До 70-ї річниці операції "Вісла". Невідомі раніше подробиці.

Середа, 19 квітня 2017 08:50 Автор  Орест Прочитано 1400 разів
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Історія українського народу донині залишає велику кількість білих плям, особливо в період ХХ століття – період голодоморів, геноцидів, переселення та світових воєн.

Однією із таких болючих тем в історії України є велика депортація українського населення з території Польщі під назвою операція „Вісла”.

Директор центру дослідження украінсько-польсько-словацького пограниччя при Українському Католицькому Університеті Тарас Радь, опублікував на своїй сторінці в facebook раніше невідомі подробиці операції "Вісла":

- Офіційною метою операції "Вісла" була боротьба з українським визвольним рухом. Наявність українського збройного підпілля, єдиного що продовжувало боротьбу після війни, було сильним дестабілізуючим фактором для розбудови нової комуністичної системи у Польщі.

Проте другою і основною метою "Вісли", яка приховувалася було "остаточне розв'язання" українського питання у Польщі.

Виходячи з принципу побудови мононаціональної держави польський режим вирішив одвідчну проблему української населення шляхом її цілковитої асиміляції. Оскільки так звана "евакуація" до УРСР 1944-1946 рр. не зуміла досягнути бажаного результату, то було вирішено вирішити "українську рпоблему" раз і назавжди - насильницьким методом етнічних чисток.

- Формальним приводом для початку операції "Вісла" було убивство ген. Кароля Свєрчевського 28 березня 1947 р., який перебував з інспекцією в Бескидах За офіційною версією він потрапив у засідку українських повстанців в окрузі с. Яблоньки (ділянка шосе між містечками Балигород і Тісна), хоча у ній є кілька "білих плям".

У будь-якому разі цей факт комуністичний режим у Польщі використав як привід для початку операції, підготовка до якої згідно відомих сьогодні документів розпочалася задовго до цього - з кінця січня 1947 р. та непов'язаний з офіційною приводом до операції.

Більшовицький генерал був абсолютно непопулярним у колах польських комуністів, проте з метою міфологізації ідеї боротьби з "українськими бандами" зробили з нього героя, а у місці його загибелі досі стоїть памятник.

- До виконання операції "Вісла" було залучено шість польських дивізій (17 тис.солдатів) Війська Польського та відділи КБП (назва органів польської служби безпеки).

У той самий час, за попереднім погодженням, відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу.

Операція "Вісла" проводилась під безпосереднім керівництвом міністра оборони Польщі маршала Міхала Роля-Жимерського та ген. Стефана Моссора.

Перший потяг з українцями, яких депортовували в рамках операції "Вісла" мав номер "R-10". Він відправився 29 квітня 1947 р. із залізничної станції Щавне, що у Сяніцькому повіті і через Освєнцім, далі Щеціник прибув 3 травня до міста Слупськ (біля Балтійського моря).

У таблиці показано перші 33 потяги, які відправилися з початком операції "Вісла" із зазначенням кількості осіб та худоби, місцевість з якої відправлено та куди направлено, а також дати відправлення та прибуття.
 
Останній потяг - "R-509", - у якому депортували 97 українців з Білгорайського повіту, вирушив 8 серпня 1947 р. зі залізничної станції Звіринець і 12 серпня прибув до міста Білоґард (біля Балтійського моря).Загалом під час операції "Вісла" було відправлено на північ та захід Польщі 440 потягів-телятників, в яких було депортовано щонайменше 140 тис. українців з південно-східних теренів Польщі, так званого Закерзоння.
 
- Під час операції "Вісла" депортації підлягали усі українців без огляду на рівень лояльності до польської держави, у тому числі діячі польського підпілля та члени змішаних польсько-українських родин.
 
Комуністична влада позбавлялася навіть своїх донедавна близьких союзників: членів Польської Робітничої Партії, діячів Міністерства Внутрішньої Безпеки та Громадської Безпеки, колишніх партизанів Армії Людової української національності, які часто безпосередньо брали участь у боротьбі проти українського підпілля.
Це аргумент до питання про те, яку основну мету переслідувала тогочасна комуністична влада у Польщі. Їхню долю визначила таємна директива Комісії Державної Безпеки від 1 серпня 1947 .р , яка наказувала начальникам Краківського та Люблінського Військових Округів депортували усіх ще наявних на їхніх теренах українців "без огляду на рівень лояльності та партійну приналежність", а також організація "постійний контролюючих бригад, які повинні кількаразово перевірити кожне виселене село, щоб у них не залишилося жодної української або змішаної родини".
 
Лише в поодиноких, виняткових випадках українець міг уникнути депортації, якщо йому вдалося отримати від влади спеціальну посвідку.
 
- Під час операції "Вісла" українців депортовували за національною ознакою. 
 
Намагаючись уникнути виселення, частина лемківське населення русинської орієнтації скеровувала до влади звернення, в яких переконували про свою лояльність до польської держави.
 
Це питання становило таку проблему для влади, що Головний представник уряду Польщі у справах евакуації звернувся 1 квітня 1945 р. до Польської Академії Умінь з проханням про роз’яснення національності лемків. Відповідь надійшла 16 квітня.
 
У наданому генеральним секретарем Академії Тадеуша Ковальські заключені стверджувалося, що лемки є такою самою частиною українського етносу як переважна більшість населення Галичини, які ніколи не мали зв'язку з польським народом.

 

- В результаті операції "Вісла" з теренів Закерзоння було офіційно депортовано більше як 140 тис. автохтонного українського населення :
* з Ряшівського воєводства (Надсяння, Лемківщина) - 85 339 осіб;
* з Люблинського воєводства (Холмщина) - 44 726 осіб;
* з Краківського воєводства (Лемківщина) - 10 510 осіб.

Усіх українців було депортовано на північні та західні землі Польщі (Ольштинське, Щецинське, Зеленогірське, Вроцлавське, Познанське, Кошалінське і Ґданське воєводства), колишні німецькі землі, що після ДСВ були передані Польській Народній Республіці.
 
Саме на цих теренах сьогодні проживає основна частина української меншини у Польщі.
 
- Оперативна група "Вісла" мала проводити депортацію українського населення та ліквідацію УПА на Закерзонні у двох фазах. У першій - в регіоні Сяніка та у прилеглих регіонах від заходу й півночі. Рівночасно мали депортувати українців з Люблінського воєводства. У другій фазі - в регіонах Перемишль - Любачів і на терені Лемківщини (повіти Ясло, Коросно, Горлиці, Новий Сонч і Новий Тарг).
Терен діяльності Оперативної групи "Вісла" був поділений на 4 оперативні райони: "S" (Сянік) - керував особисто керівник ОГ "Вісла" генерал С.Моссор, "R" (Ряшів, пол. Жешув) - під командуванням командира 9-ї Дивізії полку, "L" (Люблин) - під командування начальника Люблинського Військового Округу, "G" (Горлиці) - керування орагнізовано у другій фазі виконання операції.

 

- Концентраційний табір "Явожно" (біля Кракова) став символом трагічної долі українців у Польщі.

Колишній філіал Освенціма, а пізніше Центральний табір праці був перепрофільований комуністичною владою Польщі для потреб реалізації операції "Вісла".

За період 1947-1949 рр. через табір пройшло близько 3 тис. українців, з яких 163 померло. Тут переважно утримувалися члени українського підпілля на Закерзонні, звинувачені у співпраці з УПА та духовенство.
 
Перших українських в'язнів в Явожно привезли 4 травня 1947, а останніх - 22 травня 1948 р.
 
Сьогодні на місці концтабору встановлено пам'ятник жертв.
 
- 20 лютого 1947 р., ще за місяць до вбивства ген. К.Свєрчевського і два перед початком операції "Вісла", заступник начальника Генерального штабу Польського війська ген. Стефан Моссор у звіті міністру національної оборони і голові Державної комісії безпеки подає список українців з 12 повітів Ряшівського воєводства і проект їх депортації:
"При розгляді ситуації на території Краківського округу виникла проблема з залишками українців (тих, які не були депортовані до УРСР у 1944-1946 рр.). Багато осіб і навіть цілі сім'ї українців сховалися в лісах, або в прикордонних теренах Чехословаччини, а потім повернулися в свої садиби, становлячи бази для банд УПА і небезпеку іредентизму на майбутнє. Оскільки Радянський Союз не приймає на даний час цих людей, здається, необхідно навесні здійснити енергійну акцію переселення цих осіб окремими сім'ями розкидуючи їх по всіх відновлених територіях, де вони швидко асимілюются."

- 22 квітня 1947 р. у м.Сянік розпочав свою роботу Військовий Суд Оперативної групи "Вісла" за головуванням майора Мар'яна Маліновського, а з 11 травня - старшого лейтенанта Людвіка Келтика. Обвинувачення в суді представляв військовий прокурор з Кракова капітан Ян Праусе.

- 21 травня Суд перемістився з Сяніка до Кракова, а 31 липня - змінив назву у зв'язку із ліквідацією Оперативної групи "Вісла", хоча продовжував свою роботу.
Від початку операції "Вісла" і до 30 вересня 1947 р. було заарештовано 2274 українців за звинуваченням у належності до збройного підпілля. З них до суду було передано справи 851 особи, а слідство тривало щодо 115 заарештованих
 
- Протягом 1947 р. до смертної кари було засуджено 372 українців і лише 31 помилувано (у таблиці є помісячна статистика). Загалом у період 1944-1956 рр. до кари смерті було засуджено 573 українці.Операція "Вісла" мала своє керівництво та виконавців. Серед них були як члени спеціально сформованого для здійснення операції Оперативної групи "Вісла", так і офіцери регулярної польської армії.
 
Виконавців злочину (зібрав Eugeniusz Misiło) проти українського цивільного населення варто знати поіменно :
 
* Керівник Оперативної групи "Вісла" - бригадний генерал Стефан Моссор
* Начальник штабу ОГ "Вісла" - полковник Міколай Хіліньскі
* Заступник керівника ОГ "Вісла" з політично-виховних питань - полковник Болеслав Сідзіньскі
* Керівник розвідки ОГ "Вісла" - полковник Александр Євченко
* Кватермеєстр ОГ "Вісла" - полковник Францішек Лейтл* Керівник операційного відділу Війська Польського - полковник Остап Стеца
* Командувач Краківського військового округу - генерал дивізії Міколай Вєнцковскі
* Командир 3-ї Дивізії піхоти - бригадний генерал Мєчислав Меленас
* Командир 6-ї Дивізії піхоти - полковник Віктор Сєніцкі
* Командир 7-ї Дивізії піхоти - полковник Ян Кобеляньскі
* Командир 7-ї Дивізії піхоти - полковник Зигмунт Бобровскі
* Командир 8-ї Дивізії піхоти - полковник Ян Бєлєцкі
* Командир 9-ї Дивізії піхоти - полковник Ігнацій Вєлічко
* Командир 34-го полку піхоти - підполковник Ян Ґерхард* Суддя Військового Суду ОГ "Вісла" - полковник Мар'ян Маліновські
* Суддя Військового Суду ОГ "Вісла" - старший лейтенант Людвік Кєлтика
* Військовий прокурор ОГ "Вісла" - капітан Ян Праусе

Нагадаємо, 19 квітня, о 18.30 у книгарня "Є" (Львів, проспект Свободи, 7),  до 70-ї річниці операції "Вісла" відбулася публічна дискусія під назвою "Операція "Вісла": як її оцінити сьогодні?"

У рамках проекту "Історичні діалоги" дискутуватимуть історик Роман Грицьків, голова Світової федерації українських лемківських об'єднань Софія Федина та директор центру дослідження украінсько-польсько-словацького пограниччя при Українському Католицькому Університеті Тарас Радь.

Модератор – Михайло Галущак, координатор проекту "Історичні діалоги".

Під час розмови учасники заходу дискутуватимуть на теми:

- Операція "Вісла": "відплатна" акція чи послідовна політика?;

- Про що говорять ті, хто пережив депортацію?;

- Оцінка операції "Вісла" у контексті сучасного українсько-польського порозуміння;

- Депортоване населення і переселенці в сучасній Україні: Закерзоння, Крим, Донбас.

Операція "Вісла" (28 квітня – 28 липня 1947 року) – військово-політична операція польської комуністичної влади, що стала інструментом етнічної чистки та полягала в депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається