В Україні затверджено новий адміністративно-територіальний устрій базового рівня – Уряд поділив країну на 129 районів (замість 490). Це забезпечить повсюдність місцевого самоврядування. До цього Україна йшла шість років, якщо робити відлік від старту реформи місцевого самоврядування, або 29 років з часу відновлення своєї незалежності.
24 розпорядження щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад по кожній області Кабінет Міністрів України схвалив в п’ятницю, 12 червня на позачерговому засіданні.
«Схвалені документи – лише частина правової основи нового адміністративно-територіального устрою України. Це важливо, оскільки протягом 29 років місцеве самоврядування здійснює свої повноваження лише в межах населених пунктів. А звідси – задавнені проблеми”, – заявив заступник Міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода.
«24 роки тому Конституція була результатом політичного компромісу того часу, в якому фактичні адепти сильної України, що крокує в Європу, були змушені домовлятись з комуністичними адептами спільного існування з Росією» (Українська правда), зазначалося в матеріалі Віталія Безгіна, народого депутата (політична партія “Слуга народу”), голови підкомітету з питань адмін-тер. устрою Комітету ВРУ з питань організації держвлади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
“Наразі, в поточному парламенті, такої проблеми немає. Рух України в бік Європи є сталим, а політичні конфронтації мають інше джерело. Отже, нема і потреби шукати компроміс такого порядку”, зазначає c. н. с. Інформаційно-аналітичного відділу Фонду Президентів України (ФПУ), канд. філол. наук Л.Дем’яненко.
2014-го в Україні розпочали місцеву реформу. Змінити адміністративно-територіальний устрій для держави – видалося дуже радикальним. А швидше – у парламенту та уряду не знайшлося політичної волі на це. І тому замість закону про зміну адміністративно-територіального устрою на рівні держави маємо закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
Свого часу так зробили Латвія та Данія, нагадував у своїй публікації Любомир Зубач, народний депутат 8-го скликання, об’єднання “Самопоміч”, експерт з питань місцевого самоврядування. У цих країнах приблизно половина їхніх громад об’єдналися, щодо решти довелося ухвалювати окреме рішення про зміну адміністративно-територіального устрою, тобто фактично примусово.
Відповідність проекту змін Європейській Хартії Місцевого Самоврядування та інтересам наших громадян не підлягає сумніву. При цьому реформу адміністративно-територіального устрою називають однією з найскладніших реформ.
”Високі зобов`язання, важка праця і зовсім обмаль часу, а ще все це в умовах карантину, вже передвиборчого позиціонування… Тобто зупинити районування неприйнятно як для реформи, так і для чергових місцевих виборів. Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади (децентралізація) сьогодні в дуже чутливій стадії: або все встигнути до місцевих чергових виборів, або і надалі мати адміністративно-територіальний устрій країни у вигляді «кривенької качечки», – пише Дем’яненко.
Таким чином, завершення адміністративно-територіальної реформи до чергових місцевих виборів у жовтні 2020 є одним з ключових пріоритетів Уряду.
Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, або децентралізація, передбачає створення умов для формування ефективної, відповідальної місцевої влади, здатної забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей по всій території України. Відповідно до перспективних планів областей, затверджених Урядом, передбачається створення понад 1450 спроможних громад.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив що «ми втілюємо в життя принцип «сильна громада – успішна країна».
Окремої уваги заслуговує питання перспективного плану спроможних громад АР Крим. Над цим питанням Мінрегіон працює спільно з Комітетом ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування регіонального розвитку та містобудування, яким утворено робочу групу, що напрацьовує пропозиції щодо проекту відповідного нормативно-правового акту.
Як зазначив, Юрій Ганущак, директор Інституту розвитку території, в Методологічних рекомендаціях Мінрегіону був запропонований наступний алгоритм моделювання нових районів з урахуванням критеріїв навантаження та якості адміністративних кадрів: спочатку визначалися потенційні адміністративні центри – міста чисельністю понад 50 тисяч жителів. При цьому враховувалося, що біля міст-обласних центрів об’єктивно існує зона агломерації, в рамках якої повинна узгоджуватись діяльність громад за принципом добросусідства. Гарантією такого добросусідства має бути РДА, юрисдикція якої має охоплювати агломераційну зону, що становить не менше 30 км від обласного центру.
Відтак, формування нових районів дозволить вирішити ряд проблем, пов’язаних зі слабким розвитком територій на межі областей, а також із розривом території областей. Хоча питання «ідеальності» нового районного рівня, дотримання всіх стандартів, норм, рекомендацій не в усіх випадках є можливим з огляду на різні фактори (географічні, суспільно-економічні, історичні тощо). Різниця площ та населення подекуди може стати суттєво відчутною.
Процес об’єднання місцевих громад сприяв переходу значної частки обов’язків з районів до громад. Об’єднання часто призводить до створення відносно великих і могутніх ОТГ, які більше не потребують адміністративної підтримки рад чи керівників (тобто голів верхніх субрегіональних державних адміністрацій) на рівні району. Таким чином, більшість районів вже передали ОТГ широкі обов’язки та фінансові ресурси.
Основною мотивацією передбаченої широкої консолідації районів є підвищення ефективності та скорочення витрат державних адміністрацій.
“Злиття районів є логічним продовженням об’єднання громад і повинно зробити Україну більш узгодженою з адміністративними структурами багатьох країн-членів ЄС”, – зазначається в публікації Валентини Романової з Національного інституту стратегічних досліджень та політолога Андреаса Умланда, г. н. с. Інституту євро-атлантичного співробітництва у Києві.
Отже, децентралізація в Україні – це не просто передача повноважень, ресурсів та компетенції вирішувати основні питання життя на найбільш наближеному до людини рівні, де це можна зробити найефективніше (відповідно до принципу субсидіарності), а створення базового суб’єкта місцевого самоврядування – спроможної територіальної громади.
Відтак, досвід попередніх п’яти років впровадження реформи показав і перспективність новоутворених адміністративно-територіальних одиниць, і недоліки процесу добровільного об’єднання територіальних громад.
Прийняття законопроекту № 2653 виглядає перспективним вирішенням проблеми поєднання інтересів місцевих еліт, амбіцій народних депутатів та потреб Уряду у створенні дійсно спроможних органів місцевого самоврядування, також підкреслював експерт з децентралізації Юрій Ганущак.
Як наголосив Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов: «Головне завдання нових районів – це не надання муніципальних послуг, а ефективне державне управління на території. Таким чином, при затвердженні територій територіальних громад, і створенні нових районів можна говорити про завершення основного етапу реформи адміністративно-територіального устрою. Також після затвердження територіального устрою на рівні громад і районів планується внесення змін або ж нові редакції Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації», щоб чітко розмежувати повноваження між органами влади. Крім цього, буде внесено до Парламенту проект закону про засади адміністративно-територіального устрою, яким визначатиметься порядок внесення змін до адмінтерустрою у майбутньому».