Я РОЗЛУКИ ТА ЗУСТРІЧІ ЗНАЮ... Слово журналіста Григорія Панчука в Льєжі

Понеділок, 19 червня 2017 19:42 Автор  Marichka Halaburda Czyhryn Прочитано 774 разів
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

МАРІЧКА ГАЛАБУРДА - ЧИГРИН

В неділю 18.6.2017 року підчас прийняття - обіду в часі візитації Преосвящшенного Владики Бориса Гудзяка, відомий в світі журналіст Григорій Панчук виголосив доповідь, присвячену отцеві Петрові Костюкові.

Григорій наводить реальність в нашій спільноті в Льєжі. Подаємо доповідь:

...- Преосвящений Владико Борисе, шановні отче мітрате Петре, отче Михайле, Всечесніші отці, Дорогі гості!

Мені випала честь словом відзначити у цей день три знакові події в житті нашої льєжської громади, надто в житті нашої парафії імени Святої Покрови. А саме: проведення нашим єпархальним єпископом пастирської візитації. І заодно, по-друге, прощання з нашим дотеперішнім парохом, отцем Петром, який відходить від нас на заслужену емеритуру після тридцятип’ятирічного душпастирського служіння та, по-третє, практично інсталяція нашого нового душпастира, отця Михайла. Раді ми вітати вас, кир Борисе! Ваша присутність сьогодні посеред нас як Глава єпархії є свідченням вашої особистої турботи про майбутність нашої парафії, про її часову безперервність, про її адекватність з вимогами нинішніх життєвих обставин, про її релігійну та моральну стійкість, а також про її витривалість серед низки подальших тяжких випробувань. А ці випробування породжені саме через нашу приналежність до українського народу, чия доля, яка висить між небом і землею, уся в знаках запитання. Прийміть найщиріші вислови нашої синівської вдячности за батьківську опіку.

Отче Петре, отче Михайле!

Чи згадати минуле, коли напрошується в двері неспокійне майбутнє? Довго зволікав. Бо якось видавалося мені, що ми перебуваємо на якомусь перехресті, де нема дорожніх знаків. Вирішив я таки згадати те минуле як виклик часові та життю. Зрештою минуле повчає.

Отож, колись-то, фактично, нещодавно ще, наче б учора. українська Льєжщина гордилася своїми активними громадськими організаціями, своїми вірними, які заповнювали церкву. І життєздатність Льєжщини була безсумнівною. Слабкостей у цій системі не бракувало, та, зрештою, де їх немає, але важливе було те, що існувало почуття єдности з усіма клітинами української спільноти в Бельгії. І не підрахувати спільних імпрез-заходів з нагоди таких чи таких релігійних свят або національних річниць чи роковин.

Народу не бракувало. І – всі разом – це була сила. Мабуть, тому, що мета була ясна: переслідований здатний зносити нестерпний біль і вміє відштовхуватись од лиха. Та легше жити, коли всіх і все надихає спільний благодатній дух. Нині, маємо те, що маємо, аби не парафразувати президента Леоніда Кравчука.

Природний відплив людей в останню путь скоротив і громаду, відносно, майже до нуля, отож і наснагу, і натхнення. Атомізація нашої громади, яку уособлює певна пасивність до громадських справ за винятком патякання, принади модерного життя, інші негативні явища, зокрема своєрідне знечулення відчуття духовности, навколишня дехристиянизація, все це зробило своє. Наслідки відчутні. Спокуса велика бути фаталістом. Адже, наші активні колись ряди-лави вірян порідшали до одиниць.

Заслуга отця Петра, не зважаючи на різні життєві, скажімо так, нелегкі пригоди і на подвійне душпастирювання віддалене одне від одного на чи не вісімсот кілометрів (Швейцарія не за порогом) полягає у збереженні цілісности церковної організації Льєжщини. Помимо всього. І це заслуга неабияка.

Отче Михайле, Ви не входите в якусь пустиню попри змальовану мною не дуже втішну ситуацію. Я ...тільки так, аби не лякати, а лише тому що береженого Бог береже. Мовою секулярною - Льєжська спадщина, хоча складна, цікава й не така вже мізерна й нікчемна... Та, зрештою, днями оголошений режим безвіз дасть можливість відчинити навстіж двері нашої церкви, і не тільки на ...Різдво чи на Великдень! Принаймні є таке палке бажання . За наших діяспорних обставин Церква завжди була епіцентром та своєрідним соціяльним термометром живучости й життєздатности української спільноти.

І не оціниш людськими словами такої ролі. Хотілося б зберегти такий статус.

Отче Петре, словами такої ролі. Хотілося б зберегти такий статус. Отче Петре, щасливого Вам відпочинку й безмежна подяка за труд. Отче Михайле, жичу Вам великої дози терпеливости і не меншої дози божественної наснаги та розуміння справ...

 

На знимках отець Петро Костюк і отець Михайло Шевцов:

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається