якими могли володіти саме мушкетери короля”. Справа в тому, що вже в 1605 році у Франції починали виходити інформаційні сторінки “Mercure français” (передвісник регулярних друкованих газет), які вже тоді знайомили простих французів з ситуацією в світі, а особливо в театрах бойових дій, де без козаків майже не обходилось.
“Це був перший дзвіночок, який не міг бути незнайомий тим, хто займався військовою службою при королі Франції (майбутнім мушкетерам)”, – зазначає дослідник.
А вже в 1631 році на регулярній основі починає виходити одна з перших (якщо зважати на наші сьогоднішні стандарти, то перша) газета Європи, яка і надасть назву такому роду видань – “Gazette”. Так от, у цій “Gazette” вже буквально в першому ж номері повідомляється про те, що козаки знову розбили якесь турецьке місто (Mizene), а тому турки “відправляють ціле своє Посольство до Польщі, щоб вимагати миру та відкликання козаків, які руйнують їх задуми”.
Там і дуже багато інших згадок про численні їх подвиги, але особливо сильно Полуектова вразило повідомлення, яким, як переконаний дослідник, зачитувався кожен мушкетер короля, в випуску газети №7 (повідомлення за 4 січня 1636 року), таке собі буденне, наче звичне для українських козаків:
“5000 козаків, які виїхали з Польщі у вересні минулого року, перетнули Сілезію, Богемію, Нижню Баварію, Франконію та Ветеравію, провели довгий час навколо Нюрнберга, де вимагали два мільйони фунтів у всіх цих країн. Потім, нарешті, перетнули Рейн у Вормесі, перетнули нижній Пфальц і Мозель у Трірі, і тепер прибувають до Люксембурга…”.
“Це вся Європа! Це 2500 км! Це унікальні країни і міста, побачити які – то вже та собі пригода на все життя. А тут люди ходять цілим військом, як у себе вдома, та ще і бойові задачі вирішують!”, – із захопленням зауважує дослідник французьких архівів.
Як мандрівник сучасний, пан Ігор Полуектов навіть взяв і карту цього походу намітив цей маршрут (нижче на фото).
“Мене це вражає! А ви уявіть, як ставало дибки волосся у капітан-лейтенант королівських мушкетерів Тревіля, коли на ранковому плацу він зачитував мушкетерам цю газету в 1636 році! А він зачитував, бо видання це було офіційне, від короля, а тому обов’язково було на столі Тревіля. Ви хоч щось подібне колись читали про мушкетерів? Отож бо і воно! ) Та кожен мушкетер після такого мріяв стати козаком. І тут лише частина жарту, бо всі ці повідомлення з газет, описані події та названі прізвища реальні”, – емоційно зазначає наш співвітчизник.
Крім того пан Полуектов знайшов у французьких архівах рукопис кінця 1640-х-початку 1650-х років, який так і називається “Discours des cosaques”. За його словами, там описані досить детально всі найважливіші події історії України (і назва країни там саме Vkraine!) на той момент).
“Він належав (повністю чи частково? – питання) дуже цікавій особистості, Claude de Mesmes comte d’Avaux (помер в 1650-му році), французькому дипломату, який відзначився тим, що був дотичним до найважливіших мирних переговорів і аж трьох договорів: Штумсдорфського договору, Гамбургського договору, Вестфалійського миру”, – уточнює Полуектов.
Його власне розслідування привело дослідника до думки, що цей рукописний текст багато разів переписувався (він знайшов три його різні екземпляри в архіві, написані різними людьми), а тому все те, що дійшло до нас, вже правилось кимось (є припущення, що родичем).
Наступним за часом важливим епізодом “інформування мушкетерів короля про їх кумирів, українських козаків”, стала величезна книга секретаря французького посла у Польщі, П’єра Шевальє, цілком присвячена українським козакам та взагалі звичаям нашого народу – «Історія війни козаків проти Польщі» (опублікована в 1663 року). Нижче Полуектов навів лист автора до свого шефа-посла (оригінал на фото), долучений згодом до книги:
“Панові графу де Брежі, радникові короля, членові його ради, генерал-лейтенантові його військ, колишньому його послові в Польщі, Швеції і в інших державах Півночі та Німеччини
Пане!
Хмельницькому, який прибув з глибини Русі до Франції, порадили, щоб він – коли захоче бути відомим тут – звернувся до Вас, пане, бо Ви можете засвідчити про доблесть його та його козаків з тим більшою певністю, що Ви були майже очевидцем їхніх доблесних учинків під час Вашого перебування послом у Польщі; Ви бачили тоді на власні очі самі початки козацької війни і пізнали всі її мотиви й таємницю, оскільки Ваші відмінні якості, так само як і характер Вашого почесного становища, здобули Вам велику ласку та особливу довіру покійного короля Владислава. Ви завербували також, пане, чимало отих шукачів пригод для служби в королівській піхоті, яких Ви дібрали в Польщі та повели до Фландрії, де їхня зброя часто знищувала численних ворогів; французьким же військам не доводилося наснажувати їх войовничістю, бо їм вистачало природженої сміливості.
Щодо мене, який вдруге (!) їх веде в цю країну, то я переконав їх, що вони мають звертатися лише до Вашої протекції, щоб стали відомими їхні бойові подвиги, які вони чинили без жодного наміру уславитися серед майбутніх поколінь або поширювати про себе відомості серед інших народів. Вони мені дозволили, пане, щоб я присвятив Вам їх історію, тим охотніше, що це єдина винагорода, яку вони роблять мені, своєму історіографові, котрий, проте, вважає себе досить компенсованим за свою працю: вона дала йому слушну нагоду урочисто і достовірно запевнити Вас у палкому прагненні, з яким він дає обіцянку лишатися на все життя,
Шевальє”.
Тож пан Ігор Полуектов резюмує, що документально підтверджується той факт, що скоріше за все, у 17 столітті саме французькі мушкетери мали чого навчитися у досвідчених запорізьких вояків.
Натхненний дослідник пообіцяв пізніше більше написати про французькі газети “Mercure français” та “Gazette”, а також нідерландські “Куранти” (які друкувалися з 1618 року), що також немало писали про наших співвітчизників тих часів. По цих матеріалах він планує підготувати ще не один пост, із цитатами про козаків, описами цікавих історій з життя наших керівників та інших описів, які самі можуть служити непоганою “Історією України”.
Як повідомлялося, історію української діаспори дуже цікаво можна представити крізь призму фалеристичних пам’яток, зібраних у Львівській національній науковій бібліотеці (ЛННБ) України імені В. Стефаника.