Днями в австралійському Мельбурні закінчився ювілейний 15-й з'їзд («Здвиг») українських організацій Австралії, присвячений 70-літтю поселення українців на Зеленому континенті. Попри незначний вік та невелику чисельність, австралійські українці вважаються однією з найактивніших закордонних спільнот, яка змогла мобілізувати свою нову далеку батьківщину на підтримку України.

Якими є основні механізми взаємодії української громади з австралійським урядом, чи може Україна розраховувати на подальшу підтримку Австралії, які виклики і завдання бачить перед собою австралійське українство, чим може зарадити Україна? Про це в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу розповів голова Союзу українських організацій Австралії, генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів.

СИЛА УКРАЇНЦІВ АВСТРАЛІЇ У ЄДНОСТІ

- Днями українська громада Австралії відзначила 70-ліття свого поселення на Зеленому континенті. Від якої дати ведеться цей відлік? Ким були ті перші українці, що прибули до Австралії?

- Історія українців в Австралії почалася у 20-х роках минулого сторіччя, після першої світової війни, однак масово українці почали прибувати до Австралії наприкінці 40-років минулого століття. Саме тоді викристалізувалася міцна українська спільнота, яка є базою сучасної громади, і саме на ці роки ми орієнтуємося і ведемо відлік нашого поселення.

З того часу було ще кілька хвиль української еміграції, остання з яких мала місце близько десяти років тому. Загалом, згідно з даними перепису населення 2011 року (минулого року було проведено черговий перепис, однак його дані ще остаточно не опрацьовані та не оприлюднені) сьогодні в Австралії налічується понад 38 тисяч українців, 11 тисяч з яких емігрували до Австралії вже у часи незалежної України.

- 70 років – доволі невеликий вік для українських діаспорних громад. Попри це, австралійські українці вважаються однією з найактивніших закордонних спільнот. Як вдається досягти цього?

- На мою думку, велику роль у цьому відіграє структура нашої громади. Наші батьки, ті, хто засновували українську громаду в Австралії, розуміли одну важливу річ – завдяки централізації, при всіх її недоліках, якнайкраще вдається координація між різними українськими утвореннями, а відтак це є гарантією збереження своєї ідентичності у чужому суспільстві.

Громада поставала у складних умовах. Наші батьки, котрі прибули до Австралії у складний повоєнний час, змушені були важко працювати, призвичаюватися, але при цьому мали не загубити самих себе. Прагнучи інтегруватися, а не асимілюватися, українці почали будувати свою спільноту. Окрім того, вони розуміли, що на той час фактично були послами Української держави в Австралії, тієї держави, якою вони хотіли її бачити, яку будували і за яку боролися. Тому й докладали багато зусиль для захисту і лобіювання українських інтересів – розповідали правду про СРСР, про становище України, намагалися обстоювати права людини та національні права українців.

Таким був фундамент, на якому наша громада доволі успішно продовжує свою діяльність. СУОА, як об'єднання українських організацій Австралії, координує цю діяльність, при цьому не претендуючи на одноосібне керування, ніяким чином не позбавляючи самостійності різні громади й організації, які входять до об'єднання. У цьому контексті важливим є результат нашої роботи – об'єднуючись, ми завжди можемо досягнути більшого: чи це йдеться про те, аби у 50-х роках організуватися і вийти на вулиці задля визнання Голодомору геноцидом українського народу, чи про Помаранчеву революцію, чи про Революцію Гідності. Наша спільнота розуміє – коли вона має стати єдиною і захищати певні інтереси.

- Як, до речі, вам вдається боротися з такими традиційними для усіх громад викликами як асиміляція, збереження єдності тощо?

- Як і в кожної громади – у нас не все гладко. Одним з найперших викликів є виховання молодого покоління, якому можна було б передати нашу естафету. Сьогодні 75 відсотків, або й навіть уже більше, наших шлюбів є змішаними в силу об'єктивних причин, а відтак загроза асиміляції є значною.

Ми намагаємося вирішувати цю проблему кількома шляхами.

Перше – залучення молоді. Раніше наші суботні школи нараховували 600-700 учнів, сьогодні –менше 300. Часто ця проблема виникає через те, що батьки, обираючи додаткові заняття для своєї дитини між спортивною секцією і суботньою українською школою, роблять вибір не на користь останньої. Однак нові активні члени нашої громади, українських шкіл, молодіжних організацій – СУМ і Пласт – своїм прикладом та своїми ідеями надихають решту молоді брати участь у житті української громади.

Однією з помилок, через яку загострилася проблема асиміляції, була недостатня увага до висвітлення історії та діяльності нашої громади в Австралії. Ми віримо, що коли молоді люди зрозуміють, скільки зусиль коштувало їхнім бабусям і дідусям створити ті блага, якими вони легко користуються сьогодні, більше їх цінуватимуть. Тож за підтримки Української центральної шкільної ради ми готуємо спеціальне видання про історію громади.

У коридорах австралійської влади є велика пошана до української спільноти, оскільки ми завжди були активними учасниками загальноавстралійського суспільного життя. Відповідно відчуття гордості за це, відчуття самоповаги через те, що нас цінують у австралійському суспільстві саме як українську громаду, має бути ще одним запобіжником від асиміляції –молодь повинна пишатися приналежністю до української спільноти, шанованої в Австралії.

Фото: Владимир Тарасов

За основним місцем роботи я є виконавчим директором Community Languages of Australilia –інституції, під егідою якої сьогодні в Австралії понад 110 тисяч студентів вивчають понад 80 різних мов, серед яких є й українська. Так от, ще у 70-х роках наша Українська центральна шкільна рада готувала програми для вивчення української мови, які зараз Community Languages of Australilia впроваджуються як інновації при вивченні інших етнічних мов.

Ми намагаємося також пояснити людям, особливо це стосується тих, які прибули у нові часи, що важливо бути частиною організованої громади, входити до її структур, брати активну участь у суспільному житті, а не просто бути українцями, що мешкають в Австралії.

Я не можу зрозуміти тих, хто каже, що його не приймають, не пускають до структур тощо. Сьогодні є багато організацій, які не можуть знайти голову управи, бо ніхто не хоче брати на себе цю відповідальність. Наприклад Управа СУОА не має жодного оплачуваного працівника –вся діяльність здійснюється на добровільній основі. Усі мають основну роботу, а свої громадські обов'язки виконують у позаробочий час, на волонтерських засадах. Ми постійно намагаємося розвиватися і прислухатися до думки молоді з останніх хвиль міграції, яка хоче, аби якісь їхні проекти виходили за межі громади.

УКРАЇНЦІ АВСТРАЛІЇ БАЧАТЬ СВОЮ МІСІЮ У ВСЕБІЧНІЙ ПІДТРИМЦІ УКРАЇНИ 

- Традиційно українська діаспора є найбільш активною у часи випробувань для історичної Батьківщини. В чому бачить свою основну місію українська громада Австралії сьогодні?

- Під час візиту президента України до Австралії та його зустрічей з громадою, йшлося про всебічну допомогу Україні. Це і питання санкцій, і надання військово-технічної допомоги, і боротьба з російською пропагандою тощо. Саме реалізацію цих завдань ми вважаємо першочерговою.

Водночас ми допомагаємо й у здійсненні внутрішніх реформ. Зокрема тісно співпрацюємо з Міністерством охорони здоров'я України та намагаємося сприяти обміну досвідом та допомозі з боку Австралії у впровадженні загальних об'єднаних електронних баз даних у сфері охорони здоров'я.

Нещодавно ми (СУОА) профінансували поїздку до України представника австралійської служби кризової допомоги «Lifeline» (телефонна служба довіри, запобігання суїцидів тощо), з метою оцінки можливостей впровадження в Україні схожої системи. За результатами дослідження громада звертатиметься до австралійського уряду, аби той виділив кошти на реалізацію цієї програми в Україні.

Хочу згадати також про допомогу з просування економічної співпраці. У цьому напрямку робота проводиться через торгово-промислові палати, які також поки діють на громадських засадах під егідою СУОА. Так, наприклад, нещодавно відбувся вихід української компанії «Мerx», яка займається виробництвом кухонних меблів, на австралійський ринок. В Україні натомість успішно розвивається бізнес австралійця Пітера Куна з представлення на українському ринку традиційних австралійських пирогів (Australian pies). До речі, на кошти СУОА було закуплено 25 тисяч цих виробів для українських військових в АТО.

- Укрінформ не раз писав, що українська громада Австралії допомагає воїнам АТО, розкажіть, що було зроблено останнім часом?

- Коли розпочалася російська агресія на сході України, нами була започаткована програма «Захист патріотів», яка діє і зараз. На початку ми постачали нашим військовим і добровольцям засоби першої допомоги, аптечки – те, чого найбільш гостро не вистачало в той час. Сьогодні наші зусилля розширилися на допомогу з реабілітації поранених та тих, хто страждає на ПТС, на їх адаптацію до цивільного життя тощо. У цьому напрямку ми також співпрацюємо з українською організацією «Побратими» та Центром допомоги ветеранам АТО та їхнім родинам.

Окрім того, зараз домовляємося з канадійцями про участь у проекті (частково фінансується урядом Канади), в рамках якого лікарі їдуть в Україну, щоб фізично надати допомогу пораненим.

- Зараз, у нелегкий для України час, держава намагається максимально долучити світове українство до захисту своїх національних інтересів, поширення правдивої інформації про конфлікт з РФ, захисту прав політичних в'язнів та інших зовнішньополітичних ініціатив. Ви, як генсекретар СКУ, безумовно знаєте і, напевно, навіть були причетним до підписання Меморандуму про співпрацю між СКУ та КМУ. Наскільки успішно його пункти вдається втілити в Австралії? Чи прислухається до української меншини австралійська влада? Чи є впливові українці в австралійському політикумі, експертному середовищі?

- Завдання Меморандуму – систематизувати роботу між закордонною громадою і Україною. Співпраця у рамках Меморандуму здійснюється, однак не можна сказати, що всі його пункти знаходять втілення. Хоча до думки закордонного українства прислуховуються. Наприклад, коли обговорювалося питання подвійного громадянства ми організували участь експертів у круглому столі для всебічного розгляду цієї проблеми.

Ми постійно зустрічаємося з представниками австралійської влади, майже щоденно інформуємо їх про події в Україні, вивчаємо їхню реакцію.

Це стосується і питання санкцій, яке ми тримаємо на постійному контролі, і інших важливих питань, таких як візит прем'єр-міністра Австралії до України, тощо. У рамках Меморандуму ми підтримуємо співпрацю двосторонніх парламентських груп.

В Австралії є досить багато українців, які працюють у різних галузях, але якщо йдеться про лобіювання українських інтересів, то воно більшою мірою відбувається за рахунок громадського сектору та багаторічних зв'язків, над якими треба постійно працювати.

Нещодавно СУОА сприяло приїзду до Австралії директора Українського інституту національної пам`яті Володимира В'ятровича, який розказав австралійцям як РФ маніпулює історією, викривляє та інтерпретує інформацію про сьогоднішні події. Почути таку інформацію з перших вуст для австралійських політиків і експертів надзвичайно важливо.

ЗАПОРУКА ДОБРИХ ВІДНОСИН АВСТРАЛІЇ ТА УКРАЇНИ У СПІЛЬНОСТІ ЦІННОСТЕЙ

- Як ви охарактеризуєте загальну політику Австралії стосовно України та української громади?

- Відносини між Австралією та Україною завжди були добрими, але останніми роками вони отримали новий поштовх, бо австралійці оцінили нашу боротьбу за цінності. Вони повністю співпадають із цінностями, які розділяють австралійці – демократія, незалежність, повага до прав людини тощо.

В Австралії є такий вислів: «Give everybody fair go» (Кожен має право на шанс), який вони вважають актуальним і стосовно України, поважаючи вибір українців та їхнє право обирати у якому суспільстві вони мають жити.

Фото: Павел Багмут

Попередній прем'єр-міністр Австралії Тоні Ебботт, який зараз радник президента Порошенка, чітко дав зрозуміти свою позицію на підтримку України і Австралія відкрила посольство в Києві.

Окрім того є менш помітні, але не менш важливі аспекти австралійсько-українських відносин. Наприклад малі гранти від австралійського уряду, які покликані сприяти розвитку суспільного життя в Україні. Одним з них є програма Endeavor Scholarships, яка надає стипендії для українських студентів на навчання в Австралії.

Крім того, Австралія чітко розуміє загрозу з боку Росії і Путіна, зокрема у кіберсфері та пропаганді і ця спільна загроза також зближує наші країни.

- Чи комфортно бути українцем в Австралії, власне не просто українцем, а коли ти українець і відбстоюєш свою позицію?

- Думаю, що дуже комфортно. Ти завжди можеш заявити свою позицію і розраховувати на підтримку більшості австралійського суспільства, яка розділяє схожі цінності. Загалом життя в Австралії дає можливість бути як добрим австралійцем, так і добрим українцем. Всі можливості для цього є.

Представники австралійської влади ставляться до нашої громади з великою повагою. Бо нам вдалося зберегти себе, при цьому дуже добре інтегруватись, зауважте – не асимілюватись, а саме інтегруватись в австралійське суспільство. Багато представників нашої громади стали видатними австралійськими вченими, митцями.

- А як оціните зв'язки громади з Українською державою, посольством? Чи є в австралійських українців відчуття, що про них пам'ятає і дбає історична Батьківщина? Чого очікують від України найбільше?

- Зараз у нас є добре порозуміння і непогано налагоджена співпраця з посольством України в Австралії. Ми намагаємося будувати нашу роботу так, щоб доповнювати одне одного. Добре, що уряд України почав виділяти певні кошти на закордонне українство. Є надія, що буде більше проектів, які, пов'язують нашу спільноту з Україною.

Часто українці Австралії відчувають брак підтримки з боку України поки що робиться небагато. Наведу один з останніх прикладів. Ми (СУОА) звернулися з проханням до Адміністрації Президента, до Верховної Ради і безпосередньо до міністра культури, з проханням направити на відзначення 70-ліття поселення українців в Австралії український мистецький колектив, але відповіді не отримали. Це сумно. Щоб було краще зрозуміло чому – розповім коротеньку історію. На минулий з'їзд приїхав колектив з Івано-Франківщини, і коли вони виступали, одна літня пані, яка десятки років добровільно працювала на наших таборових виїздах, а на той час вже хворіла і мала проблеми з пам'яттю, почувши одну з пісень, згадала її та усміхнулася.  Її син, дякуючи виконавцям після виступу, сказав, що та усмішка матері варта для нього усіх грошей світу, і він готовий сторицею віддячити Україні.

Тому така підтримка з боку України є надзвичайно важливою.

Ми просимо також не забувати про економічну складову, оскільки саме економіка лежить в основі австралійської дипломатичної діяльності. Ми, наприклад, пропонували призначати торговельних представників України в Австралії з числа австралійців, котрі хочуть і мають можливості відкривати Україні двері до австралійського бізнесу. Я знаю, що згідно з українським законодавством це мають бути громадяни України, однак треба подумати як використати потенціал і тих людей, у котрих немає українського громадянства, але є бажання і ресурси допомагати Україні.

Однак одним із найважливіших для української громади питань залишається візове. Важливо, щоб представник консульської служби міг більше виїжджати у різні регіони Австралії та пояснювати людям всі новації та особливості візового законодавства. Люди повинні зрозуміти, як працює система, що ніхто не хоче зробити їм кривду чи не видати візу, але є закон, якого всі змушені дотримуватися.

Загалом, у перспективі хотілося б, щоб ми домовилися про безвізовий режим. Ми розуміємо, що візове питання двостороннє і що необхідні відповідні кроки з боку австралійської сторони. Ми постійно ведемо діалог з обома сторонами. Розуміємо всю складність питання, однак його потрібно  мати на увазі, прагнути досягти цієї мети.

Наразі ми очікуємо посилення культурного обміну, а також частіших візитів політиків чи активістів з України. Вони не тільки зближують нас, а й допомагають донести правдиву інформацію про те, що відбувається в нашій державі.

- Як пройшов ювілейний Здвиг української громади?

- Здвиг – це зібрання українців з цілої Австралії. Зазвичай такі річниці ми відзначаємо одним заходом. Однак цього разу, оскільки це ювілей, і люди прибували впродовж 48-49 років, програма проведення заходів запланована на три роки. Ми вирішили дати можливість всім репрезентувати свій вклад у загальний здобуток австралійського українства, розтягнувши програму відзначення на такий тривалий термін.

Відзначення розпочалося із цьогорічного головного заходу під егідою СУОА, а далі святкування продовжуватимуться на рівні штатів та окремих організацій як от Союз українок Австралії, СУМ, Пласт, які мають свою історію і готові відзначити цю дату на своєму рівні. А відтак у 2019 році буде проведено ще один загальний, так би мовити, підсумковий захід.

Цінність здвигу полягає у тому, що захід дає можливість тим, хто не знайомий з діяльністю громади, пізнати цю громаду, а членам громади, які мають друзів і знайомих по всій Австралії, зібратися разом. Тобто це така товарисько-культурна зустріч, яка покликана дати новий заряд енергії, підняти дух і зрозуміти, що треба працювати далі.

Іван Юсип'юк, Канберра.

Фото: Володимир Тарасов, Павло Багмут

Джерело: Укрінформ

Опубліковано в Власна думка

Українська громада Австралії привітала слова сенатора США Джона Маккейна, якими він знову попередив міжнародне співтовариство про те, що найбільшою загрозою для стабільності і миру у світі є Росія Володимира Путіна.

Про це повідомляє на своїй сторінці у facebook Стефан Романів, голова Союзу українських організацій Австралії (СУОА).

«Союз українських організацій Австралії підтверджує попередньо висловлену точку зору, що агресія Росії на сході України, анексія Криму, загалом неповага до суверенітету країни, нехтування Мінськими домовленостями є загрозою не лише для України, але й для міжнародної спільноти», - сказав Стефан Романів.

Путін продовжує свій марш і світ повинен зупинити його.«Чим більш помітним є російський слід в Україні, тим небезпечнішим і нестабільнішим стає світ. Україна сьогодні є маяком для висвітлення зарозумілості і неповаги Путіна до світу», - вважає голова СУОА.

За словами Романіва, під час зустрічі з новообраним президентом Франції Емманюелем Макроном Путін знову показав, що для нього не існує ніяких правил у жодній сфері - військовій, політичній чи історичній, оскільки він стикається лише з обмеженою протидією. Так, цього разу російський президент заявив «що франко-російські відносини розпочалися зі шлюбу Анни Ярославни, середньої дочки Ярослава Мудрого, з французьким королем Генріхом I у 1051 році».

Натомість загальновідомим є історичний факт, що князь Ярослав Мудрий був українцем. Франція і міжнародне співтовариство історично визнали Анну Ярославну за її роль в українсько-французьких відносинах. Відтак очевидним є, що сказане Путіним - дезінформація і кричуща брехня. «Українська громада Австралії закликає міжнародне співтовариство взяти приклад із сенатора Маккейна і називати речі своїми іменами - Путін є найбільшою загрозою, Путін є майстром дезінформації і Путін повинен бути зупинений на його шляху», - заявив Романів.

У зв'язку з цим СУОА закликає міжнародне співтовариство - надати Україні військову допомогу, необхідну для припинення агресії Росії в Україні та посилити санкції проти Путіна і його адміністрації.

«Домігшись цього, ми отримаємо новий, безпечніший світ. Зупинивши тирана зараз, в Україні, ми пошлемо Путіну потужне повідомлення - світ більше не буде терпіти його політичні ігри. Ізоляція, остракізм його і його адміністрації сьогодні є ключовими - стратегія переговорів, угод, утримання його на близькій відстані, щоб можна було домовлятися, зазнали невдачі і очевидно, що надалі не працюватимуть», - підкреслив голова СУОА.

Опубліковано в Українці в світі

Генеральний Секретар Світового Конгресу Українців (СКУ), голова Союзу Українських Організацій Австралії (СУОА), голова Союзу Українських Організацій Австралії (СУОА) Стефан Романів та Керівник Координаційного центру допомоги учасникам АТО Вікторія Самойленко провели плідну зустріч і домовилися про співпрацю в сфері підтримки та реабілітації учасників АТО.

Зокрема, Стефан Романів передав Координаційному центру кошти, зібрані силами Союзу Українських Організацій Австралії.

«Координаційний центр, наші волонтери та бійці висловлюють подяку українській діаспорі, українській громаді в Австралії, зокрема, Адміністратору Катедральної Парафії Верховних Апостолів Петра і Павла в Мельбурні Всечесному Отцю  Браєну Келті та Голові Парафіяльної Ради Верховних Апостолів Петра і Павла в Мельбурні Василю Михайлику за надану фінансову підтримку, спрямовану на  розвиток Координаційного центру й допомогу учасникам АТО та їх родинам, отриману через програму Союзу Українських Організацій Австралії U-HELP в сумі 2092 австралійських доларів (1593 долари США), яка зібрана Парафіяльною Радою Катедральної Парафії Верховних Апостолів Петра і Павла в Мельбурні під час висвітлення  фільму Bitter Harvest», – відзначила керівник Центру Вікторія Самойленко.

Опубліковано в Україна у вогні