Вже більш ніж два роки громада Сан-Франциско та Кремнієвої долини надає допомогу військовослужбовцям Української Армії, які отримали поранення/ушкодження хребта під час бойових дій на сході України.

Вони приїздять до Лоc Анджелесу для проходження реабілітації в центрі Next Step. Зяняття в центрі - важка та виснажлива праця. І націлена вона не тільки на те, щоб допомогти людині з обмеженими можливостями обходитися в побуті без сторонньої допомоги, а й змусити організм сприймати власне тіло, знайти ті "важелі", які допоможуть знову навчитися ходити.

Ми пишаємося цими хлопцями, захоплюємося їхніми результатами, склоняємося перед їх мужністтю та силою духу. Повертаючись до України, вони освоюють водіння, стають студентами університетів, створюють громадські організації, допомагають таким самим травмованим в минулому бійцям, приймають участь в різноманітних спортивних змаганнях (великий теніс, баскетбол). І ми віримо, що в них все вийде!

Але поки вони залишаються людьми з обмеженими можливостями. І крім інвалідних візків та спеціальних противопролежневих подушок для них, кожному з хлопців потрібні спеціальні засоби медичної гігієни. На жаль, ці засоби або відсутні в Україні, або дуже коштовні.Ми купляємо їм ці видаткові матеріали і відправляємо в Україну вже більше ніж півтора року.

І ми не змогли б робити це без вашої допомоги та підтримки. Забезпечена гігієна протягом 2-3 днів для кожного з хлопців коштує як чашка кави в Старбаксі або один бургер з Макдональдсу. Тож приєднайтеся, навіть $5 або $10 зробе їхнє життя кращим.

Підтримати цей проект можна  за цим посиланням: novaukraine.org/helping-wounded-soldiers/

Зустрітися із хлопцями особисто можна на нашому пікнику 5-го серпня 
https://www.facebook.com/events/1886844801589334

Опубліковано в Україна у вогні

Цей автомобіль тепер "працюватиме” в 128-ій бригаді ЗСУ.

«Автомобілі в зоні АТО – річ першої необхідності. На жаль, часто вони потрапляють під обстріли, або ж швидко виходять з ладу через поганий стан доріг. Намагаємось всіляко збирати кошти і забезпечувати потреби підрозділів», – говорить волонтер «Вільних Людей».

Волонтерська група Вільні Люди передала для українських військових автомобіль в зону бойових дій.

Як повідомляють волонтери, необхідну суму на придбання транспортного засобу зібрали небайдужі громадяни як України, так і з-за кордону – українці діаспори Канади.

Опубліковано в Україна у вогні

Приїхав як турист, але за кілька тижнів вирішив залишитися. Львів — моє найулюбленіше місце в світі. Тут є багато відмінностей з іспанською культурою і водночас вони подібні. Україна — справжня європейська країна. Щоправда, є багато речей із Радянського Союзу. Наприклад, ринки. Вони нагадують дитинство, коли у 1980-ті Іспанія була бідною країною. Зараз ці торгові лавки замінили супермаркети. Життя тут складніше, ніж в Іспанії, — розповідає Хуан Мора, інформує Gazeta.ua.

До переїзду в Україну тут нікого не знав. Знайомився з місцевими в інтернеті, на вулиці або у кафе.

Працюю в інтернеті, тому не прив'язаний до конкретної країни чи якогось міста. Займаюсь фотографією і дизай­ном. Знімаю для канадського фотостоку.

З початком війни, як фотограф допомагаю у Центральному військовому госпі­талі. Фотографую солдат для проектів Волонтерської сотні і продаю ці знімки, щоб мати, як їм допомагати.

Двічі був на Донбасі. Вперше — влітку торік, удруге — кілька тижнів тому. Плануємо наступну поїздку. Веземо їжу, одяг. Співпрацюю з іспанською діаспорою. Українці там багато допомагають.

Ціни в Україні на оренду житла, без комунальних послуг, нижчі, ніж в Іспанії. Їжа, одяг — дорожчі. Якщо тобі пощастить, то в Україні отримаєш 5–6 тисяч гривень заробітку, середня зарплата в Іспанії коливається від 700 до 1000 євро — 20–29 тисяч гривень.

Вивчення української мови — це моя велика драма. Проблема в тому, що працюю англійською та іспанською, не дивлюся телевізор. Маю серйозні проблеми з граматикою — якби складав речення, мене ніхто б не розумів, будую їх за прикладом іспанської. А ще у нас різняться алфавіти, і я дуже лінивий учень. Тому соромлюсь розмовляти. Львів'яни мене вводять в оману: я вивчаю слово, точно знаю, що воно українське, використовую його деінде й ніхто мене не розуміє, бо воно польське. Наприклад, я думав, що "байк" — це "ровер".

В Україні одружився з львів'янкою, але ми розлучилися. Від шлюбу маю сина Лук'яна.

Джерело: gazeta.ua

Опубліковано в Власна думка

Відомий доброволець-медик Яна Зінкевич розповіла про переповнені госпіталі в зоні проведення АТО.

"Це правда, зараз в прифронтових госпіталях чимало поранених. А чому телебачення ігнорує? Просто до таких новин вже звикли. Це, мовляв, "не актуальне", - сказала доброволець в інтерв'ю "РБК-Україна".

Вона зазначила, що з Дніпра раз в декілька днів прибувають борти з пораненими.

"Але треба розуміти, що в госпіталях також залишається чимало хворих бійців. До них постійно "додаються" нові поранені. Тому госпіталі переповнені. Але місця ще є. Особливо якщо порівнювати з ситуацією на початку бойових дій", - відмітила медик.

За її словами, у багатьох важкі поранення. В цьому випадку медики безсилі...

Опубліковано в Україна у вогні

Його знає вся Україна. Ним пишається Херсон. У блакитному десантному береті, тільняшці, із прапором України і... в інвалідному візку. Він не тільки збирає пожертви для військових у зону АТО, але й сам регулярно їздить до бійців на передову.

Григорій Миколайович Янченко (або, як називають його друзі, дядько Гриша) почав «волонтерити» в 2014 році. Дивлячись на «кримські події» не зміг залишатися осторонь.

82

«Це був квітень 2014 року. Вже було захоплення Криму. Коли наші війська підійшли до кордону з півостровом, ми до них поїхали в перший раз. В полях стояли 79-я, 93-я бригади. І ми туди в перший раз повезли теплі речі, солодощі, продукти. Ми навіть не знали, що саме везти», - згадує Григорій Миколайович.

З волонтерами вирушили і діти з концертною програмою - підтримати військових.

            «Заїхали в Стрілецьке, а звідти під самий кордон, де і давали концерт», - згадує Григорій Янченко. Він додає цікаву деталь: «На тій захопленій стороні стояли «зелені чоловічки», російські війська, які теж слухали концерт».

           

На адміністративний кордон з окупованим Кримом Янченко їздив кілька разів, але коли «пішло захоплення Донбасу, то направили свої зусилля туди. Це був червень 14-го». Тим не менш, за словами дядька Гриші, в нашу область до хлопців-військові волонтери теж навідуються: «Кримський кордон у нас став віддушиною, де ми можемо перепочити між поїздками на Донбас».

           

Всі пам'ятають, в якому стані була наша армія в 2014 році. Бійцям необхідно було абсолютно все – від шкарпеток до верхнього одягу, від цвяхів до інструментів.

             «Перші два роки нам доводилося везти все – форму, теплі куртки, берці... Купував і возив прилади нічного бачення, оптичний приціл. Адже це врятовані життя наших дітей, - згадує Григорій Миколайович. -Зараз вже одяг і взуття не возимо – зараз держава забезпечує. А возимо продукти, овочі, фрукти. Наші продукти дозволяють бійцям готувати домашні, їх улюблені страви».77

 Завжди великим попитом користуються лимони. «А ще люди роблять вітамінну суміш, яка підтримує імунітет. Калину перетерту люди передають», - розповідає Григорій Миколайович.

Бійці наших волонтерів завжди чекають з великим нетерпінням. І не тільки з-за того, що вони привозять їстівне. 

81 

«Нас завжди зустрічали і зустрічають, як бажаних гостей, з щирою радістю і великою теплотою. Ми ж іще привозимо листи дітей, їх малюнки... Боєць подивиться на малюнок, прочитає лист і згадує свою родину, дім. Все це їм нагадує про те, що вони стоять там для того, щоб звільнити нашу Україну від загарбників, стоять заради цих дітей», - ділиться Григорій Миколайович. Він зізнається, що приємно бути корисним: «Волонтери займаються завантаженням-навантаженням, а на мою частку доводилося більше займатися розмовами, підтримувати морально бійців».

8078

 

 

"Військове телебачення України" на своєму каналі в YouTube опубліковало відео про Григорія Янченка:

 

 

Опубліковано в Україна у вогні

У рамках соціального проекту допомоги дітям, що постраждали внаслідок військового конфлікту на сході України, «Допомога дітям АТО» відбулася видача більш ніж 180 кг необхідної речової допомоги для вимушено переміщених осіб та родин-учасників АТО.

Дякуючи громадській організації української діаспори у США RAZOM, а саме ініціативі ToyDrive for Ukrainian Kids, більш ніж 20 родин отримали необхідні літні та зимові речі.

Це стало можливим завдяки активній громадянській позиції Оксани Литвин, Іванки Яремчук та Оксани Корпош, які вже не вперше допомогають Україні. 17-ти літня пластунка Іванка Яремчук з м. Нью-Йорк зорганізувала збірку одягу для соціально незахищених верств населення в Україні.

Протягом двох тижнів згідно з дозволом директора середньої школи «Notre Dame», голови престижної балетної школи в центрі міста і ради директорів мешканового будинку пластунка щодня проводила збірку добровільних пожертвувань одягу у трьох місцях в місті Нью-Йорк.

Опубліковано в Україна у вогні

21 травня 2017 р. у м.Волноваxa відбудеться перший всеукраїнський жіночий форум "Роль жінки в зоні АТО".

Всеукраїнський жіночий форум «Роль жінки у зоні АТО» – унікальна за масштабом, змістовним наповненням та ціннісним підходом подія для всієї України!

Мета Всеукраїнського жіночого форуму «Роль жінки у зоні АТО» – консолідація жінок політики, бізнесу, соціальної, медичної, освітньої, культурної, сфери життя задля встановлення миру в Україні, розвитку і підтримки дітей та активних жінок із зони АТО.

Учасники: бл. 500 осіб – представниці дипломатичних структур, політикуму, бізнесу, засобів масової інформації, керівники громадських організацій, політичних партій, наукових та аналітичних центрів, міжнародних організацій та фондів з різних регіонів України та світу.
Спікери та модератори: дипломати, представники уряду, народні депутати, депутати міських і районних рад.

СЕКЦІЇ ФОРУМУ
1. Роль жінки у зоні АТО.
Сприяння ґендерній рівності, розширення прав і можливостей жінок у зоні АТО. Роль жінки у встановленні миру та запобіганні конфліктам.
2. Кращі практики політичних, соціокультурних, освітніх, медичних, молодіжних та волонтерських проектів, реалізованих жінками у зоні АТО та за її межами.
Презентації кращих практик реалізації в Україні актуальних проектів у галузях: освіта, культура, соціальна сфера, спорт, бізнес, медицина, туризм, сільське господарство тощо.
Робочі мови форуму українська та російська. Обговорення тем секцій серед учасників відбуватиметься під час панельної дискусії після виступу спікерів.

Організатором форуму виступає Журнал «БізнесWOMAN». Офіційний партнер: Громадська спілка «Промінь Україна». Партнери: Жіноча рада Донбасу, Міжнародне Бізнес Об’єднання, БФ «Я – Волноваха», ГО «Промінь Волноваха», ГО «Promote Ukraine» (Бельгія), ТОВ «Українсько-Грецька Думка» (Греція), ГО «Жіноча рада Грузії», ГО «Світове Українство», Національний проект «Книга рекордів України», ГО «Українська Жіноча Варта», ГО «Інститут партнерства та сталого розвитку», Business Gathering, ТОВ «Тін Імпекс», Центр міжнародного приватного підприємництва CIPE (США), International Media Portal – Fashion Diplomacy та ін.

Участь у Всеукраїнському форумі «Роль жінки у зоні АТО» для жінок безкоштовна за умови попередньої реєстрації  та отримання е-запрошення.

Реєстрація на форум за посиланням: ato.businesswoman.org.ua

Опубліковано в Україна

У суботу, в офісі Громадської платформи «Люди допомагають Людям», звучали спогади, були сльози, квіти, подарунки, добрі слова та дружня атмосфера. А причиною цього, став візит представника української спільноти з Австралії Валентина Шиманюка, який привіз і передав сімом родинам з Києва та області (за вибором діаспори), підопічним Громадської платформи «Люди допомагають Людям», сувеніри та фінансову допомогу, у сумі 1 400 австралійських доларів ( 200 дол. кожній родині).

Так, допомогу отримали:

  1. Родина Вдовича Святослава Петровича (м. Київ). Залишилася дружина Ганна та троє дітей: Олексій, Ілля, Федір. Отримали 200 австралійських доларів.
  2. Родина Мостіпана Олександра Вікторовича (м. Київ). Залишилася дружина Наталія та дві доньки: Ярослава і Ніка. Отримали 200 австралійських доларів.
  3. Родина Дорошенка Олега Вікторовича (м. Київ). Залишилася дружина Сніжана та двоє синів: Федір і Максим. Отримали 200 австралійських доларів.
  4. Родина Бабича  Ярослава  Леонідовича (м. Київ). Залишилися дружина Лариса та троє дітей: Святослав, Владислава, Дарина. Отримали 200 австралійських доларів.
  5. Родина Корчовного Романа Михайловича (м. Київ). Залишилася дружина Ірина та син Дмитрій. Отримали 200 австралійських доларів.
  6. Родина Бочарова Романа Олександровича (Київська область). Залишилася дружина Ірина та троє дітей: Марія, Амалія та Анна. Отримали 200 австралійських доларів.
  7. Родина Вахнюка Олександра Миколайовича (м. Київ). Залишилася дружина Юлія та дві доньки: Ксенія та Варвара. Отримали 200 австралійських доларів.

Українці в Австралії об’єднані у різні організації. Всі вони уважно слідкують за подіями в Україні та за можливості, надають підтримку. Так, Союз українок Південної Австралії, який очолює Ірина Буженко, організувала в Аделаїді до Великодніх свят ярмарок, на якому продавалися українські страви, приготовані власноруч. Кошти від їх продажу і були спрямовані на допомогу київським родинам. Завершилася зустріч дружин загиблих Героїв із паном Валентином чаюванням та невимушеними розмовами і спогадами про життя.

Команда Громадської платформи «Люди допомагають Людям» та дружини загиблих, висловлюють подяку українцям Австралії за їх небайдужість та бажання допомогти родинам, які втратили найдорожче: чоловіка та батька. Сподіваємося, що така доброчинна акція стане гарним прикладом і об’єднає українців діаспори для допомоги родинам загиблих в АТО. А пан Валентин пообіцяв, що по приїзду до Австралії, розповість місцевій громаді про нашу платформу та родини, які потребують допомоги.

Джерело: lpl.com.ua

Опубліковано в Колонка подій

"Це історія про те, як одна людина за свої особисті кошти взяв і подарував свято дюжині наших хлопців, які втратили на війні можливість ходити. Андрій Хоманчук просто взяв і купив квитки для ветеранів-візочників, а потім привіз їх до Києва, поселив і відвіз на фінал Євробачення. Це просто один підприємець, який подумав про хлопців, які втратили здоров'я захищаючи нас з вами. Не для піару. А просто тому що вирішив зробити їм свято", - пишуть блогери і журналісти у мережі Facebook.

"Для мене Андрій Хоманчук - герой учорашнього дня. Нова людина нашої країни. Правильна людина країни, яка розвивається в правильному напрямку. Він придумав і здійснив диво - подарував свято бійцям, які втратили на фронті здоров'я. Подарував їм радість і хороший настрій. А ще подав чудовий приклад для наслідування. Робити добро іноді непросто, але це те, що робить нас людьми», - написала журналістка Романна Мельниченко.

 

Сам Хоманчук, який також був мобілізований та воював в АТО, написав на своїй сторінці під фото із бійцями-колясочниками, які дивляться фінальний концерт: "Ось так вже втомлені, але задоволені, наші хлопці видивлялись результати голосування фіналу Євробачення. А шо хтось показав там сраку - то таке, воно показало все, на що воно убоге було здатне. Не звертайте увагу. Ось хто справжні Герої цієї ночі й нашого життя. Та ті, хто зараз в окопах".

 

На фінал Євробачення потрапив 24-річний боєць Віктор Легкодух, який був поранений влітку 2014 року в боях між Жданівкою та Нижнєьою Кринкою – уламок від міни пошкодив хребет військового. Сергій Храпко, який втратив ліву руку й ліву ногу 16 травня 2015 року, в бою біля Мар'їнки також мав змогу потрапити на конкурс. Приїхав і боєць 25-го батальйону "Київська Русь" Дмитро Котов, який на початку 2017 року отримав важке поранення біля Троїцького. Квитки отримали й Олександр Морозов, 72-ї бригади, головний старшина 1 механізованого батальйону 72 ОМБР, який був поранений в Авдіївці на промзоні та нагороджений орденом за мужність 3 ст. Андрій Лапига 72 бригада, поранений на позиції шахта Бутовка 12 березня.

Зазначається,  що квитки для військових були придбані у сектор Wheelchair, саме там є змога розташуватися на візках та з супроводом. Крім того, Хоманчук з волонтерами потурбувалися про те, щоб десятьом глядачам фіналу Євробачення було де розміститися у Києві. 

Андрію Хоманчуку неймовірними зусиллями разом з командою помічників вдалося організувати відвідання Євробачення пораненими бійцями АТО – домовленості з організаторами, взаємодію з різними службами, трансфер, поселення, зустріч з інших міст і ще безліч нюансів. 

 

"Дякую всім, хто допоміг зробити це свято для наші воїнів: організаторам заходу, які пішли назустріч й надали чи не найкращі місця, та власне й підготували та провели на найвищому рівні цей конкурс; КиївПасТранс за автобуси; Національній Поліції за увагу; медикам Червоного Креста; адміністрації шпиталю за все все все; всім, хто зустрічав, возив, пригощав, приймав та всіляко допомагав; волонтерському пункту на вокзалі Київ, та хлопцям з ВСП; дівчатам волонтерам, які, зізнаюсь, вчора вже ладні були рвати одна одну (це ж в волонтерів завжди так?), але ж знайшли, домовились, зібрали, привезли; чудовій дівчині Oksana Kovalenko , це їй ми завдячуємо, що все ж таки отримали ті 10 квитків та ще три додаткових від благодійників; всім хто підтримував словом, ділом, гривнєю (євро, та навіть рублем); невідомим, хто десь шось продавив, бо деякі речі робились не без допомоги адмінресурсу; власне нашім хлопцям, які сголосилися приїхати та подивитись фінал Євробачення за їх мужність та жагу до життя, незважаючи на важкі поранення; головне - всім нашім захисникам на Сході, щохвилини ризикуючим власним життям, щоб їхні рідні, Київ, вся Україна мали змогу мирно жити. Дякую. Сам би я цього не зробив" – написав Хоманчук. 

Опубліковано в Колонка подій

Група волонтерів із Німеччини організувала поїздку в Україну, приурочену до Великодня. На кількох мікроавтобусах та легкових авто вони привезли медичне обладнання для військових госпіталів та людей із обмеженими можливостями.

Допомогу волонтери з Німеччини спершу доправили до містечка Тисмениця на Івано-Франківщині. Там її розподілять та передадуть далі на схід, пише Радіо Свобода.

Один із організаторів поїздки, приватний підприємець Франк Обенаус каже, що, хотів передусім показати українцям, що вони не на самоті.

«Коли бачиш те, що відбувається в Україні, то просто приходиш до думки, що мусиш допомогти. Тому що Україна права і Україна слабша за агресора. І гнів через цю несправедливість спонукає допомагати», – каже волонтер.

За словами голови спілки «Україна – це Європа» Курта Зіммхена, який вже тривалий час мешкає в Україні, весь обсяг допомоги організаторам поїздки навіть важко перелічити. Проте в основному, це медичне обладнання: два стоматологічних кабінети, медикаменти для лікарського батальйону, які пожертвували люди з усієї землі Саксонія. За словами організаторів, всю цю допомогу вони зібрали доволі легко, незважаючи на потужну інформаційну політику Росії у Німеччині.

«Перед поїздкою ми відсилали листи, куди тільки могли – від нашого містечка Радеберґа, до столиці Саксонії Дрездена. І майже ніколи не отримували відмову. І якщо б ми лише могли транспортувати більше – ми б обов’язково привезли ще більше обладнання», – зазначає волонтер.

В Україні немає дієвого механізму, за якого б держава могла допомагати добровольцям – волонтер-медик

Волонтерів із Німеччини зустріли в містечку Тисмениця на Івано-Франківщині. Тут допомогу розподілять та передадуть далі на схід.

Лікар Олег Шиба, який допомагає українським військовим та цивільним на Донбасі, вже цієї ночі відправить частину медикаментів у Попасну, частину – у Станицю Луганську.

«Жодна допомога нам ніколи не завадить. Саме допомоги від держави ми поки що не отримуємо, оскільки немає такого механізму, щоб держава допомагала добровольцям. А цю всю допомогу від наших друзів із Німеччини ми освоюємо і допомагаємо цивільному населенню і військовим», – каже голова наглядової ради 1-го Добровольчого мобільного шпиталю Олег Шиба.

Інформаційна кампанія Росії в Німеччині доволі сильна – представник Бундестагу

Помічник депутата Бундестагу Франк Тізлер, який приїхав разом із волонтерами, каже Радіо Свобода, що ставлення до України в Німеччині є доволі неоднозначним.

«Через 25 років після демократичних змін на сході Німеччини виник певний ефект байдужості щодо України. І тому ми маємо намір і в наступному році організувати таку поїздку, щоб пояснювати людям, що тут справді боряться за свободу. Адже дезінформаційна кампанія, інформаційні впливи Росії в Німеччині доволі сильні», – каже політик.

Але попри це, за словами Франка Тізлера, волонтери в Німеччині отримують рік за роком дедалі більше допомоги для України. Це, на його думку, пов’язано з тим, що жертводавці бачать – те, що вони передають, потрапляє в належні руки.

Опубліковано в Українці в світі
Сторінка 1 із 2