“У його роботах – умиротвореність, м’якість і гармонія зі світом. А ще через його картини відчувається внутрішня теплота, сонячність і невимушеність. Його можна назвати натхненним оспівувачем Закарпаття”…
Мова йде про митця та Заслуженого художника України Золтана Шолтеса.
Яскравий представник Закарпатської школи живопису народився 21 липня 1909 року в селі Прикопа (нині Словаччина) у сім’ї вчителів. Почав малювати з дитячих років. Згодом вчився в Ужгородській мистецькій школі у відомих живописців Йосипа Бокшая й Адальберта Ерделі.
У 1929 році Шолтес вступив до Ужгородської греко-католицької семінарії, після закінчення якої став священником у селі Ужок на Закарпатті. Чоловік не лише правив, а й вправно працював зі столярними інструментами, виготовляючи для селян своєї парафії вікна та двері.
А ще серед гір та лісів, осяяних сонцем, напрочуд легко творилося: він черпав натхнення з цього прекрасного й величного українського світу. Шолтес взагалі не любив малювати в приміщеннях, писав саме на природі, їздив у далекі села та піднімався на полонини. На пленерах можна було не лише відображати красу Карпат, а й спілкуватися з колегами й обмінюватися досвідом.
Загалом гори стали мистецькою оазою та місцем сили для багатьох художників того часу. Зароджувалося нове мистецьке явище – Закарпатська школа живопису, яка лірично оспівувала естетику краю, змальовувала життя та традиції місцевих мешканців, робила акцент на світлотінях та реалістичності пейзажів. І Шолтес зробив неабиякий внесок у розвиток цього напрямку.
Так би й продовжував Шолтес одночасно служити Богу та мистецтву, якби не нові реалії часу. Радянська влада заборонила греко-католицьку церкву, і Шолтес змушений був залишити сан. Художник разом із дружиною та трьома дітьми переїхав до Ужгорода. У місті хотів знайти роботу, але це було досить складно. Тому художник підпільно влаштувався на меблеву фабрику, де тяжко працював у нічну зміну.
Шолтеса не репресували, як більшість греко-католиків, бо він із 1945-го активно долучився до творення Спілки художників УРСР. У 1946 році разом зі своїми колегами став засновником її Закарпатського відділення.
У 1950-1960-х роках Шолтес проводив активну мистецьку діяльність, брав участь у численних українських і міжнародних виставках.
У 1975 році отримав звання Заслуженого художника України. Великої слави набула виставка Шолтеса, Бокшая, Глюка й Свиди в Москві 1966 року.
Важливо зазначити, що для митця професійна солідарність не була пустим звуком. Коли в 1988 році йому запропонували організувати виставку в Будапешті, то він попросив, щоби разом із його роботами експонували твори друга – Гаврила Глюка, що вже помер. Йому дозволили. Ця виставка мала чималий успіх серед любителів мистецтва.
Загалом у Шолтеса були хороші стосунки з багатьма тодішніми закарпатськими художниками – Йосипом Бокшаєм, Адальбертом Ерделі, Федіром Манайлом, Антоном Кашшаєм, Василем Габдою, братами Контратовичами, Шандором Петкі, Золтаном Баконієм й іншими.
Художник був відданим не лише у творчості та дружбі, а й в особистому житті. З дружиною прожили 60 років у щасливому шлюбі.
Золтан Шолтес продовжував малювати до останніх років свого життя. Він помер 15 грудня 1990 року, його поховали на міському кладовищі Ужгорода.
Митець залишив велику кількість праць, які зараз зберігаються в приватних колекціях Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Японії, Канади, Німеччини, Великої Британії тощо. У Закарпатському обласному художньому музей імені Йосипа Бокшая можна побачити 50 робіт митця, що написані в різні періоди життя. Твори художника також зберігаються в Національному художньому музеї України. Шолтес завжди був переконаний, що твори художника насамперед мають жити серед свого народу.
Серед відомих робіт митця – “Весна”, “Зимовий вечір”, “Верховина”, “Зима в Жорнаві”, “Колочава весною”, “Рахівські полонини”, “Буря над Бескидами”.
У 2009 році вийшов ілюстрований художній альбом “Золтан Шолтес”, присвячений 100-річчю від дня його народження. Автори видання – мистецтвознавці Віктор Штець і Людмила Біксей. В альбомі містяться тексти українською та англійською мовами, унікальні світлини та приблизно 150 репродукцій.
Людмила Біксей так коротко охарактеризувала життєвий шлях митця:
“Черпаючи наснагу з Книги Книг та античних джерел, знав, що істина проста. Прагнув завжди правди: коли за намовлянням сидів у в’язниці, коли допомагав землякам словом і ділом, як священник, коли разом з Августином Волошиним висвячував у 1938 році у Волосянці національний український прапор”.
Ім’я Золтана Шолтеса назавжди вплелося в історію мистецтва України. Художник, що присвятив своє життя пейзажному жанру та виробив власний творчий почерк, і досі має прихильників по всьому світу.
Як повідомлялося, восени на сайті електронного архіву Ukrainian Unofficial запустять окремий розділ “UU#Lviv”, присвячений місцевим митцям від доби Відлиги до Перебудови (1950–1980-і рр).