У формуванні та розвитку «Паризької школи» (група художників іноземного походження, що приїхали на початку ХХ століття в столицю Франції в пошуках кращих умов для розвитку свого таланту і свободи самовираження) загальновизнаною залишається роль митців-вихідців з Центральної та Східної Європи. Чільне місце у цьому бомонді займають представники Галичини і серед них – уродженець галицького Золочева ЛЕОПОЛЬД КРЕЦ (Leopold Kretz, 04.02.1907-16.04.1990, Париж).
Наприкінці ХІХ-початку ХХ ст.ст. Золочів, як територіально значиме місто з давньою історією, володів поліетнічним характером і ця суміш різних національностей вирізняла місто, надавала властиву йому культурну цінність та різноманітність. 4 лютого 1907 року в Золочеві в незаможній єврейській родині залізничного службовця Фредеріка Креца (Kretz) народився син Леопольд (Леон). Малим хлопчиськом Леопольд дуже рано почав малювати і ліпити, сам майстрував собі іграшки. Проте, батьки не підтримували захоплення мистецтвом Леона і намагались скерувати його в більш традиційну сферу. Тому перші кроки в мистецтві він зробив у майстернях скульпторів та каменярів, де виготовляли надгробки. Уже у Львові Леопольд закінчив 6 класів гімназії, куди батько, для подальшої роботи на залізниці, переїхав з родиною.
У Львові доля сприяє юнаку Леопольду Крецу. Батько Ф. Крец знайомиться з Олексою Новаківським (1872-1935) й приводить Леона до Мистецької школи майстра. У майстерні О. Новаківського молодий Л. Крец успішно навчається у період 1924-1926 років (відтоді походять перші роботи Леопольда). Живописна манера О. Новаківського сформувалась на творчому засвоєнні принципів імпресіонізму, митець також еволюціонував разом із розвитком світових течій у малярстві і володів власним мистецьким стилем. Примітно, що елементи зазначеного перейняв та, уже в подальшому, у зрілому періоді, часто застосовував у своїх роботах Л. Крец. Згодом, у 1928-1931 роках, Леопольд Крец навчається у Краківській академії мистецтв в майстерні відомого митця Ксаверія Дуніковського та повертається у Львів після завершення навчання.
В цей період у середовищі митців Львова в Леопольда Креца відбувається доленосна подія за безпосередньої участі Митрополита Андрея графа Шептицького (1865-1944). А саме, знайомство і спілкування, після якого завдяки фінансовій підтримці Митрополита Андрея Шептицького, в 1931 році Л. Крец зміг виїхати в Париж, де став навчатися в Школі образотворчих мистецтв («École des Beaux-Arts»), а згодом в Академії Ґранд Шом’є (майстерня Бурделя).
Важливо відзначити, що довголітній предстоятель Української греко-католицької церкви Митрополит Андрей, увійшов в історію не тільки як визначний духовний провідник, але і як людина, котра здійснила значимий вплив для національно-культурного поступу Галичини. Митрополит Андрей Шептицький підтримував активні контакти з усіма спільнотами, зокрема із представниками єврейського народу, протягом усього свого служіння. Митрополит орієнтувався у тих процесах, крізь які проходило життя галицьких євреїв, йому були знайомі єврейські культурні, громадські та релігійні діячі. Через ці контакти і досвід спілкування у нього формувалося бачення єврейства.
У Парижі Л. Крец активно поринає у навчання та творення – в гіпсі та бронзі, реалістично й виразно, у дусі раннього Родена (Франсуа Роден, 1840-1917 – французький скульптор, один із засновників імпресіонізму у скульптурі). В 1932 році відбувається перша персональна виставка Леопольда Креца у Парижі в Galerie Pierre. Репортажі про паризькі успіхи Леопольда Креца, зокрема, про його персональні виставки, постійно друкували у 1932-1933 рр. газети Львова. Львівські рецензенти відзначали, що в деяких скульптурах Л. Крец виявляв схильність до чуттєвої екзальтації, що могло свідчити про перші студії в експресіоніста О. Новаківського. У цей же період Л. Крец створив низку робіт на державне замовлення закладів Франції, скульптурні портрети мистецької еліти Парижа – М. Равеля, А. Жіда, ін.
Леопольд Крец у період 1931-1941 років постійно підтримував зв’язки зі Львовом, де до останнього продовжували мешкати батьки, та з рідним містом Золочевом. Востаннє Леопольд зустрічається зі своїми батьками восени 1937 року в Парижі, куди вони приїхали на відкриття Всесвітньої виставки (девіз виставки – «Мистецтво і техніка в сучасному житті») і на якій експонувалися роботи молодого Л. Креца.
На початку нацистської окупації Львова батьки Леопольда Креца потрапили у львівське гетто, де загинули. У свій час від подібної участі скульптора врятувала випадковість – Креца не було в паризькій майстерні, оскільки в саме цей час вийшов за потребою, коли за ним приходило гестапо. В період Другої світової війни Леопольд Крец, як підпільник приймає участь в організованій протидії проти окупації Франції нацистською Німеччиною – Рух Опору у Франції.
Після завершення Другої світової війни розпочався більш зрілий етап творчості Леопольда Креца. У 1948 році він також отримав французьке громадянство. Крец активно включився в педагогічну і наукову діяльність (отримує звання професора) у найвищого рівня мистецьких закладах Франції, експонування своїх робіт на багатьох виставках.
В подальшому творчість Креца розвивалася в традиціях французької скульптури ХХ століття. Понад те, він зберігав вірність старій мистецькій школі, завжди працював з моделлю. Фігура, поза людини в розкритті характеру, були для нього так само значимі, що і особа. Примітно, що «до війни» Л. Крец використовував в основному камінь, а після почав працювати в бронзі. Специфіка його стилю – «вібрування» фактури, створювана дрібними кульками по поверхні форми. Майстер часто систематично звертався до теми танцю, був першокласним у малюнку.
Леопольд Крец продовжує працювати творчо й часто виконував державні замовлення для міст Франції. Зокрема, у 1954 році на замовлення департаменту образотворчих мистецтв міської влади Парижа Крец створив в камені трьох монументальних архангелів для фонтану на площі перед собором Нотр-Дам де Парі (фр. Notre Dame de Paris), присвяченого Діві Марії, який є одним з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва (собор збудований на острові Сіте, на місці першої християнської церкви Парижа).
Сучасники свідчать, що вся творчість Л. Креца спрямована на «сублімацію нашого людства». Спадщина Креца цікава і глибока, проте недостатньо представлена в українському соціумі. Й по теперішній час певні твори митця зберігаються в паризькій майстерні майстра. Тішимося, що й деякі твори є у Львові.
На могилі Леопольда Креца на паризькому кладовищі Монпарнас стоїть бронзова фігура «Пророка» (1960), на постаменті надпис – «Моя творчість – моя молитва». Крец ніколи спеціально не звертався до національної єврейської або будь-якої іншої теми. Мистецтво саме по собі було його релігією…
Зреферував Євгеній Захарчук
(в рамках проєкту «Інститут Маркіяна Шашкевича»,
ГО «Україна-Європа-Світ»)