24 червня, в прокатедральному соборі Святої Софії в Римі розпочались молитовні заходи з нагоди вшанування ювілею 150-річчя канонізації українського мученика за єдність святого Йосафата Кунцевича. Архієрейську Велику Вечірню з Литією очолив Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ.

Про це повідомляє секретаріат Глави УГКЦ в Римі.

У своєму зверненні до паломників Глава УГКЦ вказав на значення постаті св. Йосафата у змаганнях за єдність українських Церков та додав: “Завтра ми будемо молитися Божественну Літургію на головному престолі Католицької Церкви. Це особливий привілей, який надав Святіший Отець з нагоди цього ювілею. Папський престіл знаходиться на гробі св. апостола Петра, а поруч, в одному з бічних престолів, спочиває наш св. Йосафат, який віддав своє життя за єдність з Вселенською Церквою”.

Проповідник зазначив, що “ми прийшли до Рима, щоб помолитися і вшанувати св. Йосафата, але цей святий також молиться за нас і присутність його мощей в головному храмі Вселенської Церкви – це його пошана всього українського народу”.

Блаженніший Святослав також привітав паломників з України та діаспори і подякував членам Оргкомітету за організацію паломництва.

Разом з Главою УГКЦ співслужили єпископи з України та діаспори, у богослуженні взяли участь чисельно присутні священики, представники різних монаших чинів та згромаджень, паломники з України та діаспори. Богослуження супроводжував співом хор Івано-Франківської духовної семінарії імені св. Йосафата.

Сьогодні, о 12.00, паломники також взяли участь в молитві “Анджелус” із папою Франциском, а о 13.00 розпочалась Архієрейська Божественна Літургія в соборі св. Петра.

Опубліковано в Віра

«Українці мають одну з найбільших діаспор у світі. Вони можуть сприяти реалізації інтересів України за кордоном та формувати її міжнародний імідж», — підкреслюють в Кабміні.

Кабінет міністрів України затвердив концепцію співпраці з українською діаспорою на 2017-2020 роки.

Відповідне рішення було прийнято на засіданні уряду в середу, 21 червня.

Міністерству закордонних справ України доручено підготувати проект програми протягом місяця.

Передбачається, що в результаті співпраці вдасться: створити умови для консолідації зусиль діаспори з метою сприяння розвитку в Україні незалежної, демократичної і правової держави; забезпечити постійну підтримку України в обстоюванні її інтересів; затвердити позитивний імідж України в світі та сприяти створенню груп, що підтримують реалізацію інтересів України в країнах проживання діаспори.

Нагадаємо, у вересні 2016 року Кабінет міністрів України і Світовий конгрес українців підписали меморандум про співпрацю. Відповідний меморандум підписали прем'єр-міністр Володимир Гройсман та президент Світового конгресу українців Євген Чолій. Як зазначив голова уряду, співпраця може проходити як в економічній, так і в культурній сфері.

Також раніше повідомлялося, що в рамках реорганізації Міністерства культури України планується створити новий окремий підрозділ, який буде здійснювати комунікацію з діаспорою. У Мінкульті наголошували, що важливо запустити діючі соціокультурні центри принаймні в кількох світових містах - у Нью-Йорку, Торонто, Празі чи Варшаві.

Опубліковано в Україна

Світовий Конґрес Українців (СКУ) разом зі своїм партнером, Міжнародним інститутом освіти, культури та зв'язків з діаспорою (МІОК) Національного університету “Львівська політехніка”, з приємністю інформує про програму Днів української діаспори 27-29 серпня 2017 р. у Львові, Україна, з нагоди 50-ліття СКУ.

У підготовці до прийняття української діаспори у Львівській області було створено Організаційний комітет на чолі з Головою Львівської обласної державної адміністрації Олегом Синюткою, до якого також увійшли ключові особи з мерії та області, зокрема Андрій Садовий (міський Голова), Юрій Бобало (Ректор Львівської політехніки), Василь Вовкун (Директор Львівської опери), о. Богдан Прах (Ректор Українського Католицького Університету) та представники МІОК.

ПЛАН ЗАХОДІВ

     27 серпня 2017 р.

17.00 Офіційне відкриття Днів української діаспори у Львові на площі біля пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому.

18.00 Божественна літургія в Архикатедральному Соборі св. Юра.

20.00 Гала-вечір у Національному університеті “Львівська політехніка”. Відкриття виставки, присвяченої 50-річчю Світового Конґресу Українців.

     28 серпня 2017 р.

8.30 – 17.00 Міжнародна конференція “СКУ в 50 років і далі: Європейський контекст” у Національному університеті “Львівська політехніка”.

17.10 – 18.00 Презентація видання Перемиських Архиєпархіяльних Відомостей про "Українсько-польське примирення в документах ієрархії та священства”

19:30 Прийняття для закордонних делегацій.

     29 серпня 2017 р.

10.00 Урочиста акція “Шана героям” у Державному історико-культурному музеї-заповіднику “Личаківський цвинтар”.

12.30 Акція “Українці разом - майбутнє за нами” у “Саду Світового Українства”.

13:30 Покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку.

16.30 Відкриття виставки творів митців діаспори із колекції Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

18.00 Урочиста академія з нагоди 50-ліття СКУ “Ремінісценції UA” уЛьвівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької.

Крім цього, MIOK підготував ряд проектів для відзначення 50-ліття СКУ, зокрема пересувну виставку про СКУ, відеоролики про СКУ, продюсерами яких є студенти факультету журналістики “Львівської політехніки”, та випуск цитат про значення та діяльність СКУ, які з’являються щодня на сторінках фейсбуків МІОК та СКУ.

“Світовий Конґрес Українців запрошує українців діаспори і України до Львова для відзначення того, що об’єднує нас, оскільки ми разом рішуче рухаємось до кращого майбутнього,” - заявила Голова Комісії СКУ з відзначення 50-ліття заснування СКУ Ірина Мицак.

“Дні української діаспори – це символ нашої непохитної єдності, яку не здолати кордонами, відстанями і обставинами. Жорстока агресія Російської Федерації зробила нас сильнішими в боротьбі за незалежність, територіальну цілісність і за наш європейський цивілізаційний вибір. Відзначення 50-ліття СКУ – це шана і вдячність за пройдений шлях і запевнення у подальшій спільній праці для України,” - зазначила Директор МІОК Ірина Ключковська.

З більш детальною інформацією про ювілейні заходи з відзначення 50-ліття СКУ в Львові та в світі можна ознайомитись на спеціальному веб-сайті СКУ: www.uwc50.org .

Опубліковано в Україна

У перший день липня розпочнеться черговий літній юнацький табір Спілки Української Молоді в оселі Франкополе, Бельгія. Про це повідомляється на сторінках порталу Українці Бельгії.

За повідомленням організаторів, табір триватиме протягом з  01/07/2017 по 08/07/2017.

Для участі у літньому таборі приймаються заявки для дітей віком від 7 до 16 років. В разі необхідності, з організаторами можна узгодити відповідчоник для дитини, яка не вкладається у відведені вікові обмеження.

На період переребування дітей у таборі планується насичена та цікава програма.

По додаткову інформацію та для запису дітей потрібно звертатися:

  • Микола Данилюк, організатор та комендант табору - Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або за телефоном +32 498 29 51 38;
  • Мирослава Фінів, співорганізатор табору та голова СУМ - Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або за телефоном +32 494 25 88 93.

Довідка:

Більше про Франкополе є тут

Опубліковано в Українці в світі

Нещодавно у Школі українознавства при Митрополичій Кафедрі Святих Володимира та Ольги, що у Вінніпезі, Канада, відначали закінчення навчального року.

Фоторепортаж опублікував україно-канадський фотограф Норберт К. Іван.

 

 

ФОТО: Norbert K. Iwan.

Опубліковано в Колонка подій

Українська діаспора активно працює над запуском першого українського радіо в Німеччині. 

Про це повідомила місцева активістка Ольга Малишко-Демидова у Facebook.

«Запрошуємо Вас узяти участь у коротенькому опитуванні, яке допоможе нам у заснуванні першого україномовного радіо в Німеччині», – написала вона.

За її словами, основною аудиторією майбутнього медіа буде українська діаспора в Німеччині. Також творці хочуть залучити німецькомовну аудиторію, яка цікавиться Україною та хоче більше дізнатися про неї.

Активістка спеціально створила опитування, щоб краще зрозуміти інтереси слухачів.

«Для того, щоб краще зрозуміти, що подобається і чого потребують слухачі, ми просимо Вас відповісти на декілька питань. Опитування триватиме 5-10 хвилин», – пише активістка.

Опубліковано в Українці в світі

27 серпня у Львові розпочнуться грандіозні заходи з нагоди відзначення 50-річчя створення Світового Конгресу Українців "Дні української діаспори у Львові", які триватимуть до 29 серпня. Про це повідомляє Міжнародний Інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою НУ "Львівська Політехніка" на своїй сторінці у Facebook.

Захід відбудеться під гаслом "Українці разом – майбутнє за нами!"

Для участі в з'їзді до необхідно заповнити реєстраційну форму й надіслати її до 25 червня на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Орієнтований план заходів (можливі зміни):

  • 27 серпня:
    • 17.00 – Офіційне відкриття "Днів української діаспори у Львові" на площі біля пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому;
    • 18.00 – Божественна літургія в Архикатедральному Соборі святого Юра;
    • 20.00 – Гала-вечір у Національному університеті "Львівська політехніка". Відкриття виставки до 50-ліття СКУ.
  • 28 серпня:
    • 9:00-17:00 – Міжнародна конференція "СКУ в 50 років і далі: Європейський контекст" у Національному університеті "Львівська політехніка".
  • 29 серпня:
    • 10.00 – Урочиста акція "Шана героям" в Державному історико-культурному музеї-заповіднику "Личаківський цвинтар";
    • 12.00 – "Сад Світового Українства" в Музеї народної архітектури та побуту "Шевченківський гай" імені К. Шептицького;
    • 13.00 – Покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку;
    • 16.00 – Відкриття виставки творів митців діаспори із колекції Йосифа Сліпого (Рим) у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького;
    • 18.00 – Урочиста академія "Ремінісценції UA" за участю колективів української діаспори та України у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Опубліковано в Україна
Вівторок, 20 червня 2017 13:24

Скільки українців в Туреччині?

Сьогодні все частіше можна почути українську мову в громадських місцях різних куточків Туреччини: від Стамбулу до Анталії та від Ізміру до Ерзінджану.

Значний внесок в таку “українізацію” Туреччини було зроблено українськими громадянами, які традиційно вибирають для відпочинку лагідний клімат, вишуканий сервіс та помірні ціни турецьких курортів. Відповідно до заяви Міністра закордонних справ Туреччини, тільки за минулий 2016 рік країна прийняла 1 млн 250 тис. українських туристів. До речі, це на 50% більше ніж у попередньому році, - інформує сайт ukr-ayna.

Однак Туреччина — це не тільки пляжі та курорти. Для багатьох українців вона стала другою домівкою. Це помітно навіть з огляду на різноманітні групи у соціальних мережах, що нараховують по декілька тисяч користувачів. На території Туреччини наразі діють чотири громадських товариства заснованих українцями. У травні 2008 року було створено Українське культурне товариство в Стамбулі, в червні 2009 року — організацію «Українська родина» в Анталії, на початку 2017 року — Українську Спілку в Анкарі та Українське товариство взаємодопомоги в Стамбулі.

Тож скільки нас українців на турецьких просторах?

За експертними оцінками, що базуються на даних мобільних операторів, в Туреччині нараховується приблизно 35 тис. українців, які мешкають або тимчасово перебувають на її території. За підрахунками Посольства України, ця цифра становить 25-30 тисяч.

Цікаво, що за даними Міграційної служби Туреччини, 1 023 807 громадян України в’їхало на турецьку землю в 2016 році, однак, при цьому виїхало — 1.019.716. Тобто тільки за 2016 рік українська діаспора в Туреччині збільшилася на 4.091 людину.

За іншими даними Міграційної служби Туреччини у минулому 2016 році, українським громадянам було видано 14 031 посвідок на проживання на території Туреччини. У лютому 2017 ця цифра складала вже 14 424 особи. Таким чином, українці належать до ТОП-10 іноземців, що мають посвідку на проживання в Туреччині. До першої десятки також входять громадяни Іраку, Сирії, Азербайджану, Туркменістану, Російської Федерації, Афганістану, Грузії, Узбекистану та Ірану. Всього ж у 2016 році Республіка Туреччина видала 461 217 посвідок  на проживання. Із них короткострокових – 244 034, сімейних – 63 546, навчальних – 61 116, робочих – 56  591, з інших підстав – 35 930.

При цьому у рейтингу країн, чиї громадяни отримали посвідку на проживання за сімейними підставами, Україна належить до п’ятірки лідерів. Число таких дозволів на проживання для українців склало 4 502. Випереджають Україну лише Азербайджан, Росія та Сирія. Можна сказати, що традиції Роксолани не згасли навіть з віками.

Крім того, наші громадяни також і працьовиті. Українці знову ж таки увійшли до ТОП-5 за кількістю отриманих у 2016 році дозволів на роботу у Туреччині, число яких становить 2 476.

Щодо географічного розподілу, то у цьому лідирує Стамбул, де мешкає 4 841 українець з посвідкою на проживання (станом на лютий 2017). Друге улюблене місце українців – це Анталія. Там мешкає 2 633 громадянина України. На третьому місці, як це не дивно, – Бурса, з 1 027 українцями. Далі Анкара – 707, Ізмір – 588, Мугла – 486, Коджаелі – 193, Айдин – 138, Мерсін – 114, Адана –110. В інших містах Туреччини кількість українських громадян не перевищує сотні.   

Окремим пунктом треба зазначити про більш ніж тисячу громадян України, що зараз мешкають у провінції Ерзінджан на сході Туреччини. Це етнічні турки-месхитинці, або ахиски, як їх тут називають. Вони були переселені турецькою владою з зони бойових дій на сході України. Хоча їхня рідна мова — турецька, яку вони зберегли, не зважаючи на депортацію, погроми та численні переселення, вони добре володіють українською, залишаються українськими громадянами та мають тісні зв’язки з Україною, де в них залишилися домівки та земельні ділянки.

Складність підрахунку українців в Туреччині полягає в тому, що крім тих, хто має офіційну посвідку на проживання, є багато наших громадян, що також отримали громадянство Туреччини. За оцінками Посольства України кількість таких громадян може сягати 25 тисяч. Ще один фактор, який не дозволяє говорити про точні дані, — громадяни, що в’їхали на територію Туреччини легальним шляхом, але залишилися вже на нелегальних підставах.   

Тішить одне — навіть живучи в Туреччині, українці не тільки не забувають рідну мову та культуру, але й знайомлять місцевих мешканців з українськими традиціями. Так нагадаємо, що березні в Національній бібліотеці Туреччини в Анкарі відбувся день пам’яті Т.Г. Шевченка, в травні свято Вишиванки, а в червні – вечір української культури на фестивалі в Кечіорені. Крім того, в Анкарі впродовж навчального року діє суботня школа для дітей з діаспори.

Джерело: ukr-ayna

Опубліковано в Українці в світі

Якщо стверджувати, що концертна програма танцювального колективу «Громовиця» та скрипаля Василя Попадюка під оригінальною назвою «Сміливо до мрії» в іспанській столиці в неділю, 11 червня, став надбанням історії, то це – дещо не так. Адже, очевидно, більшість з тих, хто побував на цьому напрочуд феєричному дійстві, ще довго «преретиратимуть» на жорнах своєї свідомості найяскравіші моменти цього унікального концерту, не бажаючи поскладати свої враження на поличку в «коморі» історії. А може я помиляюся і все набагато прозаїчніше?..

Зрештою, свідомо зробила паузу після виступу гостей, щоб дещо вляглися пристрасті, заспокоїлися серця від прискореного ритму, викликаного концертом. Одначе навіть словами важко передати те захоплення, ті напрочуд високі емоції, які переповнюють чи не всіх без винятку глядачів, що удостоїлися великої честі бачити на свої ясні очі виступи таких артистів. Як урешті-решт важко й мені описати ті блискучі танці та неймовірно прекрасний «спів» (інакше це годі назвати) скрипки.

Це треба було бачити та чути, а не переповідати через тиждень після концерту. Тому нехай по-доброму позаздрять тим, хто став свідком цього неперевершеного видовища, ті, хто не побував на ньому. А мені залишається бодай своїми словами передати те, що відбувалося протягом двох з половиною годин на сцені столичного театру «Nuevo Apolo». Не претендую на узагальнення виключно всіх думок, одначе не помилюся, якщо доводитиму, що вони перебували фактично в одному діапазоні позитиву від побаченого та почутого. По-іншому, це ще можна висловити так: ні словами сказати, ні пером описати. Та все ж спробуймо, якою б невдячною не видавалася б ця праця.

Направду, від усієї душі хочу поділитися з вами, дорогі читачі, враженнями від знайомства з танцювальними містеріями українсько-чиказької «Громовиці» та віртуозною грою на скрипці (яку важко відрізнити від номерів циркового музикального ексцентрика) українсько-торонтського музиканта Василя Попадюка. Танцюристи, напевно, ошелешили усіх, «прогуркотівши» так потужно, що не залишили нікого байдужим. А ось у грі маестро Василя, яка перемережувалася танцювальними композиціями, відчувалася  якась особлива харизматична енергія.  Тож спробуймо поринути в атмосферу теплоти і щирості, з якою публіка зустріла артистів.

Молоді танцівники-аматори віком від 15 до 35 років виконували не лише такі колоритні українські народні танці, як «Гуцулка», «Буковинська полька», «Аркан» (хоч і доволі модерний), «Гопак», але й зачарували сучасними танками на зразок композиції «Сміливо до мрій». У самобутнього колективу помітно свій власний почерк, тобто стиль, де тісно переплітаються народні традиції, обряди та фольклор з елементами сучасного балету, джазу, хіп-хопу, свінгу та інші. Живий дух їхніх виступів проявився  у невичерпному гуморі, яким насичені зокрема танцювальні замальовки «Дріянда», «Голубка», «Гуляй, гуляй» та ін. Спробую за допомогою бодай деяких епітетів змалювати своє бачення танцю у виконанні учасників «Громовиці». Як на мій погляд, вони упродовж двох частин програми злітали, дріботіли, вигиналися, тупотіли, вистукували, присідали, підскакували, проносилися, кружляли, виґецували, вшкварювали, витинали, вибивали, давали лиха закаблукам і т.п.

Але  в усьому цьому простежувалася любов до землі своїх предків, без якої творити такі шедеври, які буквально заворожують глядачів, заряджають усіх і кожного надзвичайною енергетикою (що окриляє, змушує просльозитися та радіти, подумки зливатися з танцюристами в шаленому пориві запального танку), – не-мож-ли-во!

Проте, як висловилася мистецький керівник ансамблю Роксана Дика-Пилипчак: «Для нас танок – це не тільки рухи, крок, це частина нашого життя, це частка нашої душі й серця. Бувають такі танцюристи, що вміють робити складні піруети, «щупаки», стрибки, але якщо глядач не бачить спочатку усмішку, щиру душу, то він не буде дивитися на ноги. Для танцю необхідно мати натхнення!» Хто має бодай найменше відношення до танцю на сцені погодиться цілковито зі Сяною (так її кличуть в доволі широкому оточенні): ти можеш не дотягнути технічно, не виконати складний рух чи елемент, як мовиться, на всі сто, але не зіграти роль не маєш права. Вкладати у кожну композицію душу та серце, танцювати з любов’ю, – це часом важливіше, ніж професіоналізм. І вдячні глядачі це відчувають. Як відчули, очевидно, всі, хто прийшов на виступ «Громовиці» в «Nuevo Apolo». Свідченням цьому – запальний гопак, виконаний з таким завзяттям і натхненням, що глядачі у залі аплодували стоячи.

А що ж неперевершений Василь Попадюк? Скрипаль від Бога, він не просто грав, а демонстрував захмарний клас. Кожна наступна мелодія (а деякі навіть знайомі багатьом з дитинства як «Гуцулка Ксеня», «Гуцульська фантазія», чи молдавська сюїта з хори, жоку, молдавеняски), у його виконанні спалахувала несподіваними барвами-самоцвітами. Щоразу це були неначе невеликі спектаклі (в тому числі, Robi song, Sun dance, Cranes, Debora, Real gypsy, Once upon a time in Amerika, Lark), граючи які, Василь дуже вдало – мімікою і жестами – зображав уявних героїв, творив несподівані образи. Він підтанцьовував, підтупцьовував, вихитувався, вигинався луком, підстрибував злегка, пружинився, балансував з однієї ноги на другу, стріпував розкуйовдженою та непокірною шевелюрою, викрешував вогонь, видобував незвичайні звуки, цигикав, пиляв, терликав та ін.

А ось скрипка у віртуозних руках маестро співала, вигравала, заколисувала, будила, ласкала, ніжила, голубила, пестила, оп’яняла, одухотворяла, обнадіювала, звеселяла, розтривожувала, здіймала у височінь, зачаровувала, нашіптувала, дурманила, збурювала, промовляла, леліяла, припрошувала, надихала, зворушувала, бентежила, спокушала, фліртувала, закохувала, вабила, вселяла оптимізм, тьохкала солов’єм, підпадьомкала перепелицею, туркотіла горлицею, кувала зозулею, курликала журавлем, квилила чайкою і т.д.      

Кохання і розлука… Запальний народний танок і сучасна естрадна мелодія… Усе це органічно супроводжувалося театральними ефектами, грою світла й тіні, вдалим музичним супроводом. Варто було хоча б раз у житті побачити і почути таке!!!

А ось думки тих, хто таки переглянув виступи гостей і вирішив поділитися зі мною своїми враженнями. Ярослава Іванюк, керівник танцювального ансамблю української суботньої школи «Квіти України» з Торрехона-де-Ардос: «Концерт «бомбезний»! Хоча мені, як хореографу, все ж більше сподобався неперевершений… Василь Попадюк. Що він витворяв на скрипці? Які мелодії видавав? Я просякла емоціями, які непросто висловити. Це – просто чудо!». Андрій Сухович: «А мені, хоч і не великому, та все ж скрипалеві, припали до душі… танці «Громовиці». Супер!»

Сподіваюся, що світлини та відеоролики, вміщені тут, хоч трохи передадуть атмосферу цього величного мистецького свята.

 

 

 

 

 

Одначе, ми ще не прощатимемося з артистами. Невдовзі запропонуємо вам інтерв’ю і з мистецьким керівником «Громовиці» Роксаною Дикою-Пилипчак, і з Василем Попадюком. Хоча у своєму повідомленні на сторінку в фейсбуці однієї з організаторів концерту в іспанській столиці Лілі Ткачук Роксана написала: «Ми вдячні вам усім за вашу підтримку, за оплески. Ви нас обгорнули, як своїх рідних дітей. Низький вам поклін!.. Приїдемо до вас ще раз! Дякуємо!»

Іспанські новини з погляду МИРСЬКОЇ Калини.

 

 

Опубліковано в Власна думка

25-29 червня відбудеться Чемпіонат світу з футболу серед команд української діаспори. Це вже буде шосте змагання, оскільки започаткували і вперше провели Чемпіонат 2011 року.

Свою участь у турнірі підтвердили вже дев’ять команд: українці з Молдови, Білорусі, Іспанії, Польщі, Румунії, Ізраїлю, країн Балтії, а тепер вже з Австрії та Німеччини.

Напередодні старту змагань відбулась розмова з Ігорем Бокієм, автором ідеї та головою оргкомітету щорічного чемпіонату світу з футболу серед діаспорних команд, а також директором міжнародної організації українських громад “Четверта хвиля”.

Пан Бокій пояснив, що змагання проходитимуть, як у професійному футболі: попередні (групові) ігри – за одноколовою системою (поділ на групи “А” та “В”); чвертьфінальні, півфінальні та фінальні – за кубковою системою. Команда-переможець, фіналіст і команди-учасниці нагороджуються кубками та грамотами Федерації футболу України (ФФУ). Найкращі гравці чемпіонату нагороджуються індивідуальними відзнаками Національного олімпійського комітету України (НОКУ). Також будуть і заохочувальні призи від приймаючої сторони – Богородчанської та Надвірнянської райдержадміністрацій (РДА) і відповідних міськрад.

На Прикарпатті відбудеться чемпіонат світу з футболу серед української діаспори

Попередні 5 років Чемпіонат світу серед діаспорян проводився на Тернопіллі і щоразу ставав колоритною подією для місцевих жителів. Сам футбол тут, звичайно, аматорського рівня, але завжди під час турніру панує надзвичайна атмосфера братерства та єднання українців зі всього світу. Матчі проходили як в самому обласному центрі, так і в містечках та навіть селах Тернопільщини, де збирали повні стадіони вдячних глядачів.

Попередній Чемпіонат фінішував 21 травня 2016 року на Тернопільському міському стадіоні. У поєдинку між командами Придністров’я та Білорусі з рахунком 3:0 перемогли перші. В 2015 році переможцем стала збірна українців Угорщини, яка у фінальному матчі з рахунком 5:1 переграла українців з Румунії.

Цьогоріч змагання змінили локацію і вперше відбудуться на Франківщині, де дуже відповідально поставилися до організації Чемпіонату світу.

Ще наприкінці травня відбулося виїзне засідання оргкомітету, до якого долучилися високі чиновники: і заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Ігор Пасічняк, і начальник обласного управління спорту Орест Оклієвич, і голови Надвірнянської та Богородчанської райдержадміністрацій Олександр Кеніз і Франко Єжак. З Києва приїхали голова комісії НОК України по роботі з діаспорою Василь Карленко, начальник відділу фізичного виховання різних верст населення Міністерства молоді і спорту України Олег Карась. До наради по скайпу із Торонто доєднався і засновник Чемпіонату Ігор Бокій.

з 25 по 29 червня
повний текст читайте тут: http://ukr-space.com/news/51973
з 25 по 29 червня
повний текст читайте тут: http://ukr-space.com/news/51973
Опубліковано в Колонка подій
Сторінка 1 із 12