Щодня, чи – майже щодня, бачу цього приємного, переважно завжди усміхненого, чоловіка. Чому бачу? Та тому, що в «Близенько» маю можливість купувати те, що потрібно. Пан Олег завжди в русі, але іноді нам вдається сказати один одному буквально кілька слів. З огляду на це я й підготував запитання, на які пан Олег відповів. То ж пропоную вам, шановні читачі, нашу письмову розмову.

«Влада псує і розбещує…»

• Як Ви «прийшли до себе»? Де вчилися, де працювали?
• Закінчив Національний університет харчових технологій. Працював, працюю і планую працювати пекарем.
• Левко Лук‘яненко якось сказав мені під час розмови (інтерв‘ю): «Я накреслив собі свою долю сам». А Ви самі її накреслювали – свою долю, чи доля Вас вибрала-обрала?
• Виявлені в ранньому віці здібності визначили мою долю.
• Які проблеми виникають у Вашій діяльності?
• Постійний брак часу.
• Чи Вам потрібна поезія?
• Безумовно.
• Чи Ви часом не ідіот? Бо Панас Заливаха казав мені в 1996 році: «Щасливими бувають хіба ідіоти». Отже, Ви, може, також не хочете бути щасливим?
• Це так. Не заперечую.
• Чи навчились спостерігати за собою?
• Не завжди вдається.
• Чи є такі владні діячі, яких влада не зіпсувала? На різних рівнях – як Вам здається?
• Влада псує і розбещує. Отже, таких не знаю.
• Ви задоволені життям?
• На це запитання не маю однозначної відповіді.
• Якими інтелектуальними ідеалами живе нині Україна – як Ви думаєте?
• Населення України переважно це суспільство споживачів. Причиною цього є бідність і неякісна освіта.
• Ви вірите в свій народ?
• Змушений.
• Хто нині будує Україну?
• Ті, хто працює на Україну і в межах держави, і поза її межами. Тим самим вони інвестують в неї і сплачують податки.
• Ким Ви є передусім (розставте за порядком):чоловіком, українцем, громадянином?
• Ці категорії не мають порядкового номеру, оскільки я є одночасно чоловіком від народження, українцем за походженням і громадянином – за паспортом.

«Мені особисто не байдужа доля рідного міста»

• Чи любите Ви людей?
• На щастя, ця любов взаємна.
• Яким має бути, на Вашу думку, «рух України вперед»?
• Чесна та віддана праця всіх людей, котрим Україна дорога, де кожен якісно робить те, що повинен.
• Чи часто розмовляєте зі своєю душею?
• Як тільки залишаюсь наодинці.
• Чи маєте багато друзів?
• Двоє.
• Що чистіше: історія чи політика?
• Ні те, ні інше. Тим паче, що перша є продовженням другої – як дим і вогонь.
• Чи маєте власний погляд на минуле?
• Звичайно.
• Світ для Вас – добрий?
• По-різному буває.
• Чи Львів став європейським містом?
• Ні!
• Чи має наш народ достатньо провідників нації?
• Їх досить, але ми їх традиційно не чуємо.
• Чи відчувають себе львів‘яни відповідальними за своє місто? А Ви?
• Сподіваюсь, небайдужих багато. Мені особисто не байдужа доля рідного міста.
• Про що мрієте?
• Мрію дожити до часу, коли наша держава справді стане національним домом всіх українців, для чого і була створена.

Замість післямови. Шановні читачі, ви мали змогу прочитати письмову розмову двох президентів (відповідно до переконливого висловлювання Президента України Володимира Зеленського). Станьте третім – відгукніться на наше спілкування.

Спілкувався Богдан Залізняк,

Член НСПУ і НСЖУ,

м. Львів