Понеділок, 22 травня 2017 11:46

Парад вишиванок у Японії 2017

20 травня в м.Токіо та 21 травня в м. Наґоя, Японія, за ініціативи спільноти українців у Японії «Краяни» відбулися вже сталі традиційними мегамарші у вишиванках.

У Токіо марш проводився вже уп’яте і пройшов центральним районом столиці Японії — Ґінза. У рік, коли Україною та Японією відзначається двадцять п’ята річниця встановлення дипломатичних відносин, заходи української громади ставлять на меті популяризацію нашої Батьківщини та ознайомлення громадян Японії з українською культурою, національним одягом, піснями, та прислуговуються об’єднанню української спільноти в Японії.

У заходах узяло участь понад три сотні учасників, серед яких були українці, білоруси, японці, громадяни Молдови, Індії, Іраку, Франції, США, інших країн. Яскраві кольори вишиванок, віночків та українських прапорів заквітчали центри двох японських міст.

Як і в минулі роки парад підтримали не лише українці Японії, але й дипломатичний сектор Посольства України в Японії та надзвичайний та повноважний Посол Ігор Харченко разом із сім’єю.

Приємно, що на святі були присутні вишиванки з різних регіонів України й кожен з учасників своєю участю, піснями, танцювальними флешмобами підтримав свою Батьківщину, її єдність та мир на рідній землі. А закінчився токійський марш імпровізованим майстер класом українських народних танців, яких із задоволенням навчались діти та дорослі.

Захід відбувся за підтримки Посольства України в Японії та місії Української Православної Церкви Київського Патріархату в Японії.

Перший японський мегамарш у вишиванках відбувся в Токіо у 2013, а у 2016 році традицію підхопили українці Наґої. Перший токійський парад зібрав понад 70 проживаючих у Японії українців та японців, яким цікава та небайдужа Україна. Захід проводився в районі Шібуя, маршрут пролягав через відоме перехрестя на станції Шібуя та площу Хачіко. Марші наступних років уже традиційно проводяться маршрутом, який пролягає центральними районами Токіо: починається у фешенебельному районі Ґінза і пролягає до популярного серед токійців парку Хібія поруч з імператорським палацом.

 

 

Більше фото та відео.

За довідковою інформацією звертатись до Юрія Ковальова (yuri.koval@gmail.com) або Павла Котенка (pavlo.kotenko@gmail.com, тел. 0989284583)

Опубліковано в Колонка подій

З 31 липня по 12 серпня 2017 року в Україні відбудеться ІІІ Благодійний табір Спілки Української Молоді «Дерево життя».

Очікується, що його учасниками стануть діти бійців АТО та діти-переселенців, які на даний час проживають поблизу лінії АТО. Загалом – 120 юнаків та юначок з різних куточків України.

Місцем проведення обрана база «Чайка» в смт. Лазурне Херсонської області.

Програма табору для Молодшого Юнацтва передбачає уявну мандрівку регіонами України  (Полісся, Поділля, Наддніпрянщина та ін.), знайомство з побутом, традиціями і звичаями українського народу.

Таборова програма для Старшого Юнацтва акцентуватиме увагу учасників на генетичному коді українця (йтиметься про важливість для людини походження, традицій, звичаїв) через вивчення обрядів, звичаїв.

Завітати на сторінку табору можна, перейшовши за цим посиланням.

Нагадаємо, що впродовж 2015 – 2016 років Спілка Української Молоді успішно провела Всеукраїнські благодійні табори, завдяки яким понад 200 дітей українських військових та дітей з родин вимушених переселенців пізнали історію і культуру України й змогли відпочити від наслідків війни.

Програма табору:

Молодше юнацтво
– віртуальна мандрівка регіонами України (Полісся, Поділля, Надніпрянщина, і т.д.), знайомство з побутом, традиціями і звичаями.

Старше юнацтво
– генетичний код українця (важливість для людини походження, традицій, звичаїв).

Ці діти, як ніхто заслужили на дитинство і юність в любові, мирі і злагоді!

Сьогодні, кожен з нас може подарувати мирне таборове літо дитині бійця чи дитині-переселенця, - зазначають організатори.

Опубліковано в Україна

Маємо приємність пoвiдoмити вас, щo 21-26 серпня 2017 р. у місті Дніпро Свiтoвий Конґрес Украïнських Молoдiжних Органiзацiй організовує Форум української молоді діаспори «Дніпро 2017» (ФУМД), в якому візьмуть участь представники української молоді діаспори та гості з діаспори з різних країн світу.

21-23 серпня: пройде офіційна частина ФУМД, що включає в себе Річні збори Світового Конґресу Українських Молодіжних Організацій.22 серпня: відбудеться офіційне відкриття Форуму, участь в якому візьмуть мoлoдіжні лідери та активна мoлoдь дiаспoри й Украïни, представники Світового та Европейського Конґресу Українців, керівники діаспорних організацій та об`єднань, керівництво держави, дипломатичний корпус, духовенство, євродепутати, представники державних інституцій, пoлiтичні, громадські та культурні дiячi з Украïни.23 серпня: попередньо запланована робота за тематичними секціями, панельні дискусії.

24-26 серпня: триватиме неофіційна пізнавально-навчальна частина програми, яка складатиметься з відповідних тренінгів, семінарів, зустрічей та майстер класів. Участь у навчально-пізнавальних заходах передбачена для представників української молоді діаспори віком 18-30 років.

Протягом всього часу проведення форуму діятиме культурна програма «Діаспора Фест 2017», яка складатиметься з концертів, модних показів, етно-вечірок, флеш-мобів, виставок за участі митців та гуртів з України та закордону.

Зареєструватись на ФУМД можна за посиланням: http://fumd.skumo.org.Пропозиції щодо програми Форуму просимо надсилати на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

З повагою,Мирослав Гочак, президент СКУМО

Опубліковано в Колонка подій

Перші чотири слова в заголовку це – перший рядок з приспіву відомої пісні «Ода матері», яку виконує знаний в Україні шоумен Михайло Поплавський. Власне, ним і вирішила озаглавити матеріал, який мав би увінчати дводенне відзначення Дня матері в Мадриді та його передмістях. Перепрошую: не дводенне, оскільки українці околиць іспанської столиці почали вшановувати найдорожчих у світі осіб ще 30 квітня, коли в місті Торрехоні-де-Ардос відбувся фестиваль творчих колективів українських шкіл мадридського регіону.

Після тих таки перших слів приспіву з «Оди матері», винесених у заголовок, але вже після другого куплета: «… святе імя твоє благословенне. Матусю-мамо, що зростила нас, ясна і світла, рідна наша нене…» учасники концертної програми і в суботу, 13 травня (у культурно-освітньому центрі «Дивосвіт», що в містечку Алькоркон), і у неділю в актовому залі української парохії Благовіщення (метро Аргуелєс) вклякнули на праве коліно і так простояли, схиливши голови, весь програш, аж до повторного приспіву. Цим самим віддали належну пошану тим, без кого не можна уявити нашого життя: матерям, бабусям, сестрам, дружинам, тещам, нареченим, донькам, внучкам і т.д. А загалом, жінкам-світочам, жінкам-трудівницям, жінкам-берегиням життя на землі.

Зауважу, що до поклону вдалися виключно мужчини, які, за поодиноким вкрапленням представниць чарівної половини людства, склали основу всієї концертної програми в обох названих українських острівцях великого іспанського «моря». Саме таким задумом: піднести подарунок до Дня матері нашому жіноцтву, і керувалися ініціатори цих двох концертів.

Додам, що пісня «Ода матері», а також уже згадуваний поклін усіх учасників програми, стали заключнимм і чи не найяскравішими акордами всього дводенного святкування. Не бажаю применшувати вагу іншим номерів – яскравих, оригінальних, хвилюючих, ліричних, романтичних: словом таких, що хапали за серце, - проте останній, неначе логічно підсумував ці два дні, тобто став квінтесенцією свята. А якщо деталізувати, то це означає: як би наші мужчини в повсякденні інколи не заливали нам, жінкам-матерям, сальця поза шкірку, - все одно вони нас люблять, шанують, готові на руках носити, леліяти і догоджати. Підтвердженням цієї тези і стала, власне, концертна програма «Найріднішим, найдорожчим, найчарівнішим», підготовлена мужчинами-заробітчанами і в Алькорконі, і в Мадриді.

Музичну канву цих двох концертів «плели» вже добре знані в українському заробітчанському середовищі мадридського регіону музиканти та співаки: два Ярослави – Допілка та Калинець. Клич, кинутий ними, підхопили їхні колеги-музиканти, котрі, як ніколи, в такій значній кількості виявили бажання взяти участь у програмі. Надіюся, що легко здогадатися чому. Тож можу констатувати той факт, що за моєї памяті (а це - відрізок часу практично з 2000-го року) ще не було чутно стільки інструментів в одному концерті. А тут – і два акордеони, і дві «клавіші», і дві гітари, і дві труби, і два саксофони, і губна гармошка, і бубон. Звісно, це не могло не вплинути на загальне звучання всього ансамблю, чи то пак оркестру, за яким глядач (а це, як правило, особи середнього віку) так скучив. Адже ніякі «мінусовки» не здатні замінити «живу» музику.

Цікаво, що організатори (вони ж і сценаристи, і режисери-постановники, і ведучі-конферансьє, і співаки, і декламатори) побудували програму, базуючись на трьох основних «китах»: в’язанці пісень про маму, «віночку» з творів про жіночі імена та пісенному «букеті», тобто низці пісень про квіти. Скажімо, перший блок сформували такі відомі широкому загалу твори, як «Мамина криниця», «Била мене мати», «Нині, нині мами нема», «Пісня про рушник» («Рідна мати моя»). До другого ввійшли «Гуцулка Ксеня», «Гоп, шіді-ріді, Марічко, люблю тя», «Оксано-Оксано», «Іра, Ірина, Іруся». «Черемшина», «Троянди на пероні», «Барвіночок хрещатий», «Любисток», «Червона рута» - це пісні, що склали прегарний букет. Співали їх майже всі учасники в тих, чи інших конфігураціях: сольно, в дуетах, тріо, квартетах і т.п. Одначе, всі ці попурі знаходили відгомін у глядачів (а це було помітно навіть неозброєним оком), які не просто плескали від захоплення в долоні, але й підспівували артистам. А ось поміж цими трьома в’язанками було «вплетено» інші пісенні твори, та створено, таким чином, довершену тематичну композицію.

Виділити якісь окремі номери, які найдужче сподобалися, - рука не підніметься. Адже чи не кожнісінька пісня, танець, гумореска приваблювали якимось своїм особливим шармом, колоритом, мелодійністю, душевністю й т.д. Тому не залишається нічого іншого як усіх їх перелічити. Упродовж цих двох днів глядачі почули такі пісні: «Матусина хатинка» (у виконанні Андрія Шевчука), «Біля тополі» (гурт «Водограй» у складі двох Романів – Якуб’яка та Демчука, а також Андрія Пилип’яка), скрябінська «Мам» (Вадим Кучер), «Мати-емігрантка» (її заспівав учень п’ятого класу української суботньої школи «Дивосвіт» Андріан Кашаний), «Бабусина вишиванка» (третьокласник цього ж навчального закладу Сашко Конончук). Дві пісні («Молитва за Ісусика» та «Ось на скрипочці я граю») надзвичайно мило й артистично виконали наймолодші учасники програми – ансамбль учнів суботньої школи при парохії Благовіщення (керівник Лідія Скальська). А далі настала черга пісенних речей, присвячених коханим (дружинам, нареченим). І тоді незрівнянно звучали: «Боже, як я тебе люблю» (Іван Ткачук), «Лиш тебе одну люблю» (Олег Наумов), «Тільки ти моя» (Юрій Якимів), «Кличу тебе» (Іван Голяк), «Вовчиця», «Дружині», «Без тебе в’януть у душі моїй квіти» (дует «Меломани» у складі Олексія Васильченка та Володимира Бабія), «Сусідка» (чоловічий квартет хору парохії Благовіщення). А ось Василь Спринь запропонував усім присутнім свою авторську річ під назвою «Імя Оксана» (музику та слова до якої написав самостійно, присвятивши їх своїй дружині). Крім цього неперевершено прозвучали «Донна, мадонна Марія» (Ярослав Калинець), «Ой, гаю, гаю, зелен розмаю» (чоловічий склад гурту «Українські передзвони»), італійська пісня про кохання (Андрій Лобода), «Я піду в далекі гори» (Роман Климко), «Поцілунок» (Андрій Конончук).

Вагомий внесок у хід цих двох концертів внесли їхні ведучі Іван Прокіпчук і Володимир Конончук (татусь вже згаданих співаків Сашка й Андрія, з якими в цілому вони склали найбільш чисельний творчий сімейний колектив).

Мабуть,усе ж таки треба визнати, що підвищений ажіотаж з-поміж цього переліку викликали три жартівливі пісні, співані «наживо»: спершу «Люблю тебе, моя кохана» у виконанні тріо «Водограй», згодом «Теплий дощ», в якій солював один із ведучих Іван Прокіпчук (він же й гуморист). І нарешті «Цьоця Рузя», яку представили Ярослав Допілка, Марія Мирга, Альберт Павлович, Іван Ткачук. І якщо слова куплетів ще не всі у залі добре знали, то приспів мало хто не підтримав. Тож під склепіннями доволі звучно розносилося:

Цьоця Рузя воює, цьоця Рузя,

Моя ласточка, ви – мій атас.

Я один у високій напрузі

Третій місяць не сплю через вас…

Взагалі-то, вчителька української мови та літератури Марія Дмитрівна Мирга стала не єдиною представницею жіночої статі у цих святкових дійствах. Окрім неї взяли участь ще й танцюристки Вікторія Аврамчук (разом з Ігорем Чижевським виконала народний танок «Петрусь»), а також тріо жіночок з драматично-танцювальної студії Вадима Кучера при культурно-освітньому центрі «Дивосвіт» у складі Алли Танцюри, Богдани Ковалик-Литвин і Наталі Держко (сучасний танець «Чікаго-сіті», хоча їхні яскраві червоні капелюшки дали підставу одному з ведучих прирівняти танцюристок до героїні казки «Червона шапочка»). Одначе це було винятком із правила, адже нагадаю, що концерти готувалися як подарунок жінкам від мужчин.

Проте - стоп. Потрібно згадати ще про кількох представниць жіноцтва. Їх можна б було і до співавторів сценарію сміливо віднести, бо вірші з їхнього поетичного доробку використали в програмі. Маю на увазі Надію Карплюк-Залєсову, Надію Леськів і Галину Коризму.

І ще про один танець варто конче нагадати. До нього ведучі зробили «класну» підводку, яка прозвучала з чітко окресленим кавказьким акцентом:

Палюбив грузін дивчину, украіначку,

Да душі вана лєзгіну. Грай лєзгіначку!

На Кавказі нарадился, ґенацвалі, вай!

Вільні горці, як гадиться: грай, музика, грай!..

А ось сам танок в надзвичайно експресивній і притаманній саме для кавказького регіону манері виконав імпозантний Вадим Кучер.

Якось само собою так вийшло, що Роману Якуб’якові, його тезкові Демчуку й Андрієві Пилип’яку припало співати дві пісні, присвячені матері-Батьківщині (а як же без неї ріднесенької?). Першу – «Україно, ти зелена, ляно» вони задушевно виконали в культурно-освітньому центрі «Дивосвіт», а другу – з репертуару добре знаного українського гурту «Соколи» «Все це – дари Божі» - не менш зворушливо в столичній українській парохії Благовіщення.

Зрештою, тут проявився ще один надзвичайно важливий задум організаторів: провести благодійну акцію з продажу книги «Заробітки під мікроскопом», щоб вилучені кошти спрямувати на допомогу родині загиблого в боях за село Піски поблизу Донецька колишнього голови Миколаївської райдержадміністрації на Львівщині, члена Конгресу українських націоналістів, журналіста за фахом Василя Кіндрацького. Саме в такий спосіб не перериватиметься наша тяглість до рідних сторін, а ще бажання допомагати, чим можемо.

Насамкінець варто додати ще й такі важливі деталі, які піднесли емоційний стан жінок-матерів напрочуд високо. В Алькорконі присутнім на святі запропонували після концерту солодкий стіл, а також спільні пісні й танці в більш невимушеній атмосфері. А в українській парохії з ініціативи отця Івана Липки кожній жіночці вручили по живій гвоздиці. Тож і сама чудова концертна програма, і квіти, піднесені кращій половині людства, стали підставою для того, щоб інший наш душпастир, отець Володимир Нейлюк, зробив висновок про повну «реабілітацію» чоловічої гвардії перед жінками.

Мені ж так закортіло, щоб ці дні не були поодинокими упродовж цілого року, а повторювалися якнайчастіше.

Іспанські новини від МИРСЬКОЇ Калини.

Джерело: ucranianosenmadrid.com 

 

Опубліковано в Українці в світі

В НАШОМУ РОДИМОМУ ҐЕНКУ в БЕЛЬГІЇ
четвер 18.5.2017


Ми зійшлися, зробили знимку на сходах Міської Ради, заспівали "О, Україно, о люба ненько" (є запис) і пішли всі разом сіли в кафе - пити каву, чай...

 

 

Ой, згадали і живих і мертвих і багато чого, що відбувалося в нашій громаді...

Зібрала всі знимки в один альбом, щоб було і до архіву.



Зазначити тих, хто не є на ФБ можна, а кого немає або незнаю прізвище допишемо ще...



знимки з мого апарату, Одарки Галабурди, Марійки Карпи, Марусі Королик, Гані Королик

 

Опубліковано в Українці в світі

Діти української діаспори в Сінгапурі почали вчитися за українськими книжками. Так, у країні за ініціативи Посольства України в республіці Сінгапур створили уроки української. 

Перший урок відбувся 11 березня, він був приурочений до дня народження Тараса Шевченка. Тоді заняття відвідало понад 10 дітей. Наразі ж навчання проходить раз на тиждень – кожної суботи. За два місяці проведено вісім уроків. Батьки учнів орендують спеціально обладнану навчальну кімнату. Зусилля немалі, однак діаспоряни переконані, що результати варті старань.

"Мова – це важлива складова культури, яка формує світогляд, – розпвідає Дмиро Сенік, посол України у Сінгапурі. – Не володіючи українською мовою, не можна зрозуміти усього нашого культурного розмаїття. Тому наша мета – забезпечити викладання української мови у Сінгапурі на постійній основі".

Наразі створено дві групи. У молодшій, для малюків, віком від трьох років, займаються розвитком української мови, фонетики, працюють над вимовою. Старші ж діти, віком від шести років, приділяють більше уваги правопису, формуванню речень, вивченню базового словника. На уроках діти також декламують вірші, співають українські народні пісні та вивчають традиції. 

"Більшість з наших учнів переїхали до Сінгапуру зовсім маленькими, а деякі народилися вже закордоном, – каже Дмиро Сенік. – Тому уроки максимально адаптовані до потреб і можливостей дітей".

Книжки для навчання – українських видавництв. Поки основних підручників чотири, утім з часом викладачі сподіваються на збільшення об'єму матеріалу. Викладачів же знайшли серед української громади. "Звісно, поки дітям важко дається мова, але викладачі намагаюся адаптувати зміст підручників під дітей, які навіть ніколи не чули української", – додає Дмитро Сенік. 

Фото: Посольства України в республіці Сінгапур.

Опубліковано в Колонка подій

18-19 травня в Києві, під гаслом «Українці світу – для України», відбувається Перший Бізнес-Форум Української діаспори.

Представники української діаспори з понад 15 країн світу, разом з дипломатами та членами Міжнародного трейд-клубу шукають рецептів залучення інвестицій в Україну.

imgonline com ua Resize R8ROMaaNslmeYnF2

Ініціаторами та співорганізаторами Форуму є Торгово-промислова палата України та Українська Всесвітня Координаційна Рада на прохання ділових кіл України та світового українства.

У вітальному слові голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний зазначив, що "Значна частина українців, що розкидані по світу, розвивають бізнес у країнах свого проживання. Вони забезпечують експорт продукції та імпорт технологій в українську економіку. Ми хочемо зробити цю співпрацю більш якісною та більш скоординованою".

За його словами, представники діаспори висловили готовність долучитися до централізованого органу з координації українського бізнес-форуму, якщо такий буде створений.

"Ми зацікавлені, щоб українські підприємці приїхали на батьківщину, перезнайомилися між собою та з представниками інших регіонів", - додав Ратушний.

Відео виступу Михайла Ратушного:

 

 

 

 

Михайло Українець для порталу української діаспори "Стожари".

 

 
 
 
 

 

Опубліковано в Колонка подій
Сторінка 1 із 9