Ще кілька десятків років тому, місто Лева зовсім не вважалося туристичною Меккою в Україні. Важко уявити, але раніше, наприклад площа Ринок була менш велелюдною ніж зараз, а найлюбленішими місцем львів’ян була площа навпроти оперного театру, де надвечір збиралися мешканці міста погомоніти про різноманітні проблеми.
Однак сьогодні все змінилося. На площі Ринок постійно ходять туристи, які мов зачаровані дивляться на красу стародавнього міста, навіть не здогадуючись про більш значущі місця у Львові, які можуть значно більше сказати про наше місто.

1. Площа Старий Ринок.

Якщо ви хочете побачити справжню красу старого Львова, то площа Старий Ринок – найпідходяще для цього місце. Саме тут розташовані старезні будинки міста Лева з обшарпаною штукатуркою та облупленими стінами, а на лавках просто неба нерідко можна зустрітити справжніх львів’ян, які ввечері збираються тут погомоніти про політичні справи держави, або ж просто поспілкуватися з друзями.

2. Стрийський парк.

Цей парк у Львові створений ще наприкінці 19 століття і вважається найбільшим у місті. Саме тут львів’яни полюбляють фотографуватися із лебедями, або ж в оранжереї тропічних рослин, чи на фоні штучних замкових руїн, зведених наприкінці XIX століття. Ще однією окрасою парку є дитяча залізниця, яка починає функціонувати влітку. Машиністами та кондукторами там працюють звичайні школярі.

3. Двір-Музей Радянського Союзу.

В імпровізованому музеї просто неба, який розташований на вулиці Князя Лева,3, можна побачити справжні артефакти Радянського Союзу. Тут виставлені бюсти Леніна, старі меблі, вивішені репродукції популярних у радянський час картин і тематичні плакати. Кількість експонатів постійно збільшується. Як це часто буває під час ремонтів, ревізій шаф, комодів і комор, люди знаходили і виносили на подвір`я старі картини, меблі, вази, бюсти представників політичної еліти (з якими тепер асоціюється радянська епоха). Експозиція формувалася хаотично і вийшла вкрай цікава. Зараз це грандіозна колекція, що складається з портретів популярних в радянські час поетів, художників, генсеків СРСР, посуду, тропічних ляльок і статуеток, а також багато чого іншого, що було модно мати вдома 50 років тому.

4. Двір загублених іграшок.

Навпроти музею Радянського Союху розташований ще один досить цікавий дворик, де зберігаються ляльки, плюшеві ведмеді, брязкальця, садові гноми, пластмасові Карлсони та інші іграшки. Експозиція під відкритим небом починалася з парочки випадково забутих іграшкових звірят, які швидко обзавелися такими ж сусідами з найближчих дворів. Тепер це цікаве зібрання різних речей зі світу дитинства: від ляльок і машинок до працюючих велосипедів.

5. Двір Театру юного глядача.

Старі ляльки, величезні метелики, мітли і маски: колись все це було частиною декорацій дитячих вистав, сьогодні це велика абстрактна аплікація. Її створили співробітники театру, а болгарські вуличні художники прикрасили територію театру своїми малюнками.
Де знайти: на вул.Гнатюка, 11.

6. Покинутий палац Бесядецьких.

Розкішна будівля була збудована у Львові ще у 18 столітті. Нині, незважаючи на те, що розташований палац пракртично в центрі міста, він є занедбаним. Побачити його варто тому, що наступного разу такої нагоди може і не бути, адже без належного нагляду пам’ятка історії швидко старіє.
Де знайти: на площі Галицькій, 10.

7. Будинок – кросворд.

У Львові на стіні однієї із багатоповерхівок зображений кросворд заввишки 30 і завширшки 18 метрів. Питання до кросворду і відповіді на них є просто на самій будівлі. У кросворді закодовано імена видатних діячів живопису та архітектури, а слова-розгадки вписані у квадратики спеціальною фарбою, яку не видно вдень, але видно у темряві. 9-поверховий будинок у корпорації Google назвали Crossword Tower (вежа-кросворд).
Опубліковано в Туризм

Серед постраждалих є етнічна українка

При терористичних атаках на готелі в єгипетській Хургаді, за наявною інформацією, громадяни України не загинули і не постраждали.

Про це повідомив посол України в Єгипті Геннадій Латій в ефірі телеканалу "112.Україна".
 
"На сьогодні ми не підтверджуємо, що серед постраждалих є громадяни України. За нашою інформацією, загинули дві людини. За нашою інформацією, це можуть бути громадяни або Німеччини, або Вірменії", - сказав посол.
Г. Латій зазначив, що була поранена жінка, Олена Михайленко, яка народилася в Україні, але є громадянкою Російської Федерації.
Посол також розповів, що теракт був здійснений трьома особами, які напали на туристів, які відпочивали в Хургаді в готелях "Zahabia" і "Sunny Days El Palacio".
"Сьогодні після обіду трапився теракт: троє осіб напали на туристів, які в курортному місті Хургада відпочивали в двох готелях: Zahabia і Sunny Days El Palacio", - сказав Г. Латій.Джерело: https://ua.censor.net.ua/n447845
Опубліковано в Світ

Українська діаспора в Нідерландах найближчим часом запустить веб-ресурс для українців і нідерландців, де у розділі "Туризм" розповідатимуть про туристичні принади України, повідомляє Укрінформ.

Про це повідомила Голова фундації “Українці у Нідерландах” Віра Луценко в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу.

"Ми запускаємо веб-ресурс www.ukrainians.nl, який міститиме дуже багато інформації для українців і нідерландців  – це і питання інтеграції в нідерландському суспільстві, і розвиток бізнесу й інші практичні питання, які можуть виникнути в українців, що приїжджають в Нідерланди та в нідерландців, що їдуть в Україну", - сказала вона.

За її словами, нідерландці нині (зокрема після референдуму) хочуть більше знати про Україну, українську культуру та скуштувати смачні українські страви, а також відвідати Київ та Львів, іноді Чорнобиль.

"Ще один варіант поїздок, який має бути цікавим нідерландцям – це туристичні Карпати на велосипедах. В Україну вже їздила група нідерландців, які на велосипедах подорожували по Карпатам. Вони зняли відео і подарували його нам. Тепер ми хочемо використати його на нашому інформаційному ресурсі. На зиму ми плануємо запропонувати термальні води “Косино”, - пояснила голова фундації “Українці у Нідерландах”.

Для українців, які мають намір відвідати Нідерланди, на новому веб-ресурсі також знайдеться багато корисної інформації. Як розповіла Луценко, при фундації вже є гіди, які працюють над програмою і найближчим часом запропонують екскурсії для українців.

Фото: сторінка фундації "Українці у Нідерландах" у Facebook

Джерело: ukrinform.ua

Опубліковано в Колонка подій

Кам’янець-Подільський приваблює туристів не тільки з усієї України, а й з усього світу. Хтось їде сюди для того, аби відчути особливу атмосферу багатовікового міста, пізнати його історію. Обожнюють тут бувати і романтики.

Тож якщо любите атмосферні міста або просто хочете приємно провести вихідні разом з коханою людиною – рушайте до Кам’янця-Подільського.

Кам'янець-Подільська фортеця

Безумовно, фортеця з численними вежами, або ж Старий замок, є візитівкою Кам’янця-Подільського. Перша згадка про неї датується 1374 роком. Упродовж століть Кам'янецька фортеця неодноразово змінювала свій вигляд. Кожна вежа, стіна, підземелля мають унікальну історію. Також обриси замку можна побачити в багатьох фільмах, серед яких «Той, хто пройшов крізь вогонь», «Балада про доблесного лицаря Айвенго» та неоднозначний «Тарас Бульба». Веде до фортеці найстаріший міст України – Турецький. На ньому де-не-де трапляються замочки, які тут залишили закохані. Одразу за Старим замком розташовано так званий Новий замок, зведений у 17 столітті.

Кам'янець-Подільський замок має багато цікавих особливостей: наприклад, колись між двома вежами фортеці – Рожанкою та Водною – було прокладено тунель, про який знав тільки комендант. На подвір'ї також є яма, на дні якої сидить боржник (це, звісно, муляж). У давні часи сюди справді садовили горе-позичальників, а вже в наш час відвідувачі фортеці кидають у яму монетку, аби вберегтися від боргів.

Стіл згоди

Поруч із легендарною Кам'янецькою фортецею є цікавий пам’ятник – «Стіл згоди». Встановили його 2001 року під час проведення фестивалю «7 культур». Автор скульптурної композиції – Анатолій Ігнащенко. Центром пам'ятника є велике бетонне коло, на якому височіє корона Поділля (вона уособлює Кам'янець-Подільський); навколо розкладено сім каменів, які символізують народи, що брали участь у творенні історії та архітектурного образу міста: українці, поляки, турки, росіяни, литовці, вірмени та євреї. Недалеко від основної композиції одиноко лежить восьмий камінь, який означає те, що в майбутньому на долю Кам'янця-Подільського може вплинути ще якась нація.

Нижня та Верхня Польські брами

Якщо завітаєте до Кам'янця-Подільського, обов’язково варто звернути увагу на Нижню та Верхню Польські брами. Це дві фортифікаційні споруди з довгою та цікавою історією.

Верхня Польська брама захищала Старе місто (історичний та найдавніший район Кам'янця-Подільського) від ворогів. Складається вона з башти Стефана Баторія, до якої в 70-тих роках 18 століття добудували Вітряну браму, та Турецького бастіону.

Башта Стефана Баторія, котру нарекли на честь польського короля, має декілька назв: Кушнірська, Королівська, Семиповерхова. Постала вона на місці стародавньої (13 століття) брами. Будували споруду протягом 1564–1565 років. Башту Стефана Баторія фахівці визнали одним із найкращих зразків оборонної архітектури 16 століття.

Браму в башті Стефана Баторія називають Вітряною. За легендою, саме тут вітер зірвав капелюх з голови російського імператора Петра І, коли той перебував у Кам'янці-Подільському.

Оборонна споруда – Турецький бастіон – потужна аркова будова з чотирма прогонами. На його місці й раніше були фортифікаційні укріплення, однак коли Кам'янець-Подільський 1672 року захопили турки, вони суттєво вдосконалили цю оборонну споруду. Тому бастіон назвали Турецьким. Цікавим є факт, що для укріплення турки використовували камінь зі зруйнованого домініканського жіночого монастиря.

На початку 19 століття на Турецькому бастіоні збудовано магазин (склад). Ідея такого будівництва належала військовому інженеру Дементію Мелещенову. Згодом приміщення переобладнали під театр. Ставили тут п'єси спочатку польською мовою (перші 5 років), а з 1861 року – російською. 1918 року театр згорів.

Трохи нижче на березі подільської ріки Смотрич розташовано Польську браму (або Польські ворота), яку через положення охрестили Нижньою. Недалеко від неї – площа Польський ринок. До слова, мініатюрну копію Нижньої Польської брами можна побачити у львівському Мініатюрному парку фортифікаційних споруд.

Сходи Фаренгольца

Неподалік від Нижньої Польської брами починаються сходи Фаренгольца, які з’єднують два райони Кам'янця-Подільського – Старе місто та Польські фільварки. Збудовано їх у середині 19 століття. Містяни називали сходи іменем штабс-капітана Федора Фаренгольца, бо вони починалися біля його будинку.

Костел Петра та Павла

Недалеко від сходів Фаренгольца є ще одна важлива туристична атракція Кам'янця-Подільського – кафедральний костел святих Апостолів Петра і Павла 15 століття. Головна його особливість – 40-метровий мінарет, збудований турками, які захопили місто. На вершині його нині скульптура Мадонни, котру встановили 1756 року, після того, як турків прогнали з Кам'янця-Подільського.

Вірменська криниця

У історичному центрі – Старому місті – можна побачити Вірменську криницю (або її ще називають Міським колодязем). За переказами, її вибили у суцільному камені вірмени 1638 року. Коли криницю з великими труднощами висікли, з’ясувалося, що вода у ній непридатна до вживання – дуже гірка. 1672 року, за розпорядженням коменданта Кам'янця-Подільського Яна де Вітте, над криницею звели восьмигранний бароковий купол.

Міська ратуша

Навпроти Вірменської криниці на площі Польський ринок стоїть ратуша – одна з найстаріших в Україні. Під нею є численні підземні ходи. Перед її балконом був «стовп ганьби» і лобне місце, де страчували людей. На другому поверсі ратуші нині працює Музей грошей, а у травні 2002 року тут відкрилося арт-кафе «Ратуша».

Пам'ятник туристу

2013 року на площі Польський ринок, недалеко від міської ратуші, встановили двометровий пам'ятник туристу. Автори скульптури Сергій Кляпетура та Сергій Кліщ «одягнули» своє творіння у футболку, шорти та кепку; за спиною у туриста висить наплічник, а на шиї – фотоапарат.

Домініканський костел

Ще однією туристичною принадою є Домініканський костел. Згадки про цей храм датуються 15 століттям. Упродовж багатьох віків образ костелу неодноразово змінювався: тут змішалося багато архітектурних стилів. Домініканський костел навіть перебудовували на мечеть. Між іншим, саме біля храму турки звели перший у Кам'янці-Подільському фонтан.

Храм Святої Трійці

Ще одним із найстаріших храмів Кам'янця-Подільського є Троїцька церква. Вперше в документах храм згадують 1582 року. Коли місто захопили турки, з Троїцької церкви зробили мечеть. Найбільше вона постраждала у радянську добу – у зв'язку з атеїстичною політикою СРСР храм Святої Трійці 1935 року розібрали. Відновлювати церкву вже за часів незалежності – у 1995 році. Розташовано Троїцьку церкву у мікрорайоні Старе місто недалеко від Новопланівського мосту.

Церква Воздвиження Чесного Хреста

Під стінами могутньої Кам'янець-Подільської фортеці розташовано єдиний в місті дерев'яний храм – Хрестовоздвиженську церкву. За переказами, ідея збудувати саме дерев'яний храм під стінами фортеці належала гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному. Пораненого у битві під Хотином гетьмана везли до Києва. Коли Сагайдачний проїжджав повз величну Кам'янецьку фортецю, йому здалося, що вона стане ще сильнішою та могутнішою, якщо поблизу збудувати дерев'яний храм. Тоді місто від недругів оберігатимуть не тільки міцні мури, а й віра.

Руська брама

Неподалік від фортеці є ще одні ворота міста – Руська брама. Зводити її почали у 15 столітті. Руська брама разом зі своїми вежами та укріпленнями була важливою оборонною гідротехнічною спорудою: у разі небезпеки зачиняли спеціальні шлюзи та затоплювали каньйон річки Смотрич, так що ворогу було важко дістатися до Кам'янця-Подільського.

Площа Вірменський ринок

Це найбільша площа у Старому місті. Таку назву вона отримала через те, що тут споконвіку було важливе місце торгівлі вірменської діаспори Кам'янця-Подільського. Якщо у місті проводять черговий фестиваль (а їх у Кам'янці-Подільському чимало) або ж просто народні гуляння, то на площі Вірменський ринок завжди відбуваються якісь заходи.

Вірменська церква Святого Миколая

На жаль, від старовинного вірменського храму залишилася тільки дзвіниця. Першу, ще дерев'яну, святиню вірмени збудували1495 року. Церкву не раз руйнували, проте вона як Фенікс відроджувалася з попелу. Однак у 30-тих роках минулого століття церкву Святого Миколая комуністи висадили в повітря. З того часу над фрагментами зруйнованого храму височіє вціліла дзвіниця.

Мурали «Республіки»

Віднедавна в Україні на пустих та сірих стінах почали з'являтись яскраві, красиві зображення – мурали. З 2011 року в Кам'янці-Подільському щорічно відбувається фестиваль вуличного мистецтва – «Respublica». На фест приїздять найкращі вуличні художники світу, аби розмалювати нудні чи обшарпані стіни у спальних районах, або ж у не надто привабливих місцях. Окрім стірт-арт художників, фестиваль «Respublica» відвідують українські та закордонні музиканти. Побачити кам'янецькі мурали можна на вулицях Зарванській, Соборній, Лесі Українки, Червоноармійській.

Смотрицький каньйон

Це унікальна пам'ятка природи: в долині тече ріка Смотрич, а з обох боків над нею постають кам'яні стіни, висота яких досягає 50 метрів! Довжина каньйону – 9 кілометрів. Головна особливість – краєвид, який відкривається на нього з висоти пташиного польоту.

Опубліковано в Туризм

Про це на сторінці у Facebook повідомив голова Державної міграційної служби Максим Соколюк.

Турецька влада 20 травня офіційно опублікувала рішення 2017/10324 про внесення змін до порядку взаємних поїздок і визнання нового (внутрішнього) українського паспорта (ID-картки) як проїзного документа (travel document) для поїздок громадян України до Туреччини — зазначив Соколюк.

Так, українці вже незабаром зможуть їздити до Туреччини за ID-картками без закордонного паспорта.

Опубліковано в Світ

До найбільш відвідуваних туристами храмів Львова належать святині, які розміщені у центральній частині міста – Вірменський катедральний собор, Катедральний собор (Латинська катедра), храм Пресвятої Євхаристії (Домініканський собор), храм Успення Пресвятої Богородиці (Успенська або Волоська церква), Архикатедральний собор Св. влкмч. Юрія (собор Св. Юра), храм Св. Андрія, храм Святих Верховних апостолів Петра і Павла (костел Єзуїтів).

Як інформують туристичні фірми Львова, найбільше цікавляться історією церков та екскурсіями по святинях люди старшого віку, українці з діаспори, а також школярі та студенти. Загалом у Львові нараховується понад 100 церков, костелів та інших християнських святинь.


ВІРМЕНСЬКИЙ КАТЕДРАЛЬНИЙ СОБОР УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Вірменська церква © Oleh Voznyy

Вірменська церква © Oleh Voznyy

Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам’ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (1363–1370 роки) майстром Дорінгом. Протягом століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 році церква стала соборною.

Навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 рік, арх. Петро Красовський), палац архієпископа (XVIII століття), вірменський банк (XVII століття), монастир бенедиктинок (1682), пам’ятна колона з постаттю святого Христофора та дерев’яний вівтар з композицією “Голгофа” (XVIII століття), огорожі з брамами (XVII—XIX століття).

Внутрішнє подвір’я Вірменської церкви © WIKI

Внутрішнє подвір’я Вірменської церкви © WIKI

Храм збудований з ламаного каменю і обличкований тесаними плитами, товщина стін сягає півтора метри. Унікальною є конструкція купола – він спирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків.

Інтер’єр Вірменської церкви © Юлія Сверчкова

Інтер’єр Вірменської церкви © Юлія Сверчкова

Особливим є південний дворик, розташований між вулицею і собором: аркада з колонадою XV століття видає європейські архітектурні традиції. Тут збереглися рештки старовинного вірменського цвинтаря – це надгробні плити, найстарішим з яких 600 років, перенесені сюди з кладовищ інших вірменських храмів і монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові.

Інтер’єр Вірменської церкви © Юлія Сверчкова

Інтер’єр Вірменської церкви © Юлія Сверчкова

Адреса: вул. Вірменська, 7.


КАТЕДРАЛЬНИЙ СОБОР УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ (ЛАТИНСЬКА КАТЕДРА)

Латинський катедральний собор © detailsintravels.com

Латинський катедральний собор © detailsintravels.com

Архикафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський кафедральний собор, або Катедра – католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви. Пам’ятка сакральної архітектури XIV—XVIII століття.

Це чи не єдина вціліла готична пам’ятка архітектури древнього Львова, яка збереглася після пожежі 1527 року. Храм споруджено на місці, де за княжих часів стояла православна церква Успіння Пресвятої Богородиці. Перший камінь у фундаменти закладено в 1360 р.

Інтер’єр Латинського катедрального собору © Ян Волянский

Інтер’єр Латинського катедрального собору © Ян Волянский

Будувався Латинський катедральний собор понад 100 років, починаючи з середини XIV ст. Будівництво великої споруди йшло повільно і з великими перервами. За первісним проектом у собору повинно було бути дві вежі – одну завершили наприкінці XIV ст., інша так і залишилася незакінченою через брак коштів. До Латинської катедри прибудовано декілька каплиць, на стіні вівтарної частини знаходиться копія ікони Матері Божої Ласкавої (захисниці міста від ворогів), надгробна плита сім’ї Шольц-Вольфовичів, та турецькі ядра, які влучили в собор під час польсько-турецької війни, і дивом не розірвались.

Інтер’єр Латинського катедрального собору © Юрий Татаренко

Інтер’єр Латинського катедрального собору © Юрий Татаренко

Адреса: пл. Катедральна, 1


ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ (ДОМІНІКАНСЬКИЙ СОБОР)

Домініканський собор © Сергій Вєтров

Домініканський собор © Сергій Вєтров

Домініканський собор (Храм Пресвятої Євхаристії, костел Божого Тіла і монастир домініканців) — греко-католицька церква у центральній частині Львова, занесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Домініканський костел — один з кращих зразків архітектури барокко, один з найкрасивіших у місті.

Інтер’єр Домініканського собору © elekrtaua.livejournal.com

Інтер’єр Домініканського собору © elekrtaua.livejournal.com

До ІІ світової війни – храм римо-католицького монастиря ордену домініканців. За радянських часів у костелі та монастирських келіях влаштували склади, а з 1973 року у цих спорудах розмістили Музей релігії та атеїзму. Храм у 1990-тих роках передано УГКЦ, і він був освячений на честь Пресвятої Євхаристії.

Будівельні роботи були завершені у 1764 році. Екстер’єр та інтер’єр Домініканського костелу вражає своєю пишністю і урочистістю. До наших днів зберігся напис на фронтоні “SOLI DEO HONOR ET GLORIA” (латина) – “Єдиному Богу честь і слава”.

SOLI DEO HONOR ET GLORIA © vk.com

SOLI DEO HONOR ET GLORIA © vk.com

У храмі з XVIII ст. розміщувався великих розмірів бароковий орган, який тепер можна побачити у Львівській філармонії, але костел не залишився без музичного супроводу. Зараз менший за розмірами орган знаходиться у Домініканському храмі.

Інтер’єр Домініканського собору © Halyna Zav

Інтер’єр Домініканського собору © Halyna Zav

Адреса: пл. Музейна, 1.


ХРАМ УСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ (УСПЕНСЬКА АБО ВОЛОСЬКА ЦЕРКВА),

Ансамбль православної Успенської церкви © Alexander Zinchuk

Ансамбль православної Успенської церкви © Alexander Zinchuk

Успенська (Волоська) (Ставропігійна Церква Успіння Пресвятої Богородиці) — храм, збудований у 1591–1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцеха Капіноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства. Сьогодні знаходиться під юрисдикцією Української автокефальної православної церкви.

Успенська церква © Alexander Zinchuk

Успенська церква © Alexander Zinchuk

Успенська церква була збудована на кошти Львівського Успенського братства – релігійної організації православних українців, яка була ставропігійною й підпорядковувалася Антиохійському Патріархату. Братство було останнім оплотом православ’я у Львові, тому мусіло мати свою церкву. Будівництво її почалося у 1591 році на місці згорілої у 1571 році. Попередній храм був збудований на кошти господаря православної Молдови Олександра Лепушняну, а Молдову у Львові в той час ототожнювали із Румунією (Волохією, теж православною), тому й почали називати церкву Волоською. Назва перекочувала й до нової церкви, зведеної протягом 1591-1629 рр. у стилі ренесансу за проектами архітекторів Павла Римлянина, Войтіха Капіноса та Амброзія Прихильного.

Дзвіниця Успенської церкви була збудована у 1572-1578 рр. за проектом італійсько-львівського архітектора Петра Барбона. Кошти на будівництво виділив багатий львівський купець, грек за походженням, Костянтин Корнякт. Тому і нині дзвіницю частіше називають вежею Корнякта.

Інтер’єр Успенської церкви © vk.com

Інтер’єр Успенської церкви © vk.com

У церкві знаходиться зображення російського двоглавого орла, оскільки жертводавцем на потреби церкви був претендент на російський трон Лжедмітрій. Інтер’єр Успенської церкви прикрашений живописом XVII—XVIII століть, тут знаходиться іконостас 1773 роки, на вікнах — вітражі П. Холодного (1920-і і 1930-і). Каплиця Трьох Святителів, сполучена з Успенською церквою в середині XIX століття.

Інтер’єр Успенської церкви © Anosmia / Flickr.com

Інтер’єр Успенської церкви © Anosmia / Flickr.com

Адреса: вул. Руська, 7 (вул. Підвальна, 9).


АРХИКАТЕДРАЛЬНИЙ СОБОР СВ. ВЛКМЧ. ЮРІЯ (СОБОР СВ. ЮРА)

Собору Св. Юра © mlodzinskiphoto.com

Собору Св. Юра © mlodzinskiphoto.com

Архикафедральний собор святого Юра – собор Галицької митрополії УГКЦ, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762). Вважається головною святинею українських греко-католиків.

Собор побудований за проектом Б. Меретина, прикрашений монументальною скульптурою видатного скульптора Іоанна Пінзеля. Фасад увінчує фігура святого Юрія Змієборця — покровителя не тільки собору, але й міста Львова.

Собор Св. Юра © Ruslan Lytvyn

Собор Св. Юра © Ruslan Lytvyn

Перші печери ченців-схимників та дерев’яний монастир з’явилися тут ще в кінці XIII ст. Одна з легенд твердить, що в товщі гори, на якій згодом збудували монастир і церкву, була печера, де жив страхітливий дракон. Постарівши, дракон перестав показуватися людям на очі, але нагадував про своє існування важким диханням, яке чулося з печери. У середині XVIII ст. митрополит Лев Шептицький наказав замурувати печеру, в якій нібито ховалася потвора. Згідно з іншою версією цієї ж легенди, страховисько вбив ще у кінці XIII ст. князь Лев Данилович, через що на горі й було збудовано храм, і присвячений святому переможцеві дракона.

Внутрішнє подвір’я Собору Св. Юра © skyscrapercity.com

Внутрішнє подвір’я Собору Св. Юра © skyscrapercity.com

Перша дерев’яна церква у цьому місці згоріла, за легендою, 1340 року. Уже наступного року львів’яни збудували новий кам’яний храм. Зважаючи на те, що храм споруджували на значній віддалі від укріпленого середмістя, церкві надали деяких рис фортифікації. Тоді ж у 1341 році майстер Яків Скора відлив дзвін “Дмитро”. Найстаріший збережений в Україні дзвін скликає на молитву вірних і сьогодні.

Теперішня споруда собору Св. Юра була збудована у XVIII столітті за проектом австрійського архітектора Бернарда Меретина у стилі бароко.

Інтер’єр собору Св. Юра © WIKI

Інтер’єр собору Св. Юра © WIKI

Адреса: площа Святого Юра, 5.


ХРАМ СВ. АНДРІЯ, ХРАМ СВЯТИХ ВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА (КОСТЕЛ ЄЗУЇТІВ)

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла © Ігор Шаповалов

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла © Ігор Шаповалов

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, відомий у Львові як костел Єзуїтів, збудований у стилі раннього бароко на початку XVII ст. Храм є взірцем римської святині Іль-Джезу та вважається однією з найбільш культових споруд Львова.

До Львова єзуїти прибули 1584 року, а вже в 1590 постав перший дерев’яний храм Товариства Ісуса на ділянці поруч із західною частиною міських оборонних мурів, де була влаштована Єзуїтська фіртка. Роботи над спорудженням існуючого храму святих апостолів Петра і Павла розпочались в 1610 році. В період 1618–1621 рр. керував будівництвом архітектор Єзуїтського Чину Джакомо Бріано.

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Alexey Malinovsky

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Alexey Malinovsky

1624 року освятили першу бічну каплицю Св. Бенедикта. 1630 року храм був завершений і освячений Львівським архиєпископом Яном Анджеєм Прухніцьким. У результаті будівництва довжина святині становила — 41 м, ширина — 22,5 м, висота — 26 м.

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Volodymyr Iskra

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Volodymyr Iskra

1702 року за проектом Мартина Годного була зведена вежа-дзвіниця, яка стала найвищою вежею Львова (близько ста метрів), на якій 1754 року встановили годинник. Після ліквідації Чину Єзуїтів 1773 року храм почав виконувати функції військового гарнізонного храму.

Значних ушкоджень храм зазнав також під час двох світових воєн. 4 червня 1946 року монахи єзуїти були змушені залишити Львів, забравши з собою найцінніші речі, зокрема короновану ікону Пресвятої Богородиці. З цього моменту починається нова сторінка історії храму: на довгі 65 років його двері зачинились, у ньому запанувала тиша…

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Wallace

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Wallace

У день 20-ї річниці Збройних Сил України, 6 грудня, у Львові відбулася знакова для міста та держави подія — урочисте відкриття і освячення першого гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.

У храмі відбуваються богослужіння та звучать молитви. З нагоди церковних чи військових свят відбуваються урочисті заходи у яких, окрім прихожан святині, також беруть участь військовослужбовці, працівники Збройних Сил України, офіцери, курсанти та солдати строкової служби.

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Wallace

Інтер’єр Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла © Wallace

Джерело: inlviv.in.ua

Опубліковано в Туризм

Приїжджaючи на Закaрпаття, багато кого дивує діaлект місцевих. Чимaло укрaїнців з інших облaстей часто не розумiють закaрпатців.

Тому, аби туристи та місцеві краще знаходили спільну мову, спільнота “Ласкаво просимо до Закарпаття” опублікувала в мережі Фейсбук словничок закарпатських слів.

1. Ай, айно – так / Будеш ниська позирати кіно? – Айно. – Будеш сьогодні дивитися фільм? – Так.

2. Бабоука – лялька.

3. Бавитися – гратися / Діти ся бавлять у дворі – Діти граються у дворі.

4. Балта – сокира / Дай ми балту, жоно! – Жінко, дай сокиру!

5. Берувати – фізично могти / Не берую дихати – не можу (не маю сил) дихати.

6. Біціглі – велосипед / Не миригуйся, поїдеме на біціглях – Не нервуйся, поїдемо на велосипеді.

7. Віган – сукня.

8. Вуйко – дядько / Завтра мій вуйко прийде – Завтра мій дядько прийде.

9. Гарадичі – сходи.

10. Гаті – труси, штани / Стратив ім гаті у річці – Я загубив труси в річці.

11. Гиби – ніби / Такое, гиби сь не відів ня – Ти ніби мене не бачив.

12. Горниць – горщик.

13. Грибінь – гребінець.

14. Гузиця – дупа.

15. Дітвак – малий.

16. Звідати – питати / Не звідай ня нич – не питай нічого.

17. Зелемпаня – нестиглий фрукт.

18. Катран – фартух.

19. Кистимен – платок.

20. Кошар – кошик.

21. Кривуля – поворот
22. Крумплі – картопля / Купила жона крумплі вчора – Купила жінка картоплю вчора.

23. Лаби – ноги / Йой, так ми лаби болять – Ой, так мої ноги болять.

24. Лавор – тазик.

25. Лайбик – безрукавка.

26. Лобда – м’яч / Так ім лобду копнув далеко, што не найшов пак – Я так далеко копнув м’яч, що потім не знайшов.

27. Лем – тільки / Лем через рік полубив ми ся тот дітвак – Лищ через рік мені сподобався той малий.

28. Любитися – подобатися / Нич ми ся штось не любить – Щось мені нічого не подобається.

29. Май – най….. / Май файний – Найкращий.

30. Мачка – кішка / Мачка би тя копнула! – Щоб тебе кіт копнув!.

31. Метати – кидати, але: вержу – кину.

32. Миригувати – нервувати / Не миригуй ня! – Не нервуй мене!

33. Надраги – штани / Файні у тя надраги – Гарні в тебе штани.

34. Невалоушний – незграбний.

35. Нигде – ніколи / Нигде м тя не віділа – Я ніколи тебе не бачила.

36. Никати – дивитися / Што никаш? – Чого дивишся?

37. Нико – ніхто / Нико се не знав – Ніхто не знав цього.

38. Ниська – сьогодні / Ниська має боти файний день – Сьогодні має бути гарний день.

39. Нич не є – нічого немає / Што з ня хоч? Нич у ня не є – Що від мене хочеш?нічого в мене немає.

40. Оболок , визір – вікно / Ко там у оболок позирає? – Хто там дивиться у вікно?

41. Пак – потім / Пак го зазвідаю – Потім його спитаю.

42. Палачінта – млинець.

43. Палачінтоука – сковорода / Як ти дам палачінтоуков по чолови! – Як дам сковорідкою по чолу!

44. Палинка – горілка.

45. Парадички – помідори / Дораз у тя парадичку вержу – Зараз кину в тебе помідор.

46. Паранно – ошатний / Што сь ниська паранний! – Який ти сьогодні гарний ( ошатний)

47. Повісти – сказати / (у)повіш ми правду – Скажи мені правду.

48. Позирати – дивитися / Піздри у визір – Подивися у вікно.

49. Пой лем – йди-но / Пой лем ти сюда! – Ходи-но сюди!

50. Пульки – очі / Што сь ся упулив? – Чого витріщився?

51. Пулло – погано / Уже ми пулло од сього – Вже мені від цього погано.

52. Ревати – плакати /Не реви, ушито то добрі – Не плач, все добре.

53. Се – це.

54. Седивка – Кришка на горщик.

55. Сись / сіся –цей / ця / Сись файний – Цей гарний.

56. Сукман – спідниця.

57. Талпа – підошва.

58. Ушитко – все.

59. Файний – гарний, хороший.

60. Фіглі – жарти / Та не миригуйся, я філлюю – Не нервуйся, я жартую.

61. Хижа – хата, будинок / Така у тя файна хижа! – У тебе така гарна хата!

62. Цімбор – друг / Се мій май файний цім бор – Це мій найкращий друг.

63. Чичка – квітка.

64. Чіня – свиня / Скоро чіньков станеш – Скоро станеш свинкою.

65. Шваблики – сірники / Дай лем шваблика – Дай-но сірника.

66. Шкіритися – сміятися / Што ся шкіриш? – Чого смієшся?

67. Шкребтати – свербіти / Там тя шкребче? – Там тебе свербить?

68. Штрімфлі – шкарпетки / То твої штрімфлі висять? – То твої шкарпетки висять?

Джерело: PMG.ua

Опубліковано в Цікаво

На засіданні Кабміну 1 березня ухвалено зміни до Правил з оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію. Як повідомляють в МЗС, діяти нові правила почнуть з квітня 2017 року.

Так, з 16 квітня 2017 року набирає чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 р. №118 «Про затвердження Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію».

"Нові Правила розроблено з метою адаптації міграційно-візової політики України до стандартів Європейського Союзу, приведення нормативно-правової бази у візовій сфері у відповідність до сучасних вимог та запровадження уніфікованих процедур отримання українських віз", - йдеться в повідомлені МЗС України.

Більшість із цих змін стосується короткострокових віз типу С, які видаються на строк до 90 днів для громадян, які подорожують з туристичною чи діловою метою. 

Основні новації Правил:

  1. Скорочено строки оформлення віз - у терміновому порядку до 5 робочих днів, у звичайному порядку - до 10 робочих днів.
  2. Встановлено єдину тарифну ставку у розмірі 65 доларів США за оформлення ЗДУ віз незалежно від їх кратності та терміну дії.
  3. Скасовано процедуру оформлення запрошень для в’їзду в Україну у Державній міграційній службі. На заміну запроваджується можливість оформлення віз на підставі нотаріально посвідченого запрошення від фізичної особи або листа-звернення юридичної особи.
  4. Розширено перелік держав, громадяни яких можуть оформлювати візи для поїздок з діловою і туристичною метою у пунктах пропуску через державний кордон України (в даний час таке оформлення здійснюється в міжнародних аеропортах «Бориспіль», «Київ» (Жуляни)  та «Одеса»).
  5. Встановлено єдину тарифну ставку за оформлення віз у пунктах пропуску через державний кордон у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (відповідно до п.5, підрозділу 1, розділу ХХ Податкового кодексу України 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 гривень).
  6. Збільшено кратність та термін дії національної української візи, яка дає право для оформлення документів для проживання в Україні, що видаватиметься як багаторазова на 90 днів.
  7. Запроваджено оформлення короткострокової візи у т.ч. на підставі документів, що підтверджують: право власності на нерухомість на території України; спорідненість з громадянами України.
  8. Уточнено процедуру погодження з компетентними органами видачі віз та випадки, коли таке погодження не вимагається.
  9. Запроваджено можливість оформлення віз за нульовою тарифною ставкою у т.ч. за письмовим рішенням керівника ЗДУ або ДКС МЗС.
  10. Передбачено подання документів для оформлення віз до ЗДУ або зовнішнього постачальника послуг особисто, через законного представника або з використанням засобів поштового зв’язку.
  11. Проведення співбесід із заявниками із використанням засобів віддаленого зв’язку, які дозволяють здійснити візуальну ідентифікацію заявника.

"Тепер (з 16 квітня, - ред.) консульський збір становитиме $65, замість нинішніх $85 за одноразову, $130 за дворазову і $180 за багаторазову візу", - написав на своїй сторінці у Facebook голова департаменту туризму і курортів Міністерства економічного розвитку і торгівлі Іван Ліптуга.

Якщо потрібно отримати візу в прискореному порядку, це коштуватиме вдвічі дорожче. Наприклад, за короткострокову візу типу С доведеться заплатити $130.

Чиновник також розповів, що новий порядок передбачає ряд спрощень для громадян, які раніше вже отримували "шенгенку", візу США, Канади, Японії та Австралії. Спрощення полягатиме в тому, що не потрібна буде співбесіда та додаткові узгодження з СБУ та Державною міграційною службою (ДМС).

Запрошення тепер можна буде зробити в нотаріуса

Запрошення для іноземця тепер можна буде зробити на бланку організації (юрособи), або ж будь-яка фізособа зможе оформити його в нотаріуса. Раніше такі запрошення оформлювались в ДМС, видавались на спеціальних бланках і коштували приймаючим сторонам купу нервів і часу. Очікується, що оформлення запрошень у нотаріусів значно пришвидшить і спростить процедуру.

Також у нових правилах зазначається доволі чіткий вичерпний перелік документів і даних, котрі приймаюча сторона повинна надати нотаріусу для оформлення такого запрошення.

Отримати віза по пошті та електронці

Як розповів у своєму дописі голова дептуризму, заявники на візу зможуть подавати й отримувати документи дистанційно по пошті. Передбачено також можливість проходження співбесіди з використанням Скайпу та його аналогів.

Дуже коротко в правилах згадано про електронні візи, хоча сама система е-віз уже запущена і іноземців всіляко заохочують реєструватися на подачу документів саме через неї. За словами керівника проектів ГО "Україна для Усіх", що займається захистом прав іноземців в Україні, Вікторії Донець на сьогодні це система лише запису в "електронну чергу" на подачу документів в посольство.

Новими правилами також передбачається видача електронних разових короткострокових віз С на строк до 30 днів для поїздок з діловою або туристичною метою.

Ще одине нововведення - це значне розширення переліку країн (з 13 до 33), громадяни яких тепер можуть отримати візу по прибуттю в пункті пропуску через кордон. Зокрема, тепер це право отримали громадяни Індії, Індонезії, Китаю, Малайзії. Віза по прибуттю дозволяє знаходитись в Україні 15 днів.

Керівник закордонної дипломатичної установи або Департаменту консульської служби МЗС України зможе приймати рішення про так звану “нульову ставку”, тобто про звільнення від сплати за візу.

Іноземці, які мають статус “закордонного українця”, їхні діти та члени їхніх родин отримуватимуть довгострокові візи до 5 років.

Опубліковано в Україна