Деякі галузі російської економіки зруйнуються в разі від'їзду значної частини українських фахівців із країни.

Про це в ефірі "Обозреватель.LIVE" заявив історик, політичний аналітик Олександр Палій, інформує Обозреватель.

"У деяких районах є 60-70% українців. Особливо на сході і півночі. Вони там працюють на багатьох підприємствах. Якщо вони звідти поїдуть, ці підприємства закриються. У Росії не буде кваліфікованих кадрів, щоб заповнити ті ніші", - зазначив він.

За словами Палія, саме цим і обумовлюється відсутність заборонених заходів на роботу українців в РФ.

"Тому Росія і не впроваджує проти українців жодних заходів. Вони бояться обвального виїзду і зменшення кількості робочих рук. Всі ці гасла про те, що ми зробимо, що українці поїдуть - це для плебсу. Саме керівництво розуміє, що це пиляти гілку, на якій ще тримається російська економіка", - наголосив історик.

Крім того, він вважає, що етнічних українців значно більше, ніж дає офіційна статистика.

"Голос крові" дуже сильний. Я знаю велику кількість українців, які виїжджають за кордон, а потім все одно відчувають якийсь сентимент до своєї батьківщини. Українці - це ж не кочівники. Тому я впевнений, що у нас є можливість допомогти цим людям знайти себе, розповісти про це. Упевнений, що українців у Росії, які розуміють, що вони українці, значно більше, ніж 2 млн згідно з останнім переписом. Я думаю, що реальна цифра тих, хто пам'ятає, що вони українці вимірюється, напевно, більше 10 млн", - додав Палій.

Опубліковано в Колонка подій

Унікальна світлина 1991 року. Москва. Путч. Вулицею російської столиці поважно їде бойовий танк з великим синьо-жовтим прапором незалежної України, а москвичі радо вітають українських танкістів!

Цими днями, тільки 1991 року, розпочався розпад Радянського Союзу. Останній цвях у його домовину забила спроба путчу, котра розпочалася 19 серпня 1991 року.
 
СРСР прокинувся під звуки "Лебединого озера" Чайковського. У телевізійних новинах чинного президента країни оголосили хворим. Оточення Горбачова оголосило надзвичайний стан і взяло владу у свої руки. Їхня мета – зупинити розвал Радянського Союзу.
 
Тодішній лідер РСФСР Борис Єльцин видерся на танк і закликав чинити опір заколотникам. Москвичі кинулися на захист демократії. Поруч з ними були і українці. Політв'язень Григорій Куценко каже, що їх під Білим домом було кілька сотень. На світлині тих часів майорить жовно-синій стяг. Георгій Лук'янчук розповідає, що прапори пошили дружини. Купити тканину тоді була велика проблема. Жовту знайшли десь у Підмосков'ї, а синю везли з Азербайджану. "Всі такі дивляться на мітингах, ці демократи російські, і питають: а це чиї прапори? Нової Росії? Ні, нової України!", - кажуть українські учасники подій 25-річної давнини.
 
Організатором українських груп військових, під українськими прапорами на захист Білого Дому в 1991 році був Петро Перепуст -1989 року голова московського громадського об'єднання ОУН-РУХ, активний учасник опору путчу 1991р.
 
Ось як згадує Петра Перепуста учасник тих подій, кадровий військовий, політв’язень Григорій Куценко у своїй книзі «Дякую тюрмі»:
"Українською сотнею на захисті Будинку уряду Росії керував Петро Перепуст - голова однієї з українських громад у Москві, що дотримуються демократичної орієнтації. Кремезний, мужній, організований. Це його заслуга в тому, що одними з перших піднятих прапорів повстання проти заколотників були наші жовто-блакитні, це він повів українців будувати перші барикади і це його приклад додав людям сміливості у перші години опору путчистам. Він був справжній український головнокомандувач."
 
За три дні спротиву Горбачов назвав серпневий путч "злочинною авантюрою", військовий переворот у Москві захлинувся. Заколотників заарештували, а сам путч став поштовхом для проголошення незалежності радянських республік, зокрема і України.
 
На світлині:
Зліва направо: Петро Перепуст (Москва), Aндрій Васькович,
Марічка Галабурда-Чигрин (Австралія), Cтепан Хмара. (Другий з`їзд РУХу. Київ.Палац «Україна». 25.10.1990 р.)
 

Перепуст Петро Микитович (* 31 жовтня 1948 — † 20 квітня 2011) — український громадський, політичний і церковний діяч.

Петро Микитович Перепуст народився 31 жовтня 1948 року в робітничій родині в селі Іваниця Чернігівської області.

Після служби в армії працював на робітничих і керівних посадах у Москві, де навчався в Московському будівельному інституті, а потім на заочному відділенні Московського інституту технології бізнесу, який закінчив у 1997 році, здобувши фах економіста-міжнародника.

З 1989 року був одним із засновників багатьох українських організацій, що виборювали на початку 90-х років минулого століття незалежність нашої держави: Народного Руху України, Української Міжпартійної Асамблеї (пізніше Українська Національна Асамблея – УНА-УНСО).

Один з найбільш молодих активістів Української Громади в Москві. Засновник громадського об’єднання Організації Українського Народного Руху (ОУН-РУХу) в м. Москва. Очолював Правління Московського територіального об’єднання руху (МТО Руху) в м. Москва.

За ініціативи Петра Перепуста у Москві була створена перша в Російській Федерації парафія святих апостолів Петра і Павла Української Автокефальної Церкви, яка згодом була зареєстрована в лоні УПЦ Київського Патріархату.

Активний учасник опору путчу ГКЧП у серпні 1991р. В складі Української сотні брав участь в охороні Білого Дому у Москві, де першим було піднято синьо-жовтий прапор (саме цей прапор було внесено 24 серпня 1991 року до Верховної Ради під час проголошення Акту про незалежність України).

Ось як згадує Петра Перепуста учасник тих подій, кадровий військовий, політв’язень Григорій Куценко у своїй книзі «Дякую тюрмі»:

Українською сотнею на захисті Будинку уряду Росії керував Петро Перепуст – голова однієї з українських громад у Москві, що дотримуються демократичної орієнтації. Кремезний, мужній, організований. Це його заслуга в тому, що одними з перших піднятих прапорів повстання проти заколотників були наші жовто-блакитні, це він повів українців будувати перші барикади і це його приклад додав людям сміливості у перші години опору путчистам. Він був справжній український головнокомандувач.

Українська сотня, що діяла на протидію ГКЧП у Москві, за словами Петра Перепуста, була одна із зародків Української Народної Самооборони (УНСО), що зароджувалася у ті дні для захисту українських національних інтересів як в Україні, так і за її межами.

У 1992 році Петро Перепуст був головою комісії на референдумі в Республіці Татарстан РФ, відстоюючи позицію незалежності Татарстану.

Після приїзду до Києва у 1992 році пан Петро активно працює в Українській громаді, сприяючи створенню нових політичних та громадських об’єднань, а також парафій Української Православної Церкви Київського Патріархату.

З 1995 року голова Ради парафії Святої Марії Магдалини УПЦ КП у Києві. Того ж року 18 липня стає учасником сумнозвісних подій під час поховання Патріарха Володимира (Романюка).

У 1998 році обраний депутатом Радянської районної ради у місті Києві.

У 2004 році Петро Перепуст переїжджає до Сум, де допомагає новопоставленому Єпископу Сумському і Охтирському Мефодію розбудовувати Сумську єпархію УПЦ КП. Працював секретарем Сумської єпархії УПЦ КП. 

Був активним учасником Помаранчевої революції.

Для реалізації своїх поглядів та ідей знайшов себе в Українській Національній Асамблеї (УНА-УНСО). Був обраний секретарем та членом обкому Сумської обласної організації УНА, з травня 2010 року призначений на посаду голови оргвідділу при Виконкомі УНА у Києві.

20 квітня 2011 року, через хворобу, серце вірного сина України Петра Перепуста навіки завмерло.

Похований в селищі Вільшана що на Харківщині, де знайшли вічний спокій батьки Петра Перепуста, а також де мешкають його брати та рідні.

До останньої хвилини переймався долею України – бачив її великою і могутньої державою з єдиною Українською Православною Церквою і українськими патріотами при владі.

 
Опубліковано в Скарбниця спогадів

У Національному культурному центрі України у м. Москві в межах Культурно-просвітницької програми “Український музичний салон” відбулися урочистий вечір та святковий концерт, присвячені Дню Конституції України.

В урочистостях взяли участь представники Посольства України в Російській Федерації на чолі з Тимчасово повіреним у справах України в Російській Федерації Русланом Німчинським, працівники Культурного центру та багаточисленна українська діаспора Москви і Московської області, - повідомляють в Національному культурному центрі України у м. Москві.

На початку вечора з привітальним словом виступив Руслан Німчинський.

А згодом святковий концерт розпочала Українська народна хорова капела Москви під керівництвом заслуженого працівника культури України та Росії Вікторії Скопенко. У виконанні Капели прозвучали твори на слова Тараса Шевченка “Реве та стогне Дніпр широкий” і “Наша дума, наша пісня”, а також українська народна пісня в обробці Якова Яциневича “Сусідка” (солісти Марина Галицька, Микола Яременко, Олена Кузьміна).

Велику насолоду подарували лауреат міжнародних конкурсів, викладач Російської академії музики імені Гнесіних Ганна Махова (флейта) та Олена Смирнова (партія фортепіано). Прозвучали твори Джина Прицкнера “Пєса для флейти і фортепіано” і Модеста Мусоргського “Гопак”.

Частину концертної програми склали виступи учениць заслуженої артистки України, солістки Великого театру Росії, педагога з вокалу Академічного музичного коледжу при Московський державній консерваторії імені П. І. Чайковського Галини Черноби: Марії Ярошенко (сопрано) і Лаури хамзатової (сопрано). Партію фортепіано виконала Маргарита Бриндіна. Провучали “Солов’їний романс” Анатолія Кос-Анатольського, “Пісня царівни Лебідь” з опери “Казка про царя Салтана” Римського-Корсакова, українська народна пісня “Ой, не світи, місяченьку”, “Журавка” на музику Олександра Білаша та слова Юхимовича.

Також у концерті взяла участь лауреат міжнародного конкурсу флейтистів Adams Flute Factor (Нідерланди), міжнародного конкурсу виконавців на духових інструментах Encor Competition (США), міжнародного конкурсу імені Р. Гліера флейтистка Єва Баркова. Вона зіграла “Сонату фа-мінор” (1 і 4 частину) Георга Пилипа Телемана, “Циганську пісню” Вільгельма Поппа, а ще попурі українських народних пісень Владислава Соловйова. Партію фортепіано їй склав лауреат міжнародних конкурсів Максим Подскочій.

Затамувавши подих, гості вечора слухали виступ піаніста-віртуоза, композитора, лауреата конкурсу імені В. Горовиця, учня Центральної дитячої музичної школи при Державній Московській консерваторії імені П. Чайковського класу професора В. Пясецького Симона Бюркі, який представляє нині дві країни – Україну та Швейцарію і давно є другом та постійним учасником більшості музичних заходів, які відбуваються у Культурному центрі. Цього разу Симон блискуче виконав “Гаєско” Гранадоса та імпровізацію на теми українських пісень, зокрема “Чорнобривці”, “Червона рута”, “Київський вальс”, “Намалюй мені ніч” та ін.

Стародавні мотиви Полісся прозвучали з вуст лауреата міжнародних конкурсів Сергія Вострікова. У музичному супроводі Максима Подскочія він заспівав низку українських народних пісень в обробці Миколи Лисенка «Ой, зійди, зійди, ясен місяцю», «Там, де Ятрань в’ється» та «Чорнії брови, карії очі» в обробці Віталія Надененка. А ще Сергій у якості художнього керівника представив дебют Студії традиційного співу Полісся “Виноград”.

Спеціальним гостем святкового Салону став піаніст Олександрас Шімеліс (м. Вільнюс, Литва). Він приєднався до привітань з нагоди Дня Конституції України композиціями “Облівіон” Астора Пяцоли та імпровізаціями на теми литовських народних пісень.

Окрема частинка Салону була присвячена 75-річчю з дня нароодження Валерія Ободзинського. Невеличкий екскурс про творчу діяльність цього співака зробив лауреат міжнародних конкурсів Юрій Сарафанов. А потім він виконав низку пісень, серед яких були “Листопад”, “Восточная песня”, “Эти глаза напротив”.

Танцювальну частину вечора склали яскраві виступи хореографічого ансамблю “Вогник” (художні керівники Інна та Ірина Суркови) й театру танцю і пластики “Ред” (художній керівник Олександр Турко) Дитячої школи мистецтв імені Ю. С. Саульського.

Завершальний акорд у концерті, який за традицією вела член Міжнародної спілки музичних діячів, Спілки театральних діячів Росії, кінорежисер Віра Федорченко, прозвучав у виконанні Української народної хорової капели. Під звуки композиції “Одна калина за вікном” яскраво завершилася святкова програма, а разом з нею і ювілейний творчий сезон Культурно-просвітницької програми “Український музичний салон”.

Опубліковано в Колонка подій

Українців запевнили, що нікого ні до чого не примусять.

Про це в ефірі "5 каналу" заявив політичний аналітик Тарас Чорновіл.

Багатьох українських заробітчан в Росії змусили підписати договір про співпрацю з російськими спецслужбами.

"Дуже велика частина наших працівників на Росії, я берусь сказати, що, можливо, тотальна більшість були змушені в той чи інший спосіб, я з багатьма такими говорив, підписати угоду на співпрацю зі спецслужбами Росії. Їх запевнили, що ніхто нікого ні до чого не примусить. Це просто так, як вияв лояльності. Але потім їм про це згадають", – сказав він.

Дивіться детальніше у відео:

Нагадаємо, що співробітники Служби безпеки України викрили агентурну мережу російських спецслужб, організатори якої вербували закарпатських заробітчан.

Опубліковано в Колонка подій

Бурхливими оплесками, радісними вигуками «Гопак!» І захопленим свистом зустріли глядачі перші акорди музики і появлення на сцені самодіяльних і професійних артистів різних поколінь – учасників Заслуженого колективу культури Приморського краю ансамблю народного танцю «Райдуга».

Весел Гопак
Малых НГ

У перший квітневий день любителі музики, народної пісні і хореографічного мистецтва відсвяткували тридцятирічний ювілей «Райдуги» і день народження Надії Малих – керівника цього відомого далеко за межами краю культурно-освітнього центру. У переповненому залі  було багато квітів і подарунків, якими шанувальники творчості цього унікального ансамблю намагалися висловити свою любов і вдячність Надії Георгіївні Малих і її вихованцям.

Ювілейний концерт став справжнім яскравим святом народної творчості. 

Привітати своїх колег з’їхалися з різних міст Далекого Сходу співаки і танцюристи-виконавці від корейських, грузинських, російських та інших національних творчих колективів. З величезним успіхом глядачам були представлені темпераментна Лізгінка, і зворушлива Молдавська рапсодія. 

 

Самі ж учасники «Райдуги» порадували гостей естонськими, циганськими національними, а також сучасними молодіжними та дитячими танцювальними і пісенними мотивами.

Дети Радуги
У паузах між концертними номерами на сцену піднімалися представники органів Влади, лідери громадських об’єднань, члени батьківського комітету молодшої групи ансамблю, і колеги-керівники творчих колективів національних діаспор, щоб привітати ансамбль і його невтомну натхненницю.


Поздравляет властьНадія Малих сьогодні є, мабуть, самою активною і авторитетною представницею української національної діаспори в Приморському краї, що працює в сфері заощадження традицій і звичаїв національної культури. Вона є співзасновником Приморської регіональної громадської організації українців «Східна Слобода», найбільш впливовою учасницею Громадської Палати міста. А, як професійний режисер і педагог, вона не тільки виступає постановником танцювально-художніх композицій, але ще і навчає молодь дбайливо зберігати і шанувати національну спадщину. Вона власноруч шиє і навчає вихованців виготовляти народні костюми.

Гопак девчата
«Українська пісня і танець завжди займає найбільш яскраве місце в багатобарвному спектрі«Райдуги»…», – так сказала у своєму привітанні від імені Асамблеї Народів Примор’я, керівник народного ансамблю «Горлиця» Тетяна Ткаченко. Багато добрих слів і гарячих оплесків було адресовано в цей день особисто Надії Георгіївні Малих і всім поколінням учасників «Райдуги». 

Сьогодні багато колишніх вихованці ансамблю успішно працюють в сфері культури, очолюють крайові установи та солістами в кращих народних колективах.

Від імені Тихоокеанського земляцтва українців Надію Малих і ансамбль-ювіляр привітав Секретар земляцтва Андрій Ардашев. «Особливо важлива і значима ваша творчість тим людям, які народилися і виросли далеко від тихоокеанського узбережжя. Нам завжди приємно чути не тільки рідні з дитинства пісні, а й бачити виконання наших народних танців, які так майстерно демонструють учасники такої чудової «Райдуги». Ми вас любимо, цінуємо і пишаємося Вами! »- сказав Голова ПРГОУ «Східна Слобода» Андрій Ардашев при врученні подячного подарунка-привітання Надії Малих.

Всі виступаючі висловили сподівання і побажання того, щоб «Райдуга» і надалі радувала своїх глядачів і шанувальників новими творчими успіхами, як вдома (в Примор’ї), так і на міжнародних фестивалях і конкурсах.

Поздравляет Дума

Л. Карпенко
Прес-служба Тихоокеанського
земляцтва українців «Слобожанщина»

 

Опубліковано в Українці в світі

Росія створює псевдопатріотичні українські організації і зачищає таким чином українську культуру.

Таку думку висловив Віктор Гиржов, повідомляють "Крим.Реалії".

Він зазначив, що двомільйонна діаспора українців піддається гонінням і абсолютному тиску з боку влади. Останніми роками особливо помітно, що влада РФ всіляко намагається цькувати українців та стерти їхню національну ідентичність.

Віктор Гиржов відзначив, що одним із популярних ходів Кремля є створення псевдопатріотичних «українських» організацій, які насправді направлені на знищення всього українського на території Росії. Натомість ті організації та інститути, які дійсно займаються підтримкою української діаспори забороняються.

Разом з тим, на території Росії постійно блокуються провідні сайти української діаспори.

У той же час об’єднання та угруповання, що створюються з ініціативи російського керівництва (як-от Українська національно-культурна автономія), попри українофільські декорації, є цілковито антиукраїнськими та допомагають владі здійснювати утиски та репресії проти українців, які не бажають відрікатися від свого коріння, - підкреслив Віктор Гиржов.

Таку думку висловив Більше новин читайте за посиланням - 7dniv.info
Опубліковано в Українці в світі

Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Вшановували Великого Кобзаря і в Росії.

В Новосибірську і Омську, в Казані і Сочі, в Саратові і Твері.., і, звичайно, людно було у Москві, на набережній Тараса Шевченка, де стоїть Велетень. Адже вірші Тараса Григоровича актуальні і сьогодні у такий непростий час.

Поетична спадщина Кобзаря різноманітна: над нею можна філософськи роздумувати, а можна насолоджуватись красою природи, самобутністю українського села.

Вона зрозуміла і дорослим, і малечі.

Тому сьогодні біля пам’ятника Тарасу Григоровичу зібрались і дорослі, і малеча.

Навіть сонечко посміхалось і, ніби, читало вірші разом з нами.

Відео Васильев Саша, фото Николенко Д., Шахбанова Е. , Мунтян Т.,Павук В., Близнова Л.

Опубліковано в Колонка подій

«І один у полі воїн» - таке прислів’я згадується, коли бачиш перед собою свідчення громадянської мужності людей, які не бояться заявити про свою позицію навіть усупереч могутній державній системі. Саме про приклади такої мужності українців Росії та про тиск на українство у РФ йдеться у публікації Всеукраїнської газети «День», де використано фактаж зі шпальт сайту українців Росії «Кобза».

Опубліковано в Українці в світі

Ірина Ключковська у телепередачі "Відкрита студія" Софії Кохмат. Тема: Діаспора Росії

Опубліковано в Українці в світі