Звернення до українців у Польщі і світі. Наш внесок у Європу

П'ятниця, 11 серпня 2017 08:21 Автор  Ольга Мельник Прочитано 318 разів
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Юрій Рейт, Петро Тима, Роман Дроз, Олександр Колянчук

День 15 серпня має стати днем нашої гордості. Українські громади у світі цього дня складають квіти на могилах воїнів Української Народної Республіки тому, що пам’ять про них – це пам’ять про український внесок у вільну Європу.

Сьогодні, коли Україна закріплює свій шлях у Європу, варто пригадати світові, що саме воїни Армії УНР були тими, хто зупинив наступ Червоної армії на березі Вісли та не дозволив розлитися більшовикам по всій Європі. Тоді побіч маршалка Юзефа Пілсудського і його армії стояв отаман Симон Петлюра та його віддані воїни.

Повернення України в Європу стало одним з кличів київського Майдану у 2014 році. Українці бачили себе і свою державу саме в цій системі цінностей та стандартів, яка після трагедій ІІ світової війни, тоталітаризмів нацизму та комунізму, будується, не без проблем та криз, на нашому континенті.

Спроба повернути нас в стандарти Євразії все ж таки продовжується. Її елементами стала російська окупація українського Криму та аґресія на Донбасі. Ми з пошаною та вдячністю схиляємо голови перед Героями України, які в цій боротьбі віддали життя, та перед тими, хто стоїть у бліндажах Донбасу, зупиняючи наступ нової орди на українську землю. Відстоюють тим самим Європу перед руїною, яку несе в неї путінська Росія. На дорозі цього походу в Європу стають люди, які за волю та честь готові боротися до кінця. Це наші Герої! Це сучасні Герої Європи!

Кожна нація має пам’ятати своїх Героїв для того, щоб трагічна історія не поверталася до наших домів. Тому хочемо також привернути пам’ять тих, хто майже сто років тому, зі зброєю в руках, став на дорозі більшовицькій навалі, що прямувала у Європу, і цю навалу намагався зупинити.

Одною з перших жертв більшовицької Росії стала тоді Українська Народна Республіка. Її воїни боролися мужньо, але не вистояли. Тоді, не дивлячись на різний історичний досвід та політичні переконання, 1920 р. вони стали союзниками поляків у спільній боротьбі з більшовицькою навалою. У травні 1920 р. об’єднані військові сили Української Народної Республіки і Речі Посполитої під Києвом завдали першого рішучого удару Червоній армії. Їхня вікторія увінчалась парадом Перемоги на Хрещатику 9 травня 1920 р.

Варшавська битва у серпні 1920 р. визнана за одну з 10-ти битв, які вплинули на історію світу. Не було б цього успіху без Армії УНР під проводом Михайла Омеляновича-Павленка, без воєнного генія генерала Марка Безручка, без жертви життя генералів Євгена Мишковського, Федора Колодія та Олександра Фединяка-Білинського, без жертви сотень офіцерів і тисячів воїнів Армії УНР. Не можемо їх всіх згадати, але мусимо про них всіх пам’ятати. Смерть пам’яті – це ще гірше як смерть від кулі. Вбиває не тіло, а ідею!

Сьогодні, коли Україна продовжує свій незворотній шлях у Європу, хочемо пригадати і собі і Європі, що наше право стати частиною європейського простору свободи і цінностей куплене українською кров’ю. Як мало хто, українці платили високу ціну за європейський вибір. Як мало хто, зі зброєю в руках зупиняли наступ варварства. Про ці події та цінності пригадуємо сьогодні собі, але також Європі, щоб усвідомити, що ми тут не чужинці та не зайди, а її повноцінні громадяни.

15 серпня 1920 р. завершилася Варшавська битва. Наступ Червоної армії Будьонного зупинили поляки спільно з українцями. Комунізм не розлився по Європі. Зупинився в межах Радянського союзу — i там він довершив кривавого жнива, вбиваючи голодоморами, розстрілами, засланнями та в’язницями десятки мільйонів людей, серед яких найбільше було наших братів. Героїзм і посвята воїнів польської та української армій тоді, 1920 р., перекрили їм шлях у Європу і врятували від трагедії.

Наближається сота річниця цієї Битви, сота річниця нашої перемоги, нашого українського внеску у вільну та демократичну Європу. Її символом є командир 6 Дивізії Армії УНР генерал Марко Безручко, уродженець Запоріжжя, комендант оборони Замостя. Є символом, так як символом боротьби за Європу стали Герої «Небесної сотні» і Герої АТО.

Наше слово

Генерал армії УНР Марко Безручко – це один із тих, що спільно з військом польським 15 серпня 1920 р. зупинив кривавий похід у Європу більшовицької навали. Саме постать генерала М. Безручка записана золотими буквами в історії польсько-українського братерства зброї, про яке йдеться в заяві, друкованій нижче. На фото – могила генерала на Православному кладовищі на варшавській Волі. Фото Павла Лози

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається