28 липня 2017 р. у м. Тігань (Угорщина) відбулися урочисті заході з нагоди відзначення 1029-річчя хрещення Київської Русі.

Свято об'єднало організацію  Державного самоврядування українців Угорщини, Посольство України в Угорщині, а також релігійні і громадські організації українців в Угорщині.

Святкування відбулося на території Тіганського абатства, біля пам’ятника угорському королю Андрашу І-му та його дружині Анастасії, онуки Хрестителя Русі Князя Володимира Великого, які відіграли важливу роль у становленні християнства на території Угорщини та заснували  Тіганьске абатство.

anastasija

Опубліковано в Українці в світі

Сучасне весілля має далеке відношення до того родинного свята, яке було колись. Та й родина тоді була - усе село, а то і два. І були вони справжніми та щирими - без лімузинів та ресторанів.

Опубліковано в Цікаво

Ми звикли святкувати день народження стандартно – всякі смачні напої і закуски, подарунки, привітання, задування свічок на торті … А ти знаєш, що в Непалі в день народження дитині мажуть лоб особливою сумішшю спеціального йогурту, що символізує удачу? А в Литві до дня народження готують спеціальний, яскраво розфарбований стілець, на якому і сидить іменинник під час святкування. Дізнайся інші цікаві традиції святкування дня народження в інших країнах.

  1. Ірландія. Тут дитину в день її народження перевертають догори дригом і акуратно торкаються нею підлоги, відраховуючи кількість вже прожитих нею років і ще один раз.
  2. Мексика. Тут, святкуючи день народження, іменинник не задуває свічки на торті, як у нас. Замість цього йому зав’язують очі, після чого він розбиває спеціальну ляльку, повну цукерок.
  3. Німеччина. Зазвичай з ранку готується спеціальний пиріг, оформляється палаючими свічками, число яких перевищує кількість сповнених років на одиницю. Свічки повинні горіти протягом усього дня, а прогорілі – замінюватися новими. Іменинник задуває свічки, загадуючи бажання після закінчення святкового застілля.
  4. Корея. Тут традиційним частуванням в день народження є рисові пиріжки. Існує повір’я, що чим більше людей скуштують їх в цей день, тим тривалішим буде життя іменинника.
  5. Японія. Це країна, де немає традиції щорічно відзначати дні народження. Святкується виконання 3-х, 5-и і 7-и років. Це свято називається “Сіті-Го-Сан” і не вважається дитячим: відзначається досягнення батьків. Дітей одягають у новий одяг, після чого відбувається спільне відвідування храму.
  6. Нова Зеландія. Тут після того, як запалюють свічки на торті, гості хором виконують “пісню Народження”. Після цього іменинник отримує по легкому ляпанцю за кожен рік, і плюс ще один – “на майбутню удачу”.
  7. Китай. У китайців традиційним святковим блюдом в день народження є довга локшина, що символізує довголіття. Причому пережовувати таку локшину під час трапези належить максимально довго.
  8. Данія. У датчан чергова річниця народження дитини супроводжується вивішуванням прапора з вікна. Таким чином, всім оточуючим стає відомо, що дитині, яка живе в цьому будинку, виповнюється черговий рік.
    1. Таїланд. У храмів Таїланду завжди стоять торговці з клітинами, в яких томляться пташки, черепашки і т.д. Батьки іменинника за невелику плату відкривають одну з таких клітин і випускають тварину на волю. Вважається, що загадане в такий момент бажання іменинника обов’язково збудеться.
    2. В’єтнам. В’єтнам – одна з тих небагатьох країн, де конкретні річниці народження не відзначаються. Тут є спеціальне свято, загальний день народження. Він називається “Днем нових років”.
    3. Куба. Тут дні народження святкують якомога більш шумно і радісно: запрошуються гості, аж до випадкових знайомих, готується щедрий стіл, голосно грає музика.
    4. Литва. Тут до дня народження готують спеціальний, яскраво розфарбований стілець, на якому сидить іменинник під час святкування. Гості багаторазово піднімають його в повітря, прямо разом з “церемоніальним” стільцем.
    5. Голандія. У школі вчителі підносять імениннику яскраво розмальований капелюх з паперу. Винуватець торжества пригощає однокласників різноманітними солодощами. У цей день він сидить на стільці, прикрашеному стрічками, повітряними кульками та квітами.
    6. Непал. У день народження дитині мажуть лоб особливою сумішшю спеціального йогурту, що символізує удачу. Цей йогурт готують з рису.
    7. Ямайка. Тут існує звичай обсипати іменинника борошном. Процедура виконується родичами іменинника або його приятелями.

     

    Джерело: tochka.net
Опубліковано в Цікаво

Сьогодні по всьому світу у травні розквітає весь вишиванками. Вже мільйони людей вдягають традиційний український одяг, який став символом волі, свободи та боротьби українського народу. Але насправді історія цього звичаю розпочалася ще понад десять років тому.

Опубліковано в Україна

Український дитячий клуб вже вдруге проводить святкування в травні і запрошує українських дітлахів та їх батьків долучитися 13 травня ( субота, 15:00) в ресторані SALATEIRA в місті Дубай.

Опубліковано в Колонка подій
Понеділок, 24 квітня 2017 11:41

50-річчя СКУ відзначили у Римі!

23 квітня 2017 року, в залі товариства "Святої Софії" відбулася урочиста академія та святковий концерт, присвячені 50-річчю Світового Конгресу Українців.

Опубліковано в Українці в світі

На столі паски, а на плечах зброя. Хочеться додому, але там уже влада "визволителів". Назад вертатися не можна, попереду тільки війна. 

"Із фронту, що присувався до Дністра під Станиславів, чути тяжку гарматну канонаду. Ситуація скрізь напружена. Щодня вичікуємо новин… Серед таких обставин наближаються Великод­ні Свята", – це уривок зі спогадів повстанця Подоляка про те, як сотня Різуна святкувала Великдень.

Місце дії – Чорний ліс, рік – 1944, пише "Репортер".

У Великодню суботу, 15 квітня, табір кипить як у вулику, писав Подоляк. Одні чистять зброю і порядкують колиби, другі рубають чатиння, щоб ним прикрасити колиби, інші будують каплицю, в якій завтра відправлятиметься польова Служба Божа. Найбільше з усіх звиваються куховарки. Вони мусять наварити для цілої сотні їжі. Ще й гості мають прийти. Бунчужний Олекса та інтендант Кертиця наглядають над усім. Сотенний Петро Хмара вибрався до Грабівки полагодити передсвяткові справи. На дорозі перед табором заскрипіли навантажені вози, що прибули з сіл з дарунками для пов­станців. Вивантажено великі білі паски, ковбаси… Перед вечором усі підстригли собі чуприни і голилися, чистилися, вмивалися.

Настала неділя, 16 квітня. 
"Рано. Старшини провірили, чи всі на своєму місці. 
– Увага, йдуть гості, – запримітив хтось. 
З-поза дерев показуються провідник Роберт, Митар, Левко, отець Микитюк… 
Наказ – і все стрілецтво виходить з колиб. 
– Позір! – У трилаві збірка! – в одній хвилині ціла сотня, виструнчена, стояла на прощі перед каплицею. 
До каплиці підходить убраний до Служби Божої отець Микитюк. 
– Благословен Бог наш, всегда нині…

Далі проповідь…. 
– Ви покинули рідну стріху, батьків, матерів і віддали себе всеціло одній великій справі. Вам припала честь і обов’язок здобути Україні волю. Хай Господь Бог благословить на святе діло… Христос воскрес…воскресне Україна.

Неначе одна велика родина засіли повстанці до приготованих столів. Вони гостились, співали, жартували до полудня. Як акомпанемент до їхніх забав, гомоніли сальви фронтових гарматних батарей. А надвечір повстанці порозходилися по підлісних селах кінчити Великдень". 

"Великдень мав особливу вагу для повстанців, – коментує директор музею визвольних змагань Ярослав Коретчук. – Треба розуміти, що якраз у цей час, в кінці березня – на початку квітня, вони покидали свої криївки, де зимували по 3-4 людей, і збиралися у більші групи. Тобто для них це був перший зв’язок після зими. Розказували, що сталося за цей час, дізнавалися, хто загинув".

А ще був символічний момент усвідомлення – зима скінчилася, ми її пережили, боротьба триває і далі.

Такі невеликі групи святкували по-скромному, але старалися дотриматися усіх традиційних моментів. Поки була можливість, продовжує Коретчук, у 1944-45 роках, доки радянська влада не могла повністю встановитися, повстанці часто ходили на Великдень у найближче село. Відстоювали службу в храмі, а потім розходилися по людських домівках. Тобто святкували, як і всі.

"Вже після 45-го в більшості змушені були святкувати у лісі, був великий ризик, що у селі зроблять облаву, – каже Коретчук. – У лісах, поки одні стояли на сторожі, інші робили столи зі зрубів, замість скатертин була хвоя. А на столах – освячені паски, яйця, ковбаси".

Традиційно те все приносили люди із сіл. Тут було кілька варіантів. Спеціально кошики для пов­станців готували друзі, родичі чи місцеві члени ОУН. Або ж біля церкви, після освячення, кожна сім’я витягала щось зі свого кошика і віддавала для повстанського столу.

А ще до великодніх свят ОУН випускала тематичні бофони – грошові документи з фіксованим номіналом чи без нього. Перед святами їх поширювали серед людей і таким чином ще й збирали гроші, аби повстанці могли відзначити Великдень.

До слова, і фотографії, і бофони тих часів у музеї визвольних часів до Великодня об’єднують у виставку.

На тих фото усі вони посміхаються, хоч і паска в них скромна, і зброю треба тримати під рукою. Але є тверда віра – Україна воскресне. І вони таки були праві…

Опубліковано в Скарбниця спогадів