Українська мова у світі сприймається як одна з наймилозвучніших і наймелодійніших.
Усі мови світу мають свої особливості, часто вони відрізняються за тембром, інтонацією, артикуляцією. Саме це надає мовленню певного настрою, стиля, забарвлення. Промова однією мовою звучить урочисто, іншою жорстко, третьою лірично, якоюсь грайливо і жартівливо.
Загальновідомим є факт, що на початку минулого століття в Парижі зібралися представники від кожної нації. Міжнародне журі експертів-філологів проводило конкурс краси звучання й мелодійності мов світу. Тоді наша мова увійшла в почесну трійку переможців.
Викладач Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оксана Суховій пояснює такі визначальні й характерні особливості нашої мови як милозвучність і мелодійність – її структурою, будовою і гнучкістю, пише Еспресо-TV. За її словами, “солов’їного” звучання нашій мові надають різні фонетичні засоби.
“Наприклад, в українській мові є таке поняття, як спрощення у групах приголосних. Є, навпаки, поява голосного чи приголосного звука в певній фонетичній позиції. Є чергування звуків, приміром, “у” з “в” чи “і” з “й”, які допомагають уникнути скупчення багатьох голосних чи багатьох приголосних. І тоді такий мовний малюнок виходить досить плавний, у нас немає складних для вимови скупчень звуків”, – філологиня.
Також вона звернула увагу, щоу нашій мові є таке явище, як приставні приголосні. Це є нормою української мови.
“Наприклад, такі слова, як “вухо”, “вулиця”, “гострий”, “горіх” – ми до них звикли. У діалектах української мови це явище більш поширене, ніж у літературній мові. І вухові, яке треноване на літературну мову, іноді незвично, навіть почасти і смішно чути такі форми, які є звичними для носіїв діалектів. Своїм студентам я наводжу, приміром, такі приклади: “Ганна” і “Гандрій”. Для студентів слово “Ганна” звучить органічно, нормально, а при слові “Гандрій” вони починають усміхатися. І коли ми спільно починаємо шукати різницю в цих словах, приходить розуміння, що ми є заручниками мовного консерватизму. Тобто ми звикли, що є певні норми, певні рамки, а все, що поза ними – такого бути не може. Але ж літературну мову формує мова народна: щось увійшло в правопис, щось лишається на його периферії, але люди так говорять, і для них це звично. І, скажімо, “у Гандрія” звучить милозвучніше, ніж “у Андрія”. І от такі явища продовжують формувати дуже багато норм і в літературній мові, які, зокрема, стосуються і милозвучності”, – поділилася кандидат філологічних наук Оксана Суховій.
Крім того, як зауважує викладачка КНУ, милозвучності нашій мові додають ще й пестливі суфікси – рученьки, ніженьки, пташечка, квіточка, сонечко. І навіть дієслова у нас мають пестливі суфікси: спатоньки, їстоньки, гулятоньки. А згрубілих суфіксів у нас менше. І вже у самій вимові слова формується ставлення до самого поняття, яке виражає певне слово. Коли ми говоримо “рученята”, “оченята” – це вже сприймається з теплотою, душевністю, звучить приємно, музично.
За підрахунками дослідників, українською мовою послуговуються понад 45 мільйонів людей у світі. Зокрема вона особливо поширена у Білорусі, Росії, Польщі, Словаччині, Казахстані, Молдові, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, у Португалії, Іспанії, Великобританії, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії, Італії, Греції.
Ми всі часто чуємо широко вживані у світі англійські слова, це давно вже стало звичним явищем. Проте, маємо звернути вашу увагу, що так само є й українські слова запозичені з нашої мови, які повноцінно функціонують у мовах різних куточків земної кулі.
Відтак можемо говорити про українізми. Найбільше, звичайно, у країнах, що є нашими сусідами – у польській, російській, білоруській, румунській мовах. Хоча, колоритні українські слова зустрічаються і в інших мовах – англійській, французькій, німецькій, італійській, угорській тощо.
Найчастіше вони позначають українські реалії, елементи українських звичаїв, предмети українського побуту, тобто є в названих мовах екзотизмами, а також етнографізмами.
У російську мову деякі з українізмів потрапили ще у 19 ст. і навіть раніше (бондарь, вареник, галушка, корж, кожух, хлопец, хлебороб, школяр). Деякі із них навіть витіснили свої російські відповідники: “пасека” (рос. “пчельник”), “сырник” (рос. “творожник”), “хлебороб” (рос. “хлебопашец”), “стерня” (рос. “жнивьё”), “гречка” (рос. “гречиха”).
Борщ
У багатьох народів світу, приміром, слово “борщ” стало не просто лексичною одиницею в словнику, а набуло практичного застосування. Ми можемо з упевненістю сказати, що наше слово “борщ” глобалізувалося, бо в усьому світі “український борщ” – це ще й одна з найвідоміших перших страв.
- боршч – білоруською
- borsch – італійською
- Borschtsch – німецькою
- barszcz – польською
- борщ – російською
- borș – румунською
- Borscht – французькою
- boršč – чеською
- borscs – угорською
Вареники
Українізм “вареники” так само міцно вкоренився як у словниках російської, англійської, білоруської та інших мов, так і в кулінарній культурі цих народів.
- Vareniks – англійською
- варэнікі – білоруською
- вареники – російською
Козак
Як наслідок низки історичних подій та цивілізаційних змін з 16 століття українські слова з’являються і у французькій мові, серед них можна пригадати такі: поріг, козаки, курінь, січ, отаман, гайдамак, сотник, джура, старшина, булава, бандура, староста, слобода, хутір, борщ та інші.
Слово “козак” – власне українське: вільна, незалежна людина, захисник своєї землі, шукач пригод, але з “легкої руки” українського словника воно чудово прижилося в словниках інших мов світу.
- Cossack – англійською
- казак – білоруською
- Kosak – німецькою
- Kozak – польською
- казак – російською
- cazac – румунською
- Cosaque – французькою
- Cossack – чешською
- kozák -угорською
Степ
Деякі мовознавці припускають, що англійське steppe є давнім запозиченням з нашого ареалу. Можливо, через польську мову, де слово step чоловічого роду, як і у нас і куди воно потрапило так само від нас. В російській мові степь змінює рід на жіночий.
- Steppe – англійською
- Стэп – білоруською
- Стер – болгарською
- Steppe – німецькою
- Степь – російською
- Stepă – румунською
- Step – словацькою
- Steppe – французькою
- Stepa – чеською
- Sztyeppe – угорською
Гопак
Гопак – традиційний український танець запорозького походження, а також власне українське бойове мистецтво – набули великої популярності у світі. Оскільки техніки виконання гопака містять у собі багато елементів, які не поширені в інших народів і схожі на бойову техніку, це слово не знайшло перекладу в інших мовах, але залишилося у них (як і саме поняття) у нашому, українському, звучанні.
- Hopak – англійською
- гапак – білоруською
- Hopak – іспанською
- Hopak – італійською
- Hopak – німецькою
- Hopak – польською
- Hopak – румунською
- гопак – російською
- Hopak – французькою
- Hopak – чеською
- Hopak – угорською
Вечорниці
Специфічні є й українізми в англійській мові канадців, що позначають поняття побуту, звичаїв, історичні значення – dumi “думи”, Меtelitsya, Hopak — назви танців, bandura “бандура”, borsch “борщ”, Zaporozhtsi “запорожці”, vechornytsi “вечорниці”).
- вечерницы – білоруською
- vechornytsi – у канадців
- вечерницы – російською
Бандура
Про походження назви нашого давнього народного інструмента також є багато версій. Можливо, до нас це слово прийшло ще з латині (пандура), але як там є, це слово характерне нашій культурі та історії, а через нас – і культурам інших народів.
- bandura – англійською
- bandura – польською
- бандура – російською
- bandura – чеською
Гречка
Назва поширеної в нас запашної і корисної культури не лише міцно вкоренилася в іноземних мовах, а, приміром, у російській навіть витіснила їх відповідник “гречиха”.
- hreczka – польською
- грэчка – білоруською
- гречка – російською
- hrișcă – румунською
Сирник
Українізм “сирник” так само став російським словом, витіснивши там слово “творожник”, а також був запозичений іншими мовами.
- сырнікі – білоруською
- sernik – польською
- сырник – російською
Черешня
Мелодійна назва соковитої ягоди, українізм “черешня” зустрічається в білоруській (чарэшня), польській (czeresnia (trzesnia), російській (черешня) мовах.
- чарэшня – білоруською
- czeresnia (trzesnia) – польською
- черешня – російською
“Яке прекрасне рідне слово! Воно – не світ, а всі світи...”, – цими словами Володимир Сосюра дуже точно передав космічну велич рідного слова у всіх його гранях, значеннях, відтінках і відношеннях.
Тож можемо констатувати, що наші колоритні, власне українські, слова, чудово прижилися у світі. За ними впізнають нас!
Нагадаємо, наразі в ЗМІ зявляються публікації, в яких висловлюються побоювання, що в Україні відбувається чергова спроба наступу на українську мову. Так. зокрема, можуть скасувати закон про українську мову.