20-21 травня, у канадському місті Торонто відбудуться Дні вишиванки. Це свято українська діаспора святкуватиме вже 11 раз. В рамках фестивалю заплановані різноманітні конкурси, виставки, ярмарки та майстер-класи. 

Цьогоріч «обличчям» цього дійства стала дівчина з західної України, буковинка Ірина Житанюк, йдеться на офіційній сторінці фестивалю у Facebook. Дівчина представляла місто Саскатун у конкурсі, що відбувався в Торното. Про це повідомляє "Вишиване Торонто".  Саме її фото прикрашатиме афіші свята.

 

 

Колишня чернівчанка вже кілька років живе у місті Саскатун. Її батьки (мама – лікар за освітою, однак працює продавцем, а батько – водій, але працює на будові) теж там. Ірина в Канаді живе вже кілька років і минулоріч вже брала участь у конкурсі краси, ставши «Міс української Канади». А в рідних Чернівцях в неї залишилися сестра-близнючка.

 

Опубліковано в Українці в світі

Українці з різних куточків світу створили спільне відео до Всесвітнього дня вишиванки, 18 травня

Участь в акції взяли представники української діаспори з 16 країн світу.

Під гаслом “Вишиванка єднає українців” допомогла зняти ролик з українцями Франції, Туреччини, Греції, ОАЕ, Латвії, США, Великої Британії, Молдови, Єгипту, Італії, Чехії, Австралії, ПАР, Білорусі, Іспанії. Учасники акції у національних костюмах кажуть назву своєї країни на фоні її визначних пам’яток.

Опубліковано в Відео
Четвер, 20 квітня 2017 09:42

Світ готується до Дня вишиванки!

Цьогоріч Всесвітній День вишиванки припаде на 18 травня! Організатори запевняють: цього року одинадцятий День вишиванки відзначатиме вся планета.

А представники 17 країн вже записали відео-звернення: "Всесвітній день вишиванки. Офіційне промо 2017. Вишиванка єднає українців"

 

- Для того, аби цього року вишиванки 18 травня вдягнули ще більше людей у всьому світі, запустили флешмоб «Вишиванка єднає українців». Кожен у невеличкому відеоролику розповідає про свою вишиванку, викладає це на Фейсбук і передає естафету друзям, - розповідає Леся Воронюк, співорганізаторка Всесвітнього дня вишиванки. - Наразі до флешмобу долучилися, окрім українців, наша діаспора в ОАЕ, Німеччині, Польщі, Канаді, Австралії, США.

Організатори Всесвітнього дня вишиванки закликають студентів у День вишиванки взяти участь у конкурсі на наймасовіше фото у вишиванці на фоні свого навчального закладу.

- Наймасовіше фото – переможець конкурсу - наступного року буде використане у рекламі свята, а студенти, відповідно, стануть обличчями наступного Дня вишиванки, - каже Оксана Добржанська, співорганізаторка Всесвітнього дня вишиванки. – Також студенти отримають символічні подарунки – блокноти і ручки із символікою свята.   

Поки в організаторів кипить робота, українців з різних куточків світу просять долучатися до флешмобу. І, звісно, 18-го травня вдягнути вишиванку.   

Одягніть вишиванку 18 травня!

Вишиванка єднає українців!
Вишиванка – наш генетичний код!

Опубліковано в Українці в світі

Якими різноманітними є сучасні вишиванки: однотонні та різнобарвні, багаті та ніжні, вишиті квітами та геометричним візерунками… Та чи знаємо ми, що за візерунки насправді прикрашають наш одяг, якими древніми є їхні основи, що вони означають та чому виглядають саме так.

Яка сакральна геометрія захована у скарбах бабусиних скринь? Це ж не просто кола, ромби, гілки і спіралі, ці фігури створювались десятки століть тому як унікальні символи. У часи, коли наші предки володіли магічним зв’язком зі світом Природи: рослин, тварин, небесних світил. Символами Сонця, Землі, Всесвіту, Роду вони малювали свою долю, відтворюючи їх на полотні, виписуючи таємничі древні знаки як заклинання, як обереги, як коди свого роду.

Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі візерунки, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла “мовою” орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий візерунок для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю.

Вишивання не було роботою чи наукою, швидше магією, вмінням передати своє світовідчуття, свою внутрішню енергію, закодувавши її на полотні. Дивовижно, та зауважте, що саме слово “вишивка” походить від “вишній”, божественний і перекладається на грецьку як “космос”.
Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Візерунки вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: “Я таку сорочку випишу”. Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були “виписані” в орнаментах.

“Сорочка складалася із шести чотирикутників різної величини, і якщо б виміряти їхнє співвідношення, то в ідеалі ми отримали б золоту пропорцію. Ці чотирикутники з’єднувалися між собою за допомогою хрестиків, вишитих, як правило, чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією “розтинає”, знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили: для маленьких діток вони кодувалися переважно у рослинних орнаментах, що символізували дерево життя, у зірочках-оберегах, у простих хвилястих лініях з точками, що символізували первинні сили природи – воду і вогонь”[Чумарна М. Код української вишивки].
Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збережена священна сила роду, енергії природи і божественне начало. Тому так шанують українці вишиванку, одягають її, пишаються нею у всі часи.

Коло

Відомо, що найбільш древніми є прості геометричні орнаменти. Коло є одним із початкових. Як символ сонця воно походить із язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Коло це також безперервність буття і вічність. Загалом цей символ, що може зображатись у багатьох варіаціях, має чи не найбільше різноманітних значень. Круг із крапкою всередині є центром світобудови, в українській символіці – це також символ сонця. Круг як символ божественної чистоти для нас – це вінок нареченої. Коло як сонце із променями, що виходять на зовні, дарує силу та енергію. Водночас промені, обернуті всередину – навпаки забирають енергію, таке коло може символізувати пустоту.
“Чистий” символ кола нечасто можна зустріти саме у вишивці (більше на дерев`яних виробах чи у писанках), та він завжди присутній у поєднанні з іншими фігурами, як елемент складнішого візерунку. Круг можна розпізнати у Дереві життя, зокрема на весільних рушниках.

Квадрат

Ця фігура є однією із центральних в орнаментах багатьох культур. Вона символізує досконалість, гармонію, порядок. Перехрещений квадрат, який часто вишивають зокрема на чоловічих сорочках, означає “земне поле”. Квадрат в українській традиції є одним із символів землі. Ідея цієї фігури – у розмежуванні простору, виділенні якоїсь частини (поля). Духовно квадрат символізує Матерію, як коло – символ досконалості – дух. Тобто, квадрат протилежний до кола. Квадрат – знак особливого числа 4, яке українці розуміли як символ першоелементів. Це чотири точки земної кулі: сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби…
Квадрати на вишивках можна зустріти розташованими у ряд в стрічкових композиціях, також як частини складніших елементів.

Світове дерево

Його ще називають Деревом життя. Цей символ зустрічається у мистецтві тих народів, модель світобудови яких містить три складових: підземне царство, земний світ і небесне царство. Дерево зображає: корінням – минуле, стовбуром – сучасне, кроною – майбутнє. В українській вишивці цей символ можна впізнати не лише у розгалуженому дереві (яке є як симетричним так і асиметричним), а й у колоску, снопі, гілці, навіть виноградній лозі. У ньому водночас закладено істину єднання трьох світів та образ роду, продовження життя. Зустрічаються складнші композиції, де мотив дерева замінює жіночий образ. Жінка із піднятими руками – це Велика Богиня або Праматір, яка є втіленням самого життя.
Візерунки зі Світовим деревом найбільше пасували великим вишитим рушникам. Розмірами у 3-4 метри, вони прикрашали оселі та храми. (Найбільш поширеними були у Центральній Україні).

Ромб

Ромб є архаїчним знаком. Його пов`язують із плодючістю людини і землі. Основою розшифрування значення символу є чоловіче та жіноче начало. Він складається з двох трикутників. Та найцікавіше те, що в праукраїнському розумінні три кути ромба тримає жінка (як три кути оселі), а лише четвертий – чоловік, який завершує цілісність. Ромб (із крапкою посередині) є символом засіяного поля, яке мало надзвичайно велике значення для наших предків, означало достаток і добробут.

Ромб, або як його ще називають, Трипільський квадрат – це також образ борони – інструмента, що готує землю до засіву. Крім простого ромба на українській вишивці дуже часто зустрічається ромб з гачками (вусиками). Цей знак називають “жаба” і символізує він плодючість. Адже ця тварина у давніх віруваннях пов`язувалась із небесною вологою, яка дає життя.
Ромбоподібні візерунки вишивали на весільних рушниках та на весільному одязі молодої. Одяг із вишитими ромбами молода жінка, завагітнівши, мала носити аж до народження дитини. Адже цей символ слугував сильним оберегом.

Трикутник

У давніх віруваннях це символ вузької брами, що веде до вічного життя. Символ єдності трьох світів: земного або явного, підземного або невидимого, небесного або духовного. Це три стихії — вода, вогонь та повітря. Три рівні буття, тривимірність світу, Свята Трійця у пізнішій християнській релігії – про значення числа 3, яке відображає трикутник, нам відомо багато. Символ трикутника здавна асоціюється зі стихією Вогню. Деякі дослідники вважають сучасною варіацією трикутника знак тризуб.
Трикутники, що доторкаються вершинами один до одного, нагадуючи “пісочний годинник”, символізують Світ та Антисвіт. А місце їх дотику є своєрідним місцем переходу із одного світу до іншого. Інколи між трикутниками зображають лінію, що зветься “Кільцем Великого Світіння”, яка символізує дзеркало, де один світ віддзеркалюється в іншому і навпаки. Такий символ часто прикрашає вишиті рушники Середньої Наддніпрянщини та Слобожанщини.

Шеврони

На старовинних українських вишивках ми бачимо подібні до трикутника фігури – шеврони – це ті ж трикутники, які не мають основи (незамкнуті). Ті з них, які обернуті вершиною вниз, означають жіночу, або матеріальну сутність, вершиною вгору – чоловічу, духовну. Шеврони з направленою вниз вершиною порівнюють з жіночим лоном, вмістилищем, у якому зароджується і виношується нове життя.
Лінійний орнамент із шевронів виглядає як зубчастий візерунок, ламана стрічка з ритмічним чергуванням. Шеврон із точкою перетину ліній вгорі вважається одним із найдавніших орнаментальних знаків, що зустрічався ще у малюнках палеоліту і означав гору або землю. Давні зразки вишитих рушників із символами шевронів були знайдені зокрема на Чернігівщині.

Спіраль

Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Дослідники давньої символіки відзначають, що малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії могли символізувати небесну вологу. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска. У спіралі наші предки бачили схематичне зображенням еволюцiї Всесвiту, його безкінечності. Навіть структура людського ДНК подібна до схеми цього орнаменту: адже у кожній клітині безперервно відбувається плин енергій життя.
На давніх зразках зустрічався символ так званої трипільської спіралі – у вигляді кола чи півкола що поступово збільшується у діаметрі.

Хрест

Хрест (зокрема різні його модифікації) – один із найпоширеніших знаків у світовій культурі загалом. Він багатогранний і невичерпний та, на відміну від кола і квадрата, символізує ідею центричності, а не розмежування простору.

Цікаво, що прямий хрест – це символ Сонця, Творця, чоловічого начала. Косий хрест – уособлення жіночого начала, Місяця. Накладання цих двох фігур дає подвійний хрест, або 8-променеву зірку – символ об`єднання двох начал. Відомо, що ще у дохристиянські часи хрест служив оберегом від злих духів. Перехрещення двох ліній символізувало зустріч Земного з Небесним. Хрест означає також гармонію чотирьох стихій: вогню, води, землі і повітря. Хрест у колі – астрологічний символ Землі.

Сварга

Відомий під назвою свастика – це той самий хрест, але у русі. Символ сонячного культу, в магічну силу якого вірили усі древні народи. В давніх українців він асоціювався із силою домашнього вогнища, родинним щастям. Сварга може бути ліво- та правосторонньою. Лише остання означає рух за сонцем. Сварга, повернута проти годинникової стрілки, вважалася символом оберегового духовного полум’я, а за годинниковою стрілкою – символом родинного вогнища.
Досить частим в українському вишитті (особливо на Правобережжі) є мотив так званої повної сварги (накладання лівооберненої свастики на правообернену). В народі його ще називають круторіжки. Це символ гармонії, створений двома врівноважуючими потоками. В українській вишивці він відомий ще як “колядник”, знак єднання із мудрістю предків. Сварга – давній, енергетично дуже сильний знак.

Ключі

Вишивальниці різних регіонів України називають цей символ по-різному: на Поділлі кажуть “гесики”, на Наддніпрянщині “ключі”, в інших місцях “вужі”, “s-мотиви”. За формою цей знак – половина свастики, візуально – половина вісімки (8). Тому йому приписують трактування як “шлях до досконалості”. Символ S – хвиляста лінія. Це знак земних “важких” вод (відмінних від небесних), материнської вологи Землі. Знак води, яка дає життя урожаю. Одяг із “ключовими” символами здатен оберігати енергетику людини від негативних впливів.
Дослідники кажуть, що у давнину для нашого народу символ сигма означав змію, яка асоціюється з водою. Змій як охоронець підземного світу символізував чоловічу сутність, родючість і запліднення. Він являвся в образі блискавки на дощовому небі. Край подолу жіночих сорочок вишивали рядами сигм, що своєю силою оберігали материнську сутність.

Повна рожа

Рожечка, або восьмипроменева зірка утворюється накладанням прямого хреста (символ чоловічого начала, Сонця) і косого хреста (символ жіночого начала, Місяця). Поєднання цих двох сутностей закономірно дає життя усьому. Повну рожу називають також Зіркою Матері. Саме такий символ ми часто бачимо на іконах Богородиці.
Восьмикутна зірка – один із найпопулярніших геометричних мотивів в українській вишивці. 8 – невипадкове число. Біофізики кажуть, що саме така зірка – октаедрон – зображає модель побудови енергетичного поля довкола будь-якого живого організму. Людська зигота після поділу має саме 8 клітин, 8 енергетичних потоків, які надалі формують фізичну і духовну основу ембріона.

Кривий танець

Знак, який ще називають безконечником і меандром. Остання назва грецька і походить від місцевої ріки Меандр. Та вченими доведено використання цього символу на території України ще 20 тис. років тому. В давній українській символіці його більш м`які вигини асоціюють з водою, гармонійним плином життя. Він утворює “вічний” безконечний орнамент, який снується, наче нитка долі, але завжди повертається до Першоджерела. Він зображає життєвий шлях і водночас є символом вічного буття.
Називаючи такий орнамент кривим танком, його пов`язують із обрядовим танцем, який українські дівчата традиційно виконували навесні, заряджаючи своїми рухами землю. Найчастіше символ безконечника можна зустріти на вишивках Гуцульщини, Волинi, Київщини, Кубанi та Полтавщини. Меандрові візерунки часто прикрашали саме чоловічі сорочки, символізуючи на них силу і життєву енергію.

Джерело: folkmoda

Опубліковано в Скарбниця спогадів

Українська громада з Гвадалахари вже вдруге представила українську культуру на щорічному Гастрономічному фестивалі народів світу "Ферія-2017" в Мексиці.

В цьому році українці пригощали гостей фестивалю традиційними стравами в "колибі", розповідали про українську культуру та історію. Фотографували на фоні фестивального "символу" – величезного прибраного в українські рушники, квіти та глечики воза, повідомляє Олена Клопота у групі "Українці в Гвадалахарі (Халіско)".

Всюди лунала музика "Океану Ельзи", а під час поїдання вареників гості передивлялися відео про Україну. Новинка цього сезону – величезна імпровізована вишиванка, на якій гості фестивалю замість червоного стібка наклеювали стікери з побажаннями Україні.

Найяскравішим моментом стала презентація України на сцені. Стандартний вихід представників країн в національних костюмах хореограф пані Катерина перетворила на справжнє дійство: і хлопці, і дівчата не виходили, а витанцьовували на сцену. Після показу національних костюмів Україна презентувала запальний народний танець.

Українці вже вдруге отримали дуже позитивні відгуки щодо організації стенду і проведення заходу, а гості та інші учасники називали його найкращим в цьому році.

Опубліковано в Українці в світі

ВІДБУЛИ МИ, в неділю 26.3.2017 У ҐЕНКУ, (БЕЛЬГІЇ) в прицерковній залі УГКЦеркви в Ватерсхей (Waterschei) дуже цікавий воргшоп вишивки... який вела Надя Галабурда.



Приїхали наші подруги з Обєднання Українок з Антверпену, були дві подруги з голяндського міста Ейндговен, Бруселю, Льєжу і ми місцеві...


Ініціятива такого заходу вийшла від жінок Обєднання Українок міста Антверпену, тому і голова відділу ОУБ Надя Сеничак відкрила сходини і попросила до слова Надю Галабурду, (вона живе і працює в Мюнхені) , - яка розповіла про свою улюблену ділянку - вишивання і різні стилі якими вона вишиває. 



Представила книжку взорів мами Лесі Українки - Олени Пчілки - сказала що до 70 ліття існування Організації Українок Німеччинy жінки, дівчата вишивали за взорами Олени Пчілки вишивки н суконках і жакетаx, серветках, сорочки вишили. ітд. 



Були виставлені вишивки Наді й Олі Галабурди і недавно привезі з України, з Києва старовинні сорочки.


І показала альбом з знимками, листівками, з виставки вишивок, взорів, вишиті вязнями жінками першої світової війни. В 2014 році вони були виставлені в музею у Відні. Збірка однієї австралійки, яка немає немає ніяких відношень до українців. Це дуже дивно, але похвально! 



Знимки творів Ірина Сеник, мініятурки, які Надя вишиває і любить дарувати при різних нагодах.



Жінки дуже уважно слухали, ставили питання, «мацали» виставлені вишивки. 



А деякі привезли свої твори - Надя Сеничак, Ганя Шпинда-Дибайло, і.... забула записати прізвища. 

Були між нами такі, які вперше пробували вишивати. Ліля Воротило не хотіла відставати від того, що почала вишивати і раділа, що вона опанувала дуже скоро як вишивати хрестики...


Жінки радо спількувалися, розповідали одна одні про свої вражіння й врешті захотіли ще таких сходин, показів...



Пані Люда Черепаніна піднесла з подякою від відділу ОУБ Наді Галабурдо квіти і подруга Ліля Воротила, подарувал Наді квіти, які вона купила. 

Надя Сеничак сказала. що все те, що сьогодні ви почули побачили, завдячуємо нашим мамам.

Надя Галабурда додала до того, що пані Марія Нетреба - Сениак і наша мама Параня Гриців - Галабурда від самого початку їх побуту в Бельгії, в Ґенку дружили, одна до другої приходили , зрештою були кумами, і разом і вишивали, обговорювали всякі біжучі справи. Це бони нам передали запал, охоту до мистецтва, не лише вишивки.

Надя Сеничак дякувала жінкам «місцевим за приготовлення обіду . ДЯКУЄМО МАРІЙЦІ КАРПІ! Дякуємо жінкам за печево, а Церковній Управі за дозвіл вживати дуже вигірну залю. 

Славкові Совінському, що був з нами ввесь час і доставляв каву і чай».

Дружня родина !

 


Провели ми черговий цікавий захід!

Дещо навчилися, запізналися з подругами з Антверпену, тими, яких бачили вперше. ! 



Кажемо, - дякуємо за товариство і до чергової зустрічі !

Опубліковано в Творчість

У неділю, 5 березня 2017, у католицькому приході Північного Мельбурна відбулися перші заняття з української вишивання.

Опубліковано в Мода