Як залучити закордонних українців до розбудови України? Свої міркування з цього питання для УП виклав Андрій Зав’ялов, заступник голови ради Українського культурного центру “Дніпро” (Іркутськ).
Внесення змін до окремих законів України щодо питань громадянства та закордонного українства є одним з ключових питань на шляху до активнішого залучення діаспори до розбудови України. При цьому питання про подвійне громадянство, в Україні заперечувалось з моменту незалежності. Як відомо, президент Володимир Зеленський доручив Міністерству закордонних справ розробити законопроєкт про надання українського громадянства представникам української діаспори.
“Українці, які виїхали з незалежної України в інші країни, в більшості зберігають українські паспорти, бо відмовитись від паспорта – це не тільки моральний удар, але ще й купа проблем (батьки, родина, можливість повернутися тощо). Тому й українцям з інших країн поривати з державами, до яких вони належать, буде вкрай складно”, – пояснює Зав’ялов.
Заступник голови ради Українського культурного центру “Дніпро”, посилаючись на матеріали свого соціологічного дослідження настроїв української діаспори, зазначає, що переважна більшість людей не захоче поривати зв’язки з країною проживання.
“Життя таке, що людина не завжди може дозволити собі таку розкіш, як відмову від попереднього громадянства, але всіма силами готова допомагати в розбудові України, робити свій внесок у її розвиток”, – робить висновок Зав’ялов.
Розглянемо можливі аргументи проти надання українського громадянства закордонним українцям. Існує думка, що особи з подвійним громадянством становлять загрозу для безпеки України.
“Слід зазначити, що п’ята колона, яка фактично становить найбільшу загрозу для України, має українські паспорти, іноземні шпигуни вочевидь мають українські паспорти. Створення негативного іміджу інституту подвійного громадянства може бути просто спробою усунути українців діаспори від українських справ. Українські політики бояться людей з іншим світоглядом, іншою освітою, іншою життєвою філософією, які можуть стати їм перешкодою”, – розмірковує Андрій Зав’ялов.
Така позиція суперечить концепції більш ефективного використання потенціалу української діаспори, яка прагне допомогти батьківщині своїх предків. Президент Зеленський пообіцяв українське громадянство “усім українцям на планеті, готовим будувати сильну й успішну Україну“.
Також не можна виключати, що страх перед подвійним громадянством обумовлений невпевненістю українців у власній правоохоронній системі, що вона не спрацює адекватно і не буде здатною виявити потенційно небезпечних для держави персон і відсіяти ворогів. Але це вже питання адекватності державних інституцій, і люди не мають бути заручниками системи.
В законопроєкті передбачено впровадження права на отримання громадянства України без обов’язкової відмови від громадянства іншої держави, що суттєво лібералізує інститут громадянства в Україні. В той же час введення подвійного громадянства супроводжується низкою обмежень, що викликало критику з боку закордонних українців, світових українських організацій Світового Конгресу Українців (СКУ), Світового конгресу українських молодіжних організацій (СКУМО).
Президент СКУ закликав Верховну Раду всебічно доопрацювати запропонований до розгляду законопроєкт та врахувати пропозиції СКУ, які б включали спрощення умов набуття громадянства для осіб зі статусом закордонного українця з подальшою можливістю участі в розбудові України, можливості для закордонних українців працювати в органах державної влади та місцевого самоврядування України тощо.
У листі до голови ВРУ зокрема зазначається, що багато представників української діаспори прагнуть стати повноцінними громадянами України, не пориваючи своїх зв’язків з країною, в якій вони прожили все життя або значну його частину.
“Ми вважаємо, що цей закон йде в розбіг із закликом президента України до діаспори “їхати в Україну не в гості, а додому” – йдеться в заяві СКУМО.
Це в жодному випадку не мотивує діаспору повертатись до України, оскільки обмеження для людей, що мають подвійне громадянство, в тому числі (на наш погляд переважно) діаспора, є дуже серйозні, особливо для молодих, амбітних, компетентних та кваліфікованих фахівців.
Так окремі положення законопроекту викликають справедливе обурення діаспорян, представників Світового конгресу українських молодіжних організацій: “Вважаємо, що обмеження, які прослідковуються у Проєкті …, є не лише неповагою до діаспори, поділенням українців на другий і третій сорт, але і порушенням фундаментальних прав людини … З огляду на обсяг фінансових коштів за останні 10 років, які діаспора вклала в Україну, ми в черговий раз переконуємось, що діаспора є не лише лобістом українських інтересів у світі, але й активний учасник її економічного розвитку.
Резистентність до корупції, компетентність, відповідна кваліфікація, освіта в сучасних галузях економіки та бажання зробити Україну кращою – це є зразок молодого діаспорянина, який міг би сьогодні отримати громадянство України та працювати для розвитку України, але прийняття цього закону, а саме ті обмеження, котрі містить в собі вищезгаданий закон, робить то неможливим…“
Крім того, Головне науково-експертне управління Верховної Ради в своєму висновку щодо законопроєкту також висловило низку зауважень.
В п. 3.9 Висновку зазначено: “Положення законопроєкту, що розглядається, ґрунтуються на ідеї покладання на Кабінет Міністрів України функції щодо складання “переліку держав, громадяни яких для набуття громадянства України матимуть право на подання присяги громадянина України замість зобов’язання припинити іноземне громадянство” (зміни до ст. 8 Закону – пп. 6 п. 6 Розділу І проекту).
Однак зі змісту законопроєкту не є зрозумілими критерії, за якими Уряд визначатиме перелік держав світу, громадяни яких з метою отримання (набуття) громадянства України замість припинення іноземного громадянства матимуть право на подання присяги громадянина України, що, на нашу думку, є істотним недоліком.”
Тож зараз Верховна Рада відправила законопроєкт на доопрацювання.
“По суті у разі реалізації положення про “складання переліку держав” можуть з’явитися кілька сортів українців діаспори – першим сортом очевидно будуть українці в Європі і Північній Америці, а другий сорт – всі решта. Окремо можна сказати ще і про третій сорт – українців Росії. Постає соціально-філософське визначальне питання. Що є головним? Приналежність до української нації чи громадянство тої чи іншої держави? Чи українець Франції кращий за українця Киргизстану? Чи все ж таки варто зануритися в більш глибокі матерії, як самоідентифікація, свідомість, переконання тощо?”, – влучно коментує Зав’ялов.
В дискусіях з приводу цього питання, як негативні приклади, наводять пристосуванців, які отримують російські паспорти. Слід зазначити, що український паспорт від початку не є свідченням про людину як патріота України. Тому й бачимо немало бажаючих в Україні отримати паспорт з двоголовим орлом. В той же час є чимало бажаючих в Росії отримати паспорт з тризубом, що в умовах Росії може свідчити про їхні проукраїнські переконання.
У світі є добрі приклади регулювання питань подвійного громадянства з можливістю залишити попереднє: США, Канада. Тож варто скористатися їхнім досвідом. В якості запобіжника можна було б розробити систему тестів на виявлення відношення людей до України, певних психологічних схильностей, дослідження активності в соціальних мережах тощо. Їхньою головною метою і було б виявлення намірів, переконань. Цим мають займатися фахівці. Подібні системи тестування є при прийнятті на військову службу.
В деяких країнах існують програми з повернення людей, зокрема й народжених за кордоном, але таких, що належать етнічно/свідомо до країни виїзду. Яскраві приклади: Німеччина, Ізраїль, Росія, Казахстан, Киргизстан та інші.
Питання отримання українських паспортів українцями Росії викликає особливо суперечливі і спекулятивні оцінки.
“На превеликий жаль, в Україні і серед українців діаспори сформувалася думка, що українці Росії – то не українці, а якісь там малороси, хохли. При цьому часто наголошують, що українська діаспора Росії найчисельніша, але одна з найслабкіших. Дехто питає – чому? Гляньмо на долю української бібліотеки у Москві, на долю немалої частини українських організацій Росії, на переслідування і навіть вбивства та калічення активістів і стане зрозумілим – чому”, – характеризує ситуацію Андрій Зав’ялов, який і сам наразі проживає в російському Іркутську.
Але навіть у цих складних обставинах чимало українців Росії бажають отримати український паспорт, зберігши при цьому російський.
“Але ж бачте – вони громадяни Росії, тому не заслуговують на ступінь довіри, як українці інших країн (тобто на них розповсюджується презумпція винуватості, колективна відповідальність за чиїсь дії, навіть якщо вони активно виступають проти)”, – обурюється заступник голови ради Українського культурного центру “Дніпро” .
І виходить, що українці Росії є подвійними заручниками: з одного боку їм кажуть, що вони якісь неправильні українці, раз в Росії живуть і все ще не кинули все і не перебралися в Україну.
“А з боку російської влади українцям кажуть – ви, звичайно, лишайтеся українцями, тільки дякуйте владі за міжнаціональну гармонію, співайте, танцюйте в шароварах, пропагуйте сало, вареники, підтримуйте приєднання Криму, Голодомору не було, Революція гідності – то переворот, а в противному разі (див. вище). От і виходить: і там не свої, бо з Росії, і тут, якщо відмовляються від підтанцівок і мають власну думку”, – констатує пан Андрій, який особисто переживає всю драматичність ситуації.
Зав’ялов глибоко переконаний і стверджує Українці Росї – теж українці!
Варто також нагадати, що заборона громадянам України мати російський паспорт поруч із дозволом мати паспорт іншої держави суперечить міжнародним зобов’язанням України і Конституції , ст. 24 якої забороняє дискримінацію за національною, мовною та іншими ознаками.
Чи прийде Україна на захист українців Росії і чи надасть їм таке ж право на український паспорт, як українцям з Європи, Північної Америки?
Українській владі варто подумати про пріоритети: забезпечити безпеку держави, привабити закордонних українців і вирішити для себе – чого хочемо? Нових людей, нову кров, яка при цьому має українську свідомість, чи імітації реформ в питанні громадянства і імміграції, що збуджують суспільство?
“Українці Росії сподіваються, що Україна не залишить за бортом своїх співвітчизників в Росії, і зробить так, щоб громадяни, які вважають себе українцями, які хочуть зміцнити свій зв’язок з Батьківщиною, змогли відчути себе повноправними українцями. Навіть при суворій необхідності вилучення Росії з так званого “переліку” в законопроєкті є шлях до реалізації цих сподівань – українське громадянство можуть отримати громадяни інших держав за умови отримання індивідуального дозволу президента України”, резюмує Андрій Зав’ялов, заступник голови ради Українського культурного центру “Дніпро”, що мешкає зараз в російському місті Іркутськ.
Як повідомлялося раніше, для повернення переселенців українська влада хоче зацікавити трудових мігрантів офіційною роботою в Україні, а представникам діаспори надавати дешеві кредити для ведення бізнесу.