Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису

Вівторок, 28 березня 2017 12:59 Автор  Ніна Петриківська Прочитано 1961 разів
Оцініть матеріал!
(2 голосів)

Писанка – це неповторне багатство. Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом.

                                                                                                                   О.Довженко.

Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього всесвіту. 

«В Україні старі люди говорять: як в народі перестануть писати писанки і «гріти Діда»…, тоді і кінець світу настане».

Для людини, необізнаної з секретами розпису писанки, може здатися, що ця справа складна і під силу лише тому, хто гарно малює. Не бійтеся,  спробуйте, і ви обов’язково досягнете успіху. Запам’ятайте, писанку пишуть не руками, а душею. Налаштуйтеся на відповідний настрій. Наші предки перед будь-якою роботою молилися і тому у всіх видах рукотворів були неперевершеними майстрами. У молитві, з очищеною від зайвих думок свідомістю, забувши всі незгоди, пробачаючи всіх і вся, людина здатна відчувати і творити надзвичайну красу. Писанки пишуть упродовж усього посту. Вибирають яйця курячі, гусячі, або качині з гладенькою та чистою скарлупою. Для роботи використовують архаїчний інструмент писачок і свячену воскову свічку. В давнину робили барвники з природніх засобів: чорний - із сажі, коричневий - із кори дерева, жовтий - з цибулиння, синій – з бузини, зелений – з підсніжників. Зараз зручніше користуватися харчовими барвниками.

А чи знаєте, що колись вважали, що малювати на видутому яйці, це протиприродньо і розцінювалось це, як гріх перед Богом і людьми. Українці добре знали, а гуцули пам’ятають і досі, що подарувати комусь порожню (видуту) писанку означало: жінці – на безпліддя, господарю на злидні й порожнечу в господарстві, маленькій дитині – на припинення росту і розумового розвитку, хворій людині – на смерть.

Чи можна порівняти це з тим величним місцем, яке посідала писанка в Світогляді наших Предків? Чи стали ми розумнішими та багатшими, коли не тільки перестали вірити в це, але навіть забули сакральне значення писанки?

Забули, на щастя, ще не всі. Іван Демчук, житель с. Криворівня на Івано-Франківщині свідчить: «Старі люди говорять: як в народі перестануть писати писанки і «гріти Діда»…, тоді і кінець світу настане». У гуцулів ще на початку 20 ст. побутував вислів «Доки писанки пишуть, доки колядники ходять, доти Віра Руська буде в світі» (Володимир Гнатюк, Колядки і щедрівки).

І хоч перекази про походження писанок зустрічаються в народі дуже рідко, на питання «коли виник цей обряд?» можна почути відповідь: «Так здавна ведеться», або ж «Так уже повелося від початку світу».

З ІСТОРІЇ ПИСАНКАРСТВА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

При розкопках у Львові в 2013 році археологи знайшли писанку на гусячому яйці. На ній зображено символ “вужик”. Вік знахідки — 500 років, писанку розписали в козацькі часи. На сьогодні — це найдавніша писанка України.

Слов’янську писанку як матеріальне явище знайти ще не вдалося, але на користь її існування виступає той факт, що давні слов’яни, сповідуючи культ Сонця, відзначали Великдень — свято весняного пробудження природи. А на писанках ми широко знаходимо солярні (космічні) символи.

Під час розкопок сабатинівських поселень (культура пізнього періоду бронзової доби, поширена в південній частині України) культові зашліфовані моделі яєць (з амфіболіту та кварцу, також глини, тальку) знаходили майже в кожному житлі під вогнищем або серед інших культових речей. На одному з кам’яних яєць були вигравірувані позначки – символ “сосонка”. Таким чином за допомогою археології можна зробити висновок, що на українських теренах кам’яні яйця орнаментували вже в I тис. до Р.Х.

Те, що писанка, — явище дохристиянське, свідчить також те, що християнська церква східного обряду на початку не приймала писанку як атрибут язичницьких культів, а в багатьох християнських енциклопедіях та словниках немає відомостей про розписане яйце як пасхальний символ.

В останні десятиліття широко побутувала думка, що розмальовування яєць до Великодня існувало лише в західних районах України, а у східних переважав спосіб одноколірного фарбування яєць у відварі з лушпиння цибулі або в анілінових фарбниках. Однак останні дослідження дозволяють стверджувати, що поряд з крашанками традиційно існувало ще й розписування яєць чіткими геометричними мотивами рослинного походження, що мали глибокий духовний зміст. Треба зауважити, що кожна місцевість, а іноді і кожне село мали свої особливості і традиції не лише у виборі орнаментальних мотивів, а й у розміщенні елементів та забарвленні яєць.

У 20 – 30-х роках XX ст., у часи войовничо-атеїстичної пропаганди, писанки були зараховані до шкідливих культових атрибутів, а ті, хто їх виготовляв, заслуговували зневаги, висміювання, а пізніше — покарання. Виготовлення писанок припинилося у центральних та східних, а потім і західних областях, за винятком віддалених карпатських сіл. У 60-х роках XX ст. у зв’язку з посиленням інтересу до народного мистецтва відновилося й писанкарство.

Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, символ весни, сонця, повернення природи до життя. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду.

Період приходу весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на кінець квітня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще не хрещений, люд: і хлопці, і дівчата, і старі, і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляючи вічний закон пробудження природи на землі, возвеличували і вшановували водночас один із головних символів цієї пори – яйце, з якого, як вважалось, і почалося життя на Землі. Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай робити писанки.

У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Ця традиційна функція, як і найдавніший орнамент, частково збереглася й досі: трикутники, спіралі, клинці, трироги і свастики – все це знаки різних ритуалів і священих магічних чисел, котрі в свідомості сучасників не втратили оберегового значення.

Виготовлення писанок в українській традиції наділялось сакральним значенням та входило до звичаєво-обрядової сфери. За традицією розпочинали писати писанки з другої половини Великоднього посту, а найбільше їх виготовляли у четвер і п’ятницю перед Пасхою. Вірили, що писанка вийде гарною лише тоді, коли під час її виготовлення поруч не буде нікого стороннього, тому розписували великодні яйця переважно на самоті. Мало хто знає, що писанки виготовляли також у монастирях, де на них зображали релігійні сюжети. На Великдень писанки та крашанки освячували у церкві, а потім використовували для прикрашання осель, у великодніх іграх або з ритуальною чи магічною метою. 

Наші предки робили писанки вночі, коли всі справи були пороблені і нічого не відволікало. Писанки писали лише на сирих яйцях спеціальними писачками та воском. Для фарбування використовували переважно три фарби – жовту, синю та червону, вмочуючи яйце спочатку в світлішу, а потім у темнішу. Раніше розписувати писанки можна було лише у чітко визначений час, з певними замовляннями. Чарівні знаки писалися відповідними кольорами. І нині частково збереглася символіка знаку і кольору.

ТЕХНІКИ ПИСАНКАРСТВА

За технікою виготовлення великодні яйця можна поділити на дві великі групи: виготовлені без використання воску та виготовлені за допомогою воскової техніки (власне писанки).

Великодні яйця, виготовлені без використання воску.

Крашанки 

КрашанкиКрашанки

Під мармур

Під мрамурПід мрамур

Натурально-листкова техніка 

Натурально-листкова техікаНатурально-листкова техіка

Дряпанки

ДряпанкаДряпанка

Травлення кислотою. На пофарбованому в певний колір яйці кислотою витравлювали орнамент. Існують свідчення, що на початку ХХ ст. у с. Зеленинці Надвірнянського повіту «дівчата вкидали яйця в теплу червону фарбу і так повставали “галунки”, клали опісля галунки в купину муравлів; муравлі, бігаючи по червонім яйці, обводили його своїм квасом, та з того повстають на яйці всякі “стежички і кривульки” і се – “писанки”».

Мальованки.

МальованкиМальованки

Монастирські писанки
а) Мальованки. На мальованках, виготовлених у монастирях, зображувалися переважно сценки з життя Ісуса Христа.

б) Розкритки.

РозкриткаРозкритка

в) Нерозкритки (вощанки).

ВощанкиВощанки

Керамічні писанки.

Керамічні писанкиКерамічні писанки

Скорописанки. Виготовлялися на основі гіпсових форм, що на них наносився переважно шаблонний орнамент. На Волині скорописанками називали великодні яйця, на яких відсутні основні лінії, а вималюваний лише сам орнамент.

Великодні яйця, виготовлені за восковою технікою.

Крапанка.

КрапанкаКрапанка

Двоколірна писанка

а) Розпис двоколірної писанки здійснюється розтопленим воском по натуральній білій поверхні сирого яйця. Після нанесення орнаменту воском яйце занурюють у розчин фарби на 5-10 хв. Після цього його виймають і кладуть на чистий папір або шматок тканини для висихання. Суху писанку нагрівають над вогнем, щоб розтопився віск, який потім стирають м’якою тканиною.

Двоколірні писанкиДвоколірні писанки

б) Розпис двоколірної писанки розтопленим воском на попередньо пофарбованій в один колір поверхні яйця. Для виготовлення писанки таким способом чисте сире яйце фарбують в один колір, а коли воно висохне, то розтопленим воском пишуть на його поверхні орнаменти. Після цього розписане яйце опускають до оцту або квасу, в яких розчиняється фарба, і яйце стає майже білим. Тільки в тих місцях, де був нанесений віск, після його стирання лишається кольоровий орнамент.

Двоколірна писанкаДвоколірна писанка

Багатоколірна писанка має ряд варіантів:

а) На чисте сире знежирене яйце за допомогою писачка гарячим бджолиним воском наносять контур орнаменту. Після того, як нанесено всі лінії, що мають залишитися білими, яйце опускають у жовту фарбу. Час фарбування залежить від товщини шкарлупи. Після цього яйце виймають з фарби й обережно витирають ганчіркою. Далі покривають воском ті ділянки малюнка, які повинні лишитися жовтого кольору. Потім писанку опускають у червону або зелену фарби і після зафарбування покривають воском ті ділянки, які повинні бути червоного або зеленого кольору. Якщо тло писанки має бути чорним, наприкінці її опускають у розчин чорної фарби, що перекриває не вкриті воском ділянки шкарлупи. Коли всі кольори на писанку нанесені, з неї знімають віск. Роблять це, запікаючи писанку у печі, доки не розтопиться віск або розтоплюючи віск біля полум’я свічки.

Багатоколірна писанкаБагатоколірна писанка

б) Яйце опускають у розчин фарби, а потім наносять воском орнамент. Прийоми використовуються ті самі, що й для виготовлення звичайної багатоколірної писанки, тільки після нанесення орнаменту відсутній білий колір яйця.

Багатоколірна писанкаБагатоколірна писанка

в) Яйце спочатку опускають у віск, а потім шилом чи іншим гострим інструментом видряпують на ньому ті елементи орнаменту, які мають лишитися жовтими. Після цього яйце опускають у жовту фарбу. Після цього жовті елементи закривають воском і продряпують фрагменти для зафарбування в інший колір. Такий спосіб виготовлення писанок був відомий у Чернігівській, Полтавській, Київській, Волинській губерніях у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.

Поєднання крапанки і писанки. Дана техніка використовувалася на Вінниччині, Хмельниччині і Прикарпатті у другій половині ХХ ст. Тло темного кольору заповнювалося плямами різного кольору, а вже поверх нього наносився чіткий лінійний геометричний орнамент у дві-три фарби. Для виготовлення такої писанки малюнок необхідно було протравлювати галуном, що вимагало неабиякої майстерності.

Розпис шпилькою. Ця техніка побутує на Бойківшині, Лемківщині, Пряшівщині. За допомогою використання круглої головки шпильки отримувався штрих із потовщенням на одному кінці.

Розпис шпилькою.Розпис шпилькою.

Розпис уламком бджолиного воску. Уламком воску на сире яйце наноситься орнамент, а потім його опускають у фарбу. Після стирання воску місця, де він був нанесений, лишаються світлими. Такі писанки фарбують лише в один колір.

Техніка воскової пластики. Даний метод полягає у тому, що «сучуть із воску тоненькі ниточки і обліплюють ними білі ще яйця (виплітають дуже примітивний геометричний орнамент). Опісля вкидають се в горнець із теплою червоною фарбою: вибравши яйце з фарби і висушивши його, нагрівають над гранню, обтирають платком віск і писанка готова».

Розпис кольоровим воском

а) Розпис перепаленим воском по білій поверхні яйця. За допомогою чорного перепаленого воску на біле яйце наносяться дрібні візерунки.

Розпис перепаленим воском по білій поверхні яйцяРозпис перепаленим воском по білій поверхні яйця

б) Розпис кольоровим воском по білій поверхні яйця. Кольоровий віск виготовляли жінки-писанкарки: до розтопленого бджолиного воску додавали пігмент фарби в порошку або трохи анілінового барвника і добре розмішували. Найчастіше білі яйця розписували жовтим, чорним, синім, зеленим та жовтогарячим кольорами.

в) Розпис кольоровим воском по зафарбованій поверхні яйця. Яйце відварювали або вимивали шкарлупу і опускали в розчин фарби, потім висушували і розтопленим воском різних кольорів наносили орнамент.

Джерело

СИМВОЛИ НА ПИСАНКАХ

    Кожен намальований на писаночці символ щось означав: один благополуччя, інший родинний затишок, ще якийсь народження дитини чи хороший урожай цього року. Усі писанки створювалися з побажанням добра і з чистою душею. Вони були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни. Малюючи його, минулі покоління залишали символічний текст, який оберігав від хвороби, допомагав у нещасті, захищав від злого ока.

    Найстаріший орнамент на писанках подекуди зберігається ще й досі. Він переважно геометричний: трикутники, спіралі, кола, сорококлинці, сорок гілок тощо. Все це — знаки різних ритуалів або священні числа.

    Символічних малюнків виявлено понад сотню різновидів. З деякими з них можете ознайомитися нижче.

СИМВОЛІКА КОЛЬОРІВ

Червоний – це радість життя, любов і відвага, для молодих – надія на одруження;

жовтий – місяць і зорі, у господарстві врожай;

блакитний – повітря, небо, магічне значення здоров’я; зелений – воскресіння природи, багатство і плодючість землі;

чорне з білим – пошану духів, душ померлих, подяку за охорону від злих сил,

білий – чистота душі, святість. Сполучення кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох-п’яти фарб символізує родинне щастя, мир, любов, успіх тощо.

сполучення кількох кольорів – з узорами в орнаменті з чотирьох-п’яти фарб — родинне щастя, мир, любов, успіх тощо.

ОРНАМЕНТАЛЬНА СИМВОЛІКА

Орнаментальна символіка

ДЕРЕВО ЖИТТЯ АБО ВАЗОНДЕРЕВО ЖИТТЯ АБО ВАЗОН
РІЗНОВИДИ СВАРГИ ТА СВАСТИКИ НА ПИСАНКАХРІЗНОВИДИ СВАРГИ ТА СВАСТИКИ НА ПИСАНКАХ

82675925

59136102

06495668
166526_html_a4c8b38

7_pysanka_logo       Кожна людина бажає залишити хороший слід після себе, а для цього потрібно пам’ятати звичаї і традиції свого народу. Навіть найменший подарунок може бути найкращим, якщо у нього вкласти душу. А наші предки знали як це робити, і ми повинні продовжити їх мету – дарувати людям доброту. Цю доброту ми зможемо їм подарувати, створивши Великоднє яйце, таке, яке робили вони.

Отож, робімо висновки, повертаймо свою історичну пам’ять, повертаймо обряди наших Предків та пишімо писанки. 

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається