Ухвалена 28 червня 1996 року Конституція України сьогодні святкує свій 24-ий рік народження. За віковою класифікацією – вона ще доволі молода і потребує вдосконалення, проте з точки зору історії розвитку українського конституціалізму їй понад 300 років.
Першими актами конституційного процесу в Україні були так звані гетьманські статті (друга половина ХVII – початок ХVIII ст.), що закріплювали основні засади державного устрою та суспільного ладу на Гетьманщині. Більш докладно ідеал організації функціонування держави був викладений у Конституції Пилипа Орлика 1710 року, що не був реалізований через знищення української державності, коли наша країна стала частиною Російської імперії. Наступним етапом розвитку українського конституціалізму (доба визвольних змагань) стала Конституція Української Народної Республіки (УНР), затверджена як «Статут про держаний устрій, права і вольності УНР» (1918), що був змінений потому на «Закони про тимчасовий державний устрій України» (1918), «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР» (1920). Про це розповідають документам української політичної еміграції, що знаходяться в архівних та інформаційно-довідковому (бібліотечному) фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). Саме завдяки ретельно збереженим періодичним і неперіодичним виданням наших співвітчизників, які надавали велике значення розробці власної конституції (як базового документу, без якого неможливе існування держави як повноцінного політичного утворення), ми маємо можливість дізнатися про перебіг конституційних процесів як в Україні, так і за її межами.
«Національна трибуна», 16 серпня 1987 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6101-О
Значна кількість документів української політичної еміграції зосереджена на оцінці конституційних процесів в України (так звана доба незалежності України) початку 1990-х років, що відбувалися в умовах державної кризи та вибору свого шляху в ідейному різноманітті.
«Українське слово», р. 64, ч. 2788, 5–12 травня 1996 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 6594-О
Передували цьому шляху України до незалежності два конституційні акти: Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Акт проголошення незалежної України від 24 серпня 1991 року. Декларація, яка проголосила державний суверенітет України, посилаючись на невід’ємне право української нації на самовизначення і сформувала основні засади розбудови та діяльності нової держави.
Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної держави, адже врахувала історичний досвід українського народу і кращі світові традиції. Міжнародна спільнота тоді визнала її однією із найдемократичніших, а газета української громади США «Свобода» (виходить із 1893) надрукувала тоді повний текст Основного Закону.
ч. 145, 31 липня 1996 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, інв. № 6504О.
Конституція 1996 року стала першим базовим документом незалежної України, закріпивши правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українців, ідеали справедливості та рівності, за якими живуть усі цивілізовані країни світу. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека були визнані найвищою соціальною цінністю. І сьогодні у нас є можливість створити розвинене громадянське суспільство та побудувати потужну і заможну державу на демократичних і правових засадах, якої вимагає вся українська спільнота. Адже недаремно впродовж десятиліть українці як на материковій Україні, так і за її межами дбали про збереження та розвиток національних конституційних традицій.