На кіностудії імені Довженка в Києві знімають фільм “Таємний щоденник Симона Петлюри”, що фінансується Держкіно та діаспорою.

Як повідомляє “Радіо Свобода”, стрічка охоплює останні роки життя голови Директорії УНР в еміграції, а прийом написання щоденника переносить глядачів із Парижа в Україну, до подій та дійових осіб того короткого періоду Української Народної Республіки, коли Україна здобула, та не змогла втримати незалежність.

“Драматургія так збудована, що оцей щоденник нам дозволяє повертатися повертатися в спогади, у те, що відбувалося в Україні, і в той же час розкриває причини, чому все ж таки відбулася поразка, чому Петлюра був змушений зі своєю армією емігрувати. Історія йде як по спіралі, вона повторюється. Тому, я би сказав, що цей фільм певною мірою – попередження для нас сьогодні. Щоб не дай Боже не повторилося те, що відбулося, власне, з Українською Народною Республікою”, – розповів режисер стрічки, гендиректор студії Довженка Олег Янчук.

Російська імперська пропаганда, й тоді, справно продукувала фейки, і Симон Петлюра – інтелігент і книжник – став жертвою інформаційної війни. На цю людину повісили тавро антисеміта, щоб, оббрехавши лідера, кинути тінь на увесь визвольний український рух.

За його словами, за радянських часів інформації про головного отамана війська УНР Симона Петлюру було обмаль, і з нього зробили “погромника, терориста, бандита”.

 “Якраз цим фільмом ми хочемо довести, що це було не так”, – сказав Янчук.

 

 

Половину кошторису Фільму профінансував державний бюджет України (Держкіно), решту зібрав Український конгресовий комітет Америки.

Завдяки його спонсорським пожертвам було знято також історичні фільми режисера Янчука “Атентат”, “Нескорений” та “Владика Андрей”.

Опубліковано в Кіно

Квадрокоптер PHANTOM 4 PRO поповнив навчальну базу Центру розмінування

Під час шикування особового складу Центру розмінування очільник волонтерського руху української діаспори Стейтен-Айленд м. Нью-Йорк, Олег Мельник, передав українським військовослужбовцям квадрокоптер PHANTOM 4 PRO, повідомляє Depo.Хмельницький з посиланням на "Вечірній Кам'янець".

Під час передачі дрону начальник Центру розмінування полковник Володимир Родіков подякував Олегу Мельнику та в його особі всій українській діаспорі з Нью-Йорку за підтримку, а також наголосив, що дане обладнання дасть можливість групі саперів проводити повітряну розвідку замінованої місцевості, небезпечних об'єктів (мостів, будівель), при цьому не наражаючи на небезпеку особовий склад.

Українці з далекого зарубіжжя постійно переймаються долею військових Кам'янеччини. Так, за їхньої активної допомоги найкращі медичні фахівці США намагаються повернути зір колишньому офіцеру Центру розмінування Віталію Галіцину, який зазнав важких поранень під час бойових дій на Сході нашої країни. Саме Віталій ініціював придбання квадрокоптера для військовослужбовців Центру розмінування, адже він як ніхто інший розуміє важливе значення безпеки для сапера під час війни.

Опубліковано в Україна у вогні

Вже більш ніж два роки громада Сан-Франциско та Кремнієвої долини надає допомогу військовослужбовцям Української Армії, які отримали поранення/ушкодження хребта під час бойових дій на сході України.

Вони приїздять до Лоc Анджелесу для проходження реабілітації в центрі Next Step. Зяняття в центрі - важка та виснажлива праця. І націлена вона не тільки на те, щоб допомогти людині з обмеженими можливостями обходитися в побуті без сторонньої допомоги, а й змусити організм сприймати власне тіло, знайти ті "важелі", які допоможуть знову навчитися ходити.

Ми пишаємося цими хлопцями, захоплюємося їхніми результатами, склоняємося перед їх мужністтю та силою духу. Повертаючись до України, вони освоюють водіння, стають студентами університетів, створюють громадські організації, допомагають таким самим травмованим в минулому бійцям, приймають участь в різноманітних спортивних змаганнях (великий теніс, баскетбол). І ми віримо, що в них все вийде!

Але поки вони залишаються людьми з обмеженими можливостями. І крім інвалідних візків та спеціальних противопролежневих подушок для них, кожному з хлопців потрібні спеціальні засоби медичної гігієни. На жаль, ці засоби або відсутні в Україні, або дуже коштовні.Ми купляємо їм ці видаткові матеріали і відправляємо в Україну вже більше ніж півтора року.

І ми не змогли б робити це без вашої допомоги та підтримки. Забезпечена гігієна протягом 2-3 днів для кожного з хлопців коштує як чашка кави в Старбаксі або один бургер з Макдональдсу. Тож приєднайтеся, навіть $5 або $10 зробе їхнє життя кращим.

Підтримати цей проект можна  за цим посиланням: novaukraine.org/helping-wounded-soldiers/

Зустрітися із хлопцями особисто можна на нашому пікнику 5-го серпня 
https://www.facebook.com/events/1886844801589334

Опубліковано в Україна у вогні

Українська діаспора у Нідерландах запрошує всіх бажаючих долучитися до Фестивалю українських дерунів, який відбудеться 2 вересня у Гаазі.

Про це йдеться на Facebook-сторінці фундації «Українці в Нідерландах»:

«Запрошуємо вас відчути справжній неперевершений смак української кухні! Вареники, голубці, млинці із солодкою та м’ясною начинками, традиційна солодка українська випічка – різноманітні сирники, пампушки, але цьогорічним фаворитом будуть деруни», – йдеться в повідомленні.

Організатори, повідомляють, що під час фестивалю відбудеться презентація українських виробників з м’ясних продуктів, карпатського меду, солодощів та українського пива!

На гостей заходу очікують багато різноманітних українських сувенірів та майстер-класи з приготування дерунів і розпису глиняного посуду.

Український фестиваль дерунів розпочнеться 2 вересня у Гаазі о 12:00 за адресою: Lange Voorhout, 2514 Hague.

 

Опубліковано в Українці в світі

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш під час перебування прем'єр-міністром Португалії допоміг легалізуватися в країні трудовим мігрантам із України.

Про це він заявив під час зустрічі з Президентом України Петром Порошенком.

Гутерреш розповів про "свій особливий емоційний зв'язок із українцями". "Я дуже пишаюся тим, що, коли я був прем'єр-міністром Португалії, я запровадив нову міграційну політику, яка дозволила повністю легалізуватися українській громаді в Португалії", - сказав він.

Генсек ООН підкреслив, що українці його завжди надихали своєю культурою, освіченістю, навичками, працездатністю.

"Здатність інтегруватися в португальське суспільство серед українців абсолютно вражаюча", - зазначив Гутерреш. "Я віддаю належне цим людям, які створили абсолютно фантастичний імідж України", - сказав він.

Українці є третьою за величиною іноземною громадою в Португалії. Станом на початок другого півріччя 2016 року загальна кількість громадян України на території Португальської Республіки становить 37 555 осіб.
Опубліковано в Українці в світі

9 липня у Будинку національних меншин Праги відбулася змістовна й цікава зустріч Президента Світового Конґресу Українців Євгена Чолія з українською громадою Чехії, інформує посольство України в Чеській Республіці.

На початку зустрічі Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс подякував Є.Чолію за візит та відзначив важливість здійснюваної Світовим Конґресом Українців роботи як вагомого елемента консолідації світового українства.

Є.Чолій докладно поінформував присутніх про історію створення, напрями та пріоритети діяльності СКУ, співпрацю з органами влади України та іноземних держав, плани на майбутнє, відповів на чисельні запитання.

За його словами, найвагомішими здобутками діяльності СКУ є внесок у відновлення незалежності України, сприяння у її визнанні з боку держав світу та процесам євроінтеграції. Наступним завданням СКУ є сприяння у набутті повноправного членства України в ЄС та НАТО.

Є.Чолій закликав українців до консолідації та об’єднання зусиль задля протидії російській дезінформації, використовуючи для цього, зокрема, мережу Facebook, яка нараховує 1,5 млрд користувачів, доведення до відома іноземної громадськості інформацію про позитивні зміни, які відбуваються в Україні.

Присутніх було поінформовано про проведення в Києві 25-26 серпня річних загальних зборів СКУ, в рамках яких відбудеться конференція з економічних питань, та Днів української діаспори, що пройдуть у Львові 27-28 серпня.

Учасників зустрічі було також запрошено взяти активну участь у міжнародній конференції, що відбудеться 7 листопада в Брюсселі та буде приурочена до відзначення 50-річчя заснування Світового конґресу українців. На конференції заплановано виробити план дій щодо таких основних напрямів діяльності СКУ як європейська та євроатлантична інтеграція України, гуманітарна допомога Україні, боротьба з російською дезінформацією, захист національних та релігійних прав українців.

Світовий конґрес українців є неурядовою організацією, що включає в себе понад 150 організацій з 33-х країн світу.  

Візит Президента СКУ Є.Чолія до Чеської Республіки триватиме до 11 липня. На 10-11 липня заплановані його зустрічі з чеськими урядовцями, депутатами Парламенту ЧР, представниками неурядових організацій.

Опубліковано в Колонка подій

"Виконати свій обов’язок супроти Канади й Бритійської імперії та звеличити українське ім’я" — саме таким було одне із завдань численної української громади в Канаді, висловлене в перші дні після офіційного вступу країни у Другу світову війну у вересні 1939 року.

На шпальтах українських газет, що виходили в Канаді, одне за одним прозвучали звернення громадських організацій, зокрема Української стрілецької громади та Українського національного об’єднання Канади, до уряду з ініціативою створення окремого Українського легіону в британській армії.

На поклик канадського уряду значна кількість українських поселенців "вступали до армії та зо зброєю в руках охороняли демократичний світ від диктаторів та грабіжників". Професор Вотсон Кіркконелл ще в 1940 році відзначив, що звіт за перше півріччя мобілізації в Канаді демонструє значну кількість добровольців саме серед укранців.

Наприклад, у провінції Саскачеван вступ українських добровольців, у порівнянні до загальної кількості населення, був удвічі більший, ніж число вступу інших громадян.

Як словом, так і ділом канадці українського походження продемонстрували "свою непримушену готовність стати в обороні цього краю, його конституції та інституцій проти зовнішньої загрози".

Книга Вотсона Кіркконнелла "Війна — та українські канадійці", Торонто, 1940 рік.

Усі документи з фондів Центрального державного архіву зарубіжної україніки 

Мабуть, у цьому є суттєва різниця між українцями, що проживали в "країні кленового листка", які відчули усю перевагу життя у вільній демократичній державі, та їх свіввітчизниками з "Совіцької України", які не мали можливості стати в обороні конституції своєї держави, бо як такої її не було… ні конституції, ні державності.

Проте чому ж канадські українці, які нерідко були емігрантами в другому, а то й у третьому поколінні, але ідентифікували себе як представників української нації, з таким завзяттям йшли на війну? Які цілі вони переслідували? Чого прагнули досягти по закінченні війни?

Архівні документи дають дві відповіді на ці запитання, що однозначно є взаємопов’язаними. Перша — українці сприймали перемогу Канади та Великої Британії як перемогу демократії над тоталітаризмом. Друга — саме за умови збереження в Європі демократичного ладу українці змогли б відновити власну незалежну державу.

Вотсон Кіркконелл з цього приводу вдало підсумував: "Хоч і дуже глибоко вони [українці — Л. В.] зацікавлені справою створення української держави в Східній Європі, то одночасно розуміють вони вже добре, що Адольф Гітлер не має наміру створити вільну й незалежку українську державу, і що можна сподіватися створення української держави тільки тоді, коли б Аліянти перемогли".

"Мусимо тямити, що від нас, канадських українців, в дуже великій мірі залежить успіх воєнної справи Канади"

Хоча в британській армії не було створено спеціального Українського легіону, проте українці все ж знайшли спосіб національного самовираження. Нерідко вояки нашивали собі на військову форму напис "Ukraine". Все ж більш значущим було створення у січні 1943 році в Лондоні Союзу українських канадійських вояків (СУКВ).

Ця ініціатива українських воїнів "за морем" одержала значні результати. СУКВ створив цінний для українців комунікативний простір, де вони могли спілкуватися рідною мовою, співати пісні, читати книги українською мовою.

Також Союз мав тісні стосунки з українськими організаціями в Канаді, що розгорнули активну волонтерську діяльність та підтримували вояків необхідними речами.

Учасники з’їзду Союзу українських канадійських вояків у Лондоні, 8—9 січня 1944 року. "Український Голос", ч. 20, 12 травня 1944 року.

Самі ж солдати нерідко писали, що їх військові побратими у британській армії інших національностей висловлювали щирий подив підтримці вояків українською спільнотою Канади.

Українська діаспора доклала чимало зусиль, можливо й сама цього не розуміючи, для увічнення пам'яті героїв.

У роки Другої світової війни українські газети в Канаді поповнилися спеціальними рубриками, а то й цілими сторінками, присвяченими виключно українським воїнам.

Завдяки ним сьогодні ми володіємо цінною інформацією про значну кількість українців, які воювали в арміях союзників, про географію їх перебування, успіхи, втрати тощо.

Рубрика "На сторожі" газети "Новий шлях" (Вінніпег), присвячена українцям, що воювали у складі канадської армії 

"Нашим обов’язком є докласти всіх сил, щоби цим разом не торгувались українськими землями і народом, як по минулій війні"

Які мотиви були у пересічного українця, що воював у лавах канадського війська, які думки його переповнювали, якими ж були його духовні потреби, розповідають листи, надіслані з фронту:

"Дорогі приятелі! […] Жалую дуже, що не пишу по-українськи, хоч умію говорити й писати трохи, але моя граматика не дуже добра. Та я Вас прошу писати до мене в рідній мові, а я стараюся тут дістати українську граматику та як тільки трохи підучусь, то Вам відпишу по-українськи. Я вповні оцінюю Вашу працю, радію, що українці сходяться разом та про нас не забувають. […]

М. Паладійчук", 1943 р., Велика Британія

***

"Дорогі родичі! Цим листом повідомляємо Вас, що ми, Ваші сини, канадійські вояки, знов зійшлися тут в Англії, щоб – голодні рідного слова, накормитись ним, і – спрагнені української пісні – напитись її.

 Канадські вояки українського походження, члени Української стрілецької громади Антін Бенчарський та Дмитро Дрозд, 1940 рік.

На цей раз ми зійшлись у Лондоні й побули разом два дні – в суботу, 31 липня, і в неділю, 1 серпня. Першого дня ми провели час у домівці Клубу Канадійського Легіону, а другого дня, у неділеньку святую, в дев’ятій годині рано пішли помолитися до грецької церкви; там вислухали службу Божу, а потім Панахиду по тих наших товаришах, що їм уже "ні болізні, ні печалі, а жизнь безконечная". По відправі перейшли ми до залу, де мали перекуску, а відтак потішали себе рідним словом і рідною піснею: співали всі разом, які лише знали пісні. […]

Володимир Г. Купченко,

лейтенант Канадського Панцирного Корпусу", 1943 р., Велика Британія

 Канадські вояки українського походження. "Новий шлях", ч. 37, 8 травня 1943 рік.

"З Бельгії, 23 вересня 1944.

[…] Я є в Бельгії і цей край мені подобався, бо люде культурні й товариські. Канадійців дуже радо вітали і приймали. Коли я бачу, як народ тішиться освободженням, то зараз приходить на думку бідна Україна. Вона також хоче волі…

Слава Україні!

А. Семчій"

***

"Шпиталь, дня 15 грудня 1944.

[…] Повірте, що багато з нас, які тут боремось, вірить, що ще повстане Вільна Незалежна Україна та що всім поневоленим народам усміхнеться доля.

Я вірю, що лях не посягне рукою на наші українські землі. Нашим обов’язком є докласти всіх сил, щоби цим разом не торгувались українськими землями і народом, як по минулій війні. Якщо світ бореться за правду, то ця правда мусить рішити, щоби українські землі злялись в одну Українську Незалежну Державу.

Бажаю Вам веселих свят і щасливого Нового Року! Слава Україні! Слава Канаді!

І. Якимів", Велика Британія

 Повідомлення про братів із української родини Кіндрат на службі в канадській армії. "Український голос", ч. 11, 15 березня 1944 рік.

"Як війна ще довго потриває, то ще одинадцятий син піде до війська"

Історії про те, що до лав канадської армії українці вступали цілими сім’ями не є унікальними, а швидше навпаки. Так, десять синів переселенця пана Микулика, теслі з Буковини, перебували в армії: "п’ять його синів є сержантами канадської армії за морем, два в повітряній флоті, два при маринарці [військово-морському флоті — ІП], а один при артилерії".

Більше того сам Микулик говорив, що якщо війна триватиме й далі, то і його одинадцятий сімнадцятирічний син піде до війська.

Слід відзначити, що українські воїни служили як у сухопутних військах (снайперами, гарматниками, автомеханіками, телеграфістами, мотоциклістами та ін.), так і в повітряних та військово-морських силах, і вирізнялися високим професіоналізмом.

При тому значна їх кількість воювала саме у повітряному флоті: вони були кваліфікованими пілотами, протилітаковими артилеристами, бомбардирами, аеромеханіками, радіомеханіками, авіаційними радіо-операторами, а також нерідко інструкторами повітряних навігаторів, що без сумніву вимагало спеціального навчання та підготовки, які забезпечив їм канадський уряд.

Повідомлення про братів із української родини Спачинських на службі в канадській армії. "Український голос", ч. 39, 27 вересня 1944 рік. 

"Я знаю, що я був, є і буду українцем і вмру як українець"

Говорячи про вагомий внесок українців, які в роки Другої світової війни воювали у складі армій союзників, не можна оминути й болючого питання кількості жертв серед наших воїнів українського походження.

Завдяки громаді українців у Канаді сьогодні ми можемо ознайомлюватися з окремими рубриками в тогочасній пресі – "Серед військових утрат", "Українські імена на канадійських лістах страт", "Жертви війни", що, на превеликий жаль, були регулярними.

Поряд з іменами українських героїв читаємо сумні приписи — "умер від ран", "загинув без вісті по повітряних операціях за морем", "зістав забитий на активній службі", "пропав (під час операцій у Франції)", "убитий ворожою кулею в Англії", "погиб на полі битви в Італії від бомби"…

Не можуть залишати байдужими й історії про долі окремих воїнів. Двадцятирічний доброволець канадського військово-морського флоту, активний член українських молодіжних та спортивних організацій Антон Леськів у вересні 1940 р. написав листа до редакції "Нового шляху":

"Хочу повідомити вас, що від’їжджаю… Все мріяв поїхати на "другий бік", а тепер день прийшов. Також хотів бути каноніром, а тепер перейшов іспит і сьогодні став каноніром. Жалую, що не міг ще раз бути з Вами всіма, але  як Бог дасть, вернуся та й знов буду з Вами. Не думайте, що я боюся згинути. Я знаю, що я був, є і буду українцем і вмру як українець. […] Поздоровляю усіх: у редакції, в канцелярії і в залі (Українськім Національнім Домі)… Лиш одну думку маю: Україна повстане! Слава Україні!".

Це був останній лист молодого українського матроса, який менше ніж через місяць з часу написання цих слів і відбуття з Канади "згинув у бойовій акції" в Атлантиці.

 Нагородження військовою медаллю рядового канадської армії, українця Н. Ковальчука. "Український голос", ч. 15, 12 квітня 1944 рік.

Подвиги українських героїв не залишилися неоціненими. Архівні документи інформують, що канадські воїни українського походження за їх численні бойові досягнення нагороджувалися медаллю та хрестом "За видатні льотні заслуги", "Медаллю Британської імперії", "Воєнною медаллю" за хоробрість на полі бою, а також військовою нагородою США "Срібна зірка" за відвагу та ін.

Внесок українців у перемогу над нацизмом був визнаний демократичним світом Америки та Європи. Проте багато десятків років залишався абсолютно проігнорованим у "Совіцькій Україні" та, на жаль, недостатньо відомим у незалежній Україні, за державність і суверенність якої вони свідомо боролися і віддавали свої життя.

Автор: Людмила Ващук
провідний науковий співробітник відділу використання інформації документів Центрального державного архіву зарубіжної україніки
Джерело: istpravda.com.ua

Опубліковано в Цікаво

Українські студенти зможуть стажуватися в канадських університетах за програмою науково-дослідницьких стажувань Mitacs Globalink Research Internship Program. Таку можливість надали уряд Канади та українська діаспора.

Про це повідомляє kurs.if.ua

Щорічно ця програма дозволить трьом десяткам українських третьокурсників взяти участь в наукових проектах канадських професорів.

Як розповів ініціатор проекту Олександр Романко, для студентів програма повністю безкоштовна.

Стажування оплачують уряд Канади та урядові організації країн-партнерів, звідки приїжджають студенти. Зазвичай це 50 на 50 (для України зробили знижку – 60 на 40). Тим не менш, Київ співфінансування проекту не надав, і його функцію в проекті виконала українська діаспора.

"Урядові організації інших країн – учасників програми надають співфінансування. Україна ж не тільки не надала його, а й в останній момент відмовилася підписувати Меморандум про співпрацю. Зрештою, підписантами Меморандуму стали канадська організація Mitacs і ми, Українська канадська фундація імені Тараса Шевченка (фонд, створений українською діаспорою). На даний момент уряд України не має жодного стосунку до цих стажувань", – зазначив він.

Українська влада раніше обіцяла надати підтримку ініціативі.

"Обіцяли підтримку всі – і міністр Квіт, і міністр Гриневич. Про листи підтримки програми від українського уряду йшлося й на зустрічі нинішнього міністра освіти та науки України з діаспорою під час її візиту до Канади. Але нічого не було зроблено. Останнім часом канадських партнерів взагалі почали демонстративно ігнорувати, не приєднуватися до обговорення програми Меморандуму. Протягом останніх двох місяців перед підписанням угоди представники МОН не відповіли на жодний з двадцяти е-мейлів та не приєднувалися до конферанс-дзвінків з приводу узгодження деталей Меморандуму", – зазначив Романко.

З приводу урядової підтримки програми Mitacs Globalink Research Internship DT.UA звернулося за коментарем до начальника Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міносвіти Анни Новосад. На її думку, говорити, що МОН нічого не зробило для підтримки програми, несправедливо.

"Міністерство в особі міністра Сергія Квіта і першої заступниці Інни Совсун зверталось і до попереднього посла Канади в Україні пана Троя Лулашника, і до нинішнього посла, пана Романа Ващука, з проханням підтримати участь України у програмі. Ми підтримували ініціативу пана Романка і транслювали її дипломатам. Прохання Олександра ніхто не ігнорував", – підкреслила вона.

За словами Новосад, МОН було запропоновано підписати тристоронній Меморандум про взаєморозуміння, на що в міністерстві відразу ж погодилися. Підписанню документа, однак, завадили "проблеми з комунікацією".

"Щиро кажучи, з невідомих мені причин у нас виникли певні проблеми в комунікації. На окремі мої запитання щодо положень Меморандуму відповіді не надійшло. Проте у травні було повідомлено, що Меморандум вирішили підписати без МОН", – зазначила чиновник.

Вона також зазначила, що при наявності відповідного запиту міністерство буде допомагати в реалізації програми інформаційно й організаційно.

"Звісно, прикро, що зараз МОН не може підтримувати такі проекти фінансово. В нас немає правових механізмів, чинних бюджетних програм із виділеним фінансуванням, аби допомогти таким справді класним проектам", – пояснила вона.

Детальніше про співробітництво урядів України та Канади, про підтримку українських студентів в Канаді читайте в статті Оксани Онищенко "В Україні є талановиті молоді люди, просто багато їх не вірять у себе…" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".

Опубліковано в Українці в світі

3 липня 1885 року — Українські емігранти створили в США перше товариство взаємодопомоги «Братство святого Миколая»..

Його засновником став священик з Галичини Іван (Джон) Волянський, який прибув до Пенсільванії в 1884 р. Українці, які наприкінці ХІХ ст. емігрували з Батьківщини до США, були переважно селянами-трудівниками з Західної України.

*....Українська діаспора у Сполучених Штатах Америки належить до національної меншини з високим рівнем організації, освіти і культури.

....Масова імміграція з українських земель на Захід має більш як столітню історію, проте, як зазначають дослідники в Україні та США, перші Українці проторували шлях до Америки набагато раніше – українські імена можна зустріти як серед засновників першої англійської колонії у Джеймстауні, так і серед учасників Американської революції та громадянської війни.

.... Перша хвиля Української імміграції до США розпочалась наприкінці ХІХ століття.

... Як і в інших країнах, куди емігрували українці, центром їхнього духовного та суспільного життя в Америці стала церква.

.....У 1884 році до Пенсільванії прибув священик з Галичини Іван (Джон) Волянський, який у 1885 році організував перше в Америці українське братське товариство взаємодопомоги – Братство Св. Миколая.

.... А в 1886 році завдяки зусиллям отця Волянського у м. Шенандоа було зведено будівлю першої Української католицької церкви.

....Згодом у Пенсільванії та інших штатах почали виникати численні братські товариства на зразок того, що було утворено І. Волянським.

.....Так, у 1894 році у м. Джерсі-Сіті (штат Нью-Джерсі) був заснований Руський Народний Союз (з 1915 року – Український Народний Союз), який нині є найстарішою та найчисельнішою українською громадською організацією у США.

 **Друга хвиля української імміграції до США припала на міжвоєнний період (20-30-ті роки ХХ століття) і суттєво відрізнялася від довоєнної.

....По-перше, різко зменшилась кількість іммігрантів, що було пов’язано з періодом Великої депресії у США, а також вжиттям американськими властями заходів з обмеження імміграції.

.... По-друге, серед українців з’явились перші політичні іммігранти – учасники визвольних змагань в Україні 1918-1920 років.

....Переважна частина українців з третьої хвилі імміграції прибула до Сполучених Штатів протягом 1947-1951 років і належала до категорії так званих «переміщених осіб», які після Другої світової війни перебували у таборах для біженців та військовополонених у Німеччині, Австрії, Бельгії, Великій Британії...

 

Опубліковано в Цей день в історії

Друзі, портал української діаспори "Стожари", зібрав для вас перелік радіостанцій з усього світу, які ведуть своє мовлення виключно українською мовою. Більше того, левова частка ефірів цих хвиль - україномовна музика: рок, поп, фольк, техно — усе чого душа справжнього українця бажає!


yaskraveradio.fm — радіо з виключно українською музикою, цікавими і корисними програмами та гарним настроєм.

krainafm.com.ua — ще одне на 100% українське радіо, що веде мовлення в 11 містах та онлайн. Має багато актуальних програм, які не дозволять Вам нудьгувати.

1ua.online — сучасне, багатопланове та оригінальне — усе це про нове радіо, засновником якого є Руслана Лижичко.

eradio.ua — транслює популярні пісні українською мовою в стилі рок, поп, хіп-хоп та денс. Велику увагу приділяє новим талановитим гуртам.

molode.com.ua — у цілодобовому інтернет-ефірі україномовна музика різних стилів та часів, легенди та молоді виконавці, яких Ви не почуєте більше ніде.

solovei.com.ua — музичне популярно-розважальне радіо про українську народну музику. Окрім фольклорних, народними автори вважають і авторські пісні, які з’явилися 100 і більше років тому.

uaradio.com.ua — інтернет-радіо якісного україномовного контенту. У ефірі цілодобово звучить найкраща україномовна музика у таких жанрах: поп, інді-поп, рок, фолк, джаз та різноманітні об’єднання цих напрямків.

radioskovoroda.com — перше україномовне мандрівне онлайн-радіо. Прогресивне, відкрите, незалежне, створене командою досвідчених медіафахівців нового покоління. Окрім української музики також звучать композиції найкращих виконавців з усього світу.

radiodomivka.com — засноване у Нью-Йорку, команда складається з небайдужих професіоналів з усього світу. Впродовж свого існування розвінчує міф, що українське — це виключно "шароварщина", нецікаве, низькоякісне та низькосортне, особливо у сфері музики та мистецтв.

uhradio.fm — радіостанція веде мовлення 100% українською мовою. Музика — ukrainian top 100. Окрім музичних блоків в ефірі лунають місцеві новини, хіт-паради, розважальні, пізнавальні та вітальні програми.

rockradio.com.ua — інтернет-радіо україномовного року, де практично весь ефірний час зайнято музикою, про яку більшість інших ресурсів "забуло", або просто ігнорує.

reradio.com.ua — цілодобова інтернет-радіостанція, мовлення якої спрямоване на спілкування з аудиторією на будь-які теми, які цікавлять сучасну людину, але з позицій людини воцерковленої. Програмна політика не обмежується трансляціями богослужінь чи проповідями.

ua.guzei.com – інтернет-радіостанція української діаспори в Понта-Гроса (Бразилія). Музичний формат — український поп, рок та народні пісні.

promin.fm — українська державна радіостанція і другий канал національного радіо. За форматом — інформаційно-музичний канал блокового типу.

nrcu.gov.ua — радіо знайомить зарубіжного слухача з усім розмаїттям політичного, соціально-економічного та культурного життя України.

internet-radio.org.ua — цілодобова радіостанція оригінального жанру. В основі музичної фонотеки каналу: коломийки, народні пісні, відомі світові шлягери на український лад в сучасній інтерпретації. Це українські весільні, застільні, ліричні пісні, гумор актуальний для всіх поколінь, море позитивної енергії.

radiokultura.org — це радіо насамперед для тих, хто любить музику, літературу, театр, кіно і прагне долучитися в ефірі до обговорення найширшого спектру тем за участю відомих діячів культури і мистецтва.

galychyna.fm — цільовою аудиторією радіо є понад 2 млн жителів Галичини, однак, якщо Ви мешканець інших регіонів України, то обов’язково спробуйте послухати його — Вам неодмінно сподобається.

ukrainian.cri.cn — міжнародний сайт радіо Китаю, що з 2008 року веде своє мовлення українською. Тут Ви знайдете програми про музику, культуру, спорт, а унікальний розділ "Вчимо китайську мову" збудовано так, що користувач зможе самостійно вивчати китайську мову.

hromadskeradio.org — незалежна "розмовна" радіостанція, яку можна чути в Інтернеті та в FM та УКХ-діапазонах у різних містах України, "Громадське радіо" щодня подає останні й найважливіші новини та аналіз поточних подій, не профільтровані через інтереси влади, бізнесменів чи політиків.

eramedia.com.ua — українська недержавна радіостанція інформаційно-політичного спрямування. У ефірі звучить різноманітна та актуальна інформація — новини, аналітичні та тематичні програми, трохи музики. Станція транслює інформаційні програми українських служб Радіо "Свобода" та "Польського Радіо".

Якщо в цьому переліку ви не знайшли своєї улюбленої радіохвилі, напишіть нам в коментарі і ми обовязково додамо її до цього переліку!!!

Опубліковано в Цікаво
Сторінка 1 із 5