Україна та Кіпр зможуть розпочати обмін інформацією та консультації для підготовки угоди про взаємне визнання документів про освіту. Це, зокрема, передбачено Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про співробітництво у сфері вищої освіти, яку затвердив Кабінет Міністрів України.

Документ дає «зелене світло» для розвитку прямої співпраці між вишами країн та збільшення академічної мобільності.

Так, Україна та Кіпр планують здійснювати обмін науковими і науково-педагогічними працівниками для коротко- та довгострокової роботи. Окремо передбачається підготовка й перепідготовка фахівців через аспірантуру, докторантуру, наукове стажування, підвищення кваліфікації.

Нагадаємо, що 21 березня цього року під час робочої поїздки до міста Нікосії Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич провела зустріч з Міністром освіти і культури Республіки Кіпр Костасом Кадісом. Сторони домовились активізувати підготовку проекту Угоди про взаємне визнання документів про освіту. На підписання документу Лілія Гриневич запросила пана Костаса Кадіса в Україну.

Опубліковано в Колонка подій

Якщо переїжджати за кращим життям до Польщі — то до столичної Варшави: так впродовж останніх кільканадцяти років міркувало багато українців. Дедалі більше осіб однак обирає Краків, який не тільки є культурною столицею, але і динамічним і заможним містом з великими кар'єрними можливостями, а водночас — містом із найкращим рівнем науки і освіти.

Опубліковано в Освіта

Фундація «Українці в Нідерландах» розпочинає набір учнів в українські школи м. Роттердам та м. Утрехт. Початок навчання – вересень 2017р, групи будуть сформовані в залежності від кількості учнів. 

Діти вивчатимуть українську мову та літературу, дізнаватимуться про українські традиції та історію. А при українській школі в Роттердамі вивчатимуть навіть кримськотатарську мову!

Опубліковано в Українці в світі

Пріоритетами роботи уряду в освітній галузі є запровадження нової української школи, модернізація профтехосвіти, забезпечення якості вищої освіти та вирішення питань управління та фінансування наукової галузі. 

Про це міністр освіти та науки Лілія Гриневич сказала на засіданні Комітету ВР з питань економічної політики, - повідомляє  Укрінформ.

"Наші 5 пріоритетів на 2017 рік - це, по-перше, підготовка до впровадження нової української школи, яка буде запроваджуватися з вересня 2018 року, модернізація професійно-технічної освіти, забезпечення якості вищої освіти, нові процедури Національного агентства з забезпечення якості вищої освіти і нова система управління та фінансування науки", - зазначила Гриневич.

Вона поінформувала, що у 2016 році було ухвалено рішення про підвищення зарплат учителів на 50%. Крім того, вперше було виділено кошти на розвиток інклюзивної освіти, яка передбачає навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх навчальних закладах. Уряд також спростив санітарні норми для дошкільних навчальних закладів, що дає змогу відкривати приватні, корпоративні дитячі садочки. На засадах співфінансування з органами місцевого самоврядування триває облаштування опорних шкіл у регіонах, закупівля шкільних автобусів та обладнання для математично-природничих кабінетів.

Опубліковано в Україна

 

 

 

 

Віктор Цвіліховський, журналіст, ТРК «ЕРА»

У радянські часи кепкували з вирішення житлового питання за допомогою хрущовок: «Вдало поєднали ванну з туалетом, треба ще рівень стелі знизити до рівня підлоги». Схожі асоціації викликає ідея злити шкільні предмети «українська література» і «зарубіжна література» в один.

Насправді не до жартів. І коли мені запропонували підтримати петицію на сайті Верховної Ради «На захист мовно-літературної освіти в Україні», погодився. Для новачка це непросто, бо перш ніж твоє ім’я, по батькові і прізвище з’являться під документом, необхідно виконати чимало реєстраційних вимог. З одного боку, жорсткий контроль відкидає фейкові підписи, а з другого — відбиває бажання зв’язуватися з цією заплутаною легалізацією. Однак головна проблема не в технічних нюансах, а в суті питання.

У документі (автор петиції Марина Мирончук) ідеться: «Просимо ініціювати депутатські слухання щодо перебігу реформи шкільної мовно-літературної освіти. Підстава: загроза національним інтересам держави і неприйнятність частиною суспільства ідеї інтеграції шкільних предметів «українська література», «зарубіжна література», яка сьогодні пропонується у межах роботи над новими Державними стандартами початкової, базової та повної загальної середньої освіти та уже знайшла своє втілення у проекті Типового навчального плану для 10—11 класів загальноосвітніх навчальних закладів у навчальному предметі «Література (українська і зарубіжна)».

З огляду на постколоніальний, посттоталітарний та постлінгвоцидний стан українського суспільства, агресію Російської Федерації проти держави Україна вважаємо, що ідея інтеграції цих предметів, що видається як перспективна освітня новація з опорою на досвід європейської (зокрема польської) школи, фактично є нищенням національної системи мовно-літературної освіти».

Думки фахівців розділилися, але більшість, судячи з публікацій і мережевих дописів, проти злиття предметів. Голова Київської міської організації НСПУ Володимир Даниленко написав на своїй сторінці у Фейсбуці: «Ця новація закінчиться тим, що буде знищено предмет української літератури, а нову літературну дисципліну почнуть викладати колишні вчителі російської мови й літератури».

Я сам викладав і зарубіжну, й українську літературу в школі на Київщині у другій половині 1990 років. Було непросто, особливо із зарубіжною — тоді новим предметом. Програми постійно змінювалися, підручників не вистачало, інтернету ще не було. За власні скромні вчительські кошти я купував підручники на книжковому ринку на столичній Петрівці. Нерідко придбаний підручник був єдиним на весь клас. Бувало, він не збігався із затвердженою Міносвіти програмою.

Припускаю, що за останні майже 20 років багато змінилося: і програми, і методика викладання предметів, і підходи до них. Але погоджуюся з тим, що вивчення української літератури у вітчизняній школі — не просто ознайомлення з текстами певних письменників, засвоєння якихось теоретичних та естетичних тез. Наша література — це потужний патріотичний рушій, і її виокремлення в окремий предмет цілком природне.

Порівняння з польським досвідом не коректне. Поляки — одна з наймонолітніших націй. Їх у Польщі 98,7% (енциклопедичний довідник «Країни світу», І. Дахно, С. Тимофієв, 2005). Монолітніші хіба острівні японці, яких у Японії 99,4% (там само). А ось про монолітність української нації з огляду на нашу понад трьохсотрічну залежність від «старшого брата» краще помовчати. Тому поляки собі можуть дозволити вивчати і Міцкевича з Шекспіром, і Сенкевича з Бальзаком. А для нас не на часі змішувати у спільній літературній макітрі нашу окремішність із ментальностями десятків інших народів.

До того ж, у Японії й Польщі навряд чи хтось порушує питання необхідності запровадження другої державної мови. Зате у нас, подейкують, окремі науковці пропонують злити ще й мову з літературою в один предмет. Були намагання вилучити зі шкільного курсу історію України, поєднавши її із всесвітньою історією.

У петиції запропоновано «ініціювати депутатські слухання щодо перебігу реформи шкільної мовно-літературної освіти; провести публічне обговорення ідеї інтеграції шкільних предметів серед фахівців з широким залученням громадськості; запобігти насильницькому втіленню антидержавної ідеї в шкільній освіті; звернути увагу керівництва МОН на дотримання принципів публічного обговорення і прозорості у впровадженні реформ в освіті, які стосуються майбутнього України».

Для розгляду петиції «На захист мовно-літературної освіти в Україні» необхідно за три місяці зібрати 25 тисяч голосів. Проект стартував 24 січня 2017 року. Я приєднався до петиції третього дня, а через більш ніж два місяці вирішив перевірити проміжні результати. Вони невтішні. Голосів понад 1200, тобто близько 5% мінімально необхідної кількості.

Виходить, або більшість учителів-філологів підтримують інтеграцію української і зарубіжної літератур, або їм не вистачає терпіння довести реєстрацію до кінця, або ж їм усе одно. Хоч останнє навряд. Можливо, що злиття предметів спричинить зменшення годин літератури, отже, платитимуть менше, а частину педагогів звільнять. Збирання підписів завершиться 24 квітня, тож ще є час, і хочеться вірити, що українці скористаються ним правильно.

Джерело: Урядовий кур’єр

Опубліковано в Освіта