Останніми роками українські виробники в пошуках нових ринків нарощують присутність у країнах Африки. Звісно, на значно скромнішому рівні порівняно з Євросоюзом, Китаєм чи, скажімо, Туреччиною, однак потенціал великий. Зростають об’єми торгівлі продукцією цивільного призначення, ведеться залучення приватних компаній на ринки Африки.
Про ситуацію в цій сфері розповів Юрій Олійник, співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень”, передає Novynarnia.
У 2019 році сума українського експорту до Африки становила 4,971 мільярда доларів США, тобто понад 9% загального експорту нашої держави, збільшившись на 20,5% порівняно з 2018-му.
“Розвиток африканського напрямку став особливо важливим після скорочення експорту в Росію. А у зв’язку з коронавірусною кризою він набуватиме ще більшого значення, адже українська економіка ще навесні відчула наслідки тривалого закриття ринків КНР”, – зауважив експерт.
Основний об’єм нашого експорту надходить до країн Північної Африки. Але останнім часом зростають обсяги постачання й до інших частин континенту. Збільшення кількості споживачів вітчизняного експорту закономірно спостерігається у найбільш розвинутих державах регіону, які демонструють високі показники економічного зростання – на сході та півдні Африки. Це стосується передусім стабільних країн узбережжя Індійського океану, особливо Кенії і Танзанії.
Динаміку українського експорту до ключових партнерів на Африканському континенті можна наочно показати в наступних показниках:
У 2019 році порівняно з 2018-м найбільше зросли обсяги експорту українських товарів до:
- Єгипту (на $697 мільйонів)
- Алжиру ($193,6 млн),
- Ефіопії ($76,9 млн)
- та Нігерії ($55,2 млн).
Водночас спостерігаються стагнаційні процеси в Марокко та Західній Африці, зокрема Ліберії та Сенегалі.
“Зауважимо, що всі три держави, де зафіксовано скорочення вітчизняного експорту, перебувають у стані політичної турбулентності. Скажімо, в Ліберії після перемоги на президентських виборах футболіста Джорджа Веа почалася масштабна економічна криза, яка переросла в масові протести, а в Сенегалі набирає обертів діяльність сепаратистів у регіоні Казаманс”, – пояснив ситуацію співзасновник Центру дослідження Африки.
При цьому Єгипет – головний партнер України на півночі континенту. Країна зі 100-мільйонним населенням має розвинену індустрію, але обмаль сільськогосподарських земель, тому активно закуповує зерно.
Також на зерновому ринку лідером зі споживання експорту з України залишається Туніс – 2019 року країна увійшла у десятку імпортерів української пшениці у світі.
У 2019 році Африка посіла третє місце серед регіонів світу (після ЄС та держав Азії) за об’ємами закупівлі української сільськогосподарської продукції – на загальну суму $3,3 млрд. Тобто понад 60% нашого експорту до регіону становлять саме продовольчі товари.
“На жаль, асортимент експортованої продукції часто становить недостатньо оброблено сировину – наприклад зерно, яке вже на місці переробляють у борошно, – що вагомо зменшує додану вартість. Але загальний вал експорту зростає, особливо в аграрній сфері”, – аналізує ситуацію Юрій Олійник.
Свої інтереси при розвитку торгівлі з Африкою мають, крім держави, й низка великих корпорацій.
Так групі компаній “Терра Фуд”, гіганту на ринку молочної продукції й одному з найбільших латифундистів України, вже вдалося отримати сертифікацію в Нігерії, налагодити поставки до Мозамбіку, а 2019 року зайти і на ринки Габону. Цю корпорацію контролює Станіслав Войтович, який, до речі у 2019 році потрапив у великий скандал через роботу на ринок Россії з оплатою в бюджет агресора, а також невиплати запозичених кредитів.
Ринки африканського регіону також цікаві й фінансово-промисловій групі Ріната Ахметова SCM. Ще з 2009 року в Тунісі відкрито представництва Metinvest International, налагоджено експорт до країн Північної Африки. Ахметов планує поставляти туди переважно сировину – чорний металопрокат та добрива.
Чорний континент може відкрити нові можливості й для власника корпорації Ukrlandfarming Ukraine Олега Бахматюка. У 2019 році в інтерв’ю німецькій Die Welt він мріяв про роль України в гуманітарній місії забезпечення продовольством Африки та Близького Сходу.
Через дочірню фірму ТМ Qualiko освоює африканські ринки, зокрема Марокко, й агрохолдинг мільярдера Юрія Косюка (в Україні він володіє, зокрема, відомою ТМ “Наша Ряба”). Останніми роками йде завоювання нігерійського ринку під брендом “Ukrainian Сhicken”.
Експерт НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень” Юрій Олійник, переконаний, що Україна не може обмежуватися експортом продукції з низькою доданою вартістю.
“Навіть готова агропродукція охоплює вільні ніші, але не приносить настільки вагомого зростання прибутків. Налагоджені зв’язки з клієнтами слід використовувати для презентації складних технологій. Київ входить у вузький клуб держав, що володіють технологічним комплексом в атомній та гідроенергетиці, літакобудуванні. І якщо авіаційна галузь демонструє активну роботу (продаж літаків, їх ремонт, підтримка українських фахівців), то поле гідроенергетики неоране”, – стверджує він.
При цьому співзасновник Центру дослідження Африки зазначає, що Великі річки – Конго, Нігер, Ніл – стають чи швидко стануть предметом зацікавленості для розвитку місцевої енергетики.
“І допомога України може бути цікавою державам регіону. Якщо збережемо та розвинемо власне реноме стабільного партнера”, – уточнив Олійник.
Як повідомлялося, ринок Латвії – гарний майданчик для виходу українських компаній на ринки ЄС.