Миколай з Києва (композитор М.Недзведзький)

Неділя, 11 грудня 2016 10:27 Автор  Прочитано 703 разів
Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Микола, Миколай Недзведзький чи Нєдзвєдзький (Недзведський), Mikołaj Niedźwiedzki (11 грудня 1893 у Києві - помер після 1976 року, США) - композитор і відомий український музикознавець, поет (з поезій Недзведзького польською мовою один сонет опубліковано (Jesen. Sonnet XXIX) в книзі Я. Івашкевича, інші твори досі в рукописах), учень Г. Любомирського і Р. Ґлієра, автор оркестрової сюїти «Тіні забутих предків», «Заповіту» для скрипкового квартету й ф-на, симфонії «Ашхабад», увертюри «Доріян Ґрей».
-
Микола відомий також тим, що був студентським товаришем польського письменника, теж родом з України, Ярослава Івашкевича. 
-
Батько Миколи Францішек Незведзький мав польське походження (Незведзькі згадуються на Київщині у 1700-х роках)  та німкені Урбан.
Можливо, батько був лемком, бо це прізвище не раз трапляється в літературі про лемків, до прикладу: Юліан Медвецький, або Медведський, прізвище якого польською записувалось як Julian Niedźwiedzki ( 18 жовтня 1845, Перемишль — 7 січня 1918, Львів) — український вчений та педагог. Перший ректор Національного університету «Львівська політехніка».
_
Францішек тримав крамницю в Києві, сім'я жила безбідно.
Навчався в Київському ліцеї (гімназії) № 4, де в 1909 році познайомився з Івашкевичем.
Згодом Я. Івашкевич напише про своє навчання в гімназії: „Był tam przede wszyst­kim Mi­ko­łaj Niedź­wiedz­ki, fi­lo­zof-es­te­ta, mu­zyk i po­eta, umysł bar­dzo cie­ka­wy,żywy i wie­lo­stron­ny..." («Був там передусім Миколай Недзведзький, філософ-естет, музикант і поет, дуже цікавий розум, жвавий, всебічний»), а також назве його «своїм університетом».
 М.Недзведзький організовував мистецькі «кабаре», на зустрічах гімназисти обговорювали художні твори, дискутували про новітні течії, робили вистави. Недзведзький обожнював Вайльда і знайомив з його творчістю інших. На честь письменника навіть був створений вівтар в Боярці. Сам Недзведзький пізніше напише увертюру «Доріян Грей», а його товариш Я. Івашкевич викладе свої думки щодо Вайльда у трьох творах: «Зенобія. Пальмура», «Місяць сходить» та «Філярій, син бухгалтера».
-
У 1910 році Микола кинув школу, причиною було кохання.
Під час Жовтневої революції члени його родини вмирали від виснаження (брати, сестри). Вижила його сестра Катерина, вона мешкала в Києві, там і прожила усе своє життя та померла у 1970-х, про це згадує Я.Івашкевич у своїх записах, зроблених під час відвідування України.
З 1920 до 1922 року Микола викладав у музичній школі та одночасно з 1920 по 1927 був учителем музики на залізничних станціях. 2 роки змушений був підробляти сторожем лісу.
У 1927 році закінчив Музичний інститут ім. Лисенка, став композитором за освітою.
Від 2 лютого 1932 р. до 1936 року працював керівником відділу композиції в Ашхабаді в Туркменістані, а з 1936 року - доцент і декан відділу композиції Національної консерваторії в Києві, став там професором.
_
Восени 1943 року був вивезений до Німеччини, де залишився після війни, заробляв приватними уроками музики. Потім виїхав до Касабланки, звідки в жовтні 1958 відправився до Вашингтона в США, де працював до виходу на пенсію професором музики в Музичному інституті української музики в Нью-Йорку. 
Микола Недзведзький написав ряд праць про українських композиторів, зокрема: Ігора Білогруда, виховником і дорадником якого був ще в Україні (17 грудня 1916, м. Ромни - 2 березня 1992, Чикаго) та Володимира Грудина (08.01.1893, Київ - 14.11.1980, Філадельфія, США).
_ 
Микола мав рису, яка притягувала до нього друзів - свідомо та методично з великим захопленням, навіть перебільшенням, підтримував друзів у мистецьких проявах, допомагав долати невпевненість та розчарування. Саме ця риса притягнула до нього Ярослава Івашкевича (пол. Jarosław Iwaszkiewicz; 20 лютого 1894, село Кальник, нині Іллінецького району Вінницької області — †2 березня 1980, село Стависько поблизу Варшави), який перебував у стані розгубленості та невизначеності („Jego za­chwy­ty nad każ­dą li­nij­ką, któ­ra wy­cho­dzi­ła spod mo­je­go pió­ra, po­sia­da­ły zna­cze­nie bal­sa­mu go­ją­ce­go, wię­cej: wody ży­cia”/„Його захоплення кожною лінією, яка вийшла з-під мого пера, виконували роль цілющого бальзаму, більше: води життя"). Ярослав Івашкевич присвятив Миколі свій вірш «Quattrocento»(1910). Микола також став прототипом Ізидора в романі Ярослава Івашкевича «Місяць сходить».
 -
Під час Другої світової війни Микола Недзведзький прийняв на виховання хлопчика, який потім ріс у Німеччині. Цей хлопчик - Косімо Дмитрик, Kosimo Dmitrik, став доктором історичних наук і поетом - видав збірку віршів  «Hantise d'un Zaporogu»   (https://openlibrary.org/works/OL7271796W/Hantise_d'un_Zaporogue), а також «Miroir des vanités» (Illuistrations de Robert Steichen,Bruxelles/Paris, Editions Brepols, 1965).
--
І все ж мене тривожать дві нез'ясовані обставини:
1.У 1908 році у Львові вийшла книга про Жовкву, автором якої є Миколай Недзведзький, Миколай, про якого йдеться в статті, був ще студентом гімназії на той час - http://allegro.pl/z-przeszlosci-zolkwi-mikolaj-niedzwiedzki-i5120102588.html. Ким був автор?
2. У лавах УПА очільником одного з найбільших мельниківських партизанських з'єднань, які, зокрема, боролись з польськими відділами Армії Крайової, воював Микола Недзведський (Недзведзький, різні видання по-різному подають це прізвище) — «Хрін». Яка біографія цього Миколи? (Зараз у відкритих в мережі списках в Україні зареєстровано три Миколи Недзведських, та вони значно молодші, Недзведзьких знайти не вдалось взагалі).

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається