Не будьмо байдужими

Понеділок, 15 грудня 2014 13:46 Автор  Прочитано 1837 разів
Оцініть матеріал!
(5 голосів)

Незбагненний український нарід.

Нерозгаданий і не підлягає аналізу.

Явище 21 віку, порівняти яке не має з чим.

Посеред Європи жив нарід, який гнобили свої й чужі, забирали в нього історію й надбання, забороняли мову й традиції, вбивали і засилали на довічно в холодні степи, а він тихенько розмовляв рідною мовою, тихенько передавав в покоління  пісні і обряди, так-же з уст-в-уста передавав історію, вертався з холодних заслань і продовжував боротьбу…

Незбагенний нарід.

Нарід УКРАЇНЦІВ, що живуть в самому серці Європи.

Вже всьому світу стало зрозуміло, що без народу, без волонтерів, РФ вже б порядкувала в Україні…

Тільки декілька фактів.

Лариса Омельченко, бібліотекар з Дніпропетровщини проводила літературний захід в бібліотеці, а закінчився він тим, що пішли люди на вулицю, попросили жінку, в якої калиновий кущ, обірвати ту калину. Жінка дозволила. Обірвали, засипали цукром і відправили на війну.

Наталя Гоца, одного вечора вийшла з хати і пішла містом, щоб зібрати гроші на тепловізор…

 Молодий чоловік, Олександр, талановитий казкар, дасть Бог після війни, книга його казок побачить світ, вже писала про нього, який за станом здоров‘я воювати не може, попросив маму, щоб навчила в‘язати, і ось вже перша пара шкарпеток готова, і другої пари один носок.

 

Ми ще назовемо їх імена...

 

Давня приятелька, Наталія Корольова, москвичка, зараз живе в Німеччині, активно бореться за Україну, за мир. Організовують посилки, створюють скап-мости, розмовляють з усім світом про Україну…

Москвичка, Варя Даревская з всталеним, спокійним життям, але біда в Україні не дала їй залишитись в тому житті, а вивела на арену боротьби.

Открытая лекция Артемия Троицкого "Как быть?".

Зарегистрировалось человек 200. Два раза менялось помещение: хозяева боялись пустить к себе политическое мероприятие. Последний раз в помещении неожиданно отказали накануне вечером. Но все же нашли. Арт-Птицу, музей.

Места было мало. Женщин посадили, мужчины стояли. Через 20 минут после начала вырубили свет, в нескольких домах сразу. Так с нами борются. В Москве еще не додумались? А перед входом стояли главные тролли, и кому-то пришлось не лекцию слушать, а с ними разбираться.

А лекция оказалась не о политике, а о человеческом. Как жить в наше непростое время. Рассказывал о себе. Все так. Прямо как наказ моего погибшего друга "слушай свое сердце!"

В конце - конкретные советы:

- не терять друзей (дружба важнее политики)

- не терять Родину (от себя не уедешь)

- не терять чувство собственного достоинства

- сохранять трезвую голову

- быть смелыми (власть - гопническая, запугивает)

- проявлять солидарность, помогать другим

- не бояться поступать нестандартно, если это кажется правильным.

Под конец еще был вопрос, что мы можем делать для того, чтобы остановить войну?

Не бояться заявлять о своей позиции открыто.

Выборы (но это медленный процесс)

Гражданские акции (пикеты, митинги и т.п.)

После Артемия Троицкого планировалось еще две лекции, ну а мы поехали в Мемориал пить степной чай с луганским медом и уральскими шанежками)

Они каждую неделю собираются, просто пообщаться о политике или обсудить подготовку следующего мероприятия. А мероприятия у них каждую неделю. Молодцы просто.

Познакомилась с героем-одиночкой из Нижнего Тагила Романом Райдером. Его начали пугать органы, вызывают пока как свидетеля чего-то странного. Будем следить на всякий случай. Пусть знают, что нас много и мы вместе.

Подарила ему ленточку с Майдана, пусть его бережет.

А потом - зажигали свечи у мемориальной таблички Андрею Сахарову. Уже 25 лет его нет. Во многих городах отмечают, а я - в Екатеринбурге. Устроили небольшой митинг, постояли с портретами.

Вернулись в Арт-Птицу. Там заканчивалась последняя лекция, про церковь. А мы хотели встретиться с человеком, у которого копии документов о вскрытии тел из Дома Профсоюзов в Одессе. Вот так, оказались на Урале. Говорит, что боевой нервно-паралитический газ, не испарения пластика. Независимое подтверждение того, что я слышала раньше.

А на втором этаже - музей Невьянской иконы, местной, уральской. Мой папа очень просил туда зайти - и вот принесло само) Удивительные они. Прорисованные до самых мелочей, с выпуклыми деталями, и при этом удивительно строгие. Нам немножко про них рассказали, дали лупу рассматривать. Это тоже проект Ройзмана. Эх, жаль, что пропустила его пробежку.

Музей закрылся, а расставаться все не хочется. Сидели в кафе, говорили про Украину. Я показала фотографии с моей весенней поездки: Майдан, Одессу.

А шоколадки "Вдохновение" нравятся не только бойцам украинской армии, но и уральцам) Тепло.

Спрашивают, как мне Екатеринбург? Отвечаю: "Вы самые лучшие!"

Завтра уезжать.

 ***

А я жарю моркву, з перчицею, кропом сухим і соленим, зі спеціями на половині олії і половині жиру. Моркву через м‘ясорубку. Холодною!! Через лійку, при допомозі палички з горіха, обструганої до білого, просовую в пластикові пляшки. Таку моркву можна добавляти до супів-борщів, до кашів, до макаронів… вона може бути основою для соусів…

Ще, жарю сало, шкварки прокручую через м‘ясорубку, прокручую й перчицю й чосник, добавляю спеції, і звісно сіль. Так же, холодним, заливаю в пляшки.

Такий смалець надзвичайно смачний. Ним можна помастити хліб до… чаю. Повірте на слові, таке поєднання дуже оригінально смачне.

Можна заправити супи-борщі…

Якщо кожен з нас, бодай по пляшці заготує і передасть на війну нашим воїнам, то ми тим не тільки нагодуємо їх, а й зігріємо своїм теплом та увагою, а може й перемогу приблизимо.

І накінці хочу дати пораду тим, хто в‘яже шкарпетки.

Шкарпетки такі, як ото вище, скоро протруться. І дуже шкода праці і матеріалу, і люди мерзнуть. Пропоную добавляти нитку, типу «Дарничанки», або м‘яку товсту хлопчатобумажну нитку. Зразу ж, коли в‘яжете п‘ятку, добавляйте до основної, і в‘яжіть так до кінця. Ще, завдяки подвійній нитці, шкарпетки будуть ширшими, тому треба при переході скоротити петель. Такі шкарпетки носитимуться не один рік. Провірено багаторічно.

Люди, в Україні біда, і якщо ми мовчки чекатимемо, коли діти наші відвоюють та принесуть нам мир, можемо не дочекатись наших дітей… маємо стати поряд… хто як може… хоч би так, як мої Друзі по ФБ.

Заготовки на війну.  Заготовки на війну.

Шкарпетки від Олександра   Шкарпетки від Олександра

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається