Найбільш ледачими виявилися мешканці Індонезії. А от українці входять до трійки найбільш активних.

Група вчених Стенфордського університету у США з'ясувала, в яких країнах живуть найбільш активні та найбільш "ледачі" люди. Для цього вони проаналізували кількість щоденних кроків, здійснених понад 700 000 людьми у 46 країнах світу.

Про це пише The Daily Mail.

За словами вчених, середня кількість щоденних кроків по всьому світу становить 4961. Найбільше ходять мешканці Гонконгу – 6880 кроків на день. За ними йдуть китайці – 6189 кроків, а третє місце посіли українці – у середньому вони проходять 6107 кроків щодня.

Найбільш ледачими виявилися мешканці Індонезії – середній показник у цій країні становить лише 3513 кроків на добу. Також не дуже полюбляють ходити мешканці Саудівської Аравії (3807), Малайзії (3963) і Філіппін (4008).

Опубліковано в Цікаво

Фестиваль нескореної нації "Холодний Яр" відбувся 7-9 липня. Для учасників це був шанс похизуватися цікавим національним вбранням, носити патріотичну символіку.

Одні з найцікавіших образів підібрала Gazeta.ua.

"Я приїхала на цей фестиваль, бо мені подобається його ідея, а саме розбудити дух української нації. Їхала автобусом, зупинилася в наметовому містечку. Раніше я також була на фестивалях, але це перший, де одягла історичний костюм. Вбрання шила сама, це жіночий костюм 13 століття Київської Русі. Таке вбрання рідко можна побачити на фестивалях, переважають костюми козацької доби. Це трішки призабуте, тому вирішила бути в ньому. Верхня тканина сукні від прабабці, вона її пряла", - розповідає Марія Петрик з міста Львів.

"Я одягнений у костюм міщанина з Галицько-Волинського князівства. Мені допомагала його зшити знайома швачка. Не важко найти людину, яка може зшити подібне, головне знайти правильний крій. Я його шукав в інтернеті. Сюди приїхав із друзями на автобусі. На цьому фестивалі вдруге. Минулорічний фестиваль сподобався музикою, драйвом, майстрами, які тут є. Суперечок і бійок тут немає, хіба що можна послемитися перед сценою, і то гуманно", - говорить Михайло Паньковський з міста Збараж Тернопільської області.

"У мене відпустка, приїхала на всі три дні дні. Тут чудова атмосфера, всі люди наче рідні, багато однодумців. У мене є декілька вишиванок, серед них моєї прабабусі. Польсько-українська - їй понад 70 років. На ній багато хрестиків, шита з делікатного полотна, тому часто не вдягаю. Я вигравала з нею конкурси вишиванок у Луцьку. Ще є купальське вбрання - лляна витинана сорочка, як звичайне плаття, але схоже на Волинський стиль із візерунками-оберегами. З вишиванками ношу різні прикраси, наприклад намисто або вінок", - розповідає Юлія Грицюк із міста Луцьк.

"Вишиванку мені син подарував на День народження, замовив собі і мені. Замовляв у Кропивницькому. Така коштує приблизно 600 грн. Я підробляв у літньому таборі "Козацька фортеця". Там обов'язковим елементом для всіх є шаровари та вишиванка. З тих часів у мене вони є. Пояс я також замовляв. В нього можна покласти гаманець та мобілку. Я не все своє життя патріот. Я так само, як і більшість моїх ровесників, вихований радянською системою", - говорить Микола Петрович із Кіровоградської області.

більше тут: gazeta.ua

Опубліковано в Цікаво